Каспаров і Ходорковський закликають Захід перестати боятися швидкої поразки путіна
Для початку вони почали розсилки українською. Напередодні це був переклад статті Гаррі Каспарова та Михайла Ходорковського в авторитетному Foreign Affairs під назвою «Не бійтеся смерті путіна! Перемога для України, демократія для росії». (20.01.2023).
Очікую від помітної частини української спільноти реакцію: «Ні-ні, чути нічого не хочемо, навіть від “хороших русских”!» Та все ж таки скажу, закликаючи земляків принаймні до прагматизму.
Зараз, коли йде хвиля повідомлень про поставки в Україну західної танкової техніки, хтось може сказати, що подібне послання застаріло. Та це не так, оскільки потрібні не тільки танки (і в якомога більшій кількості), а ще багато чого. Суть в самому підході, точніше зміні підходів – перестати покладатися на тактику неквапливого варіння путіна-кремля в повільній поразці, а досягнення його стратегічно швидкого падіння.
Каспаров-Ходорковський звертаються до усього Заходу, та в першу чергу, його провідної країни, США: «Деякі з ключових партнерів Україні все ще опираються наданню Києву зброї, необхідної, аби нанести нокаутуючий удар <…> Кінець тиранічного правління путіна справді радикально змінить росію (і решту світу), але не так, як вважають у Білому домі. Замість того, аби дестабілізувати росію та її сусідів, перемога України усуне потужну реваншистську силу і зміцнить справу демократії в усьому світі».
Друга ключова теза на початку матеріалу: «Ми плануємо, що буде після путіна. російський комітет дії, коаліція опозиційних груп у вигнанні, заснована нами у травні 2022 року, намагається забезпечити справедливе відшкодування Україні втрат, завданих путінською агресією, притягнення до відповідальності всіх воєнних злочинців і трансформацію росії з шахрайської диктатури у парламентську федеративну республіку. Інакше кажучи, не треба боятися невідворотного кінця путінського правління; його слід вітати з розкритими обіймами».
І це ж насправді важлива і корисна для України заява. Бо ніде правди діти, подібні побоювання на Заході є та не тільки у Вашингтоні. Каспаров і Ходорковський, як співзасновники «Російського комітету дії», просуваючу важливу для нас ідею якомога швидчої поразки кремля, одночасно і паралельно готові брати на себе та своїх однодумців відповідальність за недопущення обвального руйнування імперії (що для нас також небезпечно) та поетапний демонтаж нинішньої кривавої диктатури. Нам потрібно, нам вигідно, аби подібні ідеї набували все більшого поширення в колективній свідомості Заходу, в головах західних аналітиків і політиків. (Хтозна, може в останні узгоджені рішення по наданню Україні танків вже якоюсь мірою вплинула і ця стаття в Foreign Affairs?).
Каспаров і Ходорковський хочуть подолати в адміністрації Байдена думку, «що повалення Путіна може спровокувати крах Росії, занурити ядерну державу у хаос і зміцнити Китай». Це, на їхній погляд перебільшення, хоча, звісно, ризик краху росії, існує. Та от далі дуже важливе – ключове! – твердження:
«Але за правління путіна, який штовхає країну у все більш централізованому й мілітаризованому напрямку, він вищий, аніж за демократичного федерального режиму. Чим довше нинішній режим перебуває при владі, тим вищий ризик непередбачуваного розпаду. путінська агресія оголила нестабільність його моделі правління, побудованої на необхідності протистояти зовнішнім ворогам. кремлівська мафія, що перетворила росію на плацдарм для власних воєнних планів, уже погрожувала застосувати ядерну зброю в Україні. Тому Вашингтону слід боятися не смерті путінського режиму, а того, що цей режим виживе».
І далі йде стисло викладений план демонтажу диктатури, розроблений «російським комітетом дій». Згідно до нього росія має стати «парламентською республікою та федеративною державою з обмеженими централізованими повноваженнями (тими, що необхідні для проведення зовнішньої та оборонної політики та захисту прав громадян) і набагато сильнішими регіональними урядами».
Для цього на дворічний період пропонується «перехідна державна рада із законодавчими повноваженнями для нагляду за тимчасовим технократичним урядом», складена з тих, «хто публічно зрікся путінської війни та його нелегітимного режиму». Ця «держрада уклала б з Україною мирний договір, визнавши кордони 1991 року і справедливо компенсувавши збитки, завдані війною путіна», та припинила б імперську політику москви щодо інших країн.
Усередині країни державна рада розпочала б демілітаризацію рф, скорочення чисельності збройних сил, розпустила б органи путінської поліцейської держави, у тому числі репресивну ФСБ та Центр боротьби з екстремізмом, скасувала б усі репресивні закони, ухвалені під час путінського правління. Також у планах – люстрація, відкриті та ретельні розслідування щодо колишніх чиновників, щоб дискваліфікувати тих, хто несе відповідальність за зловживання попереднього режиму. Крім того, були б ліквідовані всі політичні партії та громадські організації, які підтримують вторгнення в Україну. Ну й, звісно, «притягнення до відповідальності [російських] воєнних злочинців та високопосадовців путінського режиму». А через два роки, після і внаслідок діяльності перехідної держради, росіяни оберуть повноправні установчі збори, щоб ухвалити нову конституцію та визначити нову систему регіональних органів влади…
І знову очікую негативну реакцію від частини української спільноти: «Це ж все прожекти. То що нам того?». Так, це все в проєкті. Але! Співзасновник «російського комітету дії» закликають Захід, США до надання нам, Україні зброї в кількості та якості, необхідній для перемоги вже – просто зараз. То хіба не є правильним прислухатися до таких закликів і поширювати їх. Ну, от почитайте закінчення статті в Foreign Affairs:
«Це вирішальна мить для України. Байден може переламати ситуацію на користь Києва, підкріпивши свої заяви про підтримку постачанням танків та далекобійної зброї. Він також може прискорити крах путінського режиму, давши росії шанс на демократичне майбутнє та продемонструвавши світові всю нерозсудливість військової агресії. Сполучені Штати не повинні дозволити своїм побоюванням стати на заваді надії України».
Як люблять писати в соцмережах: «Ну й, і з чим тут можна сперечатись!». З «шансом росії на демократичне майбутнє»? Так то вже не наша зона відповідальності, а «російського комітету дії»; і то вже справа не сьогодення, а майбутнього. Водночас Каспаров і Ходорковський закликають надати нам зброю в кількості та якості, необхідній для нашої перемоги, вже зараз. І це саме те, що нам потрібне сьогодні.
Олег Кудрін
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама