Уявлення та державна політика щодо колабораціонізму: ризики для стійкості та згуртованості
Організатор: Національна платформа стійкості і згуртованості.
До участі запрошені: Юлія Тищенко - співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості; Олександр Павліченко - виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини; Альона Луньова - адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA; Анна Осипчук - наукова директорка Школи політичної аналітики НаУКМА; Олена Ніжельська -регіональна координаторка Національної платформи стійкості та згуртованості в Луганській області; Дементій Білий - регіональний координатор Національної платформи стійкості та згуртованості в Херсонській області; Микола Пашковський - кандидат юридичних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу дослідження проблем кримінального процесу та судоустрою НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса НАПрНУ, адвокат; Мирослав Лаврінок - керівник аналітичного напряму Української Гельсінської спілки з прав людини.
Модератор: Андрій Куликов - журналіст.
Питання до обговорення:
- суспільна думка про колабораціонізм;
- державна політика щодо відповідальності за колабораціонізм.
Коротко. Під час заходу будуть презентовані ключові висновки соціологічних досліджень, що стосуються ставлення суспільства до колабораціонізму та відповідальності за нього. Також учасники проаналізують законопроєкти щодо відповідальності за колабораціонізм і обговорять можливі зміни правового регулювання.
Довідково. Національна платформа стійкості та згуртованості започаткована у лютому 2018-го року. Її стратегічні пріоритети – стійкість держави та суспільства, згуртованість та єдність. За час своєї діяльності Національна платформа стійкості та згуртованості провела понад 100 публічних заходів на національному, регіональному та місцевому рівнях й залучила провідних міжнародних експертів з питань миробудування, перехідного правосуддя, інформаційної реінтеграції, соціальної згуртованості та національної єдності.
Цей захід організовано в рамках проєкту “Забезпечення стійкості України в умовах зростання ризиків та наслідків війни”, який реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Формат заходу – офлайн (Зала 1) + онлайн-включення.
Журналісти зможуть поставити запитання офлайн (Зала 1).
Прохання до журналістів прибувати за пів години до заходу.
Акредитація представників медіа обов’язкова: тел: +38 097 988 91 41 або e-mail: natplatformdialogue@gmail.com
Реєстрація на подію - за посиланням.
Захід транслюватиметься на сайті та YouTube-каналі Укрінформу: https://www.youtube.com/user/UkrinformTV
Адреса Укрінформу: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16.
Використання будь-яких матеріалів з офіційного YouTube-каналу Укрінформ можливе лише за умови дотримання авторських прав, встановлених каналом. Демонструючи ролик в ході прямого ефіру, необхідно послатися на автора — Укрінформ — показати його назву на екрані та вимовити її вголос.
Підсумкові матеріали:
Громадські активісти радять державі змінити підходи щодо притягнення до відповідальності за колабораціонізм
При оцінці колабораційної діяльності визначальною має бути не професія, а причетність до конкретних злочинів.
Про це йшлося під час публічної дискусії в Укрінформі на тему: “Уявлення та державна політика щодо колабораціонізму: ризики для стійкості та згуртованості”, організованої Національною платформою стійкості і згуртованості.
На сьогодні є понад 8900 кримінальних проваджень, порушених за статтею за колабораціонізм, і це величезна кількість як на такий обсяг звільнених територій, наголосив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, оцінюючи діяльність державних органів на деокупованих територіях.
“Ми бачимо, яку політику й практику застосовує держава після деокупації, переслідуючи за колабораційну діяльність, і як вона визначає цю діяльність. Наприклад, адміністрації в’язниць, які виконують свої функції, не змінюючи їх, але переходять у статус колаборантів. Це також стосується працівників освіти, медицини, соціального забезпечення, рятувальних служб, тих, хто відповідає за критичну інфраструктуру. Але це все пов’язано із забезпеченням життєдіяльності громад. Виникає питання, яким чином держава оцінює рівень колабораціонізму і чим він вимірюється”, - поставив риторичне запитання Павліченко.
Крім статті, яка встановлює кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність, держава більше нічого не пропонує мешканцям окупованих територій, вважає адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
“Всі наслідки окупації перекладаються на людей, які живуть в окупації. Вони мають самі розбиратися з тим, що їм принесла окупація, чи будуть вони працювати при окупантах, як їм виживати, чи отримувати російський паспорт в умовах, коли вони не можуть отримати ані медицини, ані соціальних послуг. Держава ніяким чином не хоче поділяти відповідальність і полегшувати життя людей, які залишились в окупації”, - наголосила Луньова, вважаючи, що відповіді на ці запитання й мала б містити стаття Кримінального кодексу про колабораціонізм.
Не професія має бути визначальною при оцінці колабораційної діяльності, а причетність до конкретних злочинів, вважає регіональна координаторка Національної платформи стійкості та згуртованості в Луганській області Олена Ніжельська.
“При визначенні ступеня вини та покарання за колабораціонізм часто звертають увагу на професію. Рятувальників чи працівників комунальних служб треба позбавити відповідальності за співпрацю з окупантами. Водночас професія не є індульгенцією. Представники будь-якої професії можуть вчиняти інші дії, які потребують індивідуального розгляду та покарання. Не за те, що людина була вчителем чи рятувальником, а до яких злочинів вона була причетна і які наслідки цих злочинів”, - вважає Ніжельська.
На думку співзасновниці Національної платформи стійкості та згуртованості Юлії Тищенко, попри великі очікування справедливості, притягнення до відповідальності за колабораціонізм має відбуватися персоналізовано, і більшість українців згодні з цим.
Вона навела дані одного з останніх опитувань, згідно з яким 90% українців підтримують покарання колабораціоністів, але понад 50% вважає, що воно має стосуватися насамперед тих, хто працював в окупаційних органах влади, і понад 60-70% проти такого покарання відповідно для рятувальників і комунальних працівників.
“Разом із запитом на справедливість у суспільстві є високий рівень розуміння того, що люстраційні процедури щодо колаборантів має бути застосовано персоналізовано. Бо жити в окупації — це не злочин. Задовольняючи попит на справедливість, треба знаходити більш адекватні норми в суспільному дискурсі та законодавстві щодо притягнення до відповідальності за колабораціонізм”, - вважає Тищенко.
Захід було організовано в рамках проєкту “Забезпечення стійкості України в умовах зростання ризиків та наслідків війни”, який реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Як повідомляв Укрінформ, в Україні зареєстровано 475 кримінальних проваджень щодо колаборантів з тимчасово окупованого Криму. А в Донецькій області з початку поточного року СБУ оголосила про підозри у колабораціонізмі 149 особам.
Відео:
Замовити фото натисніть тут - Фотобанк
