Балто-Чорноморський регіон: безпека, співробітництво, формати, проєкти

12.04.2024 18:00

Укрінформ

Саміт Ініціативи трьох морів у Вільнюсі

У Вільнюсі відбувається саміт Ініціативи трьох морів, або Тримор’я. І це дає привід поговорити про дуже цікавий і важливий для України Балто-Чорноморський регіон, подивитися, що там відбувалося, відбувається і буде відбуватися, і яким чином регіональні, субрегіональні організації, а передусім Тримор’я, реагують і діють у відповідь на агресію, яку Росія розпочала проти України.

Отже, Балто-Чорноморський регіон. Цей простір відомий з давніх часів, власне кажучи, «шлях із варягів у греки» – це і є Балто-Чорноморський регіон, який охоплює Центральну і Східну Європу і в різних конфігураціях сягає Каспійського моря або Адріатики, як у випадку Тримор’я.

Цей регіон є цікавим з багатьох причин. Не тільки тому, що це один з древніх торговельних шляхів, але також тому, що цей простір був завжди об’єктом особливої уваги. По-перше, у ХІХ столітті, коли існували великі імперії. По-друге, в часи становлення сучасної Європи він завжди був особливо динамічним і бурхливим. По-третє, тому що тут є великі можливості, які треба розвивати, використовувати заради розвитку народів і держав, які на цьому просторі перебувають.

Саміт Тримор'я у Вільнюсі. Фото: president.gov.ua

Із ХІХ століття ідеї, як формувати, організувати і використати переваги співпраці в цьому регіоні, були в центрі уваги різних країн, різних політиків, зокрема українських. Варто, мабуть, згадати, не вдаючись в історичні розвідки і дослідження, що після Першої світової війни за часів Української Народної Республіки були реальні спроби заснувати безпекову співпрацю нових країн, які звільнилися від імперських впливів і стали незалежними, організувати свої конфігурації безпеки.

У той час нічого не вийшло через дуже швидкий плин подій і зміни, які відбувалися в регіоні. Після Другої світової війни з огляду на те, що відбувся розподіл світу на західний і соціалістичний табір і почалася Холодна війна, не було можливості говорити про розвиток окремих регіональних або субрегіональних проєктів. Але після розпаду СРСР незалежні держави на цьому просторі знову повернулися до питань взаємодії і співпраці.

На просторі від Балтії до Чорного моря виникали, виникають і далі існують різні конфігурації: економічні, політичні, субрегіональні, регіональні утворення. Тому цікаво взагалі подивитися на те, що відбувається в цьому великому регіоні, до якого безпосередньо причетна Україна і має зацікавленість в будь-яких форматах співпраці тут.

Доречно сказати, що вже в період незалежності України були кілька спроб України стати ініціатором більш тісної взаємодії і розвитку співпраці на цих теренах. Зокрема, ще у 1993 році Президент України Леонід Кравчук у Будапешті висунув ініціативу створення Центрально-східноєвропейського простору стабільності і безпеки. Це було актуально, оскільки пострадянський світ, пострадянська Європа не мала ніяких гарантій, ніякої впевненості щодо безпеки в регіоні, щодо наступних кроків, як цю безпеку зміцнювати.

Ініціатива не мала тоді продовження, і цей простір залишився в історії як одна зі спроб, у цьому випадку України, організувати більш тісну взаємодію. Наступна спроба була у вересні 1999 року. Тоді Президент України Леонід Кучма скликав Балто-Чорноморський саміт співробітництва. Це було в Ялті у вересні 1999 року. Запросили багато учасників. Проте ініціатива, попри позитивні враження і відгуки, розвитку не мала. Одна з причин, як на мене, очевидна: у цьому саміті співробітництва брала участь Російська Федерація. А там, де Росія, там, на жаль, нічого доброго не відбувається.

Крім українських спроб, на цьому великому просторі були і далі діють дуже різні формати співпраці. Мабуть, першим з них з’явився формат країн Балтії, так звана Балтійська асамблея, яка почала працювати ще за часів формального існування Радянського Союзу. Вже тоді країни Балтії, які завжди відчували свою особливість, оскільки були де-факто окуповані радянською армією перед Другою світовою війною, мали потребу розвивати взаємодію з тим, щоб звільнитися від радянського ярма, стати незалежними і розвиватися як європейські країни, як це було до радянської окупації.

Фото Канцелярії Президента Литовської Республіки / Eitvydas Kinaitis / lrp.lt

Слід зазначити, що в цьому їм велику допомогу надавали Північні країни, які на той час вже активно взаємодіяли у рамках Північної (або Нордичної) ради. Це п’ять країн Північної Європи – Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія та Ісландія, які взяли своєрідне «шефство» над країнами Балтії. Тому одним з перших утворень на Балто-Чорноморському просторі була так звана Нордично- Балтійська вісімка. Тобто п’ять країн Північної Європи почали взаємодіяти в різних форматах з трьома країнами Балтії. Від парламентської співпраці до екологічних проеєктів та інших, все це там дуже активно розвивалося і розвивається.

Далі треба згадати про існування і роботу такої важливої організації, як Центральноєвропейська ініціатива. Вона виникла теж ще до формального розпаду СРСР і до того часу, як Югославія розділилася на незалежні держави. Цей формат початково складався з чотирьох країн – Італії, Австрії, які належали до так званого Західного світу, і двох країн соцтабору – Югославії і Угорщини. Мета була простою – допомогти інтегрувати ці країни в європейський простір і допомогти їм розвиватися демократичним європейським шляхом. Поступово Центральноєвропейська ініціатива розвивалася, до неї приєднувалися нові й нові держави. Сьогодні їх там уже 18, у зокрема й Україна, яка стала членом у 1996 році.

Ці формати існують, вони активні, взаємодіють і створюють механізми інтеграції країн регіону для розвитку співпраці заради стабільності та всебічних відносин між країнами-членами ініціативи. Тобто ЦЄІ, як і випливає з назви, є угрупованням країн Центральної Європи. Але ми говоримо про Балто-Чорноморський простір.

Очікувано на цьому просторі створилися дві великі субрегіональні організації. Це Рада держав Балтійського моря, вона існує з 1992 року, до неї входять 10 держав регіону Балтійського моря. Це ті ж самі держави, які входять в Нордичну п’ятірку, та країни Балтії, а також великі країни, які виходять до Балтійського моря, – це Німеччина і Польща. Взаємодія і співпраця в рамках Ради держав Балтійського моря є дуже ефективною. І треба сказати, що Рада держав Балтійського моря дуже швидко реагувала на російську агресію і припинила будь-яке співробітництво з Росією вже з 2022 року.

На південному полюсі Балто-Чорноморського простору так само створилася субрегіональна організація – Організація чорноморського економічного співробітництва, або ОЧЕС. Також відома організація, яка почала зароджуватися, ще коли був Радянський Союз. І декларацію про створення ОЧЕС, тоді Чорноморського економічного співробітництва, підписала тоді й Україна, але і Росія у складі СРСР.

Звичайно, з розпадом СРСР ОЧЕС трансформувалася, прийнявши нові країни до складу організації. Сьогодні в цій організації 12 країн чорноморського регіону, зосібна Російська Федерація. Тому очікувано з початком Великої війни вся співпраця була заморожена, хоча формально продовжуються якісь засідання.

Отже, на північному і південному флангах, які, власне, і формують простір між двома морями, існують і активно працювали до певного часу дві організації – на Балтійському морі і на Чорному морі.

Крім Центральноєвропейської ініціативи, в центрі Європи є також Вишеградська група, або Вишеградська четвірка. Це країни, які теж звільнилися від соціалістичного минулого: Польща, Угорщина, початково Чехословаччина, а далі вже дві країни – Чехія і Словаччина. Це об’єднання було створене для того, щоб спростити шлях інтеграції країнам Вишеградської четвірки до Європейського Союзу і НАТО. Це завдання давно виконане, проте формат далі діє, хоча останнім часом чути також думки про те, що з такими лідерами і з такими урядами, які тепер є в Словаччині та Угорщині, взаємодіяти іншим двом членам досить складно.

Крім Вишеградської четвірки, на цьому просторі є організація, ініціатором якої була Україна, – це ГУАМ, який об’єднує Грузію, Україну, Азербайджан і Молдову. І також ці країни об’єдналися з кількох мотивів, причин і цілей, однією з яких було позбутися радянського минулого і координувати свою взаємодію у розвитку співпраці в Каспійсько-Чорноморському регіоні.

Останнім часом у зв’язку з тим, що агресивні дії Росії створювали вже пряму загрозу навіть країнам-членам НАТО, виникла нова організація, Бухарестська дев’ятка. Це об’єднання дев’яти східно-європейських країн-членів НАТО, які фактично і формують східний фланг НАТО і які об’єдналися в 2015 році, якраз коли Росія окупувала Крим і коли почалась окупація частин Луганської і Донецької областей України. Це була спроба спільної реакції на агресивні дії Росії, цей формат активно підтримують і НАТО, і Сполучені Штати Америки. І тому співпраця України з Бухарестською дев’яткою також є важливою і цікавою для нас.

Ще один новий формат співробітництва – це Люблінський трикутник, який утворився в 2020 році, ще до Великої війни, його створили президенти України, Польщі та Литви. Це проєкт взаємодії, який має глибоке історичне підґрунтя. Зрозуміло, що з початком Великої війни Люблінський трикутник набув нового і особливо важливого значення для України. Мабуть, не варто нагадувати, що Польща і Литва – це наші найбільш активні союзники і партнери у відбитті агресії та організації координації допомоги, насамперед військової, для України.

І тепер нарешті Ініціатива трьох морів, або Тримор’я, саміт якої сьогодні працює у Вільнюсі. Ця ініціатива була створена трохи раніше, у 2016 році, початково вона об’єднувала 12 країн регіону і три моря: Балтійське, Чорне й Адріатичне. Країни, які мають спільні цілі, також вирішили об’єднатися в цей новий формат, хоча він завжди «просився» до створення, до того, щоб з’явитися на політичній мапі Європи, зокрема того простору, про який ми сьогодні говоримо.

Отже, 12 країн сформували так зване Тримор’я, або Ініціативу трьох морів. І сьогодні відбувається вже дев’ятий саміт цієї ініціативи. За такий короткий період часу дев’ять самітів – це багато. Крім того, вже на другому саміті Тримор’я був створений бізнес-форум. Варто сказати, що Україна мала природний інтерес до цього формату, про це говорив кілька разів Президент Зеленський, він про це висловлювався під час закордонних візитів ще до початку Великої війни.

Але звичайно, що особливої актуальності тема участі України в Ініціативі трьох морів набула після початку Великої війни. Чому? Тому що в центрі заснування і в центрі уваги Ініціативи трьох морів є три головні напрями співпраці – це транспорт, енергетика та цифровізація, або диджиталізація. Три напрями, які формують основу розвитку не тільки кожної окремої країни, але й регіону в цілому.

Транспортні коридори – це давно відомі проєкти, вони є, але їх треба розвивати. Україна зацікавлена, оскільки має великий транзитний потенціал, який використовується частково, а з початком Великої війни ми змушені були повністю переглянути структуру логістики і приходити до тих рішень, які допомагають нам витримувати натиск ворога і допомагають, попри початкову морську блокаду, вивозити продукцію української економіки.

Енергетика. Зайве нагадувати, що кожного разу, з кожною повітряною атакою, як наприклад вчора, з боку Росії ворог б’є по об’єктах енергетики. Отже, енергетична стійкість і стабільність енергозабезпечення України є також для нас сьогодні одним з найбільш актуальних завдань. Це те, чим займається Ініціатива трьох морів.

Цифрові технології. Варто сказати, що кібербезпека, кібератаки, які ворог постійно здійснює проти нас, є дуже важливим елементом. Також не слід забувати, що сьогодні на війні, на полі бою дрони та засоби радіоелектронної боротьби – це нові та дуже важливі складники сучасної війни. Це все про цифровізацію, про той напрям, який розвиває Ініціатива трьох морів.

У 2022 році Президент України Зеленський уперше взяв участь у саміті Ініціативи трьох морів, взяв участь онлайн, оскільки саміт відбувався в червні 2022 року, йшли активні бойові дії. Тоді Президент Зеленський у зверненні говорив про те, що Україна зараз як ніколи потребує взаємодії з цією ініціативою, оскільки агресія і напад Російської Федерації створили умови, за яких саме виживання України пов’язане з тим, щоб організувати ефективним, належним чином логістику, насамперед постачання військової допомоги. І без задіяння того потенціалу, яким володіють країни-учасниці Ініціативи трьох морів, ми б не змогли все це зробити так швидко.

Але війна триває, і це все треба робити далі, далі й далі, у більших і більших обсягах. Зерновий коридор Україна змогла налагодити без участі ООН завдяки тому, що Збройні сили України нейтралізували російський Чорноморський флот. Це добре, але далі ми повинні взаємодіяти з країнами Чорного моря, ця взаємодія є і її треба розвивати. І це теж прямо стосується Ініціативи трьох морів.

Про цифрові стандарти та цифрову взаємодію, розвиток зв’язку також говорив Президент Зеленський. Звертаючись до того саміту в 2022 році, Зеленський закликав учасників ініціативи до того, щоб готуватися і брати участь у проєктах відновлення України, які важливі вже зараз, особливо тепер, коли ми бачимо щоденні атаки проти об’єктів енергетичної інфраструктури, які треба оперативно відновлювати, які потребують ремонту, потребують нових підходів для того, щоб за літній період забезпечити стійкість енергосистеми та енергозабезпечення.

До речі, завдяки взаємодії з Європейським Союзом руйнівні атаки Росії проти нашої енергосистеми до сьогодні вдається ефективно компенсувати. Чому? Тому що Україна підключена до електричних мереж Європейського Союзу.

Це також про взаємодію в рамках Ініціативи трьох морів і того саміту, який відбувається у Вільнюсі сьогодні.

Треба сказати, що Велика війна і агресія Росії проти України вплинула і на саму Ініціативу трьох морів. Зокрема, перед відкриттям саміту на сайті, який відкрито при Європейському Союзі (до речі, Європейський Союз є активним учасником Ініціативи трьох морів), розміщене звернення президента Литви Науседи, в якому прямо зазначено, що «після того, як Росія розпочала свою неспровоковану і незаконну війну проти України, геополітична важливість посиленого співробітництва і кращої поєднаності у коридорі по осі північ-південь драматично зросла. Ініціатива трьох морів слугує політичною платформою для того, щоб полегшити співпрацю і вибудувати сильніші зв’язки у сферах транспорту, енергетики, військової мобільності та цифровізації в регіоні трьох морів та за його межами разом з нашими регіональними та трансатлантичними партнерами». І далі: «Ініціатива трьох морів – це для кращого поєднання, сильнішої Європи і тіснішого трансатлантичного партнерства».

Отже, все взаємопов’язано: Ініціатива трьох морів, трансатлантичне партнерство, європейська інтеграція, Європейський Союз.

Треба зазначити, що після участі Президента Зеленського у саміті Тримор’я у 2022 році Україна отримала особливий статус «партнер-учасник», фактично учасник ініціативи.

Сьогоднішній саміт є важливим, учергове дасть можливість обговорити ще не використаний потенціал допомоги Україні та взаємодії з країнами, які входять в ініціативу, по цих трьох напрямах – транспорт, або логістика, з чіткою конкретизацією, як це сказав президент Науседа, – військова логістика, енергетика і цифровізація.

Будемо чекати нових проєктів і новин з цього саміту, які засвідчать, що Україна дійсно стала партнером-учасником Ініціативи трьох морів і буде надалі брати активну участь в цій ініціативі, яка для нашої держави є життєво важливою, особливо тепер, коли Україна відбиває ворожі атаки.