Новий уряд Латвії задає нові стандарти у підтримці України
Коаліційні переговори у Латвії за підсумками парламентських виборів закінчено. Тривали вони чимало – майже два з половиною місяці. При тому, що варіантів політичного союзу було небагато: три партійні об'єднання або, для більшої надійності, більшої кількості голосів, – чотири. У результаті молодші партнери з коаліції наполягли на тому, щоби формувати уряд утрьох. Це обговорення "з'їло" кілька тижнів. Решту часу домовлялися про розподіл повноважень, зон відповідальності і про те, чи варто формувати нове міністерство, а якщо так – то в якому вигляді.
За цей час у коаліціаді було достатньо драматичних сюжетів та поворотів, суперечок та взаємних закидів. Але для українського читача вони, мабуть, будуть надмірною інформацією. Головне для нас полягає в тому, що новий уряд буде союзницьким щодо України так само, як і попередній.
2,5 МІСЯЦІ = КОАЛІЦІЙНА ДЕКЛАРАЦІЯ З 382 ПУНКТІВ
Для початку нагадаємо «матчастину». Коаліцію сформували партійні об'єднання, які посіли на парламентських виборах 1 жовтня перше, третє та четверте місця. Це – «Нова Єдність» (26 депутатських місць із 100); Об'єднаний список, блок, до якого входять Зелена партія, Об'єднання регіонів, Лієпайська партія (15) та Національне об'єднання (13). (Докладніше про передісторію, підсумки виборів і про те, чому подібна коаліція була неминуча, можете прочитати у нашому матеріалі «Новий Сейм Латвії: проєвропейська коаліція та проросійський провал».
Збирав коаліцію нинішній прем'єр-міністр Кріш'яніс Каріньш. Також було очевидно, що збереже свою посаду інший помітний представник «Нової Єдності», голова латвійського МЗС з 2012 року Едгарс Рінкевичс. Інше стало предметом суперечок, які, нарешті, завершилися (не створити коаліцію до Різдва – Нового року було б просто деструктивно для країни та збитково для іміджу партій, що перемогли).
За підсумками переговорів було підписано багатосторінкову Декларацію уряду, що складається з 382 пунктів, згрупованих у 5 розділів — «Безпека та зовнішня політика», «Освіта», «Клімат, енергетика та довкілля», «Конкурентоспроможність» та «Якість життя».
Можна сказати, що в чомусь цей документ ставить нові стандарти європейської політики. Нові – з урахуванням реалій, що склалися після 24 лютого 2022 року. Тому що в Декларації чітко та недвозначно прописано підтримку України, а також українців, які прибули до Латвії.
ПІДТРИМКА УКРАЇНИ ТА УКРАЇНЦІВ – В ОСНОВІ ЗАГАЛЬНОЇ ПОЗИЦІЇ
Вперше про це сказано вже у 16-му пункті. Цитую (вибачте за юридично та політично вивірену, казенну мову): «Продовжимо здійснювати цілеспрямовану міжінституційну підтримку громадян України, здійснюючи їх соціально-економічне занурення у суспільство та забезпечуючи необхідне для цього фінансування з державного бюджету».
Щоб було зрозуміліше і вагоміше, скажу, що це з розділу «Безпека та зовнішня політика». При цьому в попередніх пунктах йдеться про такі опорні в нинішніх умовах речі, як розвиток збройних сил, збільшення оборонного бюджету до 3% від ВВП (до 2027 року), запровадження військового призову вже з середини 2023-го, «розвиток індустрії національної оборони» та інші оборонні ініціативи.
Замислимося та зазначимо: підтримка українських біженців від війни (більшість з яких жінки з дітьми), їхнє включення до суспільного життя країни названо серед ключових завдань країни у сфері безпеки – у межах першої двадцятки!
Звісно, багато уваги приділено нам у підрозділі «Зовнішня політика». Тут уже прописано підтримку всієї держави Україна. По-перше, це надання політичної, військової, гуманітарної та економічної допомоги у боротьбі з російською агресією. По-друге, підтримка динамічної інтеграції України до структур НАТО і ЄС. Окремо заявлено, що Латвія й надалі виступатиме за створення особливого трибуналу з розслідування та засудження військових злочинів росії проти України.
Та й зворотний бік тієї ж лінії: продовження жорсткої політики санкцій щодо країн-учасниць агресії – росії та білорусі, ізоляції росії в міжнародних організаціях. Все це – доти, доки не буде завершено агресію проти України. Тобто доки не відбудеться відновлення територіальної цілісності нашої країни у міжнародно визнаних кордонах.
Повторюся і ще раз наголошу: для нас принципово важливо, що ця лінія на всебічну та різноманітну підтримку України тепер офіційно прописана у коаліційній Декларації.
ЛАТИСЬКА МОВА – ЄДИНА ДЕРЖАВНА. І КРАПКА
І знову повернемось до воєнних біженців. Українців також згадано у розділі «Освіта». Сказано про підтримку бажання українських студентів та викладачів навчатися та працювати у вишах Латвії.
І ще – в іншому пункті: у рамках зміцнення латиської мови як єдиної державної, зниження самодостатності російської та інших іноземних мов йдеться про вдосконалення програми освоєння латиської мови для дорослих – українців (а також громадян ЄС, ЄЕЗ, третіх країн, які законно проживають у Латвії ).
Окремо слід зазначити, що, згідно з Декларацією, на поточний момент закрито питання про додаткове створення ЗМІ (насамперед телевізійних), які поширюють російськомовний контент. Ідея їхнього розвитку з'явилася напередодні закриття російських пропагандистських телеканалів і зміцнилася – після. Але, як бачимо, експеримент із «Дождем» виявився невдалим. Була також пропозиція на базі національного мовника LSM зробити кабельний телеканал RUS.LSM.LV. І навіть уже почалися певні дії в цьому напрямі. Але за підсумками виборів та коаліційних переговорів від цієї ідеї відмовилися. Тож у Латвії наразі у цій сфері залишається той самий набір, що був раніше – російськомовне Latvijas Radio 4, російська версія сайту LSM.lv та кілька російськомовних програм на національному латвійському TV.
Деякі експерти говорять про небажаність і небезпеку такої ситуації, коли немає місцевого контенту, конкурентного роспропу (в Естонії, наприклад, з 2015 року існує російськомовний телеканал ETV+). Опоненти такої думки говорять про не дуже високу ефективність таких проєктів за необхідних вагомих витрат. До того ж є універсальний «Настоящее время» (спільний телепроєкт Радіо Свобода і «Голосу Америки»).
До речі, і сюжет із «Дождем» не зовсім ще завершений. До 20 грудня керівництво телеканалу має дати Міграційному управлінню Латвії інформацію про подальші плани 13 його співробітників, які отримали в країні робочу візу. Поки що «Дождь» продовжує вести мовлення в Ютубі, і цей контент у Латвії доступний.
ДОБРЕ ЗНАЙОМІ ОБЛИЧЧЯ – МУРНІЄЦЕ, СМІЛТЕНС, КУЧІНСКІС
Декілька слів про склад уряду. Окрім згаданих на початку Каріньша та Рінкевичса, свої посади зберегли міністерка економіки Ілзе Індріксоне та міністр культури Науріс Пунтуліс, обоє – з Національного об'єднання (НО). Щоправда, їх обох складно вважати «старожилами» кабміну. Особливо Індріксоне, яка очолила міністерство лише наприкінці травня цього року. Пунтуліс – раніше, влітку 2019-го. (До речі, не секрет, що саме НО було проти розвитку російськомовного контенту; і саме Пунтуліс давав розгорнуті коментарі з цього приводу).
Щодо нового складу уряду, то варто звернути увагу на те, хто став керівником двох силових відомств, тим більше, що це люди добре відомі в Україні. Інара Мурнієце з Національного об'єднання була спікером Саєми 12-го та 13-го скликання. Нам вона запам'яталася на цій посаді як людина, котра активно і емоційно підтримувала Україну. Після завершення її каденції ходили чутки, що Мурнієце тепер може очолити якесь із силових міністерств. Найчастіше називали МВС, але, як бачимо, це в результаті виявилося Міноборони.
До слова, новий речник латвійського парламенту в Україні теж добре відомий – це голова Об'єднаного списку Едвардс Смілтенс. Раніше він був віцемером Риги. Виступаючи на проукраїнських заходах, частину своєї промови завжди виголошував українською мовою, при цьому дякував біженцям за те, що вони приступають до вивчення латиської мови, акцентував на важливості такої взаємної мовної шанобливості. У квітні Смілтенс очолював делегацію, яка відвозила до української столиці 11 великих автобусів, наповнених гуманітарною допомогою (це був подарунок Риги – місту-побратиму Києву).
А тепер про те, хто став міністром внутрішніх справ. Це Маріс Кучінскіс, який очолював Кабмін у 2016-2019 роках і тоді активно працював із українськими партнерами. Кучінскіс має репутацію «міцного господарника», раніше він обирався в Саєму за списком Союзу зелених та селян (СЗС). Але йдучи на вибори-2022, СЗС поставив на чолі свого списку скандального бізнесмена Айварса Лембергса (під санкціями США і був засуджений у Латвії). Після цього Кучінскіс та ще низка відомих політиків порвали з цією політсилою і приєдналися до Об'єднаного списку.
СТАБІЛЬНІСТЬ КАБМІНУ – РИЗИКИ Є, АЛЕ Є І ДОСВІД
Звісно, багато хто зараз ставить собі питання, наскільки міцним є створений уряд. Нам би хотілося, щоб кабмін у дружній країні працював надійно та злагоджено, без криз, весь відведений термін – до наступних виборів. Але ризики є: 54 голоси зі 100 – не дуже надійна більшість.
До того ж у коаліції очевидні деякі ідеологічні протиріччя – між ліберальною «Новою Єдністю» та консервативним Національним об'єднанням. При цьому Об'єднаний список (в ядрі якого – Латвійське об'єднання регіонів) вважається прагматичною партією підприємців та регіоналів (у доброму, не українському, сенсі останнього слова). А ситуація в Європі та світі внаслідок шалено агресивної політики кремля – складна, зокрема в економічній сфері. Тож першим серйозним випробуванням коаліції на міцність стане складання та ухвалення держбюджету на 2023 рік. (На жаль, цей процес затягнувся через «перезмінку». Тепер ухвалення бюджету очікується не раніше березня).
Але сподіватимемося на краще і побажаємо нашим друзям удачі. Тим більше, що за багато років опонування проросійській партії Saskaņa/«Злагода» (цього разу до парламенту не пройшла, проросійський електорат розійшовся по інших популістських проєктах) у латвійських політсил виробилося вміння згладжувати протиріччя. Головне – загальні демократичні цінності, проєвропейська орієнтація (без ризиків євроскептицизму) та вірність євроатлантичній солідарності. Решта – додасться, має додатися.
Олег Кудрін, Рига.
Перше фото: Reinis Inkēns
