Не зогледілися, а після надзвичайних подій на 48-му арсеналі поблизу Калинівки минуло вже два місяці. За цей час було різне. Спочатку – потужна волонтерська підтримка постраждалим від вибухів та шифер фурами від нардепів, потім – пікети під ОДА через повільні відбудовні роботи і навіть блокування доріг через спроби військових утилізувати снаряди поблизу одного з сіл. А ще – тривожні повідомлення центральних телеканалів про те, що виділені урядом на відновні роботи 100 млн грн на Вінниччині роздерибанили.

Словом, навіть опісля тієї тривожної ночі, коли вибухали снаряди і довелося спішно евакуювати 30 тисяч людей, пристрасті на Вінниччині не вщухли. Отож, Укрінформ вирішив розпитати – куди поділись «відновні» гроші та як триває повернення до нормального життя в зоні ураження – голову Вінницької ОДА Валерія Коровія.

- Валерію Вікторовичу, висновки з надзвичайної ситуації зроблено? Вже зрозуміло, де в роботі влади були «вузькі місця»?

- Події, які відбулися в ніч з 26 на 27 вересня на Калинівському 48-му арсеналі, стали найбільшим викликом для нашої управлінської команди. Значною мірою це й сьогодні визначає порядок роботи обласної державної адміністрації. Ці події змусили нас по-новому подивитися на дуже багато питань цивільного захисту.

Найбільша цінність зробленого нами – це те, що ніхто з людей не постраждав, хоча вибухи були надзвичайно потужні. Особливо спочатку, коли підривалися снаряди від «Градів» з великою зоною ураження. За збігом обставин, після подій під Балаклією ми проводили комплексні навчання з населенням, особливо з тим, що проживає у межах 5-кілометрової зони. Люди знали: якщо відбуваються якісь надзвичайні події, не треба метушитися, знали, в якому напрямку їм рухатися, до якого населеного пункту, де будуть проміжні пункти накопичення людей, що з собою брати тощо. Дякуючи Богу, ми всім зберегли життя.

Знаєте, я все більше переконуюся, що основною метою диверсії на арсеналі був не просто підрив боєприпасів сам по собі. Завдання диверсантів полягало в тому, щоб спровокувати паніку і показати нездатність органів державної влади в такій непростій обстановці керувати ситуацією. Як на мене, в цій частині ми впоралися з викликом на відмінно.

До речі, днями я надіслав прем’єр-міністру пропозиції з удосконалення чинного механізму ліквідації наслідків таких ситуацій. Коли трапляються настільки масові руйнування, а в нашому випадку йдеться про 4,5 тис. будинків, сил і засобів, щоб швидко ліквідовувати ці речі, насправді немає. Для цього треба мати не тільки кошти, йдеться про підготовлені людські і технічні ресурси. Я маю на увазі інженерні війська. Якщо ще принаймні 10 років тому по лінії ДСНС були спеціалізовані військові частини, які могли прийти на допомогу (поміняти покрівлю, зробити ремонти тощо), то наразі замість них маємо «білу пляму», таких підрозділів просто не існує.

- То наскільки наразі вдалося впоратися з відновними роботами?

- Ми говоримо про певні стадії відновних робіт. За перші два тижні нам вдалося відновити поруйновані покрівлі, невдовзі запрацювали обидві пошкоджені школи. Виконано величезний обсяг робіт із обстеження житлових будинків. Ця процедура дуже непроста: спочатку треба зробити на кожний будинок акт обстеження, дефектну відомість, а потім проект на відновлення, який виготовляє проектна організація. На основі цих документів формується реєстр таких будинків, потім – кошторис, який погоджують три міністерства у Києві. А тоді треба знайти приватну структуру, яка відновить усе це. І тільки у міру виконання робіт, придбання будівельниками матеріалів піде компенсація з Держбюджету.

Зрозуміло, що цей механізм недосконалий. Ми виплатили людям зі свого бюджету та з благодійних коштів майже 2 млн гривень матеріальної допомоги. І це, до речі, найбільш ефективно спрацювало, особливо на першому етапі. Кошти пішли на дахи. Там, де були незначні пошкодження, люди купували будматеріали за власні гроші й самі відновлювали будинки. Вони збирали чеки - і компенсації на їх підставі отримали.

Разом із тим, зараз триває дуже активна фаза, пов’язана з відновленням вікон. Якщо брати Павлівку, то там проблема стосується 4300 вікон. Зважте на те, що у значній кількості будинків вікна були дерев’яні. Люди, користуючись нагодою, хочуть поставити собі пластикові. Я змушений про це говорити, але маємо й неприємні ситуації. Скажімо, коли в акті обстеження зафіксовано, що в будинку вибита одна шибка. А потім приходять фахівці й бачать, що вже вибите все вікно, і людина вимагає пластикового.

Але ж ми повинні розуміти, що бюджетні кошти не роздаються мішками! Є чітко визначені процедури їх виділення, а ми маємо забезпечити їх цільове використання.

Наразі до відновних робіт ми залучили всі райони, вони закріплені за відповідними будівлями. Я думаю, що до початку грудня завершимо основну частину ремонтних робіт і вийдемо на 80% заміни вікон. Але у процесі ремонтів виникли нові проблеми і виклики. Наприклад, минулого тижня, коли ремонтували 8 будинків (глинобитних), побачили, що їх уже ніщо не врятує. Зараз маємо акти експертизи, і до 5 будинків, які були визнані такими, що не підлягають відновленню раніше, додалися ще ці 8. Власники чотирьох із них хочуть, щоб їм придбали нові будинки, а решта – щоб їхні помешкання все-таки відновлювали. А це вимагає дотримання певних технологічних процесів, які потребують не одного місяця.

- Коли до Калинівки приїздив прем’єр-міністр, він казав про готовність Уряду виділити для відновлення постраждалих населених пунктів 100 млн гривень. Зараз із цього приводу є багато чуток і навіть повідомлень у ЗМІ, що їх «роздерибанили». То де ці гроші, скільки реально область отримала, скільки з них уже використано?

- Таке можуть казати тільки люди, далекі від використання бюджетних коштів, або «зрадофіли». Я офіційно заявляю, що станом на 24 листопада використані кошти з Держбюджету (касові виплати) складали 10,2 млн гривень і були зареєстровані зобов’язання ще на 3 млн гривень. Є чітко визначені бюджетні процедури використання коштів, воно має бути цільовим. Наприклад, зараз активно встановлюємо людям вікна – щодня в середньому по 100. Якщо 1 квадратний метр коштує у межах 1,5 тис. грн, то можете порахувати, що названі суми адекватні.

- Знаючи, як постраждала від вибухів Павлівка, нещодавно мешканці розташованого неподалік с. Лісова Лисіївка перекривали дорогу, протестуючи проти того, щоб поряд із їхнім населеним пунктом утилізували снаряди з калинівського арсеналу. Може, варто було б надати громадам право погоджувати розміщення поряд із їхніми населеними пунктами таких небезпечних об’єктів?

- Ситуація така: по периметру арсеналу і в навколишніх населених пунктах зібрано і розміновано близько 4 тисяч боєприпасів. А на території складів, у епіцентрах вибухів є ще в десятки разів більше боєприпасів, які потребують утилізації. Там працюють сапери Міноборони. Іншого способу, щоб гарантувати безпеку, крім спрямованих підривів, немає. Ми в межах Ради оборони, справді, шукали майданчики, де можна було б зробити незначні, найпростіші «розмінування». І те, що сталося в цьому селі... Мене зацікавили їхні розмови: «Так, ми спілкуємося з жителями Павлівки, співчуваємо їм, але хай це краще у них вибухає!» Сумно, але такі реалії. Насправді, ми так можемо далеко зайти, особливо в період, коли країна воює.

Так чи інакше, з 22 листопада за рішенням начальника Генштабу розпочато вивезення з арсеналу військових боєприпасів та їх утилізацію поза межами Вінницької області на одному з полігонів Міноборони.

Що ж до погодження громадами... А вони готові до такої дискусії? Як на мене, не готові. Мені узагалі здається, що на широкий загал люди на сьогодні мало розуміються на питаннях безпеки. Тому давайте чітко розуміти і розділяти, де питання громади, а де – національної безпеки.

Антоніна Мніх, Вінниця

Фото: Олександр Лапін, Укрінформ