В Україні вже створено понад 700 об’єднаних територіальних громад, із них 35 – на Вінниччині. При об’єднанні вони отримують фінансову підтримку держави, яку зазвичай спрямовують на інфраструктурні проекти. Але коли проходить ейфорія від реалізації перших проектів з освітлення вулиць, ремонту доріг, шкіл і садочків, керівникам таких громад неминуче доводиться вирішувати проблему економічної спроможності своїх громад, - як і за що вони житимуть надалі, за рахунок яких коштів будуть наповнювати бюджет? Перспектива їхнього розвитку залежить виключно від того, як формуватиметься стратегія розвитку громади, - це робитимуть «соціальні романтики» чи прагматичні реалісти. І чи зрозуміють вони, що об’єднання – це не гарантований мішок грошей, а інструмент, який дозволяє використати переваги своєї території з залученням людських ресурсів, власного бюджету розвитку і обмежених зовнішніх коштів у межах стратегічних пріоритетів.
Про це кореспондентові Укрінформу розповів Юрій Войціцький - радник із регіонального розвитку Вінницького Центру розвитку місцевого самоврядування, створеного за підтримки Програми «U-LEAD з Європою» та Мінрегіону України.
- Суть цієї реформи полягає не в тому, щоб дати можливість громадам, які створюються, щось витягнути з бюджету. Бо побутує така думка, що як тільки вони стануть ОТГ, то держава дасть підйомні, щоби вони могли покращити ситуацію у слабших громадах, які приєдналися до центрів економічної активності. Якийсь час їх утримувати, щоби потім, із часом, спільно розпоряджатися їхніми ресурсами, - каже пан Юрій. - Насправді ж від створення ОТГ очікується, що потужніші економічні центри, приєднуючи бідні сільські громади, отримують передусім території для майбутнього розвитку. І що їх можна використовувати для розширення управлінського досвіду та інвестиційних інструментів, якими вміє користуватись сильніша громада для розвитку територій, що з нею межують. Скажімо земля, яка забезпечує пасивний дохід за рахунок оренди. Її ефективне використання, грамотне управління податковими ставками дозволяє збільшити власні надходження до 30%. В області вже є ОТГ, наприклад, Дашівська, які навчились це робити.
Але окрім землі на цих територіях є й інші переваги, зокрема, близькість до транспортних артерій регіонального, національного і міжнародного значення. Наприклад, Якушинецька ОТГ приєднує до себе суміжні громади, розташовані вздовж автошляху міжнародного значення М21 на відстані майже 20 км. Вона отримує не тільки соціальне навантаження у вигляді фінансування їхніх шкіл, садочків, а й можливість залучати потенційних інвесторів. Тобто, всю цю вигідну географічну позицію зможе використовувати для наповнення бюджету. Отут уже йдеться про справжню перевагу приєднання. Бо мешканці таких громад теж отримують нові можливості покращити інфраструктуру, але вже не одноразово, за рахунок держави, а за рахунок покращення власної спроможності. Такі громади не прив’язуються до подачок, бо створюючи ОТГ, вони вже налаштовані на власну спроможність і можливість наповнювати бюджет. І навіть на те, щоб на умовах реверсної дотації ділитися своїми надприбутками з бідними громадами – це світова практика.
- Що може стати запорукою фінансової спроможності громад?
- Якщо вони розроблять реалістичну стратегію розвитку і план її реалізації, залучать інвесторів і оптимізують мережу освітніх, медичних закладів, бібліотек, то вже за кілька років зможуть на порожньому місці показати відчутні результати. Прикладом такої успішності слугують Томашпільська, Жданівська, Іллінецька, Якушинецька, Дашівська, Оратівська та низка інших ОТГ. На чому базується їхній успіх? Якщо у громаді буде багато робочих місць – буде ПДФО, тоді можна буде братись за великі соціальні проекти. У Томашпільській громаді, скажімо, є цукровий завод, який тут же й зареєстрований. А тому він не просто забезпечує роботою близько тисячі місцевих мешканців, а й дозволяє залучати до місцевого бюджету чималі кошти. Тому ми заохочуємо сільських і селищних голів, щоб вони наполягали на реєстрації бізнесу в своїх громадах.
Тобто, ОТГ реально спроможні там, де є діюча економіка. Як радники, які працюють за підтримки Євросоюзу, ми налаштовані на те, щоб творити передусім економічну децентралізацію, тобто, відриватися від пострадянської адмінстративно-фінансової моделі. Тоді об’єднання громад зможе зупинити агонію села, до якої призвела ця система, перебороти стагнацію і перейти до їх розвитку.
Скажімо, у вже згаданій Томашпільській ОТГ є гарна школа, вони придбали нові пасажирські автобуси «Форд» для перевезення мешканців, а зараз купують пересувні рентгеномобілі й облагороджують територію. До таких громад заходять девелопери, які будують багатоквартирні будинки. А все тому, що є економічна активність. За таких умов і молодь захоче їхати у громаду, й інвестору вона цікава, бо при комплексному розвитку досягається синергічний ефект.
Але це процес тривалий, ми не можемо чекати швидкого ефекту за рік. Треба хоч би три роки, щоб побачити перші паростки цієї реформи.
- Отож, усе впирається в залучення інвесторів. Чи готові до цього об’єднані громади?
- Цікаво, що багатші громади набагато активніше працюють над залученням інвесторів. Вони вже побачили, що це цілком можливо, - ті ж Якушинецька та Іллінецька ОТГ. Вони значно інтенсивніше працюють над інвентаризацією інвестиційно-привабливих земельних ділянок і приміщень. Тобто, хтось дивиться на закриту школу і бачить руїну, а хтось – майбутній швейний цех, оренда приміщення під який на території ОТГ значно дешевша ніж в обласному центрі. У Вінниці винайняти приміщення під швейний цех коштуватиме щонайменше 20 тисяч грн на місяць, а в селі поблизу Немирова, куди їхати хвилин із 20-30, – учетверо дешевше. Навіть якщо щодня підвозити туди працівників, це обійдеться дешевше, ніж якби розмістити виробництво в обласному центрі. Відповідно, зменшиться й собівартість продукції. А йдеться ж про закриту школу, яку громада вважає тягарем! Бо якщо її не опалювати – приміщення занепаде, а як розташувати там якийсь соціальний об’єкт – теж величезне фінансове навантаження.
Тобто, громадам треба підходити до управління власною територією, як це роблять менеджери, а не як прибиральники, які по сто разів фарбують старі дерев’яні сходи, котрі врешті валяться. Таких менеджерів маємо, на жаль, не у всіх громадах. Решта ж тільки починають розуміти, що їхня територія і все, що на ній, – це не тягар, а величезний подарунок, діамант, і його треба відшліфувати, щоб із нього вийшов продукт, який можна продати у вигляді інвестиційних пропозицій, туристичних дестинацій або екологічно чистої території для проживання.
Громади повинні кожен квадратний метр землі, що є на їхній території, інвентаризувати, особливо, розташованої поблизу центральної траси. Така пропозиція має бути комплексною, тоді потенційні інвестори не проїдуть повз неї. Бо вони насамперед заходять у великі міста з розвинутою інфраструктурою, потім - у менші, розташовані вздовж транспортних артерій, як уже згадані м. Немирів чи Калинівка. Якщо ж містечко трохи віддалік розташоване, то щоб залучити інвестора туди, доведеться реалізовувати дуже потужну маркетингову стратегію і докласти значно більших зусиль. Так спромоглися зробити у Дашеві, залучивши інвестора, який будує на території громади сонячну електростанцію – це плюс близько 500 тис. грн від оренди землі і соціальної угоди щорічно.
У Немирові місцева влада теж включалась у процес залучення саме на свою територію компанії «Фуджікура», яка використовує для своїх потреб одне з приміщень горілчаного заводу з усіма комунікаціями.
- А хто повинен навчити громади інвестиційного менеджменту?
- Це, зокрема, і для нас у ВЦРМС величезний пласт роботи, а ще - допомога у розробці стратегії розвитку територій ОТГ. Ця робота, при методичному і послідовному підході, не тільки дозволяє громадам виявити, що вони мають, які місцеві переваги є у їхньому розпорядженні. А й як за невеликі гроші, що в них є на розвиток, зробити цілісний продукт, що залучатиме додаткові кошти в бюджет. Перші стратегії, які ми допомагали розробляти, були дуже соціально спрямовані. Тобто, це був ремонт доріг, шкіл, садочків тощо. Ми почали запитувати в активу громад, - а за що ви все це будете робити? Від того, що ви просто об’єднаєтеся і розробите стратегію, гроші у вас не з’являться! Потрібно використати момент об'єднання чи приєднання, як період тверезої оцінки стану і тверезого підходу до своєї території, соціальної, освітньої та медичної інфраструктури.
- Які стратегічні напрямки обрали для свого розвитку вінницькі ОТГ?
- Зазвичай це економіка, куди включають розвиток сільського господарства, бо ми переважно аграрний регіон, підтримка малого і середнього бізнесу, а також залучення інвесторів. Другий напрямок – соціальна складова, розвиток інфраструктури. Зокрема, визначаються, чи створювати їм комунальні підприємства, будуть вони беззбитковими, чи краще віддати, скажімо, комунальні послуги на аутсорсинг. Потім – послуги муніципальні, медичні і соціальні, культурні, ремонт доріг.
І третій напрям, характерний для нашого регіону, – це туризм. Наша область має надзвичайно багато туристичних переваг - таких, як старовинні палаци, фортеці та мальовничі ландшафти. Але місцеві громади поки що не спроможні перетворити їх на туристичний продукт, який міг би затримати гостя хоча б на день. Та вони можуть покращити туристичну спроможність своєї території і хоча б ідентифікувати 10-20 туристичних об’єктів у своїх населених пунктах, підготувати їх описи українською та англійською мовами, розробити хоч би примітивний туристичний маршрут і встановити на в’їзді карту з позначеними цікавими для транзитних туристів об’єктами.
Людині, яка проїздить повз таку карту, теоретично щось впаде у вічі, і вона заїде та подивиться, купить воду чи каву в місцевій крамничці, заправить автомобіль на АЗС, з якої надходить акциз у бюджет громади тощо. Маркування туристичних шляхів уздовж транспортних артерій області – це один із пріоритетів у розвитку туризму.
Ми, до речі, зараз будемо готувати проекти на секторальну підтримку ЄС для бюджету України, в тому числі – з підтримки розвитку туризму.
- Чи вже можуть вінницькі ОТГ похвалитися такими реалізованими проектами?
- Наприклад, у місті Бар на Лисій горі навпроти ставу, за яким розгортається панорама міста, на кошти обласного конкурсу проектів розвитку територіальних громад реалізовано проект із облаштування оглядового майданчика зі спеціальними зручними сходами, сторожовою вежею. Там уже є вказівники для туристів українською та англійською мовами - мінімальна інфраструктура, яка може привернути увагу пересічного туриста.
Ще один приклад - «Яблуневий шлях». Це проект розвитку садово-ягідного потенціалу території Барського і Жмеринського районів. Наш ВЦРМС надав експертну підтримку двом об’єднаним громадам, щоб виграти грант Євросоюзу на суму близько 560 тисяч євро - на реалізацію цього проекту. Ідея, закладена в нього, не є унікальною, вона вже реалізовувалась у деяких країнах ЄС - ідеться про використання особливого потенціалу регіону, а саме - розташування його на межі вододілу між річками Південний Буг та Дністер, де на глинистих ґрунтах із високим вмістом заліза найкраще розвивається садівництво та ягідництво. Це територія Тиврівського, Барського, Жмеринського та Муровано-Куриловецького районів, де зосереджено близько 45% національного виробництва яблук.
Суть проекту полягає у використанні двох складових – туристичної, з урахуванням рекреаційного і оздоровчого потенціалу територій (яблучні коктейлі, оздоровчі процедури на основі яблучних концентратів, скраби тощо), проведення тематичних, яблучних фестивалів, а також створення кластерного офісу – місця, де виробники, які вирощують яблука, зможуть підвищувати свою компетенцію з брендингу і просування власної продукції. Також можемо говорити про сприяння розвитку малої переробки продукції садівництва (сушки, виготовлення соків, джемів, пастили тощо), аби це виробництво збільшувало додану вартість продукції, а кошти залишалися на місцях.
Або ж візьмімо інший напрямок, - використання коштів ДФРР, який цьогоріч сукупно фінансує проекти громад на близько 6 млрд грн. Северинівська ОТГ змогла надати обґрунтований проект, довівши, що у них уздовж доріг є стільки деревини, яка захаращує транспортні магістралі, що вони можуть її переробляти і використовувати як цінний енергетичний ресурс. Завдяки підтримці Державного Фонду Регіонального Розвитку придбано техніку, що подрібнює деревину на щепу, яку можна потім використовувати у твердопаливних котлах.
Це дуже актуально, адже у нас зараз складна енергетична ситуація. Використання ресурсів, що буквально «валяються» під ногами, дозволило опалювати величезну - на 800 дітей - школу у Томашполі за такі ж кошти, як і невеличкий пересічний навчальний заклад у селі на 200 дітей. Бо маленька школа опалюється газом, а томашпільська – дровами.
Програма «U-LEAD з Європою» спільно фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією і підтримує реформу децентралізації та її секторальні напрямки.
Антоніна Мніх, Вінниця