Хто врятує Поморянський замок?
Львівщина відома на весь світ своєю Золотою замковою підковою, - туристичним маршрутом, який створив незабутній музейник Борис Возницький. Він об`єднав відреставровані Олеський та Золочівський замки, а також частково відновлений Підгорецький замок – пам'ятку архітектури епохи пізнього Ренесансу і бароко, парадну резиденцію польських королів. Після смерті Возницького роботи тут сповільнились, проте прекрасна споруда, що зберегла свої благородні пропорції, ліпнину, каміни й елементи декору, приваблює туристів.
А неподалік від згаданих замків вмирає їх менш щасливий “брат” – Поморянський замок – перлина середньовічної архітектури. У різні часи він нищився яничарами та іншими загарбниками, проте вставав із попелу. Остаточно зруйнували замок сучасники. Ця «точка на карті» мала стати наступною у реставраційних планах Возницького. Проте мистецтвознавець загинув, а разом із ним відійшла на задній план ідея відбудови Поморянського дива.
Усе ж останнім часом надія на відновлення замку з`явилась - завдяки ентузіастам, які подають свої ідеї щодо реставрації історичної споруди на здобуття різноманітних зарубіжних грантів, волонтерам, які прибирають територію, розбирають завали і роблять усе можливе, щоб Поморянський замок не щез із лиця землі. Тепер ці зусилля підтримала обласна влада, яка виділила перший транш на порятунок пам’ятки. Пошук коштів і добровольців для відродження Поморянського замку триває. Можливо, цьому посприяє і наша розповідь.
ЗВІДКИ НА СУШІ МОРЕ?
Звідки у «сухопутній» Львівщині, де морем і не пахне, взялася географічна назва Поморяни? Її має невелике містечко, яке дало ім`я і замку. Про це я запитала у колишнього мешканця Поморян, дослідника їх історії і волонтера, який переймається порятунком замку, Теодора Гудзяка.
- Існує кілька версій. Одна з них розповідає, що в древні часи у цій місцевості був спалах чуми – мор. Ті, хто вижив після нього, і дали назву містечку – по мору – Поморяни, - розповідає пан Теодор.
Ще більш неймовірна легенда гласить, що містечко заснували древні вікінги – поморці.
А більше на правду виглядає пояснення, що в давнину річка Золота Липа, яка протікає тут, починаючи від села Коропець і до міста Бережани, була одним великим водоймищем і виглядала, наче море. Тому поселення, що виросло над нею, отримало назву Поморяни.
Як би там не було, крім своєї географічної, містечко мало ще горду назву королівського. Бо жили тут королівські лицарі, які охороняли кордони держави від ворогів. Оточене невисокими горами та лісовими масивами Красної пущі, що тяглися на десятки кілометрів, воно було чудовим привіллям для мисливців. Бувало, й сам король приїжджав сюди на полювання. За місцевою легендою, одного разу заблукав у хащах королевич. Після довгих намагань вибратись натрапив на схимницьку оселю монаха василіанця. Той звернувся до нього як до короля.
-Я не король, - заперечив Собеський-молодший.
-Я бачу корону над твоєю головою, - сказав монах.
Це віщування незабаром справдилося: король помер і син - Ян Собеський посів його трон. Тоді молодий король-католик дав землю і гроші на спорудження у Красній Пущі греко-католицького монастиря, а Поморянам підтвердив Магдебурзьке право й надав герб із зображенням cв. Івана Хрестителя (з Божим ягням біля ніг) на блакитному тлі.
Відбудував Ян ІІІ Собеський і зруйновану турками під час чергового походу у 1675 році Поморянську твердиню.
Фортецю-замок знов зруйнували в 1684 р. кримські татари. Після цього замок витримав усі татарські напади й облоги 1687–1695 рр., а по смерті короля переходив від одних власників до інших. У 1876 році він став власністю Романа Потоцького, чий син Єжи (Юрій, помер в 1961 році) опікувався замком до 1939 року, відремонтувавши його після руйнацій Першої світової війни.
Пам`ятають стіни споруди події Листопадового чину. 1 листопада 1918 року в Поморянах було роззброєно жандармерію. На ратуші вивішено жовто-блакитний прапор, а староста міста без спротиву передав владу українському військовому комітетові. Біля замку відбулося багатотисячне віче, виголошено безліч промов. Було встановлено українську цивільну владу.
Згодом розпочалася польська окупація. Закривалися читальні «Просвіти», українські кооперативи, проти українських діячів проводилася пацифікація. У 1930 році жителів Поморян урятував від неї граф Юрій Потоцький, який був на той час у замку. Він зателефонував Пілсудському, і військо нікого не зачепило.
Улітку 1941 року у замку розміщувалася Підстаршинська школа ОУНР. Але невдовзі гестапо заарештувало командний склад школи і протягом 1941–1942 рр. вони перебували в ув`язненні в тюрмі на Лонцького, звідки були викуплені митрополитом Андреєм Шептицьким.
УНІКАЛЬНІ ЗОВНІШНІ РОЗПИСИ НА СТІНАХ ЗАМКУ
Крім історичної, замок має неабияку мистецьку цінність. Зокрема, у 2016 році у процесі обстеження фасадів пам’ятки архітектури національного значення ХVI-ХVII ст. тут виявили розписи на зовнішній стіні. Вони виконані у формі рослинних композицій, багатопелюсткових розет. Зовнішні розписи дотепер не збереглися на жодному замку в Україні, тому їх наявність у Поморянах є винятковим фактом. Частину розписів, що містилися на залишках башти замку, вже втрачено. Фрески на стінах замку з оборонної сторони включені на збереження у проектно-кошторисну документацію з відтворенням-реставрацією у майбутньому. Зараз їх вивчають науковці.
Проте, як зазначає Теодор Гудзяк, сумна доля «перехідного приза» не могла не позначитися на зовнішньому і внутрішньому вигляді замка.
У радянські часи у споруді розмістилось професійно-технічне училище, яке й довело його майже до повної руйнації. Одна за одною тут спалахнули дві пожежі. За різними версіями, то були або навмисний підпал, або ж недбалість працівників, після чого у 1979 році почалася реконструкція із заміною даху та міжповерхового перекриття.
Після проведення часткового ремонту замок покинули. Училище переселилось у новозбудований корпус. А важкі залізобетонні перекриття перенавантажили стіни, тож вони почали руйнуватися. Через пошкодження у покрівлі та відсутність вчасного ремонту дощова вода просочувалася всередину споруди і спричиняла все нові й нові пошкодження.
Так упала внутрішня стіна, що підтримувала конструкцію на стику південного та східного корпусів. Це потягнуло за собою і зовнішню стіну від двору. Відтак дах на стику двох крил, втративши одну з опор, на початку 2015 року завалився.
Разом із цим обвалом розвіялась благородна ідея відкрити у замку Всеукраїнський будинок престарілих для творчих працівників.
АВАРІЙНИЙ. АЛЕ НАДІЯ Є
У гостро аварійному стані замок перебуває з 2016 року. Він підлягає під здачу в концесію, проте ніхто не хоче брати на себе таку непосильну ношу.
Але надія все-таки зажевріла. Її зародили люди, які все ще не байдужі до долі Поморянського дива. Було створено декілька ініціативних груп, які займаються порятунком архітектурної пам’ятки. Серед них – спільнота «Я - Поморянський замок», яка вже тричі провела акцію з прибирання території замку, включно зі зрізанням біонаростів із самої будівлі. А громадська організація «Україна-Європа-Світ» розробила документацією щодо термінового влаштування протиаварійних підпор, які допомогли споруді пережити позаминулорічну зиму і уникнути подальшого руйнування. Підтримала активістів обласна державна адміністрація, яка виділила 1,5 млн грн на першочергові протиаварійні роботи.
Громадська активістка – мистецтвознавець Ганна Гаврилів з великою радістю і надією розповіла, що знайшовся перший меценат – нащадок місцевого жителя. Щоправда, він взявся відновити лише міську ратушу, проте це добрий знак, можливо, знайдуться меценати, які об`єднають фінансові зусилля з місцевою владою та громадськістю для відновлення замку.
Три роки тому разом із друзями – Галиною Грохольською та іншими однодумцями Ганна ініціювала порятунок даху східного крила замку, знайшовши кошти та організувавши облаштування дерев`яної опори. Згодом дівчата зареєстрували благодійний фонд «Поморянський замок». А сестра Гані – Калина Гаврилів – тоді випускниця кафедри реставрації Львівської політехніки взяла за тему дипломної роботи реставрацію та пристосування замку. На початку 2016 року разом із головою громадської організації «Україна. Європа. Світ» Лесею Туркевич Ганна ініціювала виконання та погодження проектно-кошторисної документації і почала пошуки фінансування.
Поступово до них приєдналися однодумці. Вони звернулися до обласної ради щодо виділення коштів на розробку землевпорядної та кошторисної документації на порятунок замку, а також на ремонт дороги, що веде до Поморян. Адже завдяки цьому до містечка можна привабити туристів, а це - запорука й інтересу до об’єкту, насамперед з боку місцевих жителів, і припливу коштів. Крім того, активісти влаштували низку промо-акцій, випустили буклет та банер, серію магнітиків для популяризації історичної спадщини, взяли участь у конкурсі мікропроектів ЛОДА з культури, подали свої ідеї на отримання коштів від міністерств культури та регіонального розвитку, грантів від посольського фонду США, польського уряду. На жаль, підтримку знайшли лише в області та районі, який теж виділив зі свого бюджету 100 тисяч гривень. Завдяки цим траншам частково демонтували аварійний дах і торцеву стіну, почали розбирати завали, влаштували тимчасові протиаварійні кріплення та підпори в місцях виявлених аварійних ділянок стін, віконних і дверних прорізів, сходів, склепінь; залатали фрагменти втраченого даху; влаштували дерев'яні щити у віконних і дверних прорізах.
Ентузіасти продовжують цеглинка до цеглинки, гривня до гривні збирати кошти для виконання першочергових робіт. Щодо цього уже є висновки експертів. Тепер великі сподівання активісти пов`язують із децентралізацією і туристичним бумом.
- Є ідея створення на базі замку кількох туристичних продуктів. Зокрема, «День у Поморянах» та «Літні вихідні в Поморянах», «Малі міста – великі враження» тощо. Ще до реставрації для цього можна використовувати унікальне ландшафтне обрамлення замку, яке поєднує фортифікаційні вали та паркову архітектуру, - зазначила Гаврилів.
За її словами, реалізації цих планів допомагають нардепи від Львівщини. За їх сприяння торік із державного бюджету виділено 3 мільйони гривень на ремонт дороги Перемишляни - Чемеринці - Плугів (загальна протяжність 1,8 км), повністю відремонтовано дорогу від траси до містечка. Активісти вже встановили на ній знак, що вказує на туристичний об`єкт. З настанням тепла очікують перших гостей. Їм тут є що показати, є чим пригостити, є де погуляти та відпочити. Було б добре, якби прибули до Поморян і люди, яким не байдужа доля національної спадщини, які б допомогли відродити багатостраждальний замок і збагатити ще одним об`єктом Золоту підкову Львівщини.
Нінель Кисілевська, Львів
Фото Андрія Бондаренка
