Путіну знову будують «потьомкінські села»: дайджест пропаганди за 15 червня 2023 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 15 червня.
- Москва готує «вибори в нових регіонах»
- Чому в РФ заговорили про повернення смертної кари
- Скільки коштує життя російського зека
- Росія стрімко втрачає на світовому ринку озброєнь
Москва готує «вибори в нових регіонах»
ЦВК РФ 15 червня ухвалила рішення про призначення «виборів» 10 вересня у так званих «нових регіонах» — на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України.
Очільниця ЦВК Елла Памфілова пояснила це так: «традиційно у регіонах, де запроваджено воєнний стан, вибори не проводяться… але життя вносить свої корективи».
НАСПРАВДІ, на ці «вибори» у Сил оборони України, як відомо, свої плани і своя відповідна кампанія.
Про те, що це «вільне волевиявлення» ніхто не визнає у світі, також говорити зайве. Але Путіна то, звісно, не зупиняє.
Вже й запланована кількість нових «потьомкінських сіл» для нього. У «ДНР», наприклад, заплановано провести «вибори» до 21 «муніципалітету», в «ЛНР» – до 28. У Запорізькій області – 16, а в Херсонській – 14. Загалом окупанти планують провести близько 80 (!) «виборчих» кампаній.
Власне, нічого нового очікувати не варто. Процедура підготовки до подібних «виборів» відома. Але підхід Росії до них на ТОТ з 2014 року змінився. За словами відомого адвоката Іллі Новікова, «коли людей заохочували до окупації Криму (принаймні, до її підтримки – активної чи пасивної) більше був натиск на перевагах, які наче надає паспорт РФ. Зараз пряників вже не вистачає, тому нарощують батіг. Тому те, що сьогодні триває на окупованих територіях, це дійсно примусова паспортизація».
Саме тому загарбники в авральному порядку зараз змушують українців на ТОТ брати паспорти РФ. Без них відмовляють в медичній допомозі, інших соціальних і комунальних послугах:
– Місцевих мешканців зобов’язують переукладати договори на постачання електроенергії тільки за документами РФ.
– Примусова паспортизація дуже жорстко торкнулася пенсіонерів і власників майна. Наприклад, оформлення власності на землю сільгосппризначення можлива лише для громадян РФ.
– У школах обіцяють видавати атестат тільки тим учням, хто оформив російський паспорт.
– Батькам погрожують позбавленням батьківських прав, якщо вони не приведуть 1 вересня дітей до освітніх закладів, але документи до них вони можуть подати, лише якщо в них є паспорт РФ.
– 27 квітня Путін підписав указ про депортацію у 2024 році з окупованих територій тих, хто не отримає паспорт РФ.
Нагадаємо, Радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк зазначив, що якщо жителі ТОТ мають змогу не отримувати паспорт РФ, то не варто цього робити. Але якщо необхідно його взяти, щоб уникнути репресій, катувань, – то варто брати. «Ніхто не виграє від збільшення числа українських полонених чи закатованих громадян», – пояснив він і пообіцяв, що «Україна не буде переслідувати тих, хто пасивно отримав російське громадянство».
Проте «колобкам»-колаборантам, членам різноманітних «виборчкомів» та інших «муніципальних утворень» чергових путінських «потьомкінських сіл» варто готуватися. Або до спілкування з українськими правоохоронними органами, або до евакуації з «нових» до старих регіонів РФ. Якщо встигнуть, звичайно.
Чому у РФ заговорили про повернення смертної кари
Крім «електорального» фарсу 15 червня Росія влаштувала також «судочинний». Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону почав слухати справу стосовно 22 українських військовослужбовців із батальйону «Азов», яких звинувачують у нібито терористичній діяльності проти РФ.
НАСПРАВДІ, те що нинішнє судилище – лише чергова вистава російської пропаганди, зрозуміло. Але усім українським «терористам» (серед яких, наприклад, вісім жінок, зокрема, кухарок) загрожує вирок довічного ув’язнення. Проте цікавий й інший аспект цього фарсу.
Керівник фракції ЛДПР Слуцький у квітні цього року запропонував скасувати мораторій на смертну кару.
Очільник Конституційного суду РФ Зорькін казав, що це можливо лише після змін до Конституції. Путін заявив, що підтримує позицію Зорькіна.
І ось 15 червня Голова Ради з прав людини при президенті РФ Фадєєв заявив, що «не заперечуватиме, якщо більшість росіян виступлять за скасування мораторію на смертну кару в Росії».
Про те, що «більшість росіян підтримають» те, що потрібно одному Путіну, говорити зайве.
Нагадаємо, у РФ запровадили мораторій на смертну кару в 1997 році, після того, як країна приєдналася до Ради Європи та підписала протокол до відповідної Конвенції про захист прав людини (який так і не ратифікувала). Але 28 лютого цього року Путін підписав закон про припинення чинності щодо РФ договорів, укладених в межах Ради Європи.
Тому, цілком можливо, що він все ж дасть наказ про те, що «більшість росіян за повернення смертної кари». Можливо, як пропагандистсько-превентивний захід. (Як, наприклад, ядерний удар по умовній Познані).
У будь-якому разі представник українського Координаційного штабу щодо поводження з військовополоненими Петро Яценко обіцяє: «Це не стане перешкодою для України, щоб повернути своїх захисників та захисниць. Усіх полонених обов’язково буде повернуто додому. Оголошення вироку не перешкоджає проведенню обмінів».
Скільки коштує життя російського зека
У контексті фактично офіційно узаконеної політики відмови від європейських цінностей (яких в реальності в Росії ніколи і не було), цікава й ситуація з тамтешніми ув’язненими. Але не лише тими, які потрапили під кампанію «добровільного призову» на війну в Україні.
Кількість зеків у РФ прямо корелюється не тільки з пригожинським штрафбатом, а й з кількістю мобілізованих робітників. Відповідно, не вистачає вже рук на підприємствах.
Найбільший російський автовиробник «АвтоВАЗ» нещодавно офіційно звернувся до Служби виконання покарань з проханням допомогти компенсувати нестачу робочої сили. Вже й підрахували, що до 50% (!) загальної потреби може бути закрито саме засудженими.
НАСПРАВДІ, це знову таки про Раду Європи та європейські цінності. І примусова праця, і примусова відправка на бійню в Україну. Російським зекам не позаздриш.
– На утримання ув’язнених РФ витрачає найменше серед європейських країн — 2,6 євро на день.
– При цьому Росія є лідером за державним тюремним бюджетом, але на утримання ув’язнених йде лише ⅛ його частка.
– Понад 400 тисяч осіб у РФ перебувають у місцях позбавлення волі. У перерахунку на душу населення це перше місце в Європі.
– На одного ув’язненого в РФ витрачають майже у 120 разів менше, ніж у Швеції. Зате тюремні терміни в Росії у 7 разів довше.
– 58% російських ув’язнених мають провести у тюрмі понад 5 років. І чим більший термін перебування у ній, тим вищий шанс туди повернутися.
– Третина всіх ув’язнених — люди, засуджені за злочини, пов’язані з наркотиками. Відсоток таких з 2007 року зріс втричі. Майже половина з них не мали мети збуту – це звичайні споживачі, частина з яких насправді потребує лікування.
– ВІЛ діагностований у кожного десятого ув’язненого в Росії. У Кемеровській та Самарській областях (де розташований АвтоВАЗ) – взагалі у кожного четвертого.
Тож, як бачимо, залишки російських в’язнів (серед яких все більше стає політичних), доживають свій вік у тюрмах важко. Але краще клепати в Тольятті нікому не потрібні «Жигулі», ніж бути заклепаним у труну в Україні.
Росія стрімко втрачає на світовому ринку озброєнь
І наостанок свою «переможну» пісню про успіхи війни в Україні знову заспівав міністр оборони РФ Шойгу. Але вже трохи в іншій тональності. 15 червня він заявив, що «СВО не вплинула на військово-технічне співробітництво з іншими країнами».
НАСПРАВДІ, Росія дійсно була другим за величиною експортером зброї після США, а одним з головних її клієнтів ще з радянських часів (до яких апелює Шойгу) була, наприклад, Індія.
Але відмовившись від контрактів на винищувачі Су-30МКІ та танки Т-90, а потім заморозивши переговори про купівлю гелікоптерів Ка-226Т, Нью-Делі тиждень тому відповів «ні» на ще одну російську пропозицію — будівництво підводних човнів на базі платформи «Амур-1650», експортної версії субмарин проєкту 677 «Лада».
І хоча «Рособоронекспорт» обіцяв індійцям на 80% локалізувати виробництво на їхніх заводах і апелював до «стратегічного партнерства двох країн ще з часів СРСР», в Нью-Делі вирішили укласти контракт з Німеччиною.
Bloomberg повідомив, що Індія розраховує придбати шість підводних човнів виробництва німецького концерну Thyssenkrupp. Загальна сума угоди оцінюється у $5,2 млрд.
За даними SIPRI, постачання російських озброєнь до Індії взагалі впало на 37% за останні п’ять років. І це той самий період, протягом якого «Рособоронекспорт» перебуває під санкціями.
Для розуміння: до війни лише з України на російські заводи надходили 3 тисячі запчастин для виробництва близько 200 систем озброєнь. Про західну, японську чи південнокорейську електроніку й говорити зайве.
За даними SIPRI, із 2017 по 2021 рік (до повномасштабного вторгнення) та ж Південна Корея вже обходила РФ і забезпечувала 18% імпорту в регіоні, коли на жодного іншого експортера не припадало понад 14%. Клієнтами Сеулу стали Філіппіни, Таїланд, Індонезія та інші. Зараз ситуація для Росії, звісно, ще гірша.
То ж Шойгу може й надалі «співати» свої «переможні» пісні. Реальну поразку російських «аналоговнет» зафіксовано вже не тільки в Україні, а й на світовому ринку озброєнь.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
