Повномасштабне вторгнення російських військ стало лакмусовим папірцем для багатьох процесів в Україні, у тому числі й продемонструвало спроможність громад та влади на місцях вирішувати нагальні проблеми, швидко приймати неординарні рішення, взаємодіяти між собою.
Регіональну політику в Офісі Президента курує Олексій Кулеба – заступник керівника ОП, який також є виконавчим секретарем Конгресу місцевих і регіональних влад і який, однак, не дуже часто з’являється у медіа.
Укрінформ поговорив з паном Кулебою про співпрацю обласних і місцевих керівників, про відбудову і відновлення українських міст та сіл, долю реформи децентралізації та яким чином громадяни з умовного тилу можуть і допомагають тим, хто безпосередньо знаходиться на лінії фронту.
Ми повністю перевернули світогляд європейських країн, світових лідерів, і зараз маємо це втримати
- Україна вже відзначила 32-у річницю незалежності, уже вдруге цей день – в умовах повномасштабної війни, коли багатовікова боротьба проти Московії досягла своєї кульмінації. Що для вас означає незалежність?
- Світоглядно ми розділяємо час незалежності України на певні етапи, на кожному з яких відбувалися ті чи інші зміни. Революції, які дуже вплинули на нас усіх, початок вторгнення РФ, а через вісім років і повномасштабне вторгнення – об’єднало і об’єднує наших людей, зміцнює нашу країну.
Але, мені здається, що основний акцент у цьому – ми показали всьому світу, що є українська нація, є вільний народ, який здатен не словами, а здатен зі зброєю в руках у 21-у столітті протистояти ворогу, який набагато більший, має більше природних ресурсів.
У перші місяці повномасштабного вторгнення ми повністю перевернули світогляд європейських країн, світових лідерів, і зараз маємо це втримати. Втримати не тільки на міжнародній арені, а й усередині свого суспільства – втримати нашу єдність. Для того, щоб після нашої перемоги стати ще сильнішими і міцнішими.
- В Офісі Президента ви координуєте регіональну політику, відповідно постійно спілкуєтеся з місцевою владою, різними областями… Що бачите на місцях? Чи не втратили ми ту єдність перших місяців великої війни, чи є консолідація між місцевим самоврядуванням і центральною, обласною владою, військовими?
- Війна суттєво впливає на життя регіонів, які відповідно до проблем, із якими доводиться зіштовхуватися, питань порядку денного, поточних завдань потребують різних шляхів вирішення.
З одного боку – це регіони, які знаходяться під впливом активних бойових дій. Зокрема, наші Херсонщина, Запоріжжя, Харківщина, Донеччина, Луганщина. Там інший порядок денний, аніж в інших областях, бо все залежить від подій і викликів на фронті. Питання безпеки, питання оборони стоять на першому місці не тільки у ЗМІ чи соцмережах, це – реалії кожної хвилини життя людей, які там знаходяться. Нам не можна про це забувати, потрібно це усвідомлювати і про це постійно говорити.
Дещо інший порядок денний у Центру України, Київщини, деокупованих Чернігівщини, Сумщини, хоча останні два регіони також щодня під обстрілами. Але тим не менш, тут питання і проблеми також дуже схожі, оскільки стосуються, у першу чергу, викликів безпеки наших громадян.
Ще один бік – наш тил, західні області України. Це ті регіони, які мають спрямовувати всі свої зусилля для того, щоб допомагати тим, хто найбільше страждає від бойових дій. Тим людям, які зараз боронять країну на полі бою.
- Наскільки ефективною є взаємодія між регіонами?
- Якщо говорити про владу, різні її гілки, то всі дійсно працюють разом. Відокремлюємо політичні якісь питання і спрямовуємо зараз виключно все на результат оборони. Взаємодія відбувається спільно і з військовими, про що потрібно пам’ятати. Цей фактор є зараз основним, тому що саме навколо військових концентрується вирішення більшості питань, більшості проблем.
- Створення військових адміністрацій і їх функціонування поруч з органами місцевого самоврядування не породжує конкуренції між гілками владами чи, скажімо, призводить до розмивання відповідальності або навпаки – перекладання повноважень на місцях?
- На сьогодні військові адміністрації відповідають викликам часу. Є дуже багато питань, які нині не можуть вирішуватись у звичний спосіб, а потребують оперативних рішень, військових рішень, у координації з усіма представниками влади. Харківська чи Херсонська області, інші регіони, які знаходяться на лінії фронту, потерпають від постійних обстрілів… Там кількість щоденних питань, проблем настільки масштабна, що інакше, аніж швидко на все реагувати, брати на себе відповідальність, просто неможливо.
І це все – не про конкуренцію, а для того, щоб докласти максимум зусиль для перемоги.
Очільники міст спільно працюють з військовими адміністраціями.
Наприклад, наразі на порядку денному, скажімо, проходження осінньо-зимового періоду, який включає в себе перелік питань, пов'язаний як з комунальною сферою міст, так і в принципі з забезпеченням енергоносіями регіону, убезпеченням об’єктів критичної інфраструктури.
А якщо взяти безпекову складову, то тут взагалі зовсім інший порядок денний. Кожний мер міста зацікавлений, у першу чергу, щоб у нього була взаємодія з очільником обласної військової адміністрації, з військовими. І навпаки. Тому сьогодні ми можемо говорити тільки про спільну координацію.
Важливим питанням завершення реформи децентралізації є контроль та моніторинг рішень органів місцевого самоврядування
- За таких умов актуальною залишається реформа децентралізації? Перед повномасштабним вторгненням, якщо не помиляюся, у цій сфері країна зупинилася на унормуванні контролю центральної влади за рішеннями місцевої влади. Чи можемо ми під час великої війни продовжувати реформу?
- Україна не просто може, а продовжує розвиток реформи в умовах повномасштабного вторгнення. Сьогодні Україна підняла високу планку, зокрема перед міжнародними партнерами. Важливе питання завершення реформи – це питання контролю та моніторингу рішень органів місцевого самоврядування. І це в першу чергу має бути контроль від громадськості. І ми маємо це враховувати в наших законодавчих актах, тому що саме громадськість є прямим учасником політичних подій, які відбуваються в місцевій владі. Звичайно, це не виключає і наявність контролю з боку органів центральної влади. І це також потрібно закріпити законодавчо.
Децентралізація зробила наші громади набагато сильнішими. Реформа не зупинена. Зараз, за півтора року, ми навчилися і воювати, і реформуватися, працювати законодавчо, щоб якомога швидше набути членства в ЄС.
Ми точно щодня продовжуємо діалог щодо продовження реформи децентралізації. Тривають консультації, працює громадськість, Мінвідновлення разом із профільним комітетом Верховної Ради. Ми також беремо в цьому участь, як Офіс Президента, я особисто.
- Президент Володимир Зеленський неодноразово звертався до громадян в умовно тилових містах, аби активніше допомагали силам оборони. Міністр оборони Олексій Резніков нещодавно заявив, що війна може бути затяжною, українці мають готуватися, що воювати можуть усі. Звісно, багато людей ще з 2014 року вирішили, яким чином допомагатимуть країні, хтось із 24 лютого – возять авто військовим, плетуть сітки, готують смаколики… Інші люди у значній більшості готові долучатися до допомоги, але, можливо, не знають – як і що роботи, куди йти. Що пропонує влада громадянам, аби вони мали інформацію, що потрібно робити, де, як?
- По-перше, кожен на своєму місці має зараз просто виконувати свою роботу. Як приклад, на Херсонщині досі триває ліквідація наслідків терористичної атаки росіян на Каховській ГЕС, і там працюють люди зі всієї України. Це люди, які приїхали з різних міст, працівники комунальних підприємств, вони разом із херсонцями вже більше двох місяців і займаються саме тією допомогою, про яку ви говорите.
Окремо в нас також діє програма «Пліч-о-пліч» – пілотна ініціатива, яка повністю відповідає запиту залученості людей у допомогу країні. За цим проєктом 15 регіонів відправили своїх працівників, своїх людей на відновлення громад Херсонської області. Вони відновили вже більше 400 об'єктів.
Принципи патронату, міжрегіональних зв’язків дуже чітко працюють. І якщо завітаєте до тих громад, до тих домівок, до тих людей, до яких приїхали з Рівненщини, з Франківщини, з Тернопільщини і відновлюють їм житло, побачите – що таке об’єднання народу в дії. Там такі неймовірні емоції. Тож, коли ми говоримо про необхідність не гаслами, а реальними справами діяти, то це саме про такий підхід.
- «Пліч-о-пліч» реалізується поки лише на Херсонщині, планується її розширення на інші постраждалі від російської агресії області?
- Так, у планах цей проєкт масштабувати. Але хочемо це зробити не лише у питанні розширення регіонів. Хочемо, щоб він не лишався виключно задля ремонту будівель, хоча на це є величезний запит людей, та і зрозуміло, що першочергове. Але є ідея масштабувати його на інші сфери – соціальну, культурну, спорт.
- Коли говоримо про відновлення, чи є бачення у держави, в Офісу Президента, якою має бути Україна майбутнього? Яка стратегія відновлення інфраструктури, економіки? Наприклад, після деокупації на Донеччині знову робитимуть ставку на металургію, шахти чи, скажімо, розвиватимуть сільське господарство?
- Великий перелік питань, великий запит зараз у цьому є. Президент у зверненні до Верховної Ради (28 червня Зеленський під час виступу в парламенті запропонував долучитися до обговорення доктрини про майбутнє України – ред.) зробив велику промову щодо візії розвитку, запропонував суспільству відповісти на фундаментальні питання про майбутнє України в перспективі найближчих 5-10 років.
Згадаймо етапи розвитку нашої країни, визначальні точки - революції 2004 року, 2014 року та інші дуже важливі етапи. Що відбувалось? У нас дійсно становилось громадянське суспільство, але з часом ми не бачили тих змін, на які був запит у великої частини народу. І, мені здається, що це саме було пов’язано з тим, що не існувало інституційного забезпечення наданого українцями запиту.
Зараз доктрина – це є чудовий шанс для того, щоб закласти наші пріоритети в цілому на дуже довгий час: якою буде наша країна, і не тільки економічно, а й культурно, інформаційно.
- Коли ці візії зможе побачити суспільство?
- Це великий діалог, який не може бути прийнятим одноосібно Президентом разом з Верховною Радою і урядом. Це неможливо. Буде обговорення з людьми, громадськістю.
Велике коло питань, яке ми, я впевнений, найближчим часом побачимо вже в публічному просторі.
Зараз Рада національної безпеки та оборони працює з інститутами державної влади, відіслала запити абсолютно всім для того, щоб зібрати інформацію і проаналізувати їх пропозиції.
Потім йтимемо за регіональним принципом і обговорюватимемо в широкому колі. І саме з цього і має вийти українська доктрина нашого майбутнього.
Під час війни ми маємо робити швидко, але якісно те, що можемо зробити тут і зараз
- Однак у нас вже відбувається відбудова. Тобто нині країна здебільшого ремонтує, відновлює зруйноване, про так звані проєкти майбутнього не йдеться?
- Зараз іде війна. І рішення про те, яким чином буде відбуватися відбудова, було прийнято ще в минулому році. Я вважаю, що це рішення правильне і ефективне. Воно надало змогу десяткам тисяч громадянам повернутися в свої домівки через те, що, у першу чергу, уряд вирішив робити швидкі ремонти - замінювати дахи, встановлювати вікна тощо.
Після цього відбулися певні зміни в уряді, відбулось об'єднання двох великих міністерств і була сформована чітка вертикаль влади, яка буде займатися саме питаннями відбудови - як сьогоднішніми реаліями, оперативними питаннями, так і стратегією. Зараз цим займається віцепрем’єр-міністр – міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков. Вони зробили величезну роботу щодо підготовки бачення політики відновлення. І тепер ведуть комунікацію як всередині країни, так і з міжнародними партнерами.
Моє переконання в тому, що під час війни ми маємо дійсно робити швидко, але якісно те, що можемо зробити тут і зараз, а вже після війни, після нашої перемоги, звичайно, треба виходити на якісно новий рівень, який відповідатиме запитам і проблемам, через які пройшло суспільство.
- Ви згадали про міжнародних партнерів. Що їм пропонує Україна – свій потенціал чи кладемо на стіл конкретні проєкти? Наскільки активно іноземний бізнес зголошується заходити до нас? Можливо, є домовленості про старт їхньої роботи, проте після перемоги?
- Це – матриця, вона працює і вертикальною, і горизонтальною. Є країни, наприклад, як Данія, яка чітко сказала, що займатиметься відновленням Миколаївщини, і дуже ефективно це вже робить. Є також і данський бізнес, який поки не працює ще в Україні, але є впевненість, що запрацює одразу після перемоги.
Так само працює Естонія на Житомирщині, Литва допомагає… Є приклади інших країн в інших областях.
Але є й інший формат співробітництва, який більш галузевий, коли приходять компанії або міжнародні фонди і хочуть працювати конкретно в певній галузі. Наше завдання це все координувати.
- Багато таких компаній, які вже готові прийти?
- Багато міжнародних фондів, багато міжнародних організацій, які приходять. Що стосується бізнесу, він також є, він також присутній. Звичайно, саме для бізнесу пріоритетними зараз є регіони Заходу України.
Для того, щоб вирішити питання приходу бізнесу і інвестицій, нам треба вирішити питання страхування ризиків, з яким буде стикатися бізнес тут.
І важливо координувати процес залучення іноземних інвестицій. Тому на майданчику нашого Конгресу місцевих і регіональних влад ми зробили на базі обласних військових адміністрацій регіональні офіси міжнародного співробітництва. Вони займається лише обміном інформації між територіальними громадами і обласною військовою адміністрацією з однієї сторони, та міжнародними організаціями і фондами - з іншої. Звісно, якщо на це є запит.
Олена Литвиненко
Фото: Кирило Чуботін