Де в Росії закінчується «зона СВО»: дайджест пропаганди за 20 червня 2023 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 20 червня.
- Двічі холостий «постріл» Шойгу
- Лукашенко не радить «західних радників» в ОДКБ
- «Первый канал» знімає репортажі «пам’яті Попасної»
- В Росії запустили «Leopard-шоу»
Двічі холостий «постріл» Шойгу
«Успіхи» Служби зовнішньої розвідки Росії на чолі з Наришкіним, який напередодні розкрив «підступні плани Києва розробити чергову «брудну бомбу», не дають спокою Шойгу.
20 червня той похизувався і своїми розвіданими. «Керівництво ЗСУ планує завдати ударів по території Росії, у тому числі по Криму, ракетами HIMARS та Storm Shadow. Застосування цих ракет поза зоною СВО означатиме повноцінне втягування США та Британії у конфлікт та спричинить негайні удари по центрах прийняття рішень в Україні», – грізно попередив міністр оборони РФ.
НАСПРАВДІ, якщо правильно трактувати перший генеральний наратив «Англосакси ведуть гібридну війну проти Росії», то Шойгу мав би завдавати свої «негайні удари» по Пентагону та Вайтхолу (координати є у «Вікіпедії»).
Якщо виходити з другого наративу: «Київ — маріонетка в руках НАТО», то боротися треба саме з «руками» (які знаходяться на брюссельському бульварі Леопольда III), а не з «київською маріонеткою», яку вони, на переконання Москви, смикають за ниточки.
І нарешті, якщо третій наратив стверджує, що «кордони Росії закінчуються ніде», – то що означає «удари поза зоною СВО»? Адже вся вона, нібито, вже у межах так званої «нової території РФ».
Таким чином, Шойгу налякав хіба колаборантів у тих самих «нових регіонах», записаних міністром в «зону СВО», яку (на відміну від Криму) міністр оборони РФ «дозволяє» атакувати ракетами HIMARS та Storm Shadow.
А на зовні «грізний попереджувальний постріл» Шойгу пролунав як чергова спроба Москви торгуватися окупованими нею територіями – байдуже, що вже анексованими.
Тим часом переговорна позиція Києва залишається незмінною: кордони України визначаються міжнародними договорами, накресленими олівцями на карті межами «зони СВО».
Лондон, про всяк випадок, вже попередив Москву: питання зняття санкцій з неї розглядатиметься лише після виплати репарацій Україні. Тож «постріл» Шойгу двічі холостий.
Лукашенко не радить «західних радників» в ОДКБ
У Мінську тим часом «стріляв» Лукашенко. На зустрічі з головами МЗС країн-членів ОДКБ він заявив, що «буде складно вирішити конфлікти у зоні відповідальності організації, якщо до неї увійдуть західні радники».
А загальним підсумком цієї дивної зустрічі стала спільна заява про запобігання гонці озброєнь у космосі та стан справ на кордоні з Афганістаном.
НАСПРАВДІ, те, що киргизів, таджиків, білорусів, вірмен та росіян більше цікавлять справи в космосі та на кордоні з Афганістаном — це говорить багато про що.
Хоча Душанбе зрозуміти можна. Адже Талібан (офіційно визнаний терористичною організацією у РФ і Таджикистані) вже взяв під свій контроль консульство у місті Хорог на сході країни.
Тому подібні «космічні» заяви у Мінську лише вчергове підкреслили усю неспроможність цього «безпекового блоку».
Нагадаємо, офіційно ОДКБ була започаткована у травні 1992 року. З того часу «у зоні відповідальності організації» сталися:
- Громадянська війна в Таджикистані (завершилася в червні 1997-го).
- Міжетнічна криза в Киргизстані 2010 року.
- Протистояння між урядовими силами Таджикистану та ісламістами (2010-2015 роки).
- Киргизько-таджицький прикордонний конфлікт (триває й донині).
- Осетинсько-інгушський збройний конфлікт (у листопаді 1992-го).
- Дві російсько-чеченські війни (1994-2000-ні).
- Партизанська війна на Північному Кавказі (жевріє і донині).
- Фактичні війни між Вірменією та Азербайджаном (збройне протистояння триває й сьогодні).
- Російсько-грузинська війна (2008 рік).
- Російсько-українська війна (з 2014 року).
- Інтервенція «союзників» у Казахстан (2022 рік)
За той же час на території країн-членів НАТО (існує з 1949 року) не було жодного воєнного конфлікту (Хорватія вступила до альянсу у 2009, вже після війни на Балканах).
Отже, вибір Україною євроатлантичного курсу інтеграції був і залишається цілком очевидним.
Тому й країни-члени ОДКБ (крім Росії та Білорусі) зараз дедалі більше прислухаються до інших (і не тільки західних) радників, а не до Путіна з Лукашенком. А з цими двома демонстративно підписують хіба що «космічні заяви».
«Первый канал» знімає репортажі «пам’яті Попасної»
І це цілком зрозуміло. Адже усе настільки наочно, що «Первый канал», наприклад, ледь знайшов живих людей у тимчасово окупованих залишках українського міста Попасна. І навіть ті не зустрічають «визволителів» з квітами. Хіба що показують.
У репортажі головної телевізійної кнопки Росії говориться буквально наступне: «Місто Попасна звільнили рік тому. З населення у 22 тисячі людей зараз тут залишилося близько 200 осіб — здебільшого це люди похилого віку, яким нікуди їхати, або ті, хто не хоче кидати своє господарство. Тут, навіть, волонтери рідкісні гості…»
НАСПРАВДІ, окупанти у своїй документації перестали вказувати існування міста Попасна ще в березні цього року.
У так званій «ЛНР», нагадаємо, введені в дію «Закони» «Про адміністративно-територіальний устрій» та «Про утворення на території «ЛНР» міських та муніципальних округів». Згадані 11 міських та 17 муніципальних округів (районів). Попасної серед них немає.
Самі російські пропагандисти називають Попасну мертвим містом. Одна з них, Мар’яна Наумова, яка й приїхала туди, зізналася, що шокована від побаченого. З розповіді Наумової можна зробити висновок, що раніше у Попасній люди жили небідно, мали будинки, авто. Тепер вони залишилися без нічого.
«Дуже тяжкі враження від міста.Тому що воно, по суті, стерте з лиця землі. Я не бачила такого, щоб кожен дім був розбитий… По всьому місту буквально пара будинків цілих, де живуть люди. Води немає, світла немає. Живуть на гуманітарці…», – зізнається пропагандистка.
І при цьому переконує, що «люди раді звільненню та приходу росіян». На її думку, «жорстока реальність змусила людей цінувати головне у житті. Можна жити без води і світла, а ось без російського паспорта — ніяк…». Наумова запевнила, що головна проблема людей на таких «звільнених» територіях – це виключно тяганина з оформленням паспорта РФ.
Серед інших, фактично зруйнованих росіянами населених пунктів української Луганщини: Білогорівка, Кремінна, Рубіжне, Золоте, Гірське, Лисичанськ. Звідти пропагандисти навіть репортажі про паспорти й петунії не роблять.
В Росії запустили «Leopard-шоу»
І наостанок, у Росії все ж запустили шоу: «Хто хоче стати мільйонером, знищивши Leopard?». Знімали його буквально на ходу. Адже лише тиждень тому Путіну доповіли про «нищівну оборудку Шойгу». Тому й довелося не тільки рятувати «честь мундира», а й ділитися (принаймні на камеру) своїми баришами.
НАСПРАВДІ, усе робилося настільки похапцем, що гранатометник (який втратив руку на війні в Україні) дізнався, що його призначили «мільйонером» за «підбитий Leopard» лише під час зйомок.
Чого хотіли досягти цим роликом пропагандисти незрозуміло. Адже таким чином вони фактично підтвердили, що наразі єдиний спосіб затягнути росіян до України — це гроші, а не «захист Росії від бандерівців».
Одразу ж, до речі, з боку окремих Z-ресурсів здійнявся ґвалт не тільки на цю тему, а й «збройно-патріотичну». Мовляв, чому преміюють тільки за західну бронетехніку, а не за Т-72? Вони навіть в чомусь праві. Адже московські воєнні «аналітики» довго переконували, що німецькі танки гірші за російсько-радянські.
Але дивуватися тут нема чому. Це лише один з прикладів того, як пропаганда регулярно стріляє собі в ногу. Залишилося тільки дочекатися пострілу в скроню, коли вже вся Росія відчує, де ж насправді закінчується «зона СВО».
Перше фото: cartoonmovement.com/Marian Kamensk
