Як виглядає московський «захист» Харкова від Києва: дайджест пропаганди за 30 січня

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 30 січня.

1. Ракетний удар по Харкову під «хлопки» росЗМІ
2. Кирилов «переможно» зняв протигаз
3. МОК демонструє неспортивну поведінку
4. Навіщо росія вигадала «американський фашизм»

Ракетний удар по Харкову під «хлопки» росЗМІ

росія разом із дахом та зруйнованим четвертим поверхом харківського житлового будинку пробила чергове дно. Повідомлення про удар ракети С-300 у РФ назвали «потраплянням» та вжили нейтральне дієслово «впала».

При цьому послались на повідомлення голови Харківської ОДА Олега Синєгубова, з якого прибрали лише одне слово.

НАСПРАВДІ, Синєгубов, звичайно, назвав ракету саме «ворожою». І загибель та поранення мирних харків’ян пов’язав з атакою РФ. Адже ракета була не українського походження (що випливає з подачі матеріалу), а саме російського.

Вже давно не секрет, що ракети комплексу ППО С-300 росія часто застосовує в Україні не в штатному режимі, а саме для обстрілів наземних цілей. Переважно цивільних.

Але якщо пропаганда й надалі супроводжуватиме висвітлення війни в Україні своїми улюбленими «хлопками», то дарма.

«Рожеві окуляри», через які кремль наказав своїм ЗМІ дивитися на свій «русский мир», у решті світу не працюють. Очільник МЗС РФ Лавров 30 січня заявив про «поступове перетворення Києва на інструмент для знищення росіян».

З огляду на те, що від обстрілів останнім часом потерпають здебільшого російськомовні міста України: Харків, Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв,  московський «захист росіян, яких знищує Київ», беззаперечно виглядає як збочений і головне – злочинний.

Цікаво, що 17 років тому, в січні 2006-го порізали останній – шестидесятий – український важкий бомбардувальник Ту-22М. Відбулося це в рамках Договору про ліквідацію ядерної зброї та зброї масового знищення, за яким було утилізовано і 423 ракети Х-22. Це ті самі «Бурі», якими нині путін «захищає» українців. Здається, саме зараз вони би стали у нагоді для самозахисту.

Кирилов переможно зняв протигаз

А тим часом росія святкує першу «перемогу» у війні проти США в Україні. 30 січня з брифінгу начальника військ РХБЗ ЗС РФ Кирилова ми дізналися, що «активними діями Міноборони росії вдалося зупинити реалізацію американських військово-біологічних програм на території України».

Тепер, за його словами, Пентагон активно переносить незавершені дослідження до держав Центральної Азії та Східної Європи.

На думку Кирилова, до пандемії COVID-19 причетні саме США –  їх фахівці спеціально вивели коронавірус у біолабораторіях.

Крім того, з’ясувалося, що американці з 2019 року проводили в Україні експерименти з ВІЛ-інфекцією, цільовою групою яких виступали, зокрема, військові.

Кирилов також повідомив про їх «улюблені» наркотики: амфетамін і метадон, та заявив про наявність фактів контрабандної доставки морфіну у райони виконання бойових дій.

НАСПРАВДІ, Кирилова, звичайно, можна привітати. Ввесь рік він воював з біолабораторіями на брифінгах. Тепер йому можна втомлено зняти протигаз і переможно підкинути вгору замість чепчика. 

Але підготуватися потрібно:

–    країнам Центральної Азії та Східної Європи. Тепер їм треба якось реагувати на московську біолабораторну маячню;

–   спецслужбам Китаю – до масових звільнень. Адже за словами Кирилова, саме під їхнім носом підступні американці «розкидали» COVID-19 в 11-мільйонному Ухані;

–   самим росіянам, бо саме через «бойових комарів Небензі» незабаром українські бійці передаватимуть їм свій «ВІЛ-привіт»;

–   дилерам з Москви, адже, зважаючи на переможний брифінг Кирилова, наркотики, під якими протягом року той перебував, закінчилися. А прямі поставки від партнерів з Талібану затримуються.

А взагалі-то, навіть, трохи шкода. Такий серіал із такими можливими сюжетними поворотами так і не вибухнув «брудною бомбою», а став примітивним «хлопком». Який навіть не заслуговує на аплодисменти. Бо навіть фейки мають бути якіснішими.

МОК демонструє неспортивну поведінку

30 січня радник глави Офісу президента Михайло Подоляк таки не втримався і назвав Міжнародний Олімпійський комітет (МОК) «промоутером війни». Це відбулося після пропозиції МОК дозволити російським та білоруським спортсменам брати участь в Олімпіаді-2024 у Парижі під нейтральним прапором.

Глава МОК Томас Бах переконаний, що незважаючи на точку зору України, «усунення спортсменів на підставі їхнього паспорта не відповідає цінностям та місії Олімпійської хартії».

НАСПРАВДІ, сам факт такої пропозиції від МОК, м’яко кажучи, дивує.

Якщо світові спортивні функціонери (а проблема не тільки в МОК, а й в УЄФА, ФІФА тощо) не розуміють, що після 2008 (агресії в Грузії) і 2014 років, проведення Олімпіади в Сочі, чемпіонату світу з футболу та інших численних турнірів посприяло і заохотило росію до агресії, то далі олімпійські гасла: «о, спорт, ти – мир!» – просто цинічне блюзнірство. Таку поведінку можна розцінювати як завгодно, але не як спортивну.

Шкода, що МОК й досі не зрозумів, що росія займає перше місце у світі з політизації спорту.

Якщо росіян допустять до Олімпіади в Парижі, то пан Бах може вручити нагороди художнім гімнасткам сестрам Аверіним або плавцю Євгену Рилову, попри те, що вони брали участь у Z-мітингах на підтримку путіна, який вбиває українських дітей тієї самою «Бурею».

Якщо МОК закрив очі ганебну допінгову історію росії (процес з дискваліфікації досі триває), то допускаючи її на Олімпіаду, він фактично пробачає їй криваву історію в Україні.

Якщо Бах забув, то його дії нагадують поведінку бельгійця Анрі де Байє-Латуру в 1936 році. Тоді у МОК надійшло звернення від Міжнародного комітету, який виступав за збереження олімпійського духу, незважаючи на посилення нацистського режиму в Німеччині, зростання шовінізму й антисемітизму. Комітет закликав МОК бойкотувати гітлерівський режим і перенести Ігри з Берліна до Барселони. Байє-Латур не підтримав ідею бойкоту. Так само, посилаючись на олімпійську хартію. Що почалося за три роки поспіль – в Берліні 1936 року, нагадувати не потрібно.

Якщо Бах думає, що його рідну Німеччину цього разу омине така доля, то нехай включить російський телевізор, звідки щогодини лунає, що саме Росія «може повторити» в Берліні.

Якщо Бах не знає, то вдячна нацистська влада з величезною помпою організувала похорон Байє-Латура (який помер у 1942 році) в окупованій Бельгії. А пишний вінок на його могилу поклав особисто Гітлер. На знак вдячності за підтримку Олімпійської хартії.

Навіщо росія вигадала «американський фашизм»

До речі, Гітлер прийшов до влади у Німеччині рівно 90 років тому. 30 січня 1933 року тодішній президент Німеччини Пауль фон Гінденбург призначив його канцлером.

Вірогідно, саме з цієї нагоди в урядовій газеті Росії опублікували цього ж дня велику статтю про фашизм у… США.

Серед іншого, її автор, путінський юрист Андрій Клішас, написав: «Якщо порівняти конкретні формулювання у промовах лідерів США та лідерів нацистської Німеччини, то неважко побачити схожість сенсових посилів». За версією Клішаса, влада США поширює «ідеологію винятковості» серед населення, щоб заручитися його підтримкою для реалізації «неонацистської зовнішньої політики».

НАСПРАВДІ, ця стаття не може не дивувати. Досі офіційні представники не виступали з такими масштабними заявами.

Так, з моменту початку війни в Україні російські чиновники часто вдавалися до звинувачень західних країн у нацизмі та фашизмі.

Неодноразово про «фашизм» на Заході вже робив заяви секретар Ради безпеки РФ Патрушев. У травні він сказав, що «неолібералізм колективного Заходу на очах трансформується в ідеологію фашизму, що спрямована на викорінення «русского мира».

Його заступник Медведєв наприкінці грудня в інтерв’ю «Російській газеті» заявив, що «європейські країни несуть відповідальність сьогодні за відродження нацистської ідеології».

путін прямо не висловлювався на тему фашистської влади в західних країнах, проте неодноразово звинувачував Захід у використанні «неонацизму в Україні» в своїх цілях, а також зазначав, що європейські країни не борються зі спробами відродити фашизм.

Про те, що західні країни підтримують «фашизм в Україні», неодноразово говорили спікер Держдуми Володін, представник МЗС Захарова та інші (не враховуючи пропагандистської обслуги) чиновники, депутати. 

Але, щоб так масштабно – обсягом майже 2,4 тисячі слів – на сторінках головної урядової газети РФ (та ще й з посиланням на Орвелла), здається, ніколи.

Якщо виходити з путінського постулату «хто як обзивається, той так і називається», то щонайменше 7 ознак Росії – як фашистської держави перерахував торік професор Єльського Університету Тімоті Снайдер. Нагадаємо їх:

• Культ одного лідера (путін);
• Культ померлих за щось велике (перемога у Другій світовій війні);
• Міф про колишню велич імперії та бажання цю велич повернути;
• Потужна машина пропаганди;
• Візуальні символи як знак приналежності (Z та V);
• Масові заходи на підтримку керманича;
• Мова ненависті спрямована на конкретну групу людей.

«Схожість гітлерівської Німеччини та путінської росії вражають», – констатує Снайдер.

Може, він помиляється і хтось дійсно знайде ознаки культу особистості Байдена у США чи масові заходи на його підтримку? Звісно, ні. Просто путінська безодня, яка вглядається сама в себе, вже відчайдушно шукає власне віддзеркалення й у інших. І не знаходить. Тому просто вигадує його. Хоча б на рівні вирваних з контексту цитат американських президентів і порівняння їх з промовами Гітлера.

Усе це є наслідком того самого радянського комплексу меншовартості маленьких  ленінградських хлопчиків, які свого часу дуже хотіли американські джинси. І зрештою, отримавши їх, так з них і не виросли. Тому самі страждають від фантомної болі, знущаючись з усього світу. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки