Український Гранд-каньйон в мініатюрі
Сьогоднішня наша розповідь – про ще одну туристично-рекреаційну зону Миколаївщини, яка вабить до себе туристів. Йдеться про Актівський каньйон, який входить до списку семи природних чудес України і вважається однією з найстаріших євразійських ділянок суші. Його глибина досягає 50 метрів, а площа близько 250 гектарів. Він є частиною регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» і розташований на території Вознесенського району.
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГРАНІТ СИМВОЛІЗУЄ ЄВРОПУ
«Хтось може сказати, що каньйонів є достатньо, але через свій ландшафт і оригінальну геологію Актівський є унікальним не тільки для України, а й для усієї Європи. Адже за своїй віком та геологічними показниками він нагадує «Гранд-каньйон» в Америці. Так, він менший за розмірами, але схожість дуже велика. Тут є унікальна флора і фауна, ростуть ендеміки, серед яких - гвоздика та мерингія бузька, гірський тюльпан та багато інших», - розповідає начальник управління з питань молоді і туризму Миколаївської ОДА Олександр Максименко.
Варто зауважити, що Олександр обіймає посаду начальника даного управління лише кілька місяців. До цього він тривалий час займався активною громадською діяльністю і разом зі своїми однодумцями виношував ідею проекту «Будуємо кемпінг в Актівському каньйоні», який орієнтований на розвиток сільської території. Даний проект - це спроба реалізувати механізм соціального підприємництва в селі Актове, яке має значний туристичний потенціал. Його суть - у створенні кемпінгу для організації зручного відпочинку, де поєднувався б відповідний рівень комфорту і безпосередня близькість до природи.
Актівський каньйон - це місце, яке називають «Долиною диявола» або «Малим Кримом». І не дивно. Гранітні валуни, базальтові скелі, незаймані поляни з ковилою, величезні кам'яні брили, що нависають над рікою Мертвовід дійсно справляють враження чогось надзвичайного. Тут ростуть майже зниклі рослини, водяться рідкісні тварини. Казкова краса скель, обривів, порослих схилів просто зачаровує. У каньйоні можна натрапити на маленькі водоспади з кришталево чистою водою, яка вважається цілющою, змиває втому, додає сил. Тутешні місця полюбилися і скелелазам.
Ця долина відома і як місце поховання скіфських царів, вона вважалася сакральною для Скіфії. За легендою, скіфи спускали своїх правителів в останню путь саме по Мертвоводу. Є припущення, що саме через цей ритуал вона й отримала таке ім’я. Щоправда, учені пов'язують назву річки з наявністю великої кількості сірководню в її водах.
Ці місця відвідував і описував давньогрецький історик Геродот.
«Актівський каньйон знаменитий ще й тим, що саме звідси взято свого часу гранітну глибу, яку відвезли до Австрії, у Відень. Там її поставили перед будівлею ООН у якості одного з елементів цілого ансамблю скель, які представляють континенти світу. І ось саме Європу символізує шматочок граніту з Миколаївщини. Це дуже приємно», - говорить Максименко.
КОЗАКИ-ХАРАКТЕРНИКИ І ЦИВІЛІЗОВАНИЙ ТУРПРОДУКТ
Повітря у цій місцевості пахне не тільки травами. Воно буквально насичене легендами, таємницями та містикою. Ці камені оповиті ореолом загадок. Історики стверджують, що це дивовижне місце тривалий час використовували козаки-характерники - одні з найбільш таємничих персонажів українського козацтва. Відомості про них повні містифікацій. Вважається, що характерники - це нащадки бродників - населення, яке за часів Русі проживало між річками Дністер і Дніпро.
Характерників описують як дуже розумних і таких, що знали всяку всячину. Їх, мовляв, і куля не брала, і шабля не рубала. Один із відомих дослідників українського козацтва Дмитро Яворницький у своїй «Історії запорізьких козаків» не раз згадував про незвичайні здібності запорожців. Характерників він описував, як тих, «кого ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Такі люди могли відмикати замки без ключів, плавати на човні по підлозі, як по морських хвилях, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верст навколо себе, вилазити з міцно зав'язаних чи навіть зашитих мішків, перетворюватися в котів», і ще робити багато містичних речей.
Так ось, одна з місцевих легенд пов’язує характерників з Актівським каньйоном. «Київський політтехнолог Денис Богуш навіть написав про це книгу. Там ідеться про те, що в цих козаків було п’ять так званих місць сили, де вони відпрацьовували свої надзвичайні здібності. Вони багато чого могли: розганяти хмари, викликати дощ і таке інше. І саме в Актівському каньйоні у них була своя культова територія, де вони начебто відпрацьовували процес перевтілення у тварин. Кажуть, що тут є спеціальні енергетичні капсули. Тобто скелі утворюють своєрідний енергетичний центр. Козак із певними здібностями міг залізти туди людиною, а вийти - в образі тварини», - розповідає Олександр.
Він також наголошує, що загалом цей каньйон ще повністю не відкритий і до кінця не досліджений, отож попереду ще багато наукової роботи. «Сьогодні маємо ситуацію, коли за відсутності достовірної наукової інформації з’являється багато вже сучасних легенд із приводу того чи іншого об’єкту, які тут розташовані. Доводиться зустрічати і непрофесійних екскурсоводів, які розповідають відвідувачам не завжди достовірні історії. Фірми, які привозять сюди туристів, особливо цим не переймаються. Їм головне сформувати турпродукт і продати його охочим. Але це чудове місце заслуговує того, щоб туристи, які сюди приїздять, отримали якісну чітку інформацію про те, де вони перебувають і що бачать перед собою», - ділиться наболілим мій співрозмовник.
Останнім часом кількість туристів в Актівському значно зросла. Автобуси й автомобілі їдуть колонами.
«Це з одного боку добре, бо ми цього і хотіли, а з іншого – створює низку проблем. Я вважаю, що місцева громада мала би більш активно брати участь у цьому так званому туристичному русі. Тому нашу громадську діяльність у селі Актове Вознесенського району можна назвати соціальним експериментом щодо об’єднання місцевої громади навкруги розвитку цивілізованого туризму у цій місцевості, а звідти - і села. Насамперед, ми багато зробили для широкої популяризації цього каньйону, звідси і чималий наплив туристів», - розповідає начальник управління. До речі, наразі державну службу він вдало поєднує зі своєю громадською активністю. Громада навіть обрала його депутатом Вознесенської районної ради. Він упевнений, що будь-яка комерційна туристична діяльність повинна йти на користь відповідної місцевої громади. А та, в свою чергу, має вкладати кошти в розвиток інфраструктури, вирішення соціальних питань місцевого населення. Адже саме в цьому суть децентралізації, яка нині триває в Україні.
Діяльність активістів дала й інші плоди. Нещодавно на території села Актове з’явилася «садиба зеленого туризму», де надають послуги туристам. Там працюють місцеві жителі, вчаться приймати, пригощати і розважати гостей. Найактивніші, і з відповідною підготовкою навіть самі проводять екскурсії каньйоном, адже кому як не їм добре володіти усіма знаннями про свою малу батьківщину, її таємниці та природні красоти. На території садиби встановлено скриньку для благодійних внесків. Офіційно за екскурсію ніхто не платить. Гостям пропонується зробити посильний внесок у розвиток села. Тобто, кошти, які збираються у цій скриньці, згодом ідуть на якусь потрібну громаді справу – або на ремонт дитсадка, або на придбання чогось необхідного місцевій школі тощо.
«Цю справу можна і треба розвивати. Місцеві мешканці можуть приймати в себе вдома туристів і отримувати за це певні кошти. Але, мушу зазначити, що селяни ще досить насторожено ставляться до цього. Вони побоюються брати до себе незнайомих людей з різних причин, у тому числі і через те, що не знають, чи не доведеться їм потім сплачувати штрафи, податки і так далі. Отож цей напрямок потребує ще широкої роз’яснювальної роботи», - стверджує Максименко.
Та попри це, Актівський каньйон уже сьогодні є одним із місць паломництва туристів. І без перебільшення можна сказати, що той, хто тут побуває, запам’ятає це місце надовго і обов’язково захоче повернутися сюди ще.
Наступна наша розповідь – про Тилігульський лиман. Це місце, де можна прийняти ванни у воді з океанічною солоністю і насолодитися напівдикою природою.
Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото: Олександра Кремка і Vitaliy Milevich/dcfc_lad.livejournal.com
