Накопичувальний ефект або «сніжний ком» правди для путінізму

А це означає, що на довгій дистанції накопичувальний ефект від поступового поширення правди в росії призведе до переходу кількості в нову якість – неминучого  усвідомлення громадянами росії злочинності своєї влади. 

Пригожин тоді сказав: «YouTube – інформаційна чума нашого часу. … У нас сьогодні на Старій площі в Адміністрації президента величезна кількість людей, які думають тільки про одне – скоріше б росія програла війну, скоріше б американці прийшли і відрегулювали нас. …Вони й протистоять тому, щоб YouTube відключили, бо їм дуже важливо слухати розповіді українських лідерів, таких як Фейгін, Гордон тощо».

Таке відверте зізнання однієї з провідних медійних персон та співучасника злочинів Кремля красномовно свідчить про те, як сильно система боїться правди. Попри те, що більшість росіян приречено дозволили режиму втягнути себе в ганебну воєнну авантюру, сам він відчуває свою хиткість. 

Свідомість росіян, яка була спотворена в рамках підготовки до війни, рано чи пізно визнає помилковість путінського рішення. До цього призведе накопичувальний ефект, адже правда самовідтворюється, а брехню потрібно постійно штучно накачувати. Тому, хоч правда і програє брехні на короткій дистанції, на довгій – вона перемагає.

Неприємну реальність, в яку росіянам так важко було повірити в перший рік війни, буде все важче приховати в другий: «спецоперація» йде не за планом і взагалі не має воєнних і політичних перспектив. Розпочавши велику війну, путін руйнує Росію та краде майбутнє в росіян. Жодних об’єктивних причин починати вторгнення в Україну минулого року – не існувало. 

І це вже потроху доходить навіть до безпосередньо задіяних в окупації.Є випадки, коли російські військові, і навіть агент ФСБ з Дагестану, тікали з Росії, в тому числі, через розуміння злочинності агресивної війни.

Що вони собі думають

Сьогодні кремлівський режим – це диктатура, яка  переслідує навіть за висловлювання проти війни. 

Соціологи з Russian Field констатують, що на одну заповнену анкету з телефонного опитування припадає 17 відмов. Тому через страх росіян їх дані можуть не вповні відображати реальну ситуацію. Не будемо відкидати й можливу заангажованість самих дослідників. Проте ці відсотки можуть бути приводом для роздумів. 

Отже, за даними опитування проведеного Russian Field в період з 29 листопада по 5 грудня 2022 року:

• 45% виступають за продовження «військової операції», 44% – за перехід до мирних переговорів;
• 51% не скасовував би «воєнну операцію» в минулому, навіть якби така можливість була. Водночас 33% зробили б це;
• 70% респондентів підтримало б підписання путіним мирної угоди, 22% виступили б проти цього кроку;
• при цьому новий наступ на Київ підтримали б 57% респондентів, а 28% не підтримали б таке рішення;
• більш ніж у половини опитаних росіян (53%) родичі чи друзі беруть участь у «військовій операції»;
• половина респондентів, у яких родичі чи друзі беруть участь у «військовій операції» (50%), повідомляють про проблеми з забезпеченням спорядження, а про задовільний рівень забезпечення заявили 31% опитаних;
• половина опитаних вважають, що другої хвилі мобілізації проводити не слід; за продовження мобілізації виступають 14% респондентів; 
• 59% не довіряють офіційним російським даним втрат на війні, а 30% дотримуються протилежної думки.

Показовою є ця картинка з дослідження російських соціологів, яка  ілюструє те, як мислять росіяни: правди нема, принципів нема – є маніпулятор, а позиція людей – є наслідком його дій. 

Наративи путінізму, які заходять в мозок росіян

Отже путіну вдалося частину росіян безпосередньо втягнути у війну, а інших – примусити змиритися з нею. 

Кремлівські наративи, попри їх абсурдність, а подекуди й комічність, все ж подіяли на росіян та були ними сприйняті. 

Наведемо приклад мислення одного з респондентів. Це росіянин, якому 35 років і він займає «помірковану» позицію. Ось що він думає про війну: 

• Війна – це геополітика. Можливо, так треба. 
• Бреше і росія, і Україна, фейки є з двох боків, але українці є більш винахідливими.
• Крим забрали, бо США хотіли розмістити там бази НАТО.
• США атакує росію, адже наразі є можливість з нею «поквитатися».
• росію не поважають. Україна, як менша країна, повинна була б підлаштуватися під позицію росію, замість того, щоб «качати права». 
• Мирні українці гинуть через те, що військові розташовують свої бази в містах.
• Розстріл російською армією беззбройних мирних мешканців: те що кажуть про Бучу – це занадто, в це складно повірити.
• З боку росії воюють люди з провінції, вони отримують великі грошові  компенсації. В цьому для них є вигода.
• Тема з геями, хоч і є смішною, проте, часом думаєш, що на Заході люди якісь не такі, там зруйновано інститут шлюбу, у них інші цінності, відмінні від російських.
• Врешті-решт, зраджувати свою державу – погано, вона багато що дала. 
• Так, вбивства й руйнування – це погано, в усій цій історії з війною – щось не так. Але я не хочу руйнувати свою психіку негативом.

На початку війни більшість росіян обрали для себе роль спостерігачів такого собі гладіаторського бою, де «наші» мали б перемогти. У росіян, у своїй масі, не знайшлося морального стрижня протестувати проти війни, навіть на рівні мовчазного осуду. 

Проте вже у вересні, після оголошення мобілізації, прості росіяни остаточно переконалися, що їх влада, як кажуть, «облажалася». Мовляв, війна пішла не за сценарієм, але висновком стало: тепер російська влада може робити що завгодно. 

Звісно, як відомо із заяв низки російських «зірок», частина росіян засуджують війну. Можна сказати, що наразі громадяни рф поділені на прибічників трьох основних позицій: 

1. Брешуть всі: і наша сторона, і українська; негатив треба ігнорувати та продовжувати жити звичайним життям.
2. Війна, насилля – це порушення моральних принципів і тому неприпустимі. 
3. Війна – це геополітика, тому потрібна, бо «зверху» знають, як краще.

Більш агресивно налаштовані росіяни наполягають на необхідності «зрештою наваляти цим українцям, щоб закрити це питання».

Як можна вплинути на російську аудиторію

Російськомовне інформаційне поле є ключовим для руйнації режиму, який несе небезпеку не лише Україні, а світу в цілому, а також росіянам, які масово гинуть «ні за що» в Україні.

Відомо, як російська пропаганда впадає в істерику, коли чує засудження режиму та характеристику його як фашистського від публічних осіб. 

Так само емоційно пропагандисти ставляться і до закликів про припинення війни від світових зірок, що звертаються до росіян безпосередньо. Наприклад, відеозвернення Шварценеггера, приїзд Анджеліни Джолі у Львів – викликали напад безсилої люті у пропагандистів.

Понад 10 млн українців мають родичів чи знайомих в Росії. З початком повномасштабної війни в 2022 році комунікація з ними йшла за базовим сценарієм: частина контактів була розірвана, а інша переведена в формат «про політику не говоримо», хоча рано чи пізно, тема війни звісно спливає, а відтак, в українців є можливість передати інформацію і в Росію. 

Як вже зазначалося, більшість росіян мовчать, бо «так треба» або «ми нічого не можемо вдіяти» – без розуміння, яка мета Росії у війні та чим все це має завершитися.  

Яскравим прикладом такого збірного образу «звичайного росіянина» можна вважати знакове інтерв’ю Юрія Дудя з російським актором Оскаром Кучерою, яке продемонструвало, наскільки слабкою є позиція обивателя, змушеного підтримувати війну. 

Заява Пригожина про ворожий YouTube демонструє схожість російського чиновницького корпусу з радянським. Там аналогічно внутрішнє розуміння хибності шляху системи поєднувалося з ритуалами засвідчення лояльності до нього. 

Безсумнівно, рано чи пізно самі росіяни засудять цю війну кремлівських старців. Але як пришвидшити цей процес, щоб зменшити жертви? Що, крім Сил оборони, зможе наблизити перемогу над фейковим світом путінізму? 

Росіяни розуміють тільки аргумент сили. Тому і комунікація з ними має бути з позиції сили – потужною, стабільною та масовою. Значущі для росіян публічні персони мають розвивати свої інформаційні бренди та ставати спікерами нового часу.  

Як і в маркетингу, для комунікації з росіянами має значення кількість контактів та їх комплексність. Тоді обсяг контенту та різноманітність каналів комунікації набуде нової якості.

Меседж має бути чітким: війна була помилкою, вона безперспективна, режим облажався. Нині ескалація відбувається не через загострення екзистенційних викликів Росії з боку Заходу, і не тому, що тільки так можна нарешті здолати Україну. путінська кліка усвідомила, що поразка може коштувати їй влади, а тому затягує у криваве горнило увесь російський народ, не залишаючи йому шансів для тверезої оцінки ситуації та відрізаючи шляхи повернення до нормальності. Справжній інтерес росії полягає у найшвидшому припиненні агресії, адже з кожним днем ціна спокути тільки зростає.

Чи можна збільшити потужність російськомовного інформаційного поля, приміром, в сотню або тисячу разів? Таке питання варто переводити з теоретичної у практичну площину. Виходячи із загрози, яку несе злочинна політика російського режиму для всього світу, вкладатися в це варто. Звісно, це потребує значних ресурсів та зусиль, але це інвестиція в безпеку світу, де не буде російського нацизму. 

І українці, які завдяки досвіду співжиття та відсутності мовного бар’єра добре знають Росію, мають брати безпосередню участь у поширенні правди як всередині цієї країни, так і для росіян поза її межами. А окремі народи Росії заслуговують на створення власних інформаційних майданчиків. 

Саме завдяки масовості та щільності пропаганди, кривавому режиму вдається дурити своїх співгромадян, та знаходити симпатиків у світі. Тепер росіянам необхідно отримати стільки ж «вакцини» правди, щоб зцілитися від впливу рашистського сектантства.        

На прикладі військових дій, саме збільшення вогневої потужності української армії стало ключовим фактором, який зупинив наступ окупантів. Так і українські медійники, російські опозиційні ЗМІ, представники корінних народів Росії мають нарощувати свій контент та розвивати свої медійні платформи. 

Україні важливо розповісти свою історію, як в цілому, так і сучасну – з початку агресії Росії в 2014 році. Через війну виник великий запит на історичну тематику. При цьому важливо знайти підхід також до російської аудиторії.  

Важливо, що росіяни чутливі до думки про себе іноземців. Тому заяви, звернення та апеляції до російського народу українських та західних політиків є також дієвим інструментом. 

Спроба заблокувати YouTube, якщо вона відбудеться, стане лише підтвердженням ідеологічної немічності путінізму. 

«Ворожі голоси» були важливим чинником формування громадської думки в СРСР, адже говорили правду. Саме цим інструментом може скористатися як Україна, так і вільний світ, повторивши дієвий історичний досвід в новому сиквелі холодної війни, в яку вирішили пограти теперішні керманичі з Красної площі. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки