Два мільйони туристів на розбитих дорогах. Закарпаття у січні

Загалом січень на Закарпатті видався місяцем позитивних новин (якщо не брати до уваги епідемію кору, що зачепила і цю область). Хуртовини, які дістали інші регіони, цей край обминули – хіба що добре вершини притрусило лижникам на радість.

Тому поки в центрі розгрібали снігові завали, на Закарпатті рахували гроші. Раділи прибуткам від потоку туристів, віднімали від них витрати на наслідки паводку, разом із тим повідомляли про держфінансування ремонту доріг та низки топових культурних об’єктів – мова про Невицький замок, що на ладан дише, та єдиний в Європі Музей лісосплаву. Між тим – пили вино на великих фестах: своє і прикордонних сусідів. Ну, а найбільш емоційною подією січня на Закарпатті стало повернення на ротацію 128-ї гірсько-піхотної бригади, що рік стояла на передових рубежах між ворогом та нами на Донеччині. Два дні військових зустрічали в Ужгороді й околицях і щиро дякували за службу.

ЛОЖКА ДЬОГТЮ В ТУРИСТИЧНІЙ БОЧЦІ МЕДУ

На початку року голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль зробив заяву про підрахунок туристів – виявилося, що протягом 2017-го року на Закарпатті побувало близько 2 мільйонів туристів. “Це абсолютний рекорд”, – заявив Геннадій Москаль і відразу ж пообіцяв цей рекорд побити у 2018 році. Тому – дайош 2,5 млн туристів у новому році! До речі, за інформацією Москаля, найпопулярнішими для туристів районами стали Берегівський, Хустський, Свалявський та Рахівський. Це зумовлено, насамперед, зосередженими там термальними курортами та санаторно-лікувальними закладами. Сама цифра здивувала закарпатців – кажуть, так багато не очікували, а попит на Закарпаття як туристичний регіон і надалі росте.

І, знаєте, не здивуюсь, якщо у 2018 році туристів на Закарпатті таки буде 2,5 мільйона, а може й більше. Туроператори зазначають, що у зимовий сезон турпотік великий, навіть попри не надто сніжну зиму, усі гірськолижні закарпатські курорти працюють на повну потужність. Возять на закарпатські термали, у замки, винні підвали та дегустаційні зали туристів і з сусідньої Львівщини, де саме такими атракціями їх порадувати не можуть.

- Плануємо, що в цьому році на Закарпатті з’являться нові маршрути між областями — умовна назва “Закарпаття та околиці” – із Львівською та Івано-Франківською областю, – каже експерт із туристичного ринку в області Олександр Коваль. – Також очікуємо, що в Карпатах зростатиме популярність активного туризму. У цьому сенсі нам на Закарпатті є що запропонувати (від парапланеризму, кінних походів, до звичайних велосипедних турів і сплавів). У 2018-му з’являться і нові дегустаційні зали та гастрономічні тури, що дозволить формувати культуру споживання місцевих продуктів. Запрацює гастрономічний маршрут «Смак українських Карпат», який об’єднає чотири області України. У цьому сенсі добре працюють нові територіальні громади – туризм у перспективі збільшуватиме надходження податків до місцевих бюджетів.

Маємо і проблеми на цьому ринку, найперше – дається взнаки плинність кадрів. Міграція спричинила серйозний відтік закарпатців, що у свою чергу впливає на якість послуг і стабільність роботи підприємств індустрії туризму, – каже Коваль. – Маємо проблеми і з логістикою: «Укрзалізниця» не хоче зрозуміти, що туристи, які подорожують країною, є її прямими інвесторами, а не просто користуються послугами. У Києві не готові визнати, що тури з центру в Карпати не закінчуються у Львові, ще є Закарпаття. Ми не маємо нормального залізничного сполучення між обласними центрами: Ужгород – Івано-Франківськ-Чернівці. – Ну, а найбільша ложка дьогтю у цій солодкій туристичній закарпатській бочці – це добиті закарпатські дороги, якими возять оті мільйони туристів, погоцуючи їх в автобусах (навіть найкраща амортизація не рятує!) і розказуючи поміж отими ямами про принади краю.

- Ми так і не зрозуміли, що дороги – це справді важливо для індустрії туризму, оскільки дуримо себе та вирішуємо проблеми довго, неякісно і на один сезон, – каже Коваль.

Хоча й тут у Москаля теж заспокоюють, мовляв, у цьому році запланували ремонт 46 доріг обласного значення. Тому, глядиш, і справді до кінця року їздитимемо, як у Європі.

НЕ РЕМОНТУЄТЕ ДОРОГУ? ТО МИ ЇЇ ПЕРЕКРИЄМО!

Хоча поки про це доводиться тільки мріяти. Бо в ситуації з дорогами на Закарпатті справді є над чим працювати. Але – чи працювати не хочуть, чи не можуть, чи не мають за що (всі ж пам’ятають скандал із перерозподілом коштів від дорожнього експерименту по країні – коли восени минулого року від Закарпаття, що заробило найбільше, Мінфін, за словами Москаля, забрав понад 40 млн грн – тих самих кровних, які повинні були піти на ремонт доріг), бо стан доріг на Закарпатті – плачевний. Особливо загострюється ситуація зараз – коли, як кажуть у народі, асфальт сходить разом зі снігом. У деяких місцях навіть на трасах міжнародного значення біда: як-от Київ-Чоп на під’їзді до Ужгорода, або національна траса Мукачево-Рогатин, що на стику Мукачівщини та Іршавщини нагадує смугу перешкод через численні ями по коліна. А про села, які розташувалися обабіч національних і міжнародних трас, взагалі говорити нічого.

Але ж там люди також живуть – і схоже, терпець їм уривається гробити свої автівки на вітчизняних дорогах. Відтак, рік ремонту доріг на Закарпатті почався із дорожнього протесту: на Виноградівщині люди вийшли на дорогу біля села Сасово, перекрили її і сказали, що не розійдуться, доки величезні ями на путі хоч гравієм не засиплють. Стояли протестувальники на перекритій дорозі таки два дні. Під кінець другого почали завозити перші машини із гравієм, а до кінця третього – вимогу місцевих жителів таки виконали, зробили дорогу умовно проїзною – й селяни розійшлися по своїх дворах. Тож, виявляється, вуличні протести – добра практика в сенсі стимуляції ремонту доріг.

ДАЙТЕ ГРОШЕЙ ПІСЛЯ ПАВОДКУ!

У січні на Закарпатті порахували також збитки від грудневого паводку – найбільшого за останній період. Тоді рівень води у Боржаві та Латориці вперше за багато років перевищив рівень катастрофічних паводків 2001-го та 1998-го. Загалом, кажуть в ОДА, від стихії постраждали 67 населених пунктів у 14 адміністративно-територіальних одиницях Закарпаття, найбільшого удару зазнали Іршавський, Тячівський, Виноградівський, Міжгірський та Мукачівський райони. Шкоди людським обійстям, інфраструктурі й об’єктам комунальної власності завдано майже на 86,5 млн грн. Відтак, в області, яка і без того є дотаційною, просять уряд виділити гроші з резервного фонду держбюджету.

А ВАКЦИНИ ЗАКІНЧИЛИСЬ...

Ситуація з епідемією кору в краї була важкою – Закарпаття разом із Івано-Франківщиною, Львівщиною та Одещиною стало одним із регіонів, де епідемія ширилася найбільше по країні. 22 січня повідомили про закриті на карантин перші школи – таке рішення ухвалила влада на Тячівщині. Напруженою лишається ситуація на Хустщині та Ужгородщині. Ошелешила заява Геннадія Москаля про те, що станом на 22 січня на Закарпатті закінчились вакцини від кору. Мовляв, протягом минулого року МОЗ дало на область менше третини від необхідної кількості вакцини, тому на Закарпатті змушені були просити вакцину як гуманітарну допомогу – в Угорщини. Москаль запевнив, що ОДА постійно звертається до МОЗ із проханнями виділити Закарпаттю вакцини, а на ці звернення не приходять навіть відписки. “Якщо, не дай Бог, в області почнуться летальні випадки, вся відповідальність за це ляже на недолуге керівництво Міністерства охорони здоров’я», – заявив він.

НЕВИЦЬКИЙ ТАКИ БУДЕ З ДАХОМ!

І якщо гроші на соціалку Закарпаттю треба постійно просити, то от на культуру (тьху-тьху, аби не зурочити) держава раптом дала сама.

Січень потішив добрими новинами на культурному фронті. Зокрема, стало відомо, що Закарпатська область отримає 11,2 мільйона гривень на першу чергу невідкладних робіт із реставрації пам’ятки архітектури національного значення – Невицького замку. Такі результати конкурсу на проекти у сфері туризму і рекреації, проведеного Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Левову частку грошей (а саме 10,7 млн грн) виділить Державний бюджет України у межах фінансування проектів регіонального розвитку, які можуть реалізовуватися за рахунок коштів, отриманих від Європейського Союзу, ще 500 тис. грн виділить обласний бюджет Закарпаття. Кошти очікуються в кінці першого кварталу цього року. Проект, зокрема, передбачає реставрацію центральної вежі з повною заміною покрівлі та укріпленням дерев’яних конструкцій, будівництво оглядового майданчика, укріплення стін вежі, реставрацію малої вежі, консервацію руїн замку, впорядкування та благоустрій території, встановлення системи зовнішнього освітлення тощо, – повідомляє Геннадій Москаль.

І хоча патрон Невицького, науковець Олександр Дзембас каже, що загалом на реставрацію унікального замку на Закарпатті треба понад 10 млн євро, він відзначає, що це – добрий старт. Є принаймні надія, що вежа-візитка Невицького таки не впаде.

Також порадували закарпатців новиною про те, що Мінекології України виділило області 53,1 млн гривень на відновлення Музею лісу і сплаву на Чорній ріці в Міжгірському районі. Ця сума повністю покриє потреби у відновленні цього унікального об’єкта, – наголошує Геннадій Москаль. – Тендер проведений ще минулого року, роботи почнуться, як тільки дозволять погодні умови.

Крім того, до місця розташування Музею буде прокладена дорога з асфальтним покриттям. Сподіваємося, що відкриємо Музей в урочистій обстановці ще до кінця цього року. Треба нагадати, що єдиний у Європі (і один із двох у світі) Музей лісу і сплаву в Міжгірському районі, який належить Мінекології і входить до Національного природного парку «Синевир», нині в занедбаному стані і руйнується. Під час катастрофічних паводків 1998 та 2001 років Музей зазнав значних пошкоджень, а у 2008 році обласна влада всупереч закону віддала Музей у комунальну власність, щоб потім забрати у приватні руки. Унікальний об’єкт не дозволили приватизувати місцеві мешканці та громадськість. Після відкриття, переконують в ОДА, Музей лісу і сплаву, як і в попередні роки, стане перлиною Карпат, одним із чудес України, подивитися на яке приїжджатимуть тисячі туристів.

ЯК МОСКАЛЬ ІЗ БАЛОГОЮ ВИННИМИ ФЕСТИВАЛЯМИ МІРЯЛИСЯ

Січень на Закарпатті – це місяць Червеного вина: на Василя в Мукачеві вже майже два десятиліття проводять винний фест, на якому пригощають гарячим і холодним червоним вином місцеві приватні винороби – усе це під колядки народних колективів. Цьогоріч виноробів у фестивальному містечку було 40. Для них фест – це нагода показати гостям, друзям і знайомим свої вина, разом із тим, вони щороку борються за звання найкращого винороба області, яке присуджують на цьому фесті (тут обирають найкращі вина в кількох номінаціях, за кожну – призи у вигляді виноробного реманенту: пресів, млинків, бочок і т.д.).

Примітно, що цьогоріч у той самий час, що і Червене вино в Мукачеві, в Ужгороді проходив ще один, теж винний, фестиваль – під кодовою назвою «Василля» – чомусь із подвоєним «л» і статусом «міжнародний», бо на нього свої вина привезли близькі й далекі сусіди Закарпаття: угорці, румуни, поляки та словаки, а до того – ще й німці з македонцями.

До речі, фест пробували оскандалити місцеві активісти, які, випадково прогулюючись, зафотографували, як із мікроавтобуса на дипломатичних угорських номерах на фестивалі вивантажували ящики з угорським вином. «Ось так виглядає контрабанда з дозволу та за підтримки влади», – писали гнівні пости у Фейсбуці.

Разом із тим, на винному фесті Москаля умови для закарпатських приватних виноробів були більш ніж лояльні: якщо за право продавати свої напої на мукачівському Червеному вині виноробу треба було заплатити від 8 тисяч гривень за будиночок, то в Ужгороді дозволяли це робити задарма. Підприємливі закарпатські винороби зметикували одразу ж: і якщо на престижному Червеному вині торгували самі винороби (бо це – нагода з колегами поспілкуватися, із друзями, свій продукт показати тим, кому хочеться), то їхні діти, зяті чи тещі тим часом заробляли гроші для сім’ї й продавали вино на набережній в Ужгороді, бо коли то ще закарпатцю були зайвими вторговані на туристах гроші!

Тому хоча закарпатці й кпинили з того, що Москаль на злість і заздрість Балогам започаткував свій винний фест, винороби від цього тільки виграли. Туристи, які відвідали край у ці дні – також. Ну, не на кожному ж кроці й не щодня македонське вино у нас продають!

ДЯКУЄМО ЗА СЛУЖБУ!

Ну, і ще однією радісною – до щему – новиною у січні стало повернення на ротацію із війни на Донбасі закарпатських військових 128-ї гірсько-піхотної бригади ЗСУ.

Повідомлення про радісну звістку з’явилося 20 січня, а вже наступного дня у різних куточках краю зустрічали своїх героїв: утомлених, але живих.

«Хлопці прибували різними ешелонами, найшвидше на ешелонах військові дісталися Виноградова (батальйон Тиса), у неділю після обіду в передмісті Ужгорода зустрічали танкістів та медроту, а вже зранку 22 січня ужгородці зустрічали 15-й батальйон. Точно відомо, що на ротацію прибула вся бригада – для відновлення боєздатності у місці постійної дислокації. Хлопці перебували на війні рік, дислокувалися на Донеччині, на передовій. За цей час утратили понад десяток убитими. Багато хлопців отримали поранення», – сказала волонтер Галина Ярцева.

Зустрічали своїх героїв рідні та друзі, а також волонтери і просто містяни. Для зустрічі з військовими готували кульки, цукерки, квіти та шампанське, а також – щире дякую за службу. Дякуємо вам, наші герої!

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото: Сергій Гудак, Володимир Тарасов, Укрінформ