Москва і Пекін розійшлися не полюбовно: дайджест пропаганди за 22 березня
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 22 березня.
- Чому Путін не домігся від Сі головного
- За самогубство «Газпрому» заплатять холопи
- Коли чекати в Україні «зброю перемоги» 1945-го?
- Трагедія в Запоріжжі не має стати «просто звичайним днем»
Чому Путін не домігся від Сі головного
Три останні дні Росія була «зроблена в Китаї». 22 березня Сі Цзіньпін нарешті полетів додому, а Москва так і залишилася наодинці зі своїми проблемами, які неможливо сховати за кількістю документів, що були підписані з Пекіном.
«Російсько-китайські відносини вийшли на найвищий за всю їхню історію рівень і продовжують міцніти, за своєю якістю перевершують військово-політичні союзи часів холодної війни», — запевняє Путін.
НАСПРАВДІ, серед 14-ти офіційно оприлюднених документів, що були підписані між КНР та РФ: по дві спільні заяви та угоди (останні – про співробітництво у телевиробництві та між ТАСС і «Сіньхуа»); два протоколи; сім меморандумів та комплексна програма зі співробітництва в атомній енергетиці. Фактично, це все – виключно заяви про наміри.
Головного Путін від Сі не домігся. Він запропонував Китаю 98 млрд кубометрів газу щорічно (у 6 разів більше, ніж «Газпром» качає зараз). До того ж Путін заявив, що «проєкт нового газопроводу «Сила Сибіру-2», потужністю 50 млрд кубів на рік, практично узгоджений».
Китай відмовився підписувати й новий газовий контракт і погоджувати будівництво газогону, який мав би стати для РФ заміною європейському Nord Stream. Тобто Росія може скільки завгодно будувати новий газогін і погоджувати його з Монголією, але чи потрібен він буде Китаю – відповіді у Москві так і не дочекалися. А саме це й було головним.
КНР цього року купить у РФ лише 22 млрд кубометрів газу – це у 7 разів менше, ніж до війни в Україні споживав ЄС. При цьому вартість «китайського газу» йде зі знижкою до 70%.
Пекін на прикладі Європи побачив, що означає російський «газовий шантаж» і не хоче у майбутньому повторювати її помилок. До того ж на світовому ринку газу зараз багато продавців, вибір є. А нічого іншого, крім газу, Росія запропонувати не може. І таких його обсягів Китаю не потрібно.
«Великий геополік Путін, який знову всіх надурив», так хотів «втюхати» китайцям свій газ, що навіть запропонував «використовувати не рублі, а юані у розрахунках між РФ та країнами Азії, Африки, Латинської Америки» (і це при тому, що він видав указ про розрахунки з іншими країнами виключно в рублях).
І все одно Сі не погодився. Отже, головний висновок з візиту Сі: він розглядає Путіна не як рівноправного партнера, а лише як попутний інструмент у своїх намірах. Саме тому окремі переговори Сі (крім Путіна) провів лише з однією людиною – головою Уряду РФ Мішустіним. Мабуть, придивлявся (в разі дострокового припинення президентства, Мішустін заміняє Путіна, за конституцією).
Тому дійсно цілком ймовірно, що в той час, коли прем’єр-міністр Японії Кішіда знайомився з президентом України Зеленським, Сі Цзіньпін прощався з Путіним.
Нехай і черговими історично-ритуальними словами про «русский с китайцем – дружба навек». Але не про любов, якої Москва усі ці три дні так принижено чекала від Пекіна.
За самогубство «Газпрому» заплатять холопи
Москва так відчайдушно бажає прихильності не тільки китайців, а й африканців, що у рамках створення антизахідної коаліції пробачила останнім борги (цілком в радянських традиціях) у розмірі 20 млрд доларів.
Звичайно, ці гроші нізвідкіля не візьмуться. Тому Кремль вдався до вже звичного кроку – крім власних мільярдерів нагнути ще й холопів. Вже офіційно запропоновано підняти тарифи на газ для населення. При цьому у Держдумі навіть не приховують, що робиться це виключно для порятунку «Газпрому».
НАСПРАВДІ, за захопливим процесом того, як одну з головних світових компаній «Газпром» Путін доводив до самогубства, усі спостерігали ще з лютого минулого року.
Коли не вдалося «продати» його «силу сибірську» хитрим китайцям, залишився лише один покупець – безвідмовний російський народ.
Вже дійшло й до відповідних обрахунків. 22 тисячі рублів на рік з людини – це 80 тисяч із сім’ї або додатково по 6,7 тисячі «зверху» тих витрат, які й так сьогодні мають домогосподарства з комунальних платежів.
Але проблема в тому, що рятувати потрібно не тільки «Газпром», а все і скрізь. Адже Путін за 2 місяці з’їв річну норму дефіциту бюджету. До кінця року він остаточно розтринькає свою «кубушку». Що робити далі – ніхто не знає. Тим паче рік передвиборчий (щоб це не означало в Росії), коли Путін по-барськи любить роздавати «плюшки». Саме тому відмова Китаю від «газового контракту» створює дійсно великі проблеми для «великої Росії».
Коли чекати в Україні «зброю перемоги» 1945-го?
Найяскравішою демонстрацією цієї «величі» стали слова міністра оборони РФ Шойгу. Він ще 21 березня коментував заяви Лондона про постачання Україні снарядів зі збідненим ураном: «сходинок дедалі менше до ядерного зіткнення».
А наступного дня весь світ побачив ці «російські сходинки». Група розслідувачів Conflict Intelligence Team (CIT) опублікувала фотографії танків Т-54, що рухаються з Далекого Сходу на захід Росії.
НАСПРАВДІ, їх було створено на базі Т-44 та прийнято на озброєння у 1946 році. Розроблені вони були Харківським конструкторським бюро машинобудування. Разом із Т-55 їх випустили понад 40 тисяч штук. Одним із перших випадків застосування цих танків стало придушення Угорського повстання у 1956 році. Зняті з озброєння у 1994 році.
Ключовими недоліками даних моделей в сучасних бойових умовах є відсутність далекомірів та балістичних обчислювачів, примітивні приціли та неповноцінна стабілізація зброї.
«Зняття зі зберігання БТР-50 та встановлення на БТР МТ-ЛБ корабельних зеніток однозначно свідчить про серйозні проблеми із забезпеченням ЗС РФ бронетехнікою», — вважають аналітики.
До цього найстарішими з танків, які армія РФ використовує в Україні, нагадаємо, були Т-62, які виготовлялися з 1961 року.
Отже, незабаром можна очікувати, як Шойгу спуститься ще на одну сходинку і пустить у бій легендарну «зброю перемоги» 1945-го – у вигляді танків Т-34 (їх, до речі, незадовго до повномасштабного вторгнення привезли з Лаосу) та РСЗВ БМ-8 (більш відомі як «Катюші»).
Це цілком вкладається в «можемо повторити» та решту «діду-воювальних» наративів російської пропаганди про «визволення України від неонацизму».
Трагедія в Запоріжжі не має стати «просто звичайним днем»
І наостанок про найголовніше відео 23 березня – відео, на якому російська ракета влучила в багатоквартирний будинок у Запоріжжі. Його фото – зруйнованого, але не скореного, з синьо-жовтим прапором на балконі – стане черговим візуальним символом української незламності та увійде в історію цієї війни.
Так званий член головної ради адміністрації Запорізької області колаборант Володимир Рогов заявив, що у руйнуванні будинку винна українська ППО, а «всі її оператори, причетні до руйнування будинків мирних громадян, підуть під суд».
НАСПРАВДІ, те, що Рогов – знаний фахівець зі всього, що літає, відомо з його фрази про «винищення російських снігурів українськими синицями». Тепер до своєї орнітологічної «експертизи» цей колишній власник магазину комп’ютерних запчастин під назвою «КПСС», додав й «ППОшну».
Але Рогов – це просто голова, що базікає. Іноді навіть не те, що їй наказують. Проте, російські пропагандисти, що видають себе за «військових експертів», теж намагалися довести, що це була українська С-300.
А за даними Повітряних сил ЗСУ, окупанти завдали удару по запорізькій багатоповерхівці, ймовірно, з РСЗВ «Торнадо С».
Координатор Ради національної безпеки зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі (США) також заявив що це «безумовно» узгоджується з попередніми подібними атаками».
«Очевидно, що росіяни не звертають уваги на те, щоб уникнути націлювання на цивільних осіб. Тому це цілком можливо», – пояснив Кірбі.
У Запоріжжі понад три десятки постраждалих, одна людина померла від поранень. Серед постраждалих – діти. Всього, за даними Єдиного реєстру досудових розслідувань та інших джерел (які потребують підтвердження), станом на 22 березня загинуло 117 та постраждало 155 дітей.
Фактичну їх кількість встановити неможливо через те, що в українських містах окупаційні війська ведуть активні бойові дії.
Тож не можна допустити, щоб запорізька та інші трагедії й надалі перетворювалися на суху статистику. Адже за ними – життя та смерть мирних українців, у тому числі й маленьких.
Президент України Володимир Зеленський щодо трагедії в Запоріжжі дуже слушно зауважив: «Це не повинно стати «просто звичайним днем» в Україні, будь-де ще в Європі чи світі. Треба більше єдності та рішучості світу, щоб швидше перемогти російський терор і захистити життя».
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
