Голубі озера під Олешнею: магія тихого плеса і купальської ночі
Останнім часом вигадливі журналісти все частіше називають їх "чернігівськими Мальдівами". Порівняння, можливо, й не дуже вдале (адже це - не острови), однак цілком влучне з огляду на дивовижну енергетику цих місць. Мова - про унікальні Голубі озера, розташовані у Ріпкинському районі Чернігівщини. Проект "Точка на карті" допоможе вам не тільки побачити їх, а й дізнатися те, чого не пишуть у рекламних буклетах.
ГОЛУБІ, ТА НЕ ЗОВСІМ
Голубими озера в сосновому лісі під селом Олешня назвав, судячи з усього, простий народ. Ця назва прижилася, і коли одного разу, пам’ятаю, в обласному управлінні культури розгорілася дискусія щодо неї (мовляв, українською треба писати Блакитні озера), грамотні люди довели: слово "голубий" присутнє в українській мові, і тому озера можуть залишатися з уже усталеною назвою. Хоча якби їх називали географи чи ще якісь дослідники, то, можливо, вона була б іншою, з урахуванням казкової особливості цих водойм - різниці в кольорах. Адже упродовж багатьох останніх років блакитним насправді було лише найбільше з трьох відомих широкому загалу озер - Велике, що має площу 25 га і глибину до 18 м. Друге за розмірами озеро чарувало зеленим кольором, а третє, найменше, розташоване поряд із залізничною станцією Грибова Рудня, зазвичай виглядало сірим, як простий сільський ставок.
Сьогодні ж усі озера - зелені й часом навіть бірюзові, як море в гарну погоду, і відрізняються тільки відтінками. Найменше значно погарнішало - із сірого перетворилося на темно-зелене. А от втрата Великим озером блакиті - засмучує (про причини трохи нижче).
Донедавна в тих краях, за 6 км від Великого озера, існувала іще одна така ж чудова водойма. Та зовсім недавно, розповідають, те озеро зникло - його осушили для відновлення видобутку кварцового піску, який використовується для виробництва скла. Шкода, звичайно, але якби не видобуток, то цих прекрасних водойм узагалі не було би.
Справа в тім, що Голубі озера - це заповнені підземними джерелами колишні кар’єри кварцового піску. Саме через це вода в них кришталево чиста і прозора. А ще, кажуть, - цілюща, особливо для людей з проблемами опорно-рухового апарату та шкіри.
Розташовані водойми у сосновому лісі. Його аромати, жовтогарячі обриви та білі пляжі, молоді сосонки на берегах створили довкола озер особливу й затишну ауру. А наявність у тих лісах великої кількості грибів та ягід доповнили набір рекреаційних принад.
"ЗАСЕЛЕННЯ"
Виникли озера в 70-80-х роках минулого сторіччя. Тривалий час у містах про них особливо не знали та й моди на такий відпочинок не було, доки люди масово не обзавелися автівками. Минав час, річки-ставки густонаселених територій забруднювались, і чутка про сховані у малолюдному куточку чисті озера ширилася. Спочатку в Чернігові, далі "полетіла" до Києва. Відтак на берегах стало з’являтися все більше відпочивальників. Прихопивши намет, улітку 2007 року на розвідку до озер вирушила й моя невеличка родина. Ми облюбували місце на березі середнього, зеленого озера, і ті вихідні стали незабутніми. Чисте повітря, спокій, тихе плесо, а вода була настільки прозорою, що доросла людина, зайшовши в озеро по шию, бачила на дні свої ступні! Зараз такої кришталевої чистоти в тій водоймі немає, але вона все одно напрочуд приваблива.
На облюбоване місце ми їздили у вихідні ще кілька років поспіль. І з кожним разом мусили збирати з берегів і виловлювати з води все більше й більше чужого сміття. Викидати його було куди - на березі стояли спеціальні дерев’яні ящики, та не всі, на жаль, на них зважали. Покінчили ми з тим відпочинком, коли нас "дістав" безкінечний нічний галас інших, іще нечисленних тоді відпочивальників і гучна музика з автомагнітол.
Минуло трохи часу - й на Голубі озера прийшли підприємливі люди. Очолив команду тодішній депутат Чернігівської обласної ради, голова благодійного фонду ім. Софії Русової Іван Чаус. Спочатку в Олешні він розбудував садибу, в якій виросла відома українська просвітителька і педагог Софія Русова, і створив там музей. А згодом, у 2013 році, взяв в оренду узбережжя Великого озера.
- Спочатку ми з однодумцями не знали, в якому напрямку розвиватися. Тому почали з очищення території. За чотири місяці ми вивезли 42 (!) КамАЗи сміття, величезну кількість тонн - те, що накопичилося там за сорок років. Воно знаходилось не тільки на поверхні, а й було прикопане. Тільки на вивезення сміття ми витратили близько 150 тисяч гривень, - згадує сьогодні Іван Чаус.
Пізніше підприємець домовився з чернігівськими водолазами, і вони почистили від сміття озерне дно.
БЕРЕГ КУЛЬТУРНИХ ТУСОВОК
Першими спорудами на березі Великого були дерев’яні альтанки, туалети і... велика сцена. Тому що залюблений у поезію і пісню орендар (він і сам складає вірші) вирішив наповнити це чудове місце духовним змістом. Став проводити тут фестивалі, зустрічі, свята для різних категорій громадян - молоді, бардів, байкерів, кримських татар, дітей з обмеженими фізичними можливостями та ін.
На сьогодні в туркоплексі "Голубі озера" щороку проходить 10 фестивалів, з яких п'ять - міжнародного масштабу.
- На наші фестивалі їдуть люди як із Чернігівщини, так і з різних куточків України - Києва, Дніпра, Одеси, Сумської області... Крім того, ми приймаємо тут іноземних гостей. Цього року Голубі озера відвідали туристи з Великобританії, Латвії, Польщі, США, африканських республік. Популярність озер зростає, і в 2017 році ми увійшли в п’ятірку кращих пляжних зон України. За моїми даними, зараз ми - у десятці найвідвідуваніших у сезон місць в Україні, - розповідає представник однієї з турагенцій Чернігова, яка співпрацює з туркомплексом "Голубі озера", Сергій Михайлюк.
Найбільший із мистецьких заходів - Міжнародний фестиваль "Авторська пісня на Голубих озерах і свято Івана Купала", на який збирається кілька тисяч людей. Цьогоріч він проводився уже всьоме. На його концертах виступали відомі українські та білоруські барди. Були також пісенні посиденьки біля вогнища, спілкування й обмін досвідом у так званій майстерні.
Традиційним доповненням фестивалю стала програма "Купальська ніч на Голубих озерах" - із концертом та магічним театралізованим дійством у виконанні академічного народного хору Чернігівського обласного центру фестивалів та концертних програм.
Щороку артисти цього чудового колективу піснями й танцями майстерно відтворюють старовинний обряд святкування Івана Купала - з пусканням дівочих вінків у воду та стрибками через вогнище. Як на мене, то з року в рік їм це вдається все краще.
Нічне дійство справді заворожує, а подивитися на нього збирається не менше тисячі людей. По його закінченні на озері вистрілює феєрверк. А молодь ще довго стрибає через вогнища, веселиться і танцює.
Музика і танці супроводжують відпочинок у туркомплексі в усі вихідні літа. А вночі гучну дискотеку чутно в радіусі кількох кілометрів. Тож тим, хто хоче насолодитися тишею, це зробити не вдасться. Якщо не можете спати в шумі, однак бажаєте з’їздити туди - запасіться берушами.
Велика кількість різноманітних культурно-масових заходів, а також реклама відпочинку в мальовничому місці зробили свою справу: в літню пору на Голубі озера тепер приїздять десятки тисяч людей.
Одні селяться в обгородженому парканом туркомплексі, де на сьогодні вже створена певна інфраструктура й надаються різноманітні розважальні послуги. Інші ставлять намети й відпочивають, як то кажуть, "дикунами". По периметру Великого та другого, зеленого озера, люди в кілька рядів розбивають цілі наметові містечка. Третя, найменша водойма, не "заселяється" через відсутність зручних місць для відпочинку, і тому в ній купаються переважно місцеві жителі.
Риба, зазначу для любителів посидіти з вудкою, є в усіх озерах. Не завжди велика, але клює - на юшку насмикати можна.
НА МЕЖІ ЕКОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ
Популярність Голубих озер на сьогодні настільки велика, що за рік, кажуть орендарі, їх відвідує понад 250 тис. людей з України, Білорусі, Польщі, Росії та інших країн. Якась частина приїздить на один день. За словами Сергія Михайлюка, торік, наприклад, українські турфірми привезли на озера 200 автобусів екскурсантів. А взагалі у спекотні вихідні одночасно на водоймах відпочиває по 2-3 тисячі людей. Більша частина - у наметовій, не облаштованій інфраструктурою зоні.
Таке антропологічне навантаження помітно позначається на природній красі найпопулярнішого Великого озера: в його околицях знову починає накопичуватись сміття, попід берегом наростають комиші, дно замулюється і озеро втрачає свою блакить.
- Проблема засміченості набирає масштабів екологічної катастрофи, - констатує сьогодні Михайлюк.
Тривожиться за озера та спокій своїх клієнтів і Іван Чаус.
- Та кількість туристів, яка поїхала сюди в останні роки, викликає вже неабияке занепокоєння. Адже якщо 10 років тому ви могли спокійно тут відпочити, то сьогодні це навряд чи вийде. І мені самому неприємно, коли довкола озера димить стільки вогнищ, до ранку лунає гучна музика, за кермом їздять нетверезі люди. Я вважаю, що це ненормально, - говорить він.
Аби якось вплинути на кількість і "якість" відпочивальників, орендарі Великого озера вивчили досвід інших регіонів (Волині, Закарпаття і Прикарпаття, Київської та Донецької областей) і вирішили й собі встановити шлагбауми на в’їзді в наметову зону. Уклали договір із охоронною фірмою. Тепер її працівники слідкують за порядком і в разі "перенаселення" озера обмежуватимуть в’їзд транспорту на його береги. Крім того, введено рекреаційний збір. Адже орендарі вивозять сміття не тільки з туркомплексу, а й з усього периметру озера. За тиждень у сезон, зазначає Чаус, на озерах накопичується до 16 т відходів.
- Без обмеження в’їзду транспорту, без введення рекреаційного збору я не бачу майбутнього для озер - щоб вони були і безпечними, і екологічно чистими. На шлагбауми вже давно перейшли і Західна Україна, і Білорусь, і Прибалтика. У Білорусі транспортний засіб взагалі не можна ставити ближче, ніж за 200 метрів від водойми. У нас поки що такого закону немає, але з цим треба щось робити. З кожної машини ми будемо брати 25 грн за добу перебування. І буде введена плата за намет, - розповідає Чаус.
У подальших планах підприємця - облаштування всього периметру озера цивілізаційними елементами інфраструктури. До наступного літа він сподівається пробити на берегах свердловини для забору технічної води (дозволи, каже, отримувати довго, але документи вже подані), встановити стаціонарні туалети й умивальники, розставити контейнери для сміття і підтримувати порядок у наметовій зоні. Такі заходи, вважає Чаус, допоможуть зберегти озера чистими і такими, що радують око і тішать душу. Поки що, додає він, вода в озері, за результатами аналізів ріпкинської та одеської лабораторій, - одна з найчистіших в Україні. І всім хочеться, щоб так було завжди!
Фото автора і Віктора Кошмала.
