“Світле майбутнє” на кістках менонітів

Історію про те, що у Запоріжжі на Хортиці є старовинна будівля, фундамент якої складено з могильних плит, переповідали давно. Проте її довго вважали більше місцевою легендою, аніж правдою. Краєзнавці розповідали, що наприкінці позаминулого століття на території сучасного Запоріжжя меноніти заснували кілька поселень. Одне з них - колонія Хортиця. Розібрати таємничу комору і перевірити, що ж лежить під нею, було неможливо, бо споруда була у приватній власності. Кілька років тому вона розвалилася, її власник виїхав із Запоріжжя, а люди перетворили колишню комору на смітник.

Тож запорізькі науковці вирішили дослідити руїни радянської комори. Під час дослідження вдалося знайти те, що колись так ретельно намагались заховати. Легенда підтвердилася.

Отже, наша нова “Точка на карті” - у Запоріжжі, на Верхній Хортиці, на вулиці Зачиняєва.

РЕПРЕСІЇ ТА ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ЗАМІСТЬ ШАНИ

Перші переселенці зі Східної Пруссії – протестанти-меноніти голландського походження приїхали на територію нинішнього Запоріжжя у 1789 році на запрошення російської імператриці Катерини ІІ. Вони були представниками руху, заснованого ще у ХVI столітті Менно Сімонсом (від його імені, власне, й походить назва “меноніти”).

Паровий млин, великі промислові підприємства – усе це здобутки менонітів. Проте, радянську владу дратували колоністи, про них не прийнято було говорити вголос. Більше того, під час Першої Світової війни більшість колоністів була змушена виїхати в інші країни. Ті, хто залишилися, зазнали гонінь і репресій. За радянських часів менонітів масово етапували до Сибіру, а все, що нагадувало про них, знищували. Винятком не став і старий менонітський цвинтар на Верхній Хортиці. Його також вирішили стерти з лиця землі. Співробітники НВКС віддали наказ перетворити кладовище на стадіон, а надгробки з могил вирішили використати у якості будівельного матеріалу – неподалік виклали з них фундамент комори. На місці колишнього менонітського поселення заснували колгосп імені Енгельса. З часом на кістках менонітів (у прямому сенсі) звели школу. Вона працює і зараз - це школа №86.

СУЧАСНИЙ АСФАЛЬТ ПРИХОВАВ ФУНДАМЕНТ ІЗ НАДГРОБКІВ

“Мої родичі переїхали сюди у 1953 році. Тітка добре пам’ятає, як на той час виглядав старий амбар. Говорить, що його фунамент був вищий сантиметрів на 50. Будівля не просіла, ні. Просто з часом тут з’явилось декілька шарів асфальту, він і “приховав” кілька десятків сантиметрів амбару”, - розповідає краєзнавець Роман Акбаш.

Дитинство Романа пройшло на вулиці Зачиняєва. Це найстаріша вулиця Запоріжжя. Їй 230 років. Саме тут колись і жили меноніти. А комора (амбар), про яку розповідала тітка Акбаша, і є тією спорудою, фундамент якої збудували з надгробних плит менонітського кладовища.

Родина Романа жила в маленькому домі з синіми вікнами, а поряд – те, що залишилось від комори.

“Вікна моєї дитячої кімнати виходили на цю споруду. Ще у дитинстві я дивився на її фундамент і мені здавались дуже дивними камені, з яких він збудований. Коли я виріс, почав цікавитись історією менонітів, бачив, як виглядали за радянських часів надгробки, тож зрозумів, на чому збудували амбар”, - розповідає краєзнавець.

“На сьогоднішній день комора, зведена на могильних плитах, ущент зруйнована, прилегла територія перебуває у занедбаному стані та перетворилася на стихійне звалище. За кілька днів нам вдалося дістати 40 плит: мармурові, кам’яні, піщані. На більшості з них – цитати з біблії німецькою мовою. На надгробках можна прочитати прізвища Кооп, Паульс, Дік, Тіссен, Завацкі. Є кам’яний надгробок, який датований 1855 роком. Наразі це найстарша знахідка”, - розповів натхненник дослідної експедиції Максим Штатський.

Скільки ще плит “ховається” під землею – поки таємниця. Науковці не знають. Чи увесь фундамент викладено з могильних плит, чи лише передню стіну.

“Кладка схожа на менонітську. Але під час зведення стін використовувався цемент дуже низької якості. Його можна руками розібрати. Цеглини легко виймаються. Це не притаманно менонітам. А от фундамент зроблено дуже добротно. Для того, аби його розібрати, ломика та лопати замало, потрібна техніка”, - каже Штатський.

“Для того, аби перейти до наступного етапу – демонтувати стіни та дістатись до дна фундаменту, потрібен екскаватор, вантажний автомобіль із маніпулятором і робоча сила. Попередній кошторис робіт першого етапу оцінюється в 42,5 тисячі гривень. Ще трохи більше 100 тисяч гривень необхідно для проведення другого етапу - вивезення сміття, вертикальне планування, ландшафтні роботи. За наявності фінансування, роботу експедиції повністю можна здійснити за місяць”, - говорить Штатський.

Максим Штатський підготував детальний кошторис та розмістив його на своїй сторінці у Facebook.

Каже, що за кілька днів на рахунок проекту “Менонітська спадщина” почали надходити перші гроші. Їх надсилають небайдужі запоріжці. Влада поки що мовчить.

МАРМУРОВА СТЕЛА ДРУЖИНИ КООПА

Розбираючи майже голими руками основу комори, науковці дістали велику чорну мармурову плиту, вагою близько 300 кілограмів. Коли її перевернули, зраділи, наче знайшли скарб, – на мармуровому надгробку золотими літерами написано ім’я та прізвище людини, якій він належав – Катарина Кооп.

“Ми звірили усі дати, прізвища. Це дуже серйозна знахідка. Це надгробок з могили дружини промисловця Абрахама Коопа. Того самого, який є засновником династії промисловців Коопів. Саме він заснував підприємства, які нині відомі як “ЗАЗ” та Запорізький кабельний завод”, - розповідає Акбаш.

Краєзнавці говорять, що мріють знайти й стелу з могили самого Абрахама Коопа. Він помер у 1910 році, від тифу. Тоді від цієї хвороби за лічені дні померла уся родина Коопа. Ймовірно, вони також були поховані на старому кладовищі. Тут, на Верхній Хортиці, має бути й могила ще одного відомого промисловця – Германа Нібура. Він заснував перший паровий млин у Олександрівську (так тоді називали Запоріжжя). Нібура вбили у 1907 році. Вночі до його будинку залізли грабіжники, які й застрелили господаря дому.

Проте дослідні роботи наразі довелось зупинити. Знайдені плити перевезли на територію національного заповідника Хортиця, на майданчик біля Музею історії запорозького козацтва. Поки громадськість власними силами намагається зібрати необхідну суму грошей, науковці продовжують розшифровувати надписи на стелах і розшукують родичів менонітів.

Краєзнавці та археологи вірять, що головну таємницю радянської комори – її фундамент – таки розгадають. Після того, як будуть ідентифіковані усі надгробні надписи, можливо, на території школи встановлять пам’ятний знак. Адже пам’ять менонітів треба вшанувати, нехай і через стільки десятиліть.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка