Медична і психосоціальна підтримка ветеранів у реінтеграції до цивільного життя: на які проблеми вони наголошують і що пропонують

Одним із найбільших викликів, з яким стикаються ветерани російсько-української війни після звільнення з лав Збройних сил України, є проблема їх медичного обслуговування. Вона є визначальною для збереження і забезпечення прийнятної якості життя ветеранів.

Різні категорії ветеранів мають різні права, тому проблеми оцінювання станів їх здоров’я і рівня працездатності набувають сьогодні достатньо великого системного і пріоритетного значення, визначають успішність реінтеграції ветеранів до освіти і ринку праці.

Це підтверджують і результати досліджень проєкту «Стратегія переходу та інтеграції українських ветеранів до освіти і робочої сили» проведених ГО «Українська Асоціація Маркетингу» в межах програми «Професійна освіта в Україні/Skills4Recovery», яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Федерального уряду Німеччини.

Дослідники провели 33 глибинних інтерв’ю з ветеранами у Вінницькій, Івано-Франківській, Харківській, Хмельницькій та Київській областях, а також у місті Кривий Ріг. Висновки за їх результатами мають допомогти розробити стратегію, спрямовану на комплексну підтримку колишніх учасників бойових дій у їхній успішній реінтеграції до цивільного життя через структуровану систему освіти, професійного навчання та психосоціальної підтримки тощо. Відповідні державні органи управління України зможуть розробити дієві політичні рекомендації щодо покращення адаптації ветеранів до цивільного життя.

Хоча дослідження було спрямоване, насамперед, на проблеми реінтеграції ветеранів до освіти і ринку праці, воно, серед іншого, виявило також проблему доступності та якості медичних послуг, які отримують демобілізовані.

ЗАБЮРОКРАТИЗОВАНІСТЬ ТА ДОРОЖНЕЧА – НАЙБІЛЬША ПРОБЛЕМА МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ

Під час опитування ветерани наголошували на важливості заходів, спрямованих на підтримку демобілізованих військових, які повертаються до цивільного життя після закінчення служби. Всі опитані при цьому, серед іншого, назвали необхідність якісної медичної підтримки, яка також включає в себе й психологічну складову.

На думку ветеранів, якісна професійна психологічна підтримка за міжнародними стандартами допоможе їм адаптуватися до змін, розв’язувати проблеми, що виникають у їхньому щоденному житті, і зміцнити їх психологічну стійкість. Після цього вони зможуть краще визначитися, яку роботу вибрати.

Ветерани підкреслюють, що важливо розвивати цей напрям, оскільки в умовах масового повернення військових до цивільного життя після Перемоги кількість та потужності медичних установ країни можуть виявитися недостатніми.

Багато ветеранів, повертаючись до цивільного життя, стикаються зі стресом, тривогою, депресією, майже завжди з посттравматичним стресовим розладом, відчуттям відсутності цінності та мети в житті після демобілізації, труднощами у встановленні стосунків з родиною та оточуючими та іншими психосоціальними проблемами. Все це значно ускладнює вибір нової професії або виду економічної діяльності.

Ветерани з фізичними обмеженнями стикаються із значними проблемами, такими як обмежений доступ до праці, незручними робочими умовами, фінансовими труднощами, відчуттям соціальної ізоляції та низькою самооцінкою.

Окремою проблемою ветерани називали невідповідні реальному стану здоров’я демобілізованих рішення медичних комісій щодо оцінки професійної придатності та підтвердження часткової втрати працездатності учасників бойових дій. Також говорять про надзвичайну складність отримання необхідних довідок про поранення та стан здоров’я.

«Ти спробуй спочатку отримай статус інваліда війни, бо для цього, по-перше, тобі потрібна довідка про походження травми, так вона правильно називається. Довідку про походження травми видає безпосередньо твій підрозділ. В нашому підрозділі, в якому служив, я знаю тільки двох осіб з сотні, яким видали довідку без помилок і таку, яку потрібно», – говорить Дмитро, ветеран з Вінниці, опитаний в межах дослідження.

Серед опитаних були й ті, хто став жертвами надання невідповідної медичної допомоги. Допомога, яка була надана ветеранам неналежним чином, залишала їх із невирішеною проблемою та її негативними наслідками, на подолання яких ветеранам довелося витратити чимало особистих коштів.

Крім надзвичайної забюрократизованої та складної процедури отримання необхідних довідок щодо поранень та захворювань, отриманих під час служби в армії, опитані також говорять про складність отримання належної безкоштовної медичної допомоги. А це стає ще одним бар’єром для відновлення ветеранів та їхньої адаптації до активного цивільного життя.

Прогалини в законодавстві створюють ситуацію, коли на певному етапі військовий ще не готовий до цивільного життя, потребує відповідної медичної допомоги, але держава гарантованим пакетом медичних послуг ветерана не забезпечує. Тоді це стає особистою справою ветерана – за які кошти лікуватись та долати довгострокові наслідки захворювання?

«Мій начальник, Олексій, він мені був як товариш, і він, і люди більше для мене зробили ніж держава, влада. Коли в мене стався інсульт, на моє лікування було витрачено більше ніж 200 000 гривень. Все просто – допомагали люди, близькі і друзі, мені нічим не допомогла держава, хоча були запити, але відповіли, що на це немає бюджету», – Станіслав, ветеран з Києва, опитаний в межах дослідження.

Часто ветерани говорять, що можливість отримати належну медичну допомогу є набагато доступнішою в містах, насамперед – у великих. Коли ж йдеться про сільську місцевість, то вони часто стикаються з відсутністю чи суттєвими обмеженнями таких можливостей.

До того ж, багато ветеранів, що проживають у селах, мають обмежений доступ до інформації про можливості отримання різних видів допомоги, включаючи можливості щодо реабілітації, психологічної підтримки, тощо. Ветерани переконані, що необхідно розглянути можливості поліпшення доступу до інформації про підтримку та допомогу, яка їм доступна.

Наразі ветерани відзначають, що значну допомогу у пошуку необхідної інформації їм надають громадські організації, насамперед ветеранські, але переконані, що ініціативу тут має взяти на себе держава.

«Я дуже вдячний і дуже радий, що в багатьох питаннях у нас є організації на кшталт «Ветеран Хаб». Якщо людина постукала, і до неї звернулась, то тут вона отримує дійсно суттєву допомогу. Але чи зможуть такі організації справитись з такою кількістю людей – сумніваюсь», – Дмитро, ветеран з Вінниці, опитаний в межах дослідження.

ЩО ПРОПОНУЮТЬ ВЕТЕРАНИ

Опитані у дослідженні висловили думку, що одним із шляхів вирішення проблеми медичного обслуговування ветеранів є застосування цифрових технологій. Це полегшить процес взаємодії ветеранів з організаціями, що надають їм підтримку та допомогу, зокрема, й у сфері лікування та реабілітації.

Тому, як кажуть ветерани, важливо збільшити інвестиції в розробку електронних сервісів і цифрових помічників. Вони стануть корисними і для військових, які ще воюють, й дозволять ветеранам отримувати доступ до інформації про свої права та пільги, знаходити ресурси для підтримки свого психічного та фізичного здоров'я.

«У нас є цифровізація. І нехай, наприклад, в «Дії» якесь віконце зроблять для ветеранів. Я не знаю, в якому вигляді. Може Центр консультативний з таких питань. І я заходжу, натискую «для ветеранів». Там в мене є певний перелік. І ось я в цьому переліку шукаю те, що мені потрібно. І там, наприклад, мені потрібна правова допомога. Я натиснув там якийсь номер, воно все підв'язано. Я подзвонив чи написав. Ми вже спілкуємося», – Муслім, ветеран з Харкова, опитаний в межах дослідження.

Ще одним важливим завданням держави демобілізовані воїни вважають активне відновлення реабілітаційних центрів для ветеранів. Вони кажуть, що цей процес є не просто медичним фактором, а й важливим суспільно-політичним чинником.

З метою забезпечення адекватної підтримки та допомоги військовим, які повертаються до цивільного життя після служби мають ефективно працювати реабілітаційні центри. У них має бути досвід роботи із травмами після війни, а для цього важливо підготувати відповідні кадри. Вони мають бути навченими надавати ефективну фізичну та психічну допомогу ветеранам.

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження можна зробити висновок про те, що ефективна медична допомога для ветеранів вимагає індивідуалізованого, спеціалізованого та інтегрованого підходу, який відповідав би їхнім унікальним потребам та допомагав покращити якість життя, повернутися до освіти та ринку праці.

Цього, зокрема, можна досягти наступними кроками:

• забезпечити зручний доступ до медичних послуг для ветеранів шляхом розширення мережі ветеранських клінік або медичних програм;

• надавати спеціалізовану медичну допомогу за програмами посттравматичного стресу або служби допомоги залежним від хімічних препаратів;

• налагодити комунікацію між різними провайдерами медичних послуг для забезпечення комплексного підходу до лікування та уникнення дублювання видів ветеранських послуг;

• надавати психологічну підтримку та консультування ветеранів, які можуть стикатися з посттравматичним стресовим синдромом або іншими проблемами психічного здоров'я.

Загалом же результати дослідження не лише фіксують певні негативні аспекти в реінтеграції ветеранів. Вони, насамперед, спрямовані на розробку конструктивних і системних рекомендацій, які дозволять суспільству підготуватися до нових викликів і масштабів масового повернення військових до цивільного життя після. Сьогодні саме вони є найактуальнішими.

Автор: Микола Кірєєв, журналіст

Фото: Азов

*  *  *

Матеріал розміщено згідно з пунктом 3 статті 9 Закону України №270/96-ВР від 03.07.1996 та Закону України №2849-IX від 31.03.2023 та на підставі Договору.

п.3 ст.9 Закону України №270/96-ВР від 03.07.1996: Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару, який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів, користувачів) щодо цих особи чи товару та який розповсюджується за грошову чи іншу винагороду, повинен ідентифікуватися як реклама з дотриманням вимог цього Закону з використанням слова "реклама".

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства