Презентація книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022»
Організатор: ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив».
Учасники: Сталіна Чубенко — співавторка книги, мама закатованого бойовиками у 2014 році 16-річного Степана; Марина Супрун – співавторка книги, яка пережила понад 30 днів полону у підвалі разом з односельцями; Людмила Біленька - мати, яка 10 років чекає сина з полону; Ірина Довгань – колишня полонена, засновниця SEMA Ukraine; Тамара Шевчук – співавторка книги, яка перебувала в окупації на Київщині.
Модераторка: Надія Нестеренко – представниця ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив».
Чому це цікаво?
Книга "Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022" створена для всіх українців, які живуть в умовах війни та потребують прикладів опори для продовження життя й боротьби.
11 українок різних професій з різних регіонів України розповідають про пережитий травматичний досвід війни. Історії охоплюють події з 2014-го та з 2022-го років. Авторки щиро та відверто написали про життя в російській окупації, втрату через війну рідних, майна та здоров’я, полон, сексуальне та гендерно зумовлене насильство, пов’язане з війною тощо. Вагома частина історій - розповіді про те, що їх підтримувало під час цих потрясінь і продовжує допомагати переживати травматичний досвід війни. Підсумком видання є розділ від психологині, присвячений питанням відновлення.
Під час заходу авторки презентують книгу та поділяться враженнями про проведені презентації видання у Львові, Івано-Франківську, Харкові, Полтаві, Вінниці та Одесі.
Формат заходу – офлайн (Зала 1).
Журналісти зможуть поставити питання офлайн (Зала 1).
Прохання до журналістів прибувати за пів години до заходу.
Акредитація представників медіа: n.nesterenko@eucci.org, тел:+380639599551.
Акредитація триватиме до 14:00 30 вересня 2024 року, для підтвердження необхідно вказати ім’я, прізвище, назву видання.
Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/user/UkrinformTV.
Адреса Укрінформу: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16.
Використання будь-яких матеріалів з офіційного YouTube-каналу Укрінформ можливе лише за умови дотримання авторських прав, встановлених каналом. Демонструючи ролик в ході прямого ефіру, необхідно послатися на автора — Укрінформ — показати його назву на екрані та вимовити її вголос.
Підсумкові матеріали:
У Києві презентували книгу «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022»
У столиці презентували книгу «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» про пережитий жінками травматичний досвід війни з 2014-го та з 2022-го років.
Презентація відбулась в Укрінформі.
«Важливо не лише описувати біль та страждання, які нам приносить російська агресія, але й показувати те, що буде посилювати суспільство. Авторками книги стали 11 жінок, які власними словами написали про свій досвід. Книга також вміщує інформацію про травматичний досвід, отриманий внаслідок війни», - зазначила представниця ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» Надія Нестеренко.
За її словами, авторки відверто написали про життя в російській окупації, втрату через війну рідних, майна та здоров’я, полон, сексуальне та гендерно зумовлене насильство, пов’язане з війною тощо.
«Водночас ми просили авторок писати про чинники, які їх підтримували та надавали сил рухатись далі. Підсумком став розділ психолога, що присвячений питанням відновлення», - додала вона.
Одна з авторок книги - дівчина, яка пережила понад 30 днів полону у підвалі разом з односельцями, 18-річна Марина Супрун. Дівчина розповіла, що з 3 по 30 березня 2022 року у селі Ягідне на Чернігівщині вона разом із односельцями була запроторена у підвал місцевої школи, де російські війська тримали всіх жителів села, 367 людей.
«Ця книга, на жаль, не є фантастичною, а історії в ній - реальні. Для мене дуже важливо було написати свою історію для того, аби залишити це в пам’яті людей, щоб наші нащадки пам’ятали, хто наш ворог», - наголосила вона.
Супрун відзначила, що книга є життєствердною, а в кожній історії прослідковується «промінчик надії на життя».
Ще одна авторка книги Людмила Біленька вже близько одинадцяти років чекає свого сина Романа з російського полону.
Роман – майданівець, у 2014 пішов добровольцем на фронт, потрапив до російського полону, повертаючись із бойового завдання.
«На той час не було Координаційного штабу, МКЧХ активно не працював. Я не знала і не розуміла, як його шукати. Тоді я знайшла допомогу і підтримку в побратимах сина, а потім в організацію сімей зниклих безвісти та полонених «Надія», які не втрачали і не втрачають надії знайти наших захисників», - поділилась вона.
Жінка розповіла, що коли їй запропонували стати співавтором книги, то вона одразу погодилась.
«Багато хто не хоче ділитись подібною історією своєї родини, але я розумію, що це необхідно, аби ці історії знали не лише наше покоління, наші діти та онуки, але й люди далеко за межами України. Я впевнена в тому, що не на марно писала цю історію», - зауважила Біленька.
Інша співавторка книги Тамара Шевчук, історія якої починається ще з «мовного майдану», зачіпає важку особисту втрату під час Революції гідності та розповідає про окупацію на Київщині у 2022 році, зазначила, що під час написання книги, відчула терапевтичний ефект. Жінка наголосила на важливості спільної підтримки та документуванні особистих історій українців під час війни.
Своєю чергою, Сталіна Чубенко розповіла свою історію. Вона є матір’ю 16-річного Степана, якого у 2014 році на Донеччині закатували окупаційні війська.
«Це історія не лише про мого сина, а про мій внутрішній стан, про мої переживання, про мою душу. В цій книзі можна знайти відгук на свої почуття та переживання. Я хочу донести матерям, які проживають своє горе, що вони не самі», - підкреслила вона.
Своєю чергою колишня полонена, засновниця SEMA Ukraine Ірина Довгань, що кожна українська жінка, як і кожна співавторка книги є прикладом незламності.
«Ми є прикладом того, що якщо змогли пережити кожну свою історію, відновитись та повернутись до суспільного життя. Ми можемо перетворити травму в посттравматичний ріст. Звучить дуже просто, але це неймовірно важливо. Неймовірно важливо також, щоб після травми людині підставили плече і показали приклад того, що все в цьому світі можливо», - акцентувала Довгань.
Авторки сподіваються, що книга допоможе озирнутися навкруги та побачити, скільки в українських жінках сили, стійкості, жаги до життя та перемоги, дасть сили рухатися далі.
Відео:
