Відвоювати – і розводити равликів

Хтось стає фермером — розводить кролів у гірському селі чи равликів в обласному центрі й таким чином утворює нові дестинації на туристичній карті області, бере участь зі своєю продукцією у ярмарках та фестах на Закарпатті. Хтось позбувається комплексів і стає екскурсоводом — показує туристам свій край. Інші відкривають у сфері туризму чи дотичній до неї власний бізнес.

Усьому цьому навчаються на профільних курсах при Ужгородському нацуніверситеті. Вони 21 лютого втретє стартували в Ужгороді, цього разу до курсів долучилися ще два міста області — Мукачево та Рахів. Відвідують це навчання військовослужбовці, звільнені у запас, учасники АТО та члени їхніх сімей. Семестр для них триватиме три місяці, щодня відбуватимуться лекції з різних дисциплін, виїзди та практичні заняття. Ну, а в кінці курсу — традиційні тести й екзамени, а також отримання сертифікату. З цим документом можна працевлаштовуватися, а краще — самому розпочинати бізнес.

ОРІЄНТУЄМО, НАСАМПЕРЕД, НА ВЛАСНУ СПРАВУ

- Проект “Україна-Норвегія” створений у 2003 році, наразі реалізується в 17 університетах України, в тому числі й Ужгородському національному. Партнером є університет Норд із Норвегії. Станом на сьогодні через проект пройшло понад 10 тисяч чоловік. Унікальність його у тому, що долучаються не тільки військовослужбовці, а й члени їхніх сімей. Вважається, що саме сімейне коло створює додаткові можливості для того, аби пройшла впевнена реабілітація, соціальна та психологічна адаптація, – каже Ольга Костянець, координатор проекту Україна-Норвегія на Закарпатті від ГО “Наше рідне Закарпаття”. – Крім того, у нас іще йде повна перекваліфікація військових.

Цікавлюся у координаторки, чи тільки на Закарпатті обрали такий акцент — на туризм, чи це загальна практика для всієї країни?

- Тільки на Закарпатті, – каже вона. – Оскільки коли починали втілювати проект на Закарпатті, визначилися, що тут туризм — пріоритетний напрямок розвитку області, відтак, варто сконцентруватися саме на цьому. Крім того, туризм на Закарпатті – на старті свого розвитку, тут можна знайти себе, започаткувати власну справу і розвиватися далі.

Ольга Костянець уточнює, що це третій набір на курси для військовослужбовців у запасі та їхніх сімей.

- Перший був рівно рік тому, – додає вона. – Кожен курс налічував по 30 чоловік, цього разу ми набрали 45 слухачів, більше вийшло тому, що долучилися люди з Мукачева та Рахова. Договором передбачено вичитати 500 академічних годин і 14 дисциплін (туризм, ресторанна та готельна справи, додатково сертифікуватимуться курсанти як екскурсоводи, з кейтерингу та з рекреаційного супроводу). Це наше ноу-хау: плюс ще три додаткові сертифікати.

Після курсів організатори ще майже рік супроводжують учасників проекту — це таке собі менторське сприяння, надавання додаткових консультацій, допомога з потрібними контактами тощо. Також є співпраця з грантодавцями, зокрема, учасникам курсів допомагають написати бізнес-план проекту і заявку на грант.

- Одні з колишніх учасників таким чином отримали кошти на розвиток свого бізнесу, люди відкрили власну справу — ферму, – каже Ольга. – Але взагалі у нас на проекті є обов'язковим написання власного бізнес-плану. Хай навіть він не буде одразу братися для втілення проекту, але вже буде сформульований і колись обов'язково дасть плоди. Загалом, ми орієнтуємо слухачів курсів саме на започаткування свого бізнесу. Так, вони можуть завдяки цим сертифікатам іти влаштовуватися на роботу до інших гравців ринку, але орієнтуємо ми саме на свій проект.

ЗАПОЧАТКУВАЛИ РАВЛИКОВУ ФЕРМУ, ВІДКРИВАЄМО ДЕГУСТАЦІЙНУ ТЕРАСУ

Чудовим прикладом слухачки курсів, яка використала усі їхні переваги, є ужгородка Христина Машкара. Як дружина учасника бойових дій, вона була слухачкою перших курсів, удруге прийшли вчитися разом із чоловіком, створили бізнес-план і започаткували власну справу в результаті, зараз Христина відвідує свої треті курси за програмою “Україна-Норвегія” — прагне вдосконалити навички екскурсовода.

- Перший раз я прийшла на ці курси, — пригадує Христина, – і брала участь як дружина учасника бойових дій. На другі “затягла” чоловіка, завдяки цьому ми з ним створили бізнес-проект — це будуть равликові дегустації в Ужгороді. В історичній частині міста ми облаштували терасу, незабаром вона запрацює. Ми також облаштували фермерське господарство в Ужгородському районі — там розводимо равликів. В Ужгород на дегустації доставляємо готову продукцію, хоча також презентуватимемо туристам равликів, аби вони бачили, як вони виглядають, живуть, їдять...

Зараз пішла на треті курси. Хочу вдосконалити навички екскурсовода, роблю акцент саме на цьому. Раніше уже пробувала вести екскурсії, досить важко працювати на публіку, тренуюсь вдома перед дзеркалом, скоро почну за нагоди відточувати уміння, – каже Христина Машкара.

КОМУСЬ НЕ ВИСТАЧАЄ ПРАКТИКИ, КОМУСЬ — ТЕОРІЇ, КОМУСЬ — ЗВ'ЯЗКІВ

На загальних зборах перед стартом лекцій у сесійній залі Закарпатської обласної ради збираються студенти — це військові в запасі, їхні дружини та діти, хто забажав вчитися, волонтери Руху підтримки закарпатських військових, а також колишні слухачі, які скористалися правом прийти послухати лекції ще раз.

Підходимо до кількох людей з однаковими питаннями: чому сюди прийшли? Що плануєте отримати від курсів? Для чого саме це вам потрібно?

Галина Ярцева, волонтер, каже, що сюди прийшла заради можливості отримати нові знання.

- Я багато чого знаю і вмію у житті, на цих курсах хочу додати до цього свого списку ще кілька важливих речей, – каже волонтерка. – Це те, що називається модним словосполученням “ вийти із зони комфорту”. Мені, власне, в цьому волонтерство дуже допомагає. Але, організовуючи вуличні акції, ми всього вчимося на ходу, а треба би підкуватися теоретично — насамперед, щодо фінансової грамотності.

Також мене цікавить фах екскурсовода — я дуже люблю історію краю, вважаю, що непогано її знаю, і хочеться це застосовувати, бо часом, коли чую, як ведуть екскурсії містом інші екскурсоводи і що розповідають туристам, у мене волосся стає дибки. На Закарпатті це потрібний фах, збираюся тут його опанувати. У нас заплановані практичні заняття з відомими екскурсоводами, також буде нагода самим провести екскурсію.

“Підкуватися” в теорії на цих курсах планує і Віталій Козак, колишній військовослужбовець, власник відомої на Закарпатті приватної садиби, що організовує велотури та походи.

- Я військовослужбовець у запасі, – каже чоловік. – Служив спочатку в територіальній обороні, потім у ЗСУ — у 2014-15 роках. Цими курсами зацікавився через мою теперішню діяльність: я маю садибу зеленого туризму і надаю послуги німецькомовним туристам. Ми займаємось активними турами Західною Україною — це походи та велопоїздки в горах. Зараз хочу більше підкуватися в теорії. Дуже цікавий план занять, але як почнеться сезон, розумію, що доведеться багато пропускати. Тому дуже чекаю онлайн-лекцій.

Військовослужбовець у запасі Сергій Митровці знає мови, тому планує пов'язати свою діяльність із туризмом — саме у сфері перекладацького супроводу груп.

- Я колишній військовослужбовець, зараз працюю в інших державних структурах, ці курси для мене цікаві тим, що освіта пов'язана зі спілкуванням з людьми — це іноземні мови. Для нашого краю здобуття таких сертифікатів — один із кроків, які мали би сприяти подальшому розвитку. Ці курси цінні тим, що тут є можливість отримати нові контакти, а також необхідні знання у живому спілкуванні. Напрямок туризму був обраний для Закарпаття, думаю, що в цій сфері є потенціал, треба її опановувати. Я особисто планую займатися залученням іноземних туристів та перекладацькою діяльністю.

ДЕСЯТЬ ВІДСОТКІВ СЛУХАЧІВ ОДРАЗУ БЕРУТЬСЯ ДО СПРАВИ

- Ці курси, насамперед, треба вважати підвищенням кваліфікації, — каже Федір Шандор, професор, координатор проекту “Україна-Норвегія” на Закарпатті від УжНУ. – Їх слухачі дізнаються, що вони комусь потрібні в цьому суспільстві, бо у них після війни відчуття, що тут усі про них забули. Але це не окрема категорія в нашому суспільстві: вони такі самі, як і всі, і на курсах їм це вдається зрозуміти. 90% слухачів вдається зрозуміти, що мир для них настав. 10% із курсу — це якісний відбір, це ті, хто одразу беруться до справи.

Ми маємо два дуже вдалих приклади — це Христина Машкара з чоловіком, які створили равликову ферму. І ще є один слухач із Великоберезнянщини, який започатковував кроликову ферму в Стужиці: вони зі свого господарства активно продають в'ялене кроляче м'ясо, бастурму, печінку... Учать місцевих, як правильно та вигідно для себе розводити кролів, тобто, це є плюс ще одна туристична дестинація на карті Закарпатського регіону, плюс — вони беруть участь зі своєю продукцією у фестивалях Закарпаття. Це випускник першого курсу. Багато слухачів пішли в екскурсоводи.

Щоразу з новим набором ми змінюємо наповнення курсів лекційним матеріалом, каже Шандор. Це вдається за анкетами — щоразу запитуємо: що би ви хотіли тут вивчати?

- Так цього разу на третьому наборі виникла ідея надати слухачам три додаткові сертифікати, – каже Федір Шандор. – Це сертифікат екскурсовода, який визнається державними органами. Також сертифікат про закінчення курсів фізіологічної реабілітації (які прийматимуть на бальнеологічних курортах області) та курси з кейтерингу — це робота у сфері гастрономічного туризму, застосування може бути різне: від бариста до організатора вуличного чи виїзного харчування.

Курси — це не розважальна програма, наголошує Шандор, тут треба працювати. Бо незважаючи на те, що у кожного, практично, є робота, три місяці щодня з понеділка по п'ятницю у слухачів ще й пари.

- Ясно, що вони вибирають ті, які їм треба — але тести здаватимуть з усіх, і без екзамену сертифікат не отримають. Оцінка може бути “прослухав”, а не “завершив”. Тривають заняття в головному корпусі УжНУ, також є виїзні заняття для слухачів у Мукачеві та Рахові, – каже він.

- Ми орієнтуємо на те, що слухачам не впаде на голову визнання та гроші одразу по завершенню курсів, – акцентує Федір Шандор. – Спочатку треба себе “обкатати”, і то — за безкоштовно. Тобто, їх чекають безкоштовні екскурсії чи участь у фестах у складі чиєїсь команди. А потім уже, навчившись, можна починати вкладати у себе і створювати свій бренд.

Тут дають, образно кажучи, вудку, якою потім сам зможеш ловити собі рибку. Тобто, хочеш отримати нові знання, можливості, знайомства — тебе навчать, відвезуть, покажуть, – поїдеш спробуєш, оціниш, зробиш для себе висновок. Дуже просто підійти до відомого в краї готельєра чи ресторатора, спитати: я теж, мовляв, хочу цим займатися, розкажіть, як це краще починати. Оце і є вудка. А далі ловитимеш нею рибу сам.

Тетяна Когутич, Ужгород
Фото Сергія Гудака