Укрінформ спілкувався з міністром охорони здоров'я України Віктором Ляшком про працю медиків в екстрених умовах, зокрема в зоні бойових дій. Але передовсім обговорили ситуацію щодо Охматдиту й те, як міністерство надалі контролюватиме відновлення дитячої лікарні. Не оминули увагою реабілітацію ветеранів, запобігання і лікування онкохвороб, інсультів та інфарктів, нового штаму COVID, а також чи готова медична інфраструктура України до імовірних відключень електроенергії внаслідок терористичних дій РФ. 

- Пане міністре, вітаю вас. Ми на подвір’ї МОЗу, тут – розбиті автівки швидкої допомоги, звідки вони та яка їхня історія?

- Саме ці автівки – з Київської та Харківської областей, де під час повномасштабного вторгнення, під час окупації російські терористи їх пошкодили. Ми попросили керівників екстреної медичної допомоги доставити їх до міністерства, щоб кожна міжнародна делегація, яка відвідує нашу установу, бачила жахливі наслідки терористичних дій російських окупантів на території нашої країни. І плюс – це нагадування всім працівникам Міністерства охорони здоров’я, що війна триває і ми кожної хвилини повинні робити те, що дасть нам можливість наблизити нашу перемогу.

- Згодом ми поговоримо трошки докладніше про роботу в екстрених умовах, про роботу швидкої допомоги в зоні бойових дій. А зараз пропоную перейти до більш актуальних тем, зокрема ситуації навколо Охматдиту. За вашою інформацію, тоді, після ракетного удару, українці та благодійні фонди зокрема зібрали близько 1 млрд гривень на відновлення цієї лікарні, потім відбувся скандальний тендер, після цього ще більша увага суспільства прикута до цієї події і відбудови Охматдиту. Чи відома дата наступного тендеру, чи знаєте вже деталі, за якими критеріями обиратимуть організації, що відбудовуватимуть Охматдит, і чому, на вашу думку, така ситуація трапилася?

- Дуже дякую за питання. Хотів би відразу наголосити, що кошти акумульовані на декількох рахунках, один – це кошти благодійного рахунку безпосередньо юридичної особи лікарні Охматдиту, який є на казначейському рахунку, це понад 320 млн. Окремо – це кошти благодійного фонду, який був при Охматдиті, і там акумульовано близько 370 млн. Також кошти на платформі «Юнайтед-24», які також збирали на відновлення Охматдиту, – понад 300 млн є на цих рахунках. За наявною у мене інформацією, жодна копійка з жодного благодійного рахунку не витрачена, на сьогодні кошти перебувають там.

Після того як ми побачили публікацї в засобах масової інформації, я звернувся до Національної поліції, щоб перевірили факти, чи були потенційні наміри зловживань під час проведення тендерних процедур, а також створили внутрішню комісію Міністерства охорони здоров’я, що перевіряє факти, які там були щодо розроблення технічного звіту і дефектного акта проведення тендеру. І саме після того як були публікації в засобах масової інформації, ми публічно домовилися про те, що створюємо раду з відновлення, до якої входять благодійники, міжнародні і громадські організації. Перша частина вже створена, з цієї ради відновлення відібрані і благодійники, і міжнародні організації, які відбирають тепер громадські організації, щоб сформувати повноцінний склад ради з відновлення кількістю 15 осіб.  (На цей час Міністерство охорони здоров’я затвердило персональний склад Ради з відновлення Охматдиту, список можна переглянути за посиланням, – ред.). У подальшому всі кроки, які відбуватимуться щодо відновлення Охматдиту, публічних коштів, тобто це і державних ресурсів, і коштів, які зібрані, пожертвувані фізичними особами і благодійниками, юридичними особами, будуть погоджуватися, представлятися спочатку на раду з відновлення. У такому напрямі ми рухаємося і паралельно запускаємо процеси передінвестиційного аналізу щодо тих будівель, які були зруйновані, щоб чітко визначити механізм, як нам ліпше з економічного погляду і з практичного погляду рухатися: чи через реконструкцію аварійних будівель або напівзруйнованих, чи через будівництво нових об’єктів на їхньому місці.

- Знаємо, що цю раду з відновлення формують не тільки учасники, які вже представлені, а ще проводиться голосування серед громадських організацій, які також можуть стати членами цієї ради. Скільки було заявок, орієнтовна їхня кількість, і чи сформована взагалі тепер ця рада?

- Десять організацій подали заявки, у суботу була проведена нарада першого складу ради з відновлення, де вони визначилися про підходи, як будуть голосувати й обирати, бо ці підходи залежали від кількості організацій. Тому ми домовилися, що спочатку буде квотний принцип для пацієнтських організацій, для організацій, які працюють у сфері охорони здоров’я, для тих, хто займається антикорупційною діяльністю, і для тих, хто представляє будівельну сферу. Розуміючи, що подано десять заявок, тепер буде рейтингове голосування, яке зараз відбувається, і в понеділок до 11-ї години має завершитися, щоб у понеділок я як міністр охорони здоров’я міг затвердити склад. Сам склад, коли вже має 15 осіб, збирається і обирає голову... Ми хочемо вже у вівторок провести засідання, яке чітко підвердить подальші наші плани з відновлення, бо вони вже розроблені і їх треба представити раді з відновлення (і вийти в комунікацію) як такі кроки, що узгоджені, як ми й обіцяли.

- То критерії щодо відбору організації також узгодить ця рада, правильно?

- Критерії вже узгоджені і вже зараз проходить рейтингове голосування відбору семи учасників з десяти поданих заявок саме на цю раду з відновлення.

- 17 серпня ви повідомили про відсторонення гендиректора Охматдиту від виконання своїх обов’язків. Чому це сталося і як будуть розгортатися події, на вашу думку, найближчим часом?

- Ми провели того ж дня і нараду, де я показав факти, які мені подала комісія, що була створена за моїм наказом, про те, що є певні невідповідності в тих даних, які повідомляють мені як офіційній особі Міністерства охорони здоров’я, тих, які публікують засоби масової інформації, і тих де-факто, які підтверджені документами, протоколами. Реагуючи на доповідну саме членів комісії про те, що воно може впливати на проведення адекватного розслідування, було ухвалено рішення відсторонити на момент проведення повноцінного розслідування і Міністерством охорони здоров’я, і Національною поліцією. Далі я зібрав декілька завідувачів відділень, з ними проговорив, хто на цей період міг би очолити, на кого можна покласти виконання обов’язків. Тому що на всю іншу адміністрацію вони є членами робочої групи, яка брала участь у відборі на тендерних пропозиціях, і це також могло призвести до певних публічних неправильних трактувань. І ми узгодили, що ми беремо когось з колективу, хто не був в адміністрації, тобто ні заступником директора, ні медичним директором. Зібралися, проговорили, і сама команда запропонувала прізвище завідувача токсикологічного відділення, саме того відділення з реанімації, в яке влучила ракета під час терористичного акту.

- Чи є якісь терміни і план, як ви будете комунікувати з народом, тому що ми бачили цей суспільний резонанс після скандального тендеру. От, на вашу думку, чому така ситуація взагалі склалася, хто має взяти за це відповідальність, і яка надалі буде стратегія комунікації із суспільством?

- Після кожного засідання ми будемо виходити на брифінги або на спілкування з журналістами з офіційними позиціями залежно від ухваленого рішення, яке там відбувається. Також я проводив зустріч з багатьма благодійними організацями для того, щоб зробити висновки й унеможливити такі ситуації, яка сталася, в подальшому. Тому що в нас – довіра до благодійних фондів, до їхніх процесів, до їхніх процедур, до їхніх аудитів, які вони проходять. Питання щодо цієї ситуації, то тут вже займаються правоохоронні органи, і ми також зробимо певні висновки, у подальшому чітко через раду відновлення, яка представляє різні організації в цьому плані, міжнародні організації, і благодійні організації, і громадськість. Це для того, щоб потім все було публічно прокомуніковано, якщо будуть запитання, ми готові всі коментувати разом, чому таке рішення було ухвалене, а не інакше.

- Поговорімо про терміни відновлення Охматдиту, тому що це національна дитяча лікарня, сюди приїжджали з усієї України, щоб вилікувати важкі недуги дітей. Якщо ми кажемо про терміни відновлення, то знаємо, що достеменно наразі невідомо, які відділення точно відновлюватимуть з нуля, в яких будуть більш ремонтні роботи проводити. Розкажіть про це докладніше, що на зараз, які новини є?

- Охматдит – це не один корпус, це декілька корпусів. Ми зараз говоримо, що пріоритетом для нас є відновити той новий корпус, який був пошкоджений, під №11, для нас критичне завдання –його відновити якомога швидше, тобто до зими мають бути виконані всі роботи, які дадуть змогу всередині лікарні функціонувати, бо корпус вже почав функціонувати, працює, проводить оперативні втручання, лікує онкологію, і багато іншої медичної допомоги надається в цьому корпусі.

Ключове завдання – досить швидко відновити фасадні роботи. Оскільки проєкт Охматдиту має авторство, і досить складний цей проєкт, ми тепер працюємо з передовими проєктними організаціями. І на раді з відновлення буде також проговорено, щоб вони розробили нам досить швидкі можливості поетапного відновлення з пріоритетом саме консервації будівлі. Тобто щоб захистити від зовнішніх подразників, щоб опалення працювало, було захищене від погодних умов. І це крок №1, який повинен бути зроблений. Ми надіємося, що нам це вдасться так, як ми собі плануємо, – до настання холодів. Щодо інших корпусів, то там є пошкоджені або зруйновані пам’ятки архітектури. Ми чекаємо на технічний звіт саме Міністерства культури, щоб вони запропонували, як далі рухатися, бо для пам’яток архітектури спочатку робиться консервація, потім розробляється проєкт реконструкції пам’ятки архітектури, згодом запускається цей процес. Ці будівлі не важливі в технологічно-лікувальному процесі. Тому тут процес рухається так, як він прописаний у законодавстві. Є старий хірургічний корпус, який також визнано аварійним. І тут питання декількох варіантів щодо нього. Ми хочемо зробити передінвестиційний аналіз або техніко-економічне обґрунтування наступного проєкту. Бо, коли будівля визнана аварійною, на неї все одно розробляється проєкт реконструкції. Проєкт реконструкції розробляється під нові державні будівельні норми, що діють в Україні, які по-новому регламентують підходи до розміщення палат, кількості пацієнтів у палаті. Обов’язково – бомбосховища, обов’язково – нові підходи до вентиляції. І наше ключове завдання – щоб вони нам розрахували і сказали. Якщо ми запускаємо реконструкцію цієї будівлі, то на які відділення ми можемо вийти, скільки ми втратимо корисної медичної площі, і скільки це буде в коштах, щоб ухвалити рішення, якщо ми запустимо реконструкцію... і побудуємо новий корпус, по-іншому спланований. Тому ми зробили декілька варіантів, як рухатися далі, і чекаємо затвердження ради з відновлення, щоб представити їм наш покроковий механізм і рухатися вперед. Паралельно ми проводимо зустрічі з будівельним бізнесом, з проєктантами, які працюють із закладами охорони здоров’я, щоб почути всі ризики, які є, щоб почути механізм, як ліпше рухатися і не допустити ніяких помилок у подальшому, щоб досить швидко відновити цю будівлю.

- Де тепер діти, які на момент російського ракетного удару перебували в Охматдиті та отримували медичну допомогу? В яких лікарнях? І куди звертатися родинам з дітьми, що розраховували передовсім на Охматдит?

- Охматдит відновив свою роботу. І сьогодні ті дітки, які були розвезені по інших закладах охорони здоров’я, що на території міста Києва, повернуті на лікування до Охматдиту. Там тільки тепер ми зменшили потужність лікарні, але вона працює, і надається медична допомога. Водночас лікарі Охматдиту надають дистанційні і виїзні консультації, зокрема лікувальний процес, якщо є проблема з надання медичної допомоги безпосередньо на території Охматдиту.

- Пригадаймо той ранок 8 липня. Ви вже були на роботі, коли стався той ракетний удар?

- Звичайно, я був на роботі. У нас відбувалася урядова нарада, і виконувач обов’язків міністра інфраструктури, будівля якої розташована поруч із Охматдитом, сказав, що, здається, приліт по території цієї лікарні.

- Що ви подумали тоді? Просто російський цинізм, насправді щоразу він дивує і жахає більше і більше. От того разу це був ракетний удар по дитячій лікарні. Це жахає просто.

- Дійсно. Тоді я відразу прем’єру сказав, чи можна, щоб я залишив засідання і поїхав на місце. І ми приїхали, побачили все на місці. Повірте, це те, що жахає. За три роки повномасштабної  війни ми вже бачили стільки пошкоджених і зруйнованих будівель закладів охорони здоров’я, що чітко розуміємо, що на тій території (Росії, – ред.) немає людей, там всі –​ терористи. Тому що це терористичні акти, які повторюються майже щодня. За чисельністю зруйнованих об’єктів, якщо подивитися на кількість днів війни, то ми маємо по два зруйнованих об’єкти на один день війни, об’єкти закладів охорони здоров’я. І, повірте, у нас то будівля якась зруйнована, то, на жаль, чи поранений, чи вбитий медичний працівник, цивільний медичний працівник, чи пошкоджені автомобілі швидкої медичної допомоги. Повірте, навіть тепер у нас – випадки прицільного скидання дронами на автомобіль швидкої медичної допомоги, який займається евакуацією. Женевська конвенція ще 1949 року передбачає чітко, що об’єкти з червоним хрестом, чи будівлі, чи автомобілі, – це поза зонами конфлікту, поза зонами війни. Це тільки терористи можуть робити те, що вони роблять. Ми фіксуємо всі акти. Працюємо з правоохоронними організаціями, щоб міжнародні кримінальні суди визнали те, що повинні визнати. Визнати щодо російських терористів.

- В Україні очікується бум онкологічних захворювань. Про це говорять онкологи, зокрема йдеться, що через масштабні руйнування будівель у повітря викидається азбестовий пил, який розноситься на сотні кілометрів і може спричинити онкологію. Що думаєте ви з цього приводу? І чи, можливо, є якась статистика за 2,5 року, що підтверджує ці факти?

- Скажу, що є набагато глибший аналіз того, до чого потрібно готуватися, тому що так, забруднення атмосферного повітря є одним з факторів, який спричинює виникнення онкологічних захворювань. Але це один з факторів. Є багато інших факторів, які призводять до онкологічних захворювань. Ми готуємося до зростання кількості випадків онкологічних захворювань, тому що ще з часів пандемії через COVID у людей не було раннього звернення за медичною допомогою, тому що тоді люди думали: та, переболить, пізніше піду. І ми тепер бачимо зростання кількості випадків онкологічних хвороб вже на 3–4 стадіях, коли лікування довготриваліше, коли лікування вже не таке ефективне і набагато дороговартісніше. Тому ми, Міністерство охорони здоров’я, і готуємо онкологічні центри для роботи саме з такими пацієнтами, добре розуміючи, що ще великий акцент повинен бути на ранньому виявленні і профілактиці. Тому і працюємо ще з першою ланкою: із сімейними лікарями, там створено ряд наказів щодо онкоскринінгу або раннього виявлення.

Працюємо над тим, щоб удосконалити діагностику одного дня. Люди, які з віддалених населених пунктів приїжджають в лікарню, що діагностує онкологічні захворювання, повинні мати змогу упродовж одного дня або двох-трьох днів, з можливістю переночувати в лікарні, закрити повністю діагностику, бо ми бачимо, що відбувається в країні, яка воює. Людина приїхала до онкоцентру, можливо, не встигла пройти три чи чотири діагностичні процедури, повертається. А в цей момент може порушитися транспортне сполучення. Інколи руйнується дорожня інфраструктура, ще щось, і наступний візит відкладається. Відкладається інколи на пізній стадії, і це вже призводить до того, що, коли вона приїжджає на наступну стадію, треба госпіталізуватися й або оперативне, або хіміє-, або радіотерапію застосовувати. І, на жаль, вона інколи вже не така ефективна, як би було, коли б діагностика була завершена на першому етапі.

Що ми робимо як міністерство? Ми вперше закупили лінійні прискорювачі, які дають змогу проводити радіотерапію. Це інноваційне медичне обладнання для України, бо раніше лікували за зовсім іншими технологіями. І вже почали установлення перших цих лінійних прискорювачів, бо це досить складний процес підготовки приміщення – бункер, щоб не було радіоактивного випромінювання зовні цього приміщення. Також допомагаємо онкоцентрам з комп’ютерними томографами, з апаратами МРТ, переглядаємо тарифи для того, щоб онкологічні центри розвивалися і могли надавати ту медичну допомогу, яка потрібна.

Окремим завданням для команди є, за механізмом договорів керованого доступу, який дозволила Верховна Рада робити Міністерству охорони здоров’я, старатися закуповувати інноваційні препарати для лікування онкології, тому що це – також той крок, який допоможе нам справитися з проблематикою. Але разом з онкологією є ряд інших проблем, що також, на жаль, і молодшають, і частішають під час воєнного стану, – це інсульти й інфаркти. І тут питання того, що ми все розглядаємо комплексно і стараємося управляти цими механізмами. Вони інколи не подобаються людям на місцях. Але ми розуміємо, що це так, як і керувати армією. Якщо ми сьогодні десь ухвалимо неправильне рішення або зробимо не той вектор, це може призвести до негативних наслідків потім. Тому тут можуть бути непопулярні рішення, але вони вкрай потрібні для цього періоду часу.

- До речі, про хвороби, які помолодшали, за вашою інформацією. На 16% збільшилася кількість інсультів, і це тільки за час повномасштабного вторгнення. Ми знаємо, що МОЗ розпочало цей етап медичної реформи, в рамках якого змінено підходи до лікування цієї хвороби. Розкажіть про це. Якими алгоритмами керуєтеся, щоб контролювати інсульт?

- Зосередьмося на інсультах. Якщо подивимося на 2019 рік, на картинку по Україні тільки закладів, які лікували інсульти, і навіть наявність у них діагностичного обладнання, що дає змогу встановити, який це інсульт: чи геморагічний, чи ішемічний, то побачимо картину вкрай жахливу. Кількість закладів, які лікували інсульт, була величезна, а кількість, які могли діагностувати, була нанизу. За оцей період, чотири роки, ми цю картинку перевернули з ніг на голову. Тому в нас, якщо ви тепер подивитесь на кількість закладів, які мають контракти з Національною службою здоров’я України, саме на пакет лікування гострого інсульту, то в них обов’язково є комп’ютерний томограф. Це дає змогу відразу визначити, чи це геморагічний, чи ішемічний інсульт, бо від цього залежить тактика лікування. Наступний етап – ми розглянули, скільки екстрена медична допомога привозить пацієнтів з гострим інсультом в ті заклади, які мають можливість і право лікувати ці інсульти. І побачили, що у нас була теж негарна картина. За три роки мені з командою вдалося вирівняти цю картину до того, що вже близько 90% хворих з інсультами привозять у ті заклади, які можуть лікувати.

Питання наступне – тепер ми працюємо над тим, щоб привозили в межах терапевтичного вікна. Тут питання не до екстреної медичної допомоги, бо вони вже везуть туди, куди потрібно. Питання, щоб люди зверталися вчасно, викликали швидку для того, щоб приїжджали, тому що в цей момент терапевтичного вікна можна провести тромболізис. Тромболітик застосувати – і людина досить швидко повернеться до звичного життя, і непотрібно буде проходити довготривалу реабілітацію. Це один з кроків.

Паралельно з цим ми розуміємо, що світ перейшов до того, щоб вже у результаті певних оперативних втручань діставати тромби зі судин, що дають також змогу боротися з інсультами. І ми розпочали постачання ангіографів, які з’являються у нас в кластерних лікарнях, за маршрутами пацієнта, щоб забезпечити час доїзду. І це також нам допомогло вже дійти до показника, який закладений в європейському плані боротьби з інсультами, зокрема, щоб у 5% всіх інсультів були проведені тромбоекстракції. І ми вже доросли до показника 4,8, беручи до уваги те, що процес встановлення, монтування ангіографів ще триває. Як ми це встановимо, то країна зможе вийти на новий, якісний рівень боротьби з інсультами.

Але ангіограми дають нам змогу ще й боротися з інфарктами, тому що завдяки цьому обладнанню нам вдається ставити стенти. Це коли судина звузилася, можна зайти через вену, поставити стент, розширити судину – і людина повертається до звичних їй умов життя з певними обмеженнями. І це ті іновації, які вже в країні працюють, які допомагають нам рухатися вперед. Забезпеченість стентами сьогодні – на належному рівні, тому крок за кроком навіть під час воєнного стану медицина у нас розвивається.

- Тобто ми можемо сказати, що пік цієї діяльності припав якраз на період повномасштабного вторгнення?

- Ми зі самого початку сказали, що не можемо переорієнтовуватися і займатися виключно травматологією або пораненнями. Нам треба запускати паралельні процеси. Бо якщо будемо відступати ось тут, то потім нас наздоганятимуть такі хвилі, що ми з ними як система можемо не справитися. Тому паралельно ми переорієнтувалися на військові рейки. Ми розуміємо маршрутизацію щодо всіх, хто постраждав від наслідків війни і російського терору. Це і ракетні обстріли, і лінія фронту, щоб по маршрутах пацієнта люди, які потрапляють в лікарню через травми, поранення, могли отримати той рівень допомоги, який вони потребують. Так, це також нелегко відбувалося. Але можу сказати, що ми тримаємо ситуацію на контролі. Інколи через людський фактор, через якісь проблеми виникають труднощі, але система справляється з цими питаннями. І паралельно з цим ми ж рухаємося до того, щоб не пропустити інші сплески інших захворювань.

От ми говорили про онкологію, говорили про інсульти, говорили про інфаркти, паралельно з цим ми говоримо про діабет. І ми тут також робимо розширення, бо інсуліни є в програмі «Доступні ліки». Тепер ми перевели у програму «Доступні ліки»... смужки, які дають змогу діагностувати рівень глюкози в крові. І це також комплексна робота. Тепер ми побачили проблематику з доступом сільського населення до програми «Доступні ліки» і відразу запропонували декілька рішень. Перше – це спростили ліцензійні умови, щоб аптекам було простіше відкриватись в сільській місцевості. Друге – запустили програму з Укрпоштою «Доступні ліки», і взагалі доставляння поштовим оператором у віддалені куточки. Тепер вона працює в прифронтових територіях, але найближчим часом будемо анонсувати певне рішення на території всієї країни. Плюс запустили мобільні аптечні пункти, які їздять по визначеному маршруту і в певний час приїжджають до віддаленого населеного пункту, і люди можуть прийти, погасити рецепт з програми «Доступні ліки» і купити додаткові лікарські засоби, які їм необхідні.

- Втрати в медичній сфері за час повномасшабного вторгнення – колосальні. Міністерство називало такі цифри, як 14 млрд доларів, – це потрібно на відновлення в найближчі 10 років. Як допомагатимуть партнери в цьому? Яка їхня частка? І куди насамперед спрямовуватимуть ці гроші?

- Ця сума, яку ви озвучили, – розрахунок, який проводить Світовий банк з різними міжнародними партнерами. Вона оцінює не тільки втрати, прямі збитки, які заподіяні тому чи іншому закладу охорони здоров’я. Вона враховує також опосередковані збитки, які призводять до того, що: а) ми не інвестуємо стільки в медицину, як могли б, якби не напад Росії на територію нашої країни, не вплив її на економіку; б) ми не мали б таких наслідків, наприклад для лікування травми, не мали б таких наслідків для ментального здоров’я, таких наслідків для інфарктів, інсультів, онкології. І це все показує: оце збитки, заподіяна шкода здоров’ю і системі охорони здоров’я.

Щодо пріоритету відновлення. Ми провели... планування, визначили роль і місце кожного закладу охорони здоров’я в госпітальному окрузі. І маємо трирічні плани розвитку кожної лікарні. Розуміємо, де ми як держава можемо допомогти, де власний орган місцевого самоврядування і що може закрити, і рухаємося за цим планом з розумінням того, що в певний період часу, коли відбудеться деокупація територій, які сьогодні під впливом терористичного режиму Російської Федерації, то ми туди повинні спрямувати зусилля, щоб там максимально швидко започаткувати відновлення і модернізацію закладів охорони здоров’я, які страждали від окупації, ще навіть заклади, які з 2014 року навіть не бачили механізмів реформи. Тому тут напрацьована концепція, як ми будемо рухатися в відновленні медичної допомоги на деокупованих територіях.

- Пропоную поговорити докладніше про реабілітаційні програми, які діють від міністерства. За різними даними, через війну близько 250 тис. пацієнтів щороку потребують якісної реабілітаційної програми. Чи покриває МОЗ, наприклад, потреби військових у цьому питанні? Які саме медичні гарантії людина може отримати і на що розраховувати?

- Ми розпочали займатися зміною реабілітації у сфері охорони здоров’я в Україні ще в довоєнний період. Але повномасштабне вторгнення значно пришвидшило ці процеси. Якщо до війни ми робили десь три тисячі реабілітаційних сеансів у день, то тепер – понад 10 тисяч сеансів у день. Тобто ми майже на сім тисяч збільшили кількість послуг, які надаються. Про їхню якісь також можемо говорити, тому що ми значно підняли якість реабілітаційної допомоги. І в цьому нам допомогли як внутрішня комунікація серед команд, що були визначені центрами досконалості, тобто вже давно працювали за доказовими практиками, підхопили інших колег і швидко передали знання, так і багато міжнародних медичних партнерств, які ми підписали, розпочинаючи з Третього саміту перших леді і джентльменів, де ми з міністрами ухвалили рішення і рухаємося так, що заклад із закладом підписує договір про міжнародне медичне партнерство. Це дало змогу нашим спеціалістам поїхати й побачити закордонні технології, а іноземцям приїхати і подивитися, як в Україні працюють, або щось підказати, або перейняти ці технології.

Якщо повернутися до госпітального планування, то в нас чітка була позиція, що кожна кластерна лікарня повинна мати реабілітаційне відділення, щоб реабілітація була наближена до місця надання медичної допомоги. Тому що реабілітація не може бути відірвана. Вона розпочинається з реанімації, підгостра реабілітація, гостра реабілітація і довготривала, яка вже може надаватися в подальшому. Тому рух в цьому напрямі є. І коли ми говоримо про військових або ветеранів, то політика Міністерства охорони здоров’я така: ми виявляємо потреби ветеранів і розв’язуємо потреби в системі охорони здоров’я, розширюючи доступ до цих послуг для всіх українців, а не тільки для ветеранів. Тому ми виявляємо потреби, на що найбільше і яка реабілітаційна допомога повинна бути для ветеранів. Але цю реабілітаційну допомогу може отримати будь-який українець, який потрапить до лікарні, і в подальшому йому буде виписано, що він повинен пройти реабілітацію. Держава через програму медичних гарантій оплачує ці пакети. Тепер маємо чотири лінії складності реабілітаційної допомоги, і сума коштів за один реабілітаційний сеанс – від 19 тис. гривень до понад 70 тис. гривень, залежно від рівня складності.

- Тепер пропозиція покриває попит?

- Наразі так. Сьогодні ми бачимо і відслідковуємо завантаженість наших реабілітаційних відділень. Водночас розуміємо, що хтось вийшов наверх завдяки більшій популярності. Є певні центри, які більше присутні в комунікаційному полі, і до них попит прийти на реабілітаційні послуги більший, ніж до інших відділень. Але ми маємо стратегію, як це все збалансувати, як поширити цю допомогу, і щоб черги не формувалися... Ми звернулися до тих закладів, які на передових щодо звернень, щоб покомунікували, якщо у них є черга, щоб роз’яснювали те, що ви можете отримати цю послугу в інших закладах, які є на держборді Національної служби здоров’я України. Можна чітко відслідкувати, коли до них можна приїхати, щоб отримати реабілітаційну послугу.

- Ми досить часто чуємо нарікання про роботу ВЛК, особливо це посилилось після того, як закон про мобілізацію набрав чинності, у травні. Як ви оцінюєте їх роботу? Які можливі прогалини? Тому що хтось говорить про якийсь формалізм під час роботи ВЛК, хтось про інші корупційні моменти. Буквально нещодавно був випадок, коли лікар написав у своєму висновку чоловікові-військовослужбовцю, що у нього – складна вагітність. Тобто ми розуміємо, що це – поодинокі випадки, але вони теж про щось свідчать.

- Зазвичай в системі негатив справляють 10–15%, які перекладають і нехтують тою роботою, яку проводять інші 80–90% лікарів. Так само відбувається й у ВЛК, і у МСЕКах. Чи є проблеми? Так, є проблеми. Але за цей період часу досить багато змін було і в нормативно-правовому полі, і в підходах до фінансування роботи ВЛК, і переведення ВЛК з військкоматів колишніх, тепер центрів комплектування, до закладів охорони здоров’я. Просто тут треба розділяти: є військово-лікарська комісія військовозобов’язаних, а є військово-лікарська комісія тих, хто перебуває в лавах Збройних сил і зазнав поранення, і потім вони проходять певні речі.

Ми як цивільна система охорони здоров’я надаємо допомогу Міністерству оборони, забравши обстеження військовозобов’язаних і перевівши їх в заклади охорони здоров’я, в яких є і лікарі, і відповідне діагностичне обладнання, і передбачили в програмі медичних гарантій відповідну суму коштів, які ми оплачуємо за проведення одного медичного огляду. Далі ми відслідковуємо в електронній системі охорони здоров’я, коли людина звернулася, коли був закритий випадок, які діагностичні послуги їм проводити. І якщо ми бачимо аномальні показники, то про це інформуємо заклад, департамент охорони здоров’я, а також раз у квартал проводимо перехресні перевірки роботи діяльності військово-лікарських комісій. Ключове питання, на яке були там скарги, – черги, знову ж таки запроваджено більшість місць в електронній черзі для того, щоб справлятися і робити. Тут питання вже менеджменту цього процесу. Є випадки, ми будемо реагувати і вчергове дивитися, і цей випадок також розберемо.

- А як міністерство оцінює поточну ситуацію з бронюванням медичних працівників, тому що ми розуміємо, що хтось мобілізувався, а хтось допомагає безпосередньо як медик в зоні бойових дій, хтось виїхав за кордон, хто залишається на місцях. От як загалом можете оцінити ситуацію в медичній сфері? Можливо, якісь напрями будуть більш актуальні скоро?

- Питання бронювання і медична допомога досить складні для ухвалення такого простого рішення. Тому що ми розуміємо, що Збройні сили України без медичних працівників не можуть бути. І коли ми говоримо про те, як далі рухатися, як бронювати, чи треба бронювати медичних працівників, – то так, треба. Але це має бути узгоджуваний процес, бо ми розуміємо з командуванням медичних сил, скільки треба якого профілю медичних працівників. Вони дають цю інформацію, а ми повинні показувати, в яких закладах можна забрати або мобілізувати медичного працівника без порушення технологічного процесу в тому закладі, в якому є. Умовно є в закладі чотири хірурги, вони можуть завтра піти в лави Збройних сил, і заклад не працюватиме. Наше завдання – координувати цей процес, щоб він рухався адекватно до ситуації. Оце – ключове завдання, з яким працюють Міністерство охорони здоров’я, Міністерство оборони і командування медичних сил, щоб і в лавах Збройних сил вистачало медиків, і в закладах охорони здоров’я, які також лікують поранених військових.

- Як міністерство планує розв’язати питання дефіциту кадрів, що прогнозують до 2030 року, зокрема у сфері медицини?

- Маємо стратегію системного розвитку охорони здоров’я, яка спрямована і на подолання кризи кадрів, глобальної кризи кадрів. Це стосується не тільки України, а й усього світу. Ключові завдання – це реформа якості освіти. І тут ми працюємо у себе і спільно з Міністерством освіти для того, щоб це питання поліпшити, щоб медична освіта була популярна серед випускників і люди приходили вчитися на медиків. А далі все питання в тому, що після навчання треба мотивувати приходити в професію, залишатися в професії – це ще одна справа. А далі –мотивувати людей приїжджати в ті лікарні, ті населені пукти, де нам критично важливо, щоб там з’являлися або молоді спеціалісти, або спеціалісти з досвідом змінювали роботу. Бо у нас відбувається таке, що є акумуляція у великих містах великої кількості лікарів, а в маленьких містах нам вистачає інколи вузькопрофільних спеціалістів, які б допомогли нам розв’язувати питання і правильно планувати маршрути пацієнтів.

Окреме питання – це медичні сестри, фельдшери. І тут у нас найближчим часом на колегії Міністерства охорони здоров’я хочемо розглянути стратегію розвитку медсестринства, де буде поділ залежно від компетенції, рівня освіти, і буде даватися більше повноважень медсестрі, яке допоможе також вплинути на дефіцит кадрів, який може бути спрогнозований. Працюємо в цьому напрямі.

- Також актуальною є тема дефіциту електроенергії, і, за різними даними, зокрема офіційними, до холодів, до зими ця ситуація навряд чи вирішиться, до того ж постійно є загроза повторних ракетних обстрілів з боку Росії по критичних об’єктах, по енергоблоках. Якщо говорити про заклади охорони здоров’я, наскільки тепер вони оснащені генераторами? Чи готові пройти ці виклики, тому що медична допомога постійно актуальна, її постійно треба надавати?

- Я хотів би підтримати нашого Президента Володимира Зеленського і сказати, що тут треба долати першоджерело... І першоджерело це – нам треба більше протиповітряної оборони для того, щоб зменшити кількість обстрілів критичної інфраструктури. Щодо закладів охорони здоров’я, то вони належать до критичної інфраструктури. Вони сьогодні забезпечені альтернативними джерелами електропостачання – дизельними чи бензиновими генераторами, окремо є сонячні панелі. Хоча ми розуміємо, що для зими це не той варіант, але сьогодні вони також оснащуються і будуть далі оснащуватися сонячними батареями. Коли ми кажемо про критичну, це вони повинні планово відключатися в останню чергу, якщо буде. Дизельні генератори допомагають забезпечити під час аварійного відключення безперервну роботу закладів, тому до цього питання ми готові. Але якщо далі відбуватимуться терористичні акти й настане загалом критична ситуація, це може бути проблематично. Але це і є один з тих прикладів геноциду – коли нищать об’єкти критичної інфраструктури або робиться все, щоб країна не могла далі боротися. Ми сильні, впевнені в собі, ми далі з медиками триматимемо і виконуватимемо ту роботу, яку від нас очікує суспільство.

- Окупована територія і зона бойових дій. Чи відомо вам, як надають медичну допомогу на окупованій частині України? Знаємо про випадки, коли, наприклад, окупанти просто вивозили медичне обладнання з лікарень, що були вже захоплені. Що відбувається там тепер? Чи контролюєте ви ці питання? І в зоні бойових дій як надається допомога?  

- У зоні бойових дій – це одна справа. Там чітко закон тепер розмежував повноваження Міністерства оборони, і командування медичних сил, і цивільної системи охорони здоров’я. Але у нас від першого дня повномасштабного вторгнення – єдиний  медичний простір. Ми розуміємо, де одне одного повинні підстраховувати через Збройні сили України, сили безпеки і оборони й цивільна система. Вони показують, де ми просідаємо, ми показуємо, де вони, або, навпаки, для того, щоб безперервний процес надання медичної допомоги на евакомаршрутах був забезпечений.

Щодо зони окупованих територій, то тут все важче і важче отримувати допомогу чи взагалі неможливо на це впливати. Але ми постійно звертаємося до наших міжнародних організацій, які мають на це мандат. Зокрема, ми звертаємося до Всесвітньої організації охорони здоров’я, щоб вони били у дзвони і дозволяли або створювали комісії, які повинні приїхати і перевірити, як надається медична допомога на окупованих територіях, як надається медична допомога тим, хто в полоні, чому і на яких підставах утримують в полоні медичних працівників, що заборонено сьогодні Женевською конвенцією. Постійно шлемо листи і до Тедроса, який очолює Всесвітню організацію охорони здоров’я, і на всіх двосторонках це питання завжди порушується. І, зокрема, до Червоного Хреста постійно стукаємо, тому що саме це їх мандат – організовувати комісії, приходити і перевіряти все там, інформувати про це суспільство і допомагати нашим воїнам, які опинилися в полоні.

- І питання наостанок, яке бентежить багатьох українців, – це новий штам COVID – «Флірт». Які рекомендації може тепер дати МОЗ, як обмежитись саме тими випадками, що вже є сьогодні?

- Ми розуміємо, як складно під час воєнного стану забезпечувати такі організаційні речі, що не дають змоги поширюватися збудникам інфекційних захворювань, але ми працюємо над цим. Головне завдання тепер – це робити щеплення відповідно до національного календаря щеплень. Щодо COVID, то слід прислухатись до рекомендацій як Міністерства охорони здоров’я, так національної технічної групи експертів. Там постійно змінюються підходи. Експерти проговорюють і дають рекомендації, кому треба щепитися насамперед. А всі інші заходи –такі, як і були. Тепер наближається сезон гострих респіраторних вірусних інфекцій, тому за можливості треба вакцинуватися відразу від грипу, від тих штамів, які прогнозуються для циркуляції цього року, щоб запобігати поєднанню інфекцій COVID і грипу, бо це – складні хвороби. На жаль, вони нікуди не ділися, і нам доведеться з цим жити. І потрібно дотримуватися банальних правил гігієни, уникати скупчень людей, мити руки, провітрювати приміщення...

- Дякую, пане міністре, за ваш час для цього інтерв’ю.

- Дякую вам.

Карина Луніна
Фото: Володимир Тарасов, Укрінформ  

Повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на ютуб-каналі Ukrinform (Укрінформ TV)