російські шпигуни під дипломатичним прикриттям
Війна росії проти України точиться не тільки на фронті, а по всьому світу. Солдатами цієї тотальної війни є співробітники Служби зовнішньої розвідки росії (СВР) та Головного управління Генерального штабу Міноборони росії (ГУ ГШ).
Вони працюють у західних столицях під прикриттям дипломатичних представництв росії, маючи дипломатичний імунітет. Сам цей факт є несумісним зі статусом дипломата та дуже часто стає підставою для оголошення персоною нон-грата (небажаною персоною) та висилки дипломатів з країни. Саме тому величезна волонтерська армія спеціалістів з OSINT щоденно працює над викриттям співробітників та агентів російських розвідувальних органів, які здійснюють свою діяльність під прикриттям дипломатичних установ та громадських організацій.
Величезні масиви даних OSINT-розслідувань, що надаються командами волонтерської спільноти InformNapalm, компаніями Youcontrol та Molfar, журналістами-розслідувачами використовуються потім для аргументації та прийняття рішень по висланню з західних країн осіб, діяльність яких є несумісною зі статусом дипломата.
За останній період США, Канада, Велика Британія та країни Євросоюзу вислали сотні дипломатичних представників росії. Здебільшого вислані дипломати були саме російськими розвідниками під дипломатичним прикриттям. Імена таких осіб дуже часто добре відомі національним контррозвідувальним органам західних країн. Однак, щоб підтримувати дипломатичні відносини з росією на засилля розвідників на дипломатичних посадах часто заплющують очі. Аж до моменту гучних скандалів. Як, наприклад, скандал 2020-го року у Чехії…
Політичне керівництво Чехії було, щонайменше, нейтральним до росіян, а, щонайбільше — досить лояльним. Особливо в тому, що стосувалося перебування російських розвідників у Празі. Аж до моменту, коли широкому загалу стало відомо, що російські розвідки здійснювали диверсії на території центральноєвропейських країн і навіть підривали склади з боєприпасами. Коли підривна діяльність російських розвідок на території Чехії відкрилася — російських дипломатичних співробітників стали інтенсивно висилати з країни.
На даний момент, вже майже всі цивілізовані країни світу долучилися до висилки російських дипломатів. Однак, ще багато шпигунів під дипломатичним прикриттям виконують завдання СВР та ГУ ГШ за кордоном.
Активні заходи замість дипломатії
Активні заходи (активки) є однією з форм роботи розвідок. До числа “активок” відноситься і просування дезінформації в певні цільові аудиторії. Спочатку формується сам контент дезінформації, який повинен викликати у аудиторії певну заплановану реакцію. Зазвичай, це робиться агентурою спецслужби, яка може створити певний інформаційний привід, або написати документ.
Аж потім, цей контент доводиться до цільової аудиторії через інші можливості — агентурні, або офіційні.
1 липня 2022 року перший заступник постійного представника росії в ООН Дмитро Полянський розіслав делегаціям країн-членів ООН листа, в якому запрошував відвідати захід під назвою “Нео-нацизм та радикальний націоналізм: досліджуючи причини кризи в Україні”, що заплановано 11 липня 2022 року у приміщенні штаб-квартири ООН.
Поза всяким сумнівом, цей захід стане ще однією платформою, на якій відбудеться черговий злив спеціально сконструйованої брехні про Україну, покликаної легітимізувати безглузде повномасштабне військове вторгнення російських військ на територію України та вбивство цивільних людей.
Однак, для цього хтось має створити цю брехню і надати їй якийсь презентабельний вигляд, щоб дипломатичні представники російських делегацій у Нью-Йорку та у Відні могли презентувати це на майданчиках таких міжнародних організацій як ООН, ОБСЄ, МАГАТЕ та інших. Матеріали брехні про Україну дипломатичним представникам надають російські спецслужби СВР та ГУ ГШ, що вже неодноразово було підтверджено розслідуваннями.
Так, наприклад, через три дні після масштабного вторгнення російських військ в Україну, постійний представник росії в ООН Василь Небензя, виступаючи на терміновій сесії Генеральної асамблеї ООН, присвяченої російській агресії, зачитав з трибуни повідомлення від керівництва громадської організації ”Інститут правової політики та соціального захисту імені Бережної”.
Ця організація пов’язана з, нині покійною, ексдепутаткою української “Партії Регіонів” Іриною Бережною та її матір’ю Оленою Бережною. З першої половини 2014-го року, коли почалася російська агресія проти України, вони мали тісні зв’язки з колишнім керівником адміністрації президента Віктора Януковича — Андрієм Портновим, який був їх куратором.
По суті, Портнов намагався побудувати мережу людей в Україні, яка б могла виконувати завдання російських спецслужб та отримував за це гроші і привілеї, про що розповіли журналісти “Радіо Свобода”. Таким чином, Небензя зачитав з трибуни Генасамблеї ООН повідомлення від людей, які обґрунтовано підозрюються у тісних зв’язках з російськими спецслужбами.
5 квітня 2022 року Василь Небензя знову зачитав подібне звернення, однак, на цей раз вже на засіданні Ради Безпеки ООН, де він знову розповідав про міфічних українських нео-нацистів. На цей раз було встановлено, що інформація до Небензі надійшла від директора російської громадської організації “Фонд дослідження проблем демократії”, яка використовується російськими спецслужбами в якості прикриття Максима Григорьєва.
В свою чергу, Максим Григорьєв дуже тісно співпрацює з СВР і, навіть, не приховує цього. За його власними твердженнями у соцмережах, Григорьєв здійснив щонайменше 12 візитів до Сирії з початку присутності там російських військ, нібито, здійснюючи громадський нагляд над виборами. Григорьєв навіть виступає разом з керівником СВР Сергієм Наришкіним.
Представництво росії в ООН — розсадник шпигунства
Вже не перший рік війни росії проти України OSINT-волонтери збирають по крихтах інформацію про конкретних людей, які підозрюються у роботі на російські спецслужби та підривній діяльності проти західних держав.
Серйозні ознаки такої співпраці з російськими розвідками з’являються, коли західні держави здійснюють висилку дипломатів, що саме по собі є серйозним міжнародним демаршем. Або ж, відмовляють у наданні дозволу в’їжджати до країни. Зазвичай, імена і прізвища тих, хто отримав статус персони нон-грата формально, або через відмову у видачі візи, ніхто не оприлюднює… Така дипломатична етика. Однак, іноді, російська сторона сама влаштовує скандал, замість того, щоб не оприлюднювати особу того, кого іноземні уряди вважають причетним до розвідувально-підривної діяльності.
Таким російським дипломатом (якого було не шкода) став, наприклад, ГЕОРГІЙ ВІКТОРОВИЧ МІХНО.
21 лютого 2020 року постійний представник росії при ООН Василь Небензя публічно обурився тим, що США не видали візу заступнику директора департаменту з питань нових викликів та загроз МЗС Росії Георгію Міхно. Про це написали багато російських топових медіа, звинувачуючи США у невиконанні зобов’язань за угодами про видачу віз дипломатичним співробітникам. Насправді ж з високою долею вірогідності можна сказати, що Міхно не отримав візу у зв’язку зі своєю афіліацією з російськими розвідками.
Міхно очолює делегацію на 19-й сесії міжамериканського комітету по боротьбі з тероризмом (CICTE), Вашингтон, 23–24 травня 2019 р. Джерело
Георгій Міхно народився 9.11.1972, з 29.06.2018 має звання налзвичайного та уповноваженого посланника 1-го класу. Закінчив Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова та Дипломатичну академію МЗС росії.
Міхно є співробітником управління “А” СВР, працював під дипломатичним прикриттям у місії росії при ООН в Нью-Йорку, делегації росії при Раді Європи у Стразбурзі. У 2017–2018 роках обіймав посаду виконуючого обов’язки постійного представника росії при міжнародних організаціях у Відні (Австрія).
Очолював відділ загальноєвропейського співробітництва, а пізніше призначений заступником директора Департамента з питань нових викликів та загроз МЗС росії.
У липні та у грудні 2020 року Міхно взяв участь у доповідях для ООН Уповноваженої при президенті росії по правах дитини Ганни Кузнєцової. Нагадаємо, що протиправний вивіз українських дітей на територію росії продовжується прямо зараз.
Георгій Міхно одружений (Юлія Міхно) та виховує дорослого сина (Михайло Міхно) і золотого ретрівера “Ваніль”. Судячи з соціальних мереж, син російського дипломата навчався і працював на загниваючому Заході, а не в “росєюшкє”. У фейсбуці Михайло Міхно вказав, що вчився і працював у Vienna International School для дітей дипломатів.
Ще одним яскравим представником співробітників російських спецслужб під дипломатичним прикриттям вважається ЄФИМЕНКО СЕРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ.
Як і у випадку з Міхно, Сергій Єфименко став відомий після того, як у понеділок, 28 лютого 2022 року, представниця місії ООН у США Олівія Далтон повідомила про висилку 12 російських дипломатів, що працювали в ООН у Нью-Йорку. Причиною для висилки дипломатів, за словами Далтон, стала “участь у шпигунських діях, яка несумісна із нашою національною безпекою”.
Далтон також повідомила, що операція з виявленням шпигунської діяльності тривала кілька місяців, тобто розпочалась ще до повномасштабного вторгнення Росії на територію України, що розпочалося 24 лютого.
Втім, американська влада не оприлюднювала імен російських дипломатів, які були викриті у шпигунській діяльності. Натомість, Сергій Єфименко сам зробив відповідні пости у себе на Facebook про те, як він та його колеги з сім’ями від’їжджають з США.
Пости Єфименка у соціальних мережах навіть стали приводом для публікацій у російських медіа. У зв’язку з тим, що Сергій Єфименко є уродженцем Пскову, губернатор Псковської області Михайло Ведерніков оголосив, що готовий надати сприяння Єфименку у переїзді до Пскову. Очевидно, що губернатор не відноситься так до псковських десантників, велика частина яких залишилася лежати в українській землі, а інша частина повернулася до Пскову з каліцтвами.
Сергій Єфименко народився 13.10.1971 року. Він — випускник факультету іноземних мов (зараз факультету російської філології та іноземних мов) Псковського державного університету (ПсковГУ). Крім того, у себе на профілі Єфименко вказує, що вчився у Північно-Західній академії державної служби, реформованої у 2021-му році у Північно-Західний інститут управління РАНХіГС.
З 1997 по 2003, з 2006 по 2009 та з 2012 по 2017 роки — Сергій Віталійович був Представником МЗС Росії у Пскові. З 2003 до 2006 року працював першим секретарем Посольства Росії в Естонії, з 2009 по 2012 — радником Посольства. Пізніше випускник псковського ін’язу влаштувався на посаду старшого радника Постійного представництва Російської Федерації при ООН у Нью-Йорку і був керівником адміністративно-юридичної групи.
Крім цього, Сергій Єфименко пристрасно захоплений фотографією; у Пскові тричі були організовані виставки його фоторобіт.
Сергій Єфименко одружений (дружина — Наталія Єфименко, що працювала у школі при постійному представництві росії в ООН) та виховує двох доньок (Дар’я і Марія 01.03.2012 р.н.) і сина (Ігор Єфименко).
В результаті, дружина Сергія Єфименка опублікувала у соцмережах, що сім’я переїхала назад до Пскова.
Від ймовірних співробітників СВР росії перейдемо до агентури. Адже, бувають такі агенти, які варті десятків кар’єрних офіцерів, за своїми можливостями, навичками і спроможностями.
Одним з таких російських розвід-мастодонтів є УЛЬЯНОВ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ — постійний представник росії при міжнародних організаціях у Відні.
Михайло Ульянов очолює представництво росії у Відні з 23 січня 2018 року, коли путін призначив його постійним представником російської федерації при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Відні, Австрійська Республіка.
З того часу під його патронатом і з його допомогою СВР росії та її співробітники під дипломатичним прикриттям здійснюють заходи, спрямовані на підрив авторитету, територіальної цілісності та суверенітету України.
Однак, поза всяким сумнівом — головною роллю Ульянова є бути потужним рупором російської пропаганди на заході. Для цього він веде свій Twitter з понад 27,5 тисячами фоловерів ворожою і ненависною для кожного росіянина англійською мовою щодня, публікуючи від семи до дванадцяти твітів.
Михайло Ульянов народився 23 серпня 1958 року. З 2017-го має дипломатичний ранг надзвичайного і повноважного посла. У 1980-му закінчив Московський державний історико-архівний інститут та до 1986-го працював в історико-дипломатичному управлінні МЗС СРСР. Навряд чи ця посада хоч якось відповідає оперативному інтересу ПГУ ГДБ (розвідка в часи СРСР).
З 1986 по 1990 працює в управлінні міжнародних організацій МЗС СРСР, а розвал совка Ульянов зустрів, працюючи у постійному представництві СРСР, а потім рф при ООН у Нью-Йорку.
У 1995–1998 та 2002–2004 обіймав різні посади в департаменті міжнародних організацій МЗС рф. У період 1998–2002 працював у постійному представництві рф при НАТО (м. Брюссель, Бельгія). Це був саме той період, коли володимир путін, за його власними словами, все ще хотів вступити до НАТО. Однак, потім образився на те, що його не взяли.
Тому, логічно було б припустити, що в саме цей період до Ульянова проявили дуже прискіпливу увагу його колеги зі спецслужб. І це одразу ж позначилося на кар’єрі, оскільки з 2004-го він вже заступник директора департаменту з питань безпеки та роззброєння МЗС рф.
У 2006 очолив делегацію рф на віденських переговорах з питань військової безпеки і контролю над озброєннями. У 2011–2018 — директор департаменту з питань безпеки та роззброєння МЗС рф (у квітні 2014-го реформований у департамент з питань нерозповсюдження та контролю над озброєннями).
Серед його поточних задач — взаємодія з МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії), Організацією з Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ОДВЗЯВ), Управліннями ООН — з наркотиків та злочинності, з питань космічного простору, з промислового розвитку (ЮНІДО), а також з Організацією країн-експортерів нафти (ОПЕК) та ін.
Очевидно, що призначення на таку високу дипломатичну посаду у Відні він також заслужив, виконуючи завдання своїх колег в погонах. Наприклад, анонсуючи розміщення ядерної зброї на території окупованого Криму ще у 2015-му році.
Ну, а вже з моменту повномасштабного вторгнення російських військ в Україну він коментує абсолютно все на своєму Twitter та в інших онлайн-медіа: від нафтового ембарго, накладеного на росію, до ракет і подій в Лисичанську.
Ульянов одружений та має доньку. Дружина: Ульянова Валентина Вікторівна — 08.02.1957. Дочка: Ульянова Олена Михайлівна — 05.06.1981. В Москві зареєстрований за адресою Осінній бульвар, 20, корпус 2, кв. 653.
Ще одна людина, яка здебільшого є рупором активних заходів та дезінформації російських спецслужб, аніж шпигуном — СТРЖИЖОВСЬКИЙ ФЕДІР КИРИЛЛОВИЧ.
Він є радником постійного представництва росії при ООН та, фактично, виступає прес-секретарем делегації, озвучуючи фейки з абсолютно усіх тем, які потрапляють в поле зору делегації.
Стржижовський відповідальний за усі теми: стосовно хімічної зброї у Сирії та претензій до ОЗХО, стосовно просування, так званих, ЛНР та ДНР на міжнародних майданчиках, або просування вакцини “Спутнік V”. По суті, він просто не відходить від Василя Небензі та озвучує все, що прийде йому в голову.
При цьому, він звичайно ж звинувачує західні медіа в тому, що вони, а не він розповсюджують дезінформацію.
Майже у 70% коментарів Стржижовського присутня тема України. Здебільшого, у таких коментарях він звинувачує Україну у розповсюдженні дезінформації, чи приховуванні якихось даних.
Стржижовський народився 22.10.1982 року та закінчив МГІМО. Одружений на Олександрі Стржижовській. У Москві зареєстрований за адресою вул. Будівельників, 11, корпус 1, кв. 115.
Ще 28 лютого 2022 року, через три дні після вторгнення, EuromaidanPress опублікував мої детальні аргументи, чому і як росію має бути видалено з Ради Безпеки ООН. В цьому матеріалі подано ще ряд аргументів щодо того, що росія зловживає міжнародними організаціями ООН та ОБСЄ задля своїх меркантильних інтересів та інтересів своїх спецслужб.
Саме тому, росія має бути виключена з ОБСЄ та з РБ ООН.
Дмитро Золотухін
