Тисячолітній древлянський колодязь із ТОП-5 археологічних знахідок

Унікальний більш як тисячолітній дерев’яний древлянський колодязь, який археологи розкопали у місті Олевськ на Житомирщині, планують зробити цікавим туристичним об’єктом.

Торік давня гідротехнічна споруда з півночі Житомирщини потрапила до ТОП-5 знахідок українських археологів. Цього літа вже завершилися її розкопки, і фахівці мають достатньо підстав стверджувати, що це єдиний настільки досконало збережений колодязь часів Київської Русі на території не лише України, а й Східної Європи загалом.

Археологічну знахідку включили до 700-кілометрового туристичного маршруту «Древлянські гради», що проходить містами Житомирщини, де свого часу жили древляни, і в яких збережено цінні пам’ятки. Тур охопить Малин, Коростень, Овруч, Олевськ, Новоград-Волинський, Житомир, Коростишів і Радомишль.

Розкопками в Олевську керував старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Андрій Петраускас, який і очолює Житомирську археологічну експедицію.

УНІКАЛЬНИЙ АРТЕФАКТ ОЛЕВСЬКОГО ГОРОДИЩА

Об’єкт розташований на території урочища Бабина гора, що на околиці Олевська. Систематично досліджувати гідротехнічну споруду, яку побудували древляни, археологи взялися у 2013 році.

На Бабиній горі є городище слов’янського та давньоруського часу із прилеглим до нього археологічним комплексом, що складається із посаду, курганного могильника і поселення. Олевське городище відоме ще з ХІХ століття. Перші обстеження там були зроблені на початку ХХ століття, але розкопки не проводилися. Тільки у 2009 році археологи взялися до щорічних планомірних робіт.

Тепер до древлянських об’єктів Бабиної гори додався і колодязь, про існування якого археологи підозрювали вже не один десяток років.

«Городище досліджувалося у 1970-х роках співробітником Інституту археології Михайлом Кучерею. Тоді він помітив там характерне забарвлення, що й мотивувало до детального вивчення території. Як відомо, городище – це укріплене поселення, призначене для того, аби люди в ньому захищатися від нападників. Чи не найбільша проблема, з якою могли зіштовхнутися ті, хто перебував в облозі, - це нестача води. Тому, як правило, для середньовічних укріплень обов’язковою є наявність колодязя чи інших гідротехнічних пристосувань. Вода була потрібна також і для гасіння пожежі, яка виникала під час нападів», - розповів Андрій Петраускас.

Наполеглива праця археологічної експедиції увінчалася неабиякими успіхами. Мало того, що науковці розчистили всі 11 метрів знахідки. Вони ще й докопалися до води у кам’яній породі.

«Цього року ми закінчили дослідження колодязя і встановили його конструкцію. Він складається із 5 окремих зрубів, системи фільтрації і захисту від верхової води та замулення. Маємо найбільш повно збережений колодязь середньовічного часу, в якому простежено максимальну кількість його конструктивних елементів», - додає Андрій Петраускас.

Дерев’яні зруби, що добре збереглися, виготовлені з дубових колод і напівколод.

ЯКА Ж ВОНА НА СМАК, ДРЕВЛЯНСЬКА ВОДА?

Вражає наполегливість древлян, які не маючи сучасного електротехнічного обладнання, вручну пробивали доступ до води у скельній породі. Андрій Петраускас зауважує, що зараз більшість колодязів на території Олевська лише доходять до каменю, і цього достатньо, аби отримати воду.

За попередніми підрахунками, об’єм колодязя сягав до 20 кубометрів води, що за нинішніми мірками, справді, багато. Нині, в умовах спекотного й посушливого серпня, вона підіймається до рівня 5-6 метрів.

Цікавимося в археолога, чи придатна така вода до пиття, бо ж туристам, які приїдуть до Олевська, вочевидь, закортить її спробувати.

«Вода може бути придатна для пиття, бо йде через скельну породу і дубові колоди, які її дезінфікують. Для цього треба відновити деякі втрачені елементи, вичистити мул, який забився у щілини, дати колодязю заповнитися і декілька разів відкачати воду», - пояснює дослідник.

Аби встановити точну дату, коли був побудований древлянський колодязь, ще слід провести додаткові дослідження. Щоправда, нині археологи можуть лише сказати, що функціонувати він припинив у Х столітті. Швидше за все, на городищі виникла пожежа, про що свідчать залишки житлових і господарських будівель із розбитими горщиками та знаряддями праці, яких люди просто так не залишили б. До того ж, на дні колодязя археологи знайшли обгорілі деталі конструкції верхньої його частини.

Андрій Петраускас додає: «Враховуючи, що всередині колодязя було мало знахідок, можна сказати, що перед тим, як його перестали використовувати, він був досить ретельно розчищений».

Керівник Житомирської археологічної експедиції підкреслює, що забирати кудись зруб древлянського колодязя, що простояв понад тисячу років, немає сенсу. Цінна знахідка має всі шанси стати елементом музею під відкритим небом.

Цього року, завершуючи дослідження колодязя, археологи натрапили на кілька артефактів. Зокрема, це збережений в ідеальному стані дерев’яний ковшик із ручкою для набирання води. До того ж, на Бабиній горі розкопали піч XVII-XVIII століття із передньою стіною, облицьованою кахлями в гарному стані. Вона також має шанси стати частиною музейного комплексу.

КОЛОДЯЗЬ ЧЕКАЄ НА СВОЇХ ТУРИСТІВ

Начальник відділу охорони культурної спадщини управління культури Житомирської ОДА Неоніла Кучеренко розповіла, що городище в Олевську внесене до Державного реєстру нерухомих пам’яток України і має національне значення. Відтак, древлянський колодязь, розташований на його території, також потрапляє під охорону.

«Древлянський колодязь в Олевську – це неймовірне відкриття для науки. Знахідка варта того, аби її включити до туристичного маршруту, об’єднавши з іншими містами, де збережені древлянські пам’ятки. Без сумніву, вивченість цього об’єкта - на високому рівні. Тепер треба подбати, аби він став атрактивним, доступним і безпечним», - акцентувала Неоніла Кучеренко.

Директор Малинського місцевого краєзнавчого музею Василь Тимошенко, який разом із Андрієм Петраускасом розробляв карту-схему «Древлянські гради» також позитивно оцінює перспективи маршруту: «Древлянський край багатий своєю історією та цінними знахідками, які треба показувати людям. Міста, включені до маршруту «Древлянські гради», мають тематичні свята з історичними реконструкціями і відтворенням давніх традицій. Тому нам залишилося докласти зусиль, аби запустити його для внутрішніх і зовнішніх туристів».

У тому, що маршрут «Древлянські гради», до якого потрапить і олевський колодязь, запрацює, немає сумнівів і в Андрія Петраускаса: «У музеях мало древлянських старожитностей. Звісно, їх не порівняти зі скіфським золотом, але це теж історія нашої країни. Очевидна перевага такого маршруту в тому, що більшість пам’яток розташована на сучасних трасах із добрим під’їздом».

Поки що глибокий древлянський колодязь на Бабиній горі убезпечили дерев’яним накриттям, крізь щілини якого проглядають давні зруби. Місцева влада зацікавлена в тому, аби зробити на території городища оглядовий майданчик. Там планують показувати колодязь туристам крізь прозоре накриття, підсвічуючи знахідку ізсередини.

Тим часом археологи не припиняють розкопки на території Житомирщини з надією зробити чергові вагомі відкриття.

Ірина Чириця, Житомир-Олевськ

Фото автора, а також надані Андрієм Петраускасом та Олевською міською радою