путінське «право» проти криміналу на «нових територіях»: дайджест пропаганди за 5 квітня

НАСПРАВДІ, навіть в цьому путінська «мати-героїня» збрехала. Адже у своєму знаменитому відео, яке й стало (в т.ч.) приводом для рішення МКС, вона дякує путіну саме за «можливість усиновлення дитини з Маріуполя».

Жонглювання правовими термінами не допомогло. Росія отримала всесвітній ляпас. Велика Британія наполягла на тому, щоб жодної відеотрансляції з виступу «матері-героїні», під час якого вона збиралася вчергове поширювати дезінформацію про викрадених українських дітей, не було: «Якщо пані Львова-Бєлова хоче розповісти про свої дії, вона може це зробити в Гаазі».

Львова-Бєлова з відчаю почала вже навіть здавати своїх і розповіла про Богдана Єрмохіна, якого окупанти вивезли з Маріуполя до Донецька, а потім депортували до росії. Богдан через Білорусь намагався повернутися до сестри, що залишилася в Україні, але його затримали російські спецслужби. Про що й повідомила Льова-Бєлова.

Омбудсмен України Дмитро Лубинець заявив, що Богданові 17 років і він має українське громадянство: «А тому, примусове переміщення його на територію країни-агресора — не «спасіння», як каже Львова-Бєлова, а злочин. Ця історія — чергове публічне зізнання у скоєних воєнних злочинах — викраденні українських дітей!».

Відзначимо, Національне інформаційне бюро при Міністерстві реінтеграції України 28 березня повідомило, що наразі незаконно депортованими вважаються 19 514 українських дітей.

Z-патріоти і «українське мовне питання»

Все та ж Львова-Бєлова, розповідаючи про свого «прийомного сина з Маріуполя» (чи вже за новою версією «підопічного?») розповіла, що той бігає за іншими її дітьми зі словами «з’їм москалика».

На її думку, хлопчик так поводиться нібито через те, що 8 років жив у Маріуполі під «антиросійською пропагандою». Львова-Бєлова стверджує, що «з такою проблемою стикаються всі так звані «батьки-опікуни».

НАСПРАВДІ, це пояснення абсолютно не «грає» з головним наративом путінської війни в Україні: «це наші люди, які мріють, щоб ми їх звільнили». Ті, хто «мріють про звільнення», не хочуть «з’їсти» тих, хто їх звільнив. 

Але те, що в Москві одні наративи вже давно не корелюються з іншими, відомо давно, і на них не варто звертати уваги.

А ось щодо «рашистсько-правильного перевиховання» вже пора бити в дзвони. І не тільки тому, що 5 квітня Міносвіти РФ повідомило, що «розробило підручник з класичної української мови для початкових класів, який відобразить всю красу та чистоту тієї традиційної української мови, яка в радянський період вивчалася у найкращих наших педагогічних традиціях».

А тому, що головною тезою Z-пропаганди в обговоренні цієї новини стало те, що жодної української мови не існує.

Другий вектор: «нашим» дітям не потрібна українська мова в жодному її виконанні.

Третій  – це намагання створити «правильних російських українців» на противагу «неправильним».

Як бачимо, за всіма цими (та багатьма іншими) «векторами» криється лише одне – бажання розчленувати Україну (якщо вже не вдалося її знищити) та українців. Обговорюється лише метод.

Проте єдине, чого домоглися росіяни за цей рік у своїх методах – це зростання негативного ставлення до себе з боку українців. 77% погано ставляться до росіян взагалі, 94% – до держави РФ та 97% – особисто до Путіна. Такими є результати опитування, про які розповів Центр Разумкова.

У бажанні маріупольського хлопчика «з’їсти москалика» винен не міфічний «київський режим», а справжній – кремлівський, який зробив усе для цього в Маріуполі. І це дійсно буде вивчатися в підручниках історії – на класичній українській мові, а не «радянській» чи ще яку там вигадають у Москві.

Китайські крапки над «непорушною дружбою» з РФ

І наостанок про бідного офіційного представника Кремля Пєскова, який був вимушений пояснювати слова посла КНР в ЄС Фу Цуна про необхідність правильного трактування слів про непорушну дружбу між РФ та КНР.

Посол Китаю в ЄС заявив, що зовнішні спостерігачі неправильно тлумачать відносини Пекіну та Москви. За його словами, Китай не підтримує Росію у війні проти України, а заява голів двох держав Путіна та Сі Цзіньпіна про «дружбу, яка не має кордонів» — не більше, ніж риторичний прийом.

Також Фу запевнив, що Пекін не визнає анексії українських територій, включно з Кримом і Донбасом, не надавав і не надаватиме РФ військову допомогу

Пєсков у відповідь на ці заяви мляво відреагував, мовляв, Кремль «орієнтується на зміст і дух тих контактів, які відбулися між путіним та Сі нещодавно у Москві».

НАСПРАВДІ, Пекін після завершення візиту Сі Цзіньпіна до Москви вже зробив кілька заяв, які можна назвати ударом ножем у спину Кремля.

Нагадаємо, заступник постійного представника КНР при ООН Ген Шуан заявив, що Китай виступає проти передачі ядерної зброї іншим країнам та її розміщення за межами своїх територій. Очевидно, що Китай вкрай незадоволений тим, що Путін вирішив надати її Білорусі.

5 квітня президент Франції Еммануель Макрон та голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн прибули до Китаю. Гадаємо, їм буде про що поговорити з Сі. Наприклад, про те, що товарообіг Китаю з ЄС і США торік склав $1,6 трлн. Це у 8 разів більше, ніж з Росією.

Тому на цьому переговорному тлі пояснення Фу щодо «риторичності» дружби КНР та РФ, а також слова Сі, сказані ним при прощанні з Путіним: «…бережи себе, дорогий друже» – дійсно звучать як останнє китайське попередження.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки