Про проблеми сучасних перейменувань міських об'єктів

Організатор: Укрінформ, Міжнародний культурний центр "Сяйво".

Спікер: Володимир Сергійчук — професор, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Формат заходу – офлайн (Зала 2).

Журналісти зможуть поставити питання офлайн (Зала 2).

Прохання до журналістів прибувати за півгодини до заходу. 

Акредитація представників ЗМІ: pressroomu@gmail.com

Акредитація триватиме до 13:30 29 червня, для підтвердження необхідно вказати ім’я, прізвище, назву видання.

Захід транслюватиметься на YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/c/UkrinformTV

Адреса Укрінформу: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16

Використання будь-яких матеріалів з офіційного YouTube-каналу Укрінформ можливе лише за умови дотримання авторських прав, встановлених каналом. Демонструючи ролик в ході прямого ефіру, необхідно послатися на автора — Укрінформ — показати його назву на екрані та вимовити її вголос.

Підсумкові матеріали:

Перейменування міських об’єктів має відповідати інтересам української державності – історик

Назви об’єктів, запропоновані під час перейменування, мають обиратися виважено та відповідати духу волелюбності, послідовності в боротьбі за українську державність.

Таку думку висловив завідувач кафедри історії світового українства КНУ імені Тараса Шевченка професор Володимир Сергійчук на пресконференції в Укрінформі.

«Я звертаюсь до всіх, хто вносить пропозиції, а також до депутатів, які ухвалюватимуть рішення про перейменування вулиць, проспектів, метро, дуже уважно поставитися до кожної зміни. Якщо ми пропонуємо змінювати назву, від цього не має постраждати українська пам’ять. Якщо ми пропонуємо нову назву там, де це справді необхідно, ця назва має відповідати духу нашої боротьби, волелюбності та послідовності у боротьбі за українську державність», - наголосив Сергійчук.

На його думку, в Україні багато назв вулиць, проспектів, які треба міняти – дати їм імена наших героїв або повернути історичні. «Це буде справедливо та поглибить нашу історичну пам’ять», - переконаний науковець.

Водночас він закликав виважено поставитися до кожної ініціативи зі зміни назви топонімів. Зокрема, у випадку перейменування вулиці Карла Брюллова, за його словами, варто зважити, що це той самий художник, який написав портрет Жуковського, який розіграли в лотерею, а одержана сума пішла на викуп Тараса Шевченка з неволі. "Тому я не думаю, що художник Брюллов вчинив недружні акції до нашої історії, до нашого народу, і вулиця повинна втратити це ім’я", - зауважив Сергійчук.

Він підкреслив, що назви географічних об’єктів відображають також ставлення до сусідніх народів і країн.

«Я цілком підтримую те, щоб у Львові знайшли вулицю, гідну Ірини Калинець, але вулицю Брюллова не варто чіпати, бо це означатиме, що ми втрачаємо пам’ять про підтримку нас елітою інших народів. У цьому випадку Брюллов - етнічний німець, котрий працював у росії», - зазначив професор.

Подібна проблема, за його словами, виникає й при підтримці ініціативи щодо перейменування річки Іртиш: «Тут треба подумати й над тим, що витоки цієї річки не в росії, а в Казахстані».

Також історик зауважив, що серед запропонованих до перейменувань міських об’єктів, назви яких пов’язані з російськими діячами, є чимало етнічних українців, яких, навпаки, варто залучати до української історії. Наприклад, письменник Антон Чехов народився у Таганрозі – місті, яке до 1924 р. було у складі Катеринославської губернії у межах українських земель.

«Це людина, яка ніколи не зрікалася українства, у своїх листах наголошувала, що він українець. Це людина, яка завжди казала, що хоче жити лише в Україні, звідки його коріння. Це гордість тієї ж російської літератури перед світом, але ж ми також можемо сказати світові, що це ми дали для російської літератури і Чехова, і Гоголя, і Василя Наріжного, і Олексія Толстого», - зазначив учений.

Окремою проблемою, за його словами, є перейменування вулиць, названих іменами радянських військовослужбовців.

«По Києву пропонується перейменувати вулицю Маршала Малиновського. У тих же пропозиціях Київради ми бачимо, що в Києві має бути вулиця Івана Кожедуба – видатного нашого льотчика, Героя Радянського Союзу. Він, дійсно, гордість українського народу. Але у той самий час маршал Малиновський теж українець. Він родом з Одеси, двічі Герой, який командував Українським фронтом, що звільняв українську землю. Він був після маршала Жукова міністром оборони СРСР. Це теж говорить про те, що з числа українців ми могли давати таких військових діячів. Тож має бути вмотивовано, чому Кожедуба ми залишаємо, а Малиновського відкидаємо», - зауважив історик.

Коментуючи ініціативу щодо перейменування станцій метрополітену, професор зауважив, що найменування географічного характеру мають на меті зберегти історичну пам’ять про українські етнічні землі та підтримати українців, які досі проживають на цих територіях.

«Я не згоден щодо перейменування станції метро "Берестейська". Вона найменована у період незалежної України на честь Берестейської землі - етнічної території нашого народу, яка вольовим рішенням Сталіна у 1939 р. була віднесена до білоруської РСР. Там напередодні Другої світової війни налічувалося до мільйона українців, сотні українських шкіл по селах, українські настрої, підпільні групи ОУН. Якщо ми змінимо назву станції "Берестейська", то ми ніби самі зрікаємося тих українців, які там залишилися... А ми повинні показати всім українцям, які опинилися у зв’язку із радянськими розмежуваннями кордону, що ми їх пам’ятаємо», - вважає професор.

На його переконання, збереження пам’яті про діячів, які дала Україна світові, навіть якщо вони стали відомими в межах російської культури, свідчить про великий внесок українців у розвиток світової цивілізації, і «ми маємо пишатися цим внеском».

Я повідомлялося, перелік міських об’єктів, які підпадають під процес перейменування у Києві, збільшено до 467-ти.

Відео:

Замовити фото натисніть тут - Фотобанк