Участь України в миротворчій діяльності підвищує авторитет держави на міжнародній арені

Блоги

15.07.2023 08:00

Укрінформ

15 липня – День українських миротворців. Участь України в миротворчих місіях є проявом її міжнародної відповідальності та прагнення до миру й стабільності у світі

Участь України в миротворчій діяльності разом із Організацією Об’єднаних Націй підвищує авторитет держави на міжнародній арені, дає змогу взяти участь у створенні колективної безпеки у світі, зробити свій внесок у підтримання міжнародного миру й стабільності. Миротворча діяльність пріоритетна для зовнішньої політики України та сприяє зміцненню зовнішніх гарантій національної безпеки.

Захист національних інтересів України у військовій сфері покладено на її головну складову частину – Збройні Сили України, що мають запобігати виникненню воєнних конфліктів та гарантувати їх врегулювання. За міждержавними домовленостями Україна як член ООН використовує свою армію для надання допомоги іншим країнам.

Участь України в миротворчих місіях є проявом її міжнародної відповідальності та прагнення до миру і стабільності у світі. Це також спосіб Української держави продемонструвати підтримку принципам і цілям ООН. Українські миротворці зробили значний внесок у зусилля з врегулювання конфліктів і допомоги постраждалому населенню. Їхня участь сприяла встановленню миру, зниженню насильства та створенню умов для стабільного розвитку суспільства в постконфліктних регіонах.

Важливо зазначити, що українські миротворці суттєво ризикували, коли працювали в небезпечних зонах і зіштовхувалися з різними викликами. Однак вони демонстрували високий професіоналізм, сміливість і самовідданість, виконуючи обов'язки в складних умовах.

Загалом роль України в миротворчих місіях ООН – це важливий внесок у зусилля із забезпечення миру та безпеки в країнах, де спалахнули збройні конфлікти.

Активна участь України в миротворчих місіях ООН має велику кількість переваг.

По-перше, це позитивно впливає на підвищення авторитету

й покращення іміджу України на міжнародній арені як надійного, передбачуваного партнера у сфері міжнародної безпеки й забезпечення стабільності у світі, який завжди готовий надати необхідну допомогу країнам і націям, які її потребують. А це, зі свого боку, сприяє подальшій співпраці з євроатлантичними й регіональними безпековими структурами.

По-друге, миротворча діяльність для України – невід’ємна складова частина євроінтеграційного курсу, оскільки вона доповнює процес внутрішньодержавних перетворень щодо комплексної й всеохоплюючої інтеграції України в європейську та євроатлантичну спільноти.

По-третє, престиж держави у світі зростає, оскільки нам вдалося довести світові, що Україна – миротворча держава.

По-четверте, своєю участю в місіях українські миротворці приносять велику кількість коштів до нашого державного бюджету. Це можна віднести до однієї з переваг у співпраці з ООН щодо миротворчої діяльності.

По-п’яте, завдяки миротворчим операціям Україна забезпечена висококласними льотчиками, які спроможні справлятися з найскладнішими завданнями, які їм поставлено.

Крім цього, це підтримка двосторонніх відносин з членами коаліції і країнами регіону, а також можливість просувати свою військову техніку та обладнання на міжнародних ринках. Водночас це і надія на участь у перебудові постконфронтаційних країн і нові контракти.

Ураховуючи зазначене та з метою збільшення, у найкоротші терміни, кількості теоретично та практично підготовлених за стандартами НАТО військовослужбовців Збройних Сил України, вважається за доцільне продовжити і навіть розширити участь України в МОПМБ, що своєю чергою дозволить підрозділам ЗСУ більш ефективно впроваджувати набутий міжнародний досвід під час виконання службових та бойових завдань, а також буде черговим свідченням намірів України залишатися послідовним, передбачуваним та надійним міжнародним партнером.

Необхідно наголосити, що участь Збройних Сил України в операціях ООН, НАТО, ЄС та інших міжнародних організацій у сфері безпеки та особливості їх проведення за оцінкою міжнародної спільноти, незважаючи на складні часи, підтвердила надійність партнерства з боку України, а співробітництво з ними підвищило спроможності ЗСУ і рівень обороноздатності нашої держави, сприяло реформуванню Збройних Сил України у відповідності до стандартів НАТО та кращих практик і процедур збройних сил країн-членів Альянсу. Також Україна здійснила національний внесок до європейської та євроатлантичної систем безпеки.

Окрім цього, з метою зміцнення обороноздатності держави, в умовах збройної агресії рф, участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки ООН надало можливість якісної підготовки особового складу ЗС України, опанування передовими оперативними стандартами підготовки військ та досягнення оперативної взаємосумісності, підвищення рівня оперативних спроможностей, поширення та впровадження сучасних підходів (стандартів) із планування, забезпечення та застосування військ (сил).

Відповідно до Указу Президента України від 07.03.2022 № 114/2022 “Про відкликання національного контингенту і національного персоналу, які беруть участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” наприкінці 2022 року національні контингенти та національний персонал повернулися в Україну.

УЧАСТЬ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ОПЕРАЦІЯХ З ПІДТРИМАННЯ МИРУ І БЕЗПЕКИ

Міжнародні операції з підтримання миру і безпеки – це міжнародні дії або заходи, спрямовані на виконання миротворчих чи гуманітарних завдань, які здійснюються за рішеннями Ради Безпеки ООН відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, ОБСЄ, інших міжнародних організацій, які несуть відповідальність у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки, згідно з положеннями глави VIII Статуту ООН, а так само дії і заходи багатонаціональних сил, багатонаціональних військових формувань високої готовності, які проводяться під загальним контролем Ради Безпеки ООН з метою:

● запобігання виникненню міждержавних або внутрішніх конфліктів;
● врегулювання або створення умов для врегулювання міждержавних, а також внутрішніх конфліктів за згодою сторін конфлікту або з використанням примусових заходів за рішенням Ради Безпеки ООН, що може включати, зокрема, спостереження і контроль за додержанням угод про припинення вогню та інших ворожих дій, роз'єднання сторін, які конфліктують, роззброєння і розформування їх підрозділів, виконання інженерних та інших робіт;
● боротьби з міжнародним тероризмом і піратством;
● евакуації населення із зони конфлікту;
● ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;
● подання гуманітарної допомоги населенню, яке постраждало внаслідок міждержавних або внутрішніх конфліктів;
● виконання міліцейських (поліцейських) функцій по забезпеченню безпеки і додержання прав людини;
● подання допомоги у подоланні наслідків конфліктів та відновлення миру;
● усунення загрози миру, порушень миру чи акту агресії.

Національний контингент – військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв'язку, що направляються Україною для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, у тому числі у складі багатонаціональних військових формувань високої готовності військові підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, котрі входять до складу об'єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (спільні батальйони тощо).

Національний персонал – окремі військовослужбовці та працівники Збройних Сил України, інших військових формувань, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та інших державних органів і цивільних установ України, які направляються Україною для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки і не входять до складу національного контингенту.

Україна брала участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національних контингентів та національного персоналу.

Нормативно-правову базу участі національних контингентів та національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки формують документи різних рівнів.

До них відносяться міжнародні та національні нормативно-правові акти, а також документи відомчого рівня.

До міжнародних нормативно-правових актів відносяться:
● Статут ООН (глава VI, VII, VIII);
● Міжнародне гуманітарне право і право війни;
● Резолюції Ради Безпеки ООН щодо тієї чи іншої Місії ООН;
● Керівництво з питань політики і процедур по відшкодуванню витрат та контролю за майном, яке належить контингентам країн, які надають війська (сили) для участі у місіях ООН з підтримання миру і безпеки (Contingent-OwnedEquipmentManual 2014);
● Концепція операції (Concept of Operation);
● Оперативний наказ командувача військової компонентою місії/операції (Operational Order);
● Стандартні операційні процедури операції (Mission SOP);
● Правила застосування сили (Rules of Engagement);
● Інструкція з організації повітряних операцій ООН (UN Aviation Manual)(для авіаційних підрозділів).

Основними нормативно-правовими актами, які підписуються з ООН є Меморандум про взаєморозуміння між ООН і державою-контрибутором, яка надає ресурси для операції ООН, а також Лист про допомогу щодо надання довготривалих послуг з метою підтримки миротворчої діяльності ООН (наприклад, щодо повітряних суден або плавзасобів (кораблі та інше).

Меморандум про взаєморозуміння визначає адміністративні, матеріально-технічні та фінансові умови надання персоналу, майна та послуг урядом на підтримку тієї чи іншої місії ООН.

Лист про допомогу – це договірний документ між ООН і урядом держави-контрибутора, що має обов'язкову юридичну силу. У листі про допомогу обмовляється перелік послуг, які надаються місії ООН, а також порядок виплати відшкодування за такі надані послуги.

Згідно з чинним законодавством, Україна може брати участь у міжнародних миротворчих операціях ООН та інших міжнародних організацій, мандат яких затверджено відповідною резолюцією Ради Безпеки ООН, як у складі миротворчих контингентів так і на посадах миротворчого персоналу, штабних офіцерів, офіцерів зв’язку, військових спостерігачів тощо.

Закон України “Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки” обумовлює загальний алгоритм прийняття рішення про участь України в МОПМБ, визначає правові, організаційні та фінансові положення щодо участі України в МОПМБ, а також порядок направлення військового і цивільного персоналу, організації його підготовки та забезпечення для участі в діяльності з підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки.

Закон України “Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України на територію інших держав” визначає порядок направлення підрозділів ЗС України в інші держави і умови тимчасового перебування на території цих держав, принципи формування, організації підготовки зазначених підрозділів та гарантії соціального захисту осіб військового і цивільного персоналу, членів їх сімей).

Стратегія міжнародної миротворчої діяльності України, затверджена Указом Президента України – це основний документ, який покликаний координувати і консолідувати дії центральних органів державної влади для реалізації національних інтересів у галузі участі країни в МОПМБ.

Указом Президента України “Про Порядок розгляду пропозицій щодо участі України в операціях з підтримання миру і безпеки” затверджується Порядок розгляду пропозицій щодо участі України в МОПМБ.

ВІДОМЧІ ДОКУМЕНТИ

У Міністерстві оборони України, ГШ ЗС України розроблено ряд нормативно-правових документів, що регламентують ті чи інші питання організації підготовки та участі національних контингентів та персоналу в МОПМБ.

Основним відомчим документом є наказ Міністерства оборони України “Про затвердження Інструкції з підготовки та застосування національних контингентів, національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки”.

Інструкція визначає порядок підготовки національних контингентів і персоналу для участі в МОПМБ, організації їх повсякденній діяльності, всебічного забезпечення, а також пов'язані з цим задачі структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та підпорядкованих їм органів військового управління.

Із 1992 року Україна є учасником миротворчих операцій під егідою ООН, що стало суттєвим компонентом її зовнішньої політики, підкреслило її спрямування на запобігання війнам та збройним конфліктам, а також на збереження миру, зокрема через участь у відповідних місіях. Миротворча діяльність України розпочалась із затвердження Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 р. “Про участь батальйонів Збройних сил України в Миротворчих силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”.

За час участі Збройних Сил України в міжнародних операціях із підтримання миру й безпеки, понад 45 тисяч військовослужбовців Збройних сил України було задіяно в більше ніж 27 міжнародних операціях із підтримання миру та безпеки в різних куточках світу. Українські миротворці виконували бойові завдання в країнах колишньої Югославії (Боснія й Герцеговина, Македонія, Сербія та Чорногорія, Хорватія), на Африканському континенті (Ангола, Сьєрра-Леоне, Судан, Ліберія й Кот-д’Івуар), у країнах Близького та Середнього Сходу (Ліван, Таджикистан, Кувейт, Ірак) й інших регіонах світу.

У різних “гарячих” куточках світу військовослужбовці Збройних сил України проводили заходи з роз’єднання сторін конфлікту, відновлювали інфраструктуру, проводили розмінування місцевості, здійснювали перевезення військ, персоналу місій і цивільних осіб, проводили заходи медичної евакуації, забезпечували безпеку під час проведення виборів у країнах перебування.

Під час участі в цих операціях 58 військовослужбовців Збройних Сил України, на жаль, загинули.

Міжнародні організації та країни-партнери високо оцінюють діяльність українських миротворців. Україну бажають бачити к у вже наявних, так і в новостворених операціях та місіях. Долучення ЗС України до міжнародних операцій відіграє важливу роль і розглядається як спосіб зміцнення національної безпеки нашої держави через створення стабільно-го зовнішньополітичного середовища, а також є вагомим внеском України в зміцнення системи глобальної безпеки у світі.

Станом на 24.02.2022 336 військовослужбовців Збройних Сил України (290 в/с – національні контингенти, 46 в/с – національний персонал) виконували завдання в 8 міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у 7 країнах світу, а також у районі Аб’єй.

НАЦІОНАЛЬНІ КОНТИНГЕНТИ

► 18 окремий вертолітний загін Місії ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго

Чисельність контингенту – 250 осіб, з яких офіцерів – 129 осіб; старшинського, сержантського та рядового складу – 121 особа.

Основне озброєння – 64 одиниці, з них вертольотів – 8 одиниць (транспортні вертольоти Мі-8 – 4 одиниці; транспортно-бойові Мі-8 – 4 одиниці); автомобільна та спеціальна техніка 56 одиниць (автомобілів – 38 одиниць, причепів – 18 одиниць).

Місця дислокації: аеродром м. Гома та м. Калеміє (основні бази); аеродром м. Бені та аеродром м. Бунія (запасні бази).

Водночас в залежності від зміни безпекової обстановки особовий склад та вертолітна техніка підрозділу можуть переміщуватись на інші аеродроми базування місії.

Завдання національного контингенту:
● перевезення персоналу Місії та високоповажних осіб;
● перевезення вантажів, медичне транспортування, евакуація поранених;
● ведення повітряної розвідки та спостереження;
● проведення заходів стримування та, за необхідності, вогневої підтримки наземних сил ООН;
● забезпечення дій військ Місії, у тому числі пошуково-рятувальних операцій.

Завдання відповідають мандату Місії та правилам застосування зброї.

► Національний контингент у складі багатонаціональних сил “КФОР” в Косово, Республіка Сербія

Чисельність контингенту – 40 осіб, з яких офіцерів – 17 осіб; старшинського, сержантського та рядового складу – 23 особи.

Основне озброєння – 17 одиниць, з них:
- спеціальна техніка – 11 одиниць;
- автомобілів – 5 одиниць;
- причепів – 1 одиниця.

Місце дислокації: база “Маршал де Латре” (н.п. Ново Село).

Завдання національного контингенту:

● забезпечення безпечного та безперешкодного пересування військ КФОР шляхом виконання завдань з ліквідації штучних перешкод на маршрутах висування, розчищення доріг від завалів і руйнувань із залученням важкої інженерної техніки;
● інженерна розвідка місцевості та об’єктів;
● фортифікаційне обладнання блокпостів;
● розчищення земляних зсувів на гірських завалах;
● рекультивація земляних ділянок місцевості на яких базувалися підрозділи КФОР;
● демонтаж зруйнованих будівель, мостів та інших конструкцій різними способами;
● інженерні роботи по обладнанню злітно-посадочних смуг (площадок) для безпілотних апаратів (гелікоптерів);
● розвідка, розмінування та знешкодження вибухонебезпечних предметів, у тому числі саморобних вибухових пристроїв;
● організація та проведення заходів мінної безпеки в інтересах сил КФОР.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРСОНАЛ

► Місія ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго – 12 в/с (5 офіцерів штабу, 7 військових спостерігачів);

► Місії ООН в Косово – 2 офіцера штабу;

► Місії ООН у Республіці Південний Судан – 4 військових спостерігачів;

► Тимчасові сили ООН із забезпечення безпеки в Аб’єй – 4 в/с (2 офіцера штабу та 2 військових спостерігача);

► Сили ООН з підтримання миру на Кіпрі – 1 офіцер штабу;

► Багатопрофільна інтегрована Місія ООН зі стабілізації у Малі – 10 офіцерів штабу;

► Місія ООН зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго – 13 в/с (6 офіцерів штабу, 7 військових спостерігачів).

МІСІЇ ООН В КОСОВО

Основні завдання місії:
● спостереження за дотриманням прав людини, підтримання законності;
сприяння у становленні інститутів безпеки та організації виборчих процесів;
● координація зусиль КФОР, EULEX та інших організацій;
● підтримка діяльності засобів масової інформації;
● координація питань демократизації суспільства.

Завдання національного персоналу:
● планування та контроль діяльності військового компоненту Місії;
● координація зусиль КФОР, EULEX та інших організацій;
● збір та аналіз інформації;
● спостереження за підтриманням законності;
● контроль за дотриманням прав людини;
● сприяння у наданні гуманітарної допомоги;
● підтримка діяльності засобів масової інформації;
● виконання інших завдань відповідно до займаних посад.

МІСІЯ ООН У РЕСПУБЛІЦІ ПІВДЕННИЙ СУДАН

Основні завдання місії:
● зміцнення миру, безпеки та стабільності в країні;
● допомога у створенні умов для впровадження демократичного управління країною та налагодження відносин з сусідніми країнами.

Завдання національного персоналу:
● спостереження за дотриманням сторонами конфлікту Угоди про припинення вогню;
● патрулювання зони відповідальності, збір та аналіз інформації;
● моніторинг процесу роззброєння, демобілізації, реінтеграції та репатріації усіх учасників збройних формувань;
● контроль за дотриманням прав людини;
● сприяння у наданні гуманітарної допомоги;
● забезпечення постійного зв'язку з місцевими органами влади, агенціями ООН та неурядовими організаціями;
● виконання інших завдань відповідно до займаних посад.

ТИМЧАСОВІ СИЛИ ООН ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ В АБ’ЄЙ

Основні завдання місії:
● захист цивільного населення та працівників гуманітарних організацій в районі;
● контроль за дотриманням Угоди між урядом Південного Судану та Народно-визвольним рухом Судану щодо тимчасових процедур по відношенню до управління та забезпечення безпеки в районі;
● здійснення контролю за пересуванням військ (сил) та населення.

Завдання національного персоналу:
● контроль за дотриманням Угоди між урядом Південного Судану та Народно-визвольним рухом Судану щодо тимчасових процедур по відношенню до управління та забезпечення безпеки в районі;
● патрулювання зони відповідальності, збір та аналіз інформації тім-сайту міста Аб`єй;
● здійснення контролю за пересуванням військ (сил) та населення;
● моніторинг процесу роззброєння, демобілізації, реінтеграції та репатріації усіх учасників збройних формувань;
● контроль за дотриманням прав людини;
● сприяння у наданні гуманітарної допомоги;
● забезпечення постійного зв'язку з місцевими органами влади, агенціями ООН та неурядовими організаціями;
● виконання інших завдань відповідно до займаних посад.

ИЛИ ООН З ПІДТРИМАННЯ МИРУ НА КІПРІ

Основні завдання сил:
● надання сприяння нормальній діяльності цивільного населення у буферній зоні;
● надання гуманітарної допомоги;
● спостереження за лініями припинення вогню;
● підтримання буферної зони;
● надання підтримки Місії доброї волі Генерального секретаря ООН.

Завдання національного персоналу:
● збір та аналіз інформації;
● забезпечення постійного зв’язку з місцевими органами влади, агенціями ООН та неурядовими організаціями;
● виконання інших завдань відповідно до займаної посад.

БАГАТОПРОФІЛЬНА ІНТЕГРОВАНА МІСІЯ ООН ЗІ СТАБІЛІЗАЦІЇ У МАЛІ

Основні завдання місії:
● контроль за виконанням Угоди про припинення вогню та розслідування порушень домовленостей про припинення вогню;
● встановлення та підтримання постійного зв’язку зі штабами сторін конфлікту;
● збір та перевірка інформації про збройні сили сторін;
● проведення роззброєння, демобілізації усіх озброєних угруповань;
● сприяння в наданні гуманітарної допомоги та нагляду за станом справ з питань прав людини.

Завдання національного персоналу:
● збір та аналіз інформації про збройні сили сторін конфлікту;
● здійснення контролю за пересуванням військ (сил) та населення;
● моніторинг процесу роззброєння, демобілізації та реінтеграції усіх озброєних угруповань;
● контроль за дотриманням прав людини;
● сприяння у наданні гуманітарної допомоги;
● забезпечення постійного зв’язку з місцевими органами влади, агенціями ООН та неурядовими організаціями;
● виконання інших завдань відповідно до займаних посад.

МІСІЯ ООН ЗІ СТАБІЛІЗАЦІЇ У ДЕМОКРАТИЧНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КОНГО

За роки Незалежності Україна брала участь в наступних міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки:

         1992-1995 – Сили ООН з охорони (Югославія);
         1994-2000 – Місія ООН у Таджикистані;
         1995-1999 – Місія ООН превентивного розгортання в Македонії;
         1996-1998 – Тимчасова адміністрація ООН для Східної Славонії, Барані та Західного Срема;
         1996-1999 – Місія ООН в Анголі;
         1996-2002 – Місія ООН на півострові Превлака;
         1997 – Місія ООН у Гватемалі;
         2000-2005 – Місія ООН у Сьєрра-Леоне;
         2005-2011 – Місія ООН у Судані;
         2000-2006 – Тимчасові сили ООН у Лівані;
         2008-2009 – Місія ООН у Грузії;
         2003-2018 – 56 вертолітний загін місії ООН в Ліберії;
         2012-2022 – 18 окремий вертолітний загін зі стабілізації у Демократичній Республіці Конго.

Сергій Наєв, командувач Об’єднаних Сил Збройних Сил України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства