День війни, який триває рік: соціальний фронт

Саме цього дня, у 2022 році, життя кожного з нас змінилося назавжди. Та найголовнішою зміною стали наша згуртованість і взаємодопомога. Ми стали ближчими одне до одного, хоч би де знаходились – в Україні чи за кордоном. Кожен та кожна з нас стали частиною єдиного цілого – української нації.

Перемога над ворогом стала нашою спільною метою, на яку сьогодні працюють усі. Йдеться і про соціальну сферу, яка зайняла у бюджеті друге місце після оборонної. Насправді, нічого дивного в цьому немає, адже соціалка є тилом, який має підтримувати бійців на фронті та допомогти цивільним пережити жахи війни.

Так, з моменту повномасштабної війни, держава виплатила людям понад 734,4 млрд грн на пенсії та програми соціальної підтримки. Ці кошти допомогли найуразливішим категоріям населення, в прямому сенсі, вижити в екстремальних умовах війни.

Особливо актуальною стала підтримка внутрішньо-переміщених осіб. Люди були змушені залишати домівки та рятуватися у більш безпечних регіонах. Часто – лишивши все майно вдома. З 24 лютого 2022 року офіційно поставлено на облік понад 3,5 млн таких осіб, які отримали понад 64,7 млрд грн допомоги на проживання (по 2000 грн на людину, а також 3000 грн на дитину та людину з інвалідністю). В середньому, родина з двома дітьми щомісячно може отримувати близько 10 тисяч гривень для оренди житла.

З початку війни продовжує збільшуватися кількість людей, які отримують інвалідність. Це, з одного боку, пріоритезувало забезпечення допоміжними засобами реабілітації, з іншого – загострило питання інклюзивності. Ми запроваджуємо інструменти, що дозволяють людині, яка потребує протезування, отримувати відповідну послугу та виріб ще до встановлення статусу інвалідності (це могло тривати місяцями). А мультидисциплінарні команди при медичних закладах, до складу яких входять протезисти та ортезисти, дозволяють розпочати відповідні процедури ще з лікарняного ліжка. Усього, з початку війни, 83660 людей було забезпечено допоміжними та іншими засобами реабілітації на загальну суму понад 1,7 млрд грн. З них, протезуванням та ортезуванням забезпечено 18563 особи, на суму понад 1 млрд грн.

Забезпечення послугами та виробами людей зі втратою фізичної функціональності є лише початком комплексного процесу, кінцевою метою якого є повернення людей до активного життя та виходу в економічну самостійність. Тому надзвичайно важливим є розроблений Мінсоцполітики законопроєкт, який сприяє працевлаштуванню людей з інвалідністю.

В Україні лише 16% людей з інвалідністю офіційно працевлаштовані, в той час, коли в країнах ЄС цей показник у середньому перевищує 55%. Це – результат непрацюючої системи. Замість каральної системи, ми пропонуємо заохочувальну, коли підприємства мають вибір: працевлаштовувати людей з інвалідністю та отримувати підтримку від держави, сплачувати цільовий внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, або купувати товари у підприємств трудової інтеграції або захищеного працевлаштування. Очікуємо на розгляд законопроєкту та його найшвидше остаточне прийняття.

Іншим пріоритетним напрямом стала робота з дітьми-сиротами та позбавленими батьківського піклування. Перш за все, йшлося про їхню евакуацію з небезпечних територій. Усього було евакуйовано 22145 таких дітей із зони бойових дій та окупованих територій. Також особливу увагу приділяємо захисту прав 4000 дітей з інтернатних закладів, які евакуйовані за кордон. Ми перебуваємо в постійному контакті з керівництвом країн де перебувають діти, та головне – готуємось до їх повернення в Україну.

Для цього ми зосереджуємо всі зусилля на розвитку сімейних форм виховання. Діти мають повертатися не в інтернатні установи, а в родини, де їх любитимуть та піклуватимуться. На сьогодні в Україні діють 1295 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховуються 9128 дітей. Ще 5809 дітей перебувають у 3040 прийомних родинах. Крім того, створено 300 сімей патронатного вихователя. Разом із тим, з початку повномасштабного вторгнення було усиновлено 752 дитини.

З початку повномасштабної війни до органів і служб, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, надійшло понад 251 тисячу звернень щодо вчинення домашнього насильства. Незважаючи на бойові дії, в Україні продовжують роботу 164 центри захисту постраждалих від насильства. А з 24 лютого минулого року було відкрито 8 нових шелтерів – на сьогодні сумарно діють 50 таких прихистків.

Одним із найважливіших напрямів у нашій роботі, який охоплює чи не всі сектори соціальної сфери, стала цифровізація. Паперова бюрократична система довела свою неефективність з першого дня війни. Коли документи людей просто втрачалися на окупованих територіях, а процес передачі інформації про людину, яка була змушена переїхати в інше місто, міг тривати місяцями через надзвичайне навантаження на органи соцзахисту.

Цифрові інструменти дозволили нам забезпечити збереження даних людей у хмарних сервісах, а з іншого боку – запровадити принцип екстериторіальності. Для комп’ютера немає різниці, де мешкає людина, яка звернулася по допомогу, – передача даних триває лічені хвилини. Також, вже після початку повномасштабного вторгнення, ми ввели цифровий інструмент подачі заявок на усиновлення, що робить процес швидшим та зручнішим для бажаючих усиновити дитину.

Разом із тим, є ще один важливий аспект, без якого нам було би дуже важко вистояти – це підтримка з боку наших міжнародних партнерів. З самого початку наша команда робила все, щоб акумулювати допомогу донорів та спрямувати її адресно до кожного, хто потребує підтримки. Ефективним інструментом для цього став цифровий сервіс єДопомога, який дозволяє донорам із будь-якої країни світу допомагати українцям та українкам, які опинилися у складних життєвих обставинах. Всього, з початку повномасштабного вторгнення, іноземні донори надіслали понад 5,8 млрд грн допомоги.

Попереду ще багато роботи. Але я точно впевнена в тому, що нашій команді вдасться зробити все необхідне для перемоги на нашому фронті. Працюємо далі!

Оксана Жолнович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства