Парк "Беремицьке": повернення до Київської Русі

У парку природи "Беремицьке" на Чернігівщині сьогодні все, як у всіх: карантин, висихання боліт і згарище від пожежі. Та є й приємні новини, пов’язані з появою потомства у представників дикої фауни, у тому числі, туроподібних биків Хека. Як розповідав Укрінформ, 12 їх особин у "Беремицьке" завезли в листопаді минулого року з Латвії. І хоча ці тварини виведені штучно і не є турами, насправді вони дуже схожі на своїх могутніх попередників, зниклих із території Полісся майже 500 років тому.

Про те, як "нащадки турів" облаштувалися в парку і взагалі, що зараз відбувається у заповіднику, розповів менеджер із регіонального розвитку Благодійного фонду "Беремицьке Біосфера" Ростислав Полушвайко.

ПЕРШІ "ТУРЕНЯТА"

Після карантину у вольєрі туроподібних випустили в дике природне середовище і деякий час вони мігрували, шукаючи собі підходящого місця. Врешті-решт, оселилися на чорновільшаному болоті. Через безсніжну зиму воно пересохло, але в цьому є і плюс: перші два бички, які народилися нещодавно, можуть легко ходити болотом разом зі своїми старшими родичами.

- Туропоподібні адаптувалися і прижилися у нас добре, – констатував Ростислав.

Ще однією приємною подією минулого місяця стала поява двох лошат у табунах тарпаноподібних польських коників. Це трохи зарано, але, можливо, вплинула відсутність метеорологічної зими.

"Більшість тварин у нас – травоїдні, тому вони народжують, переважно, у квітні-травні – коли кормова база дозволяє прогодувати як дорослих, так і малечу, – пояснює співрозмовник.

З цієї причини масовий приплід у парку чекають, коли забуяє зелень. Потомство дадуть олені, косулі, лані, муфлони, інші тварини (про птахів ми зараз не говоримо, але й там життя іде своєю чергою).

Щодо муфлонів, то цих гірських диких баранів завезли в "Беремицьке" наприкінці 2018 року. Навесні 2019-го у них з’явилися три перші ягнятка, а нині в парку сподіваються на значне збільшення чисельності стада. Адже за минулий рік муфлони на Поліссі цілком адаптувалися, почуваються чудово і, як і їхні предки сотні років тому, стали частиною поліської екосистеми.

У вольєрній частині парку теж почали з’являтися дитинчата: вже є телятко у міні-корівки Декстер і три ягнятка у овечок. Є надія і на поповнення у рисі. Життя продовжується...

РОГИ СКИНУТИ НІКОЛИ НЕ ПІЗНО?

Потепління клімату, що цієї зими було відчутним як ніколи гостро, позначається на багатьох процесах у природі. У парку "Беремицьке" помітили чимало пов’язаних із цим змін, але тут ми розкажемо лише про один цікавий момент: пізнє скидання рогів у лосів та оленів. Зазвичай вони це роблять на початку зими, аби нарости на голові не тиснули на тіло й не ускладнювали й без того важке пересування по снігу. А зараз вони ходили з рогами до весни і тільки нещодавно їх поскидали.

Лось, який живе в парковому вольєрі, робив спробу скинути роги вчасно, та позбутися зміг тільки одного. Так і ходив однорогим до весни і лише недавно з ним розпрощався.

- Тварини не відчувають зими і в них збивається природний ритм. Добре це чи погано – сказати важко, адже зміни клімату були завжди. Проте для лосів потепління – на гірше. Тому що, як стверджують колеги з Інституту зоології, причиною вимирання лося в Україні є не стільки браконьєрство (хоча воно теж завдає багато шкоди), як висихання природного ареалу їхнього проживання – боліт. У ХХ століття їх осушували штучно, перетворюючи на поля, а ті, що залишились до сьогодні, тепер висихають самі. І лосям діватися нікуди, – розповів Полушвайко.

Він вважає, що трансформації процесів, які відбуватимуться зі змінами клімату, не минути, і до них треба бути готовими, щоб мінімізувати можливі негативні наслідки.

Ситуація із затримкою скидання рогів – імовірно, не те, за що треба дуже переживати. Бо хоч би коли копитні їх скинули, нові все одно виростуть.

БЕНКЕТ ДЛЯ ОРЛАНІВ

Великі пожежі, які останнім часом охопили Чернігівщину, не оминули й території парку "Беремицьке". Третього квітня біля села Євминка Козелецького району загорілися суха трава і лісовий масив Остерського військового лісгоспу. Звідти вогонь сильним вітром перекинувся й на заповідну територію.

Пожежа набула такого масштабу, що до її гасіння долучалась навіть авіація. За даними пресслужби УДСНС в області, загалом вогонь випалив 5 га сухостою та стільки ж лісового настилу (в тому числі й на території парку).

До гасіння долучалися й працівники "Беремицького". Кілька днів вони локалізовували пожежу, аби не дати полум’ю розгулятися далі.

Частина парку, яка вигоріла, – це, переважно, підвищення із пагорбами та сосновим лісом, куди копитні тварини заходять рідко. Пасовище для них там малопродуктивне, тож коні, олені, тури не постраждали. Але в тих горбах є багато нірок різної дрібнішої живності, зокрема, лисиць та зайців. Щойно пожежу загасили, як полювати на їхні останки на згарище злетілися орлани-білохвости.

- Обгорілі тушки тварин – легка здобич для хижих птахів, це ж не в траві їх вишукувати. Тільки їх і може радувати такий стан речей, – сумно зауважив Ростислав.

КАРАНТИННА ТИША

Оголошений у державі антикоронавірусний карантин для мешканців парку "Беремицьке" – явище позитивне. Тому що стовідсотково гарантує бажаний для них "сезон тиші". З огляду на необхідність забезпечення спокою на території в період розмноження чотириногих і пернатих, керівництво парку й до карантину розмірковувало над можливим скороченням кількості екскурсій у весняні місяці. Та корективи внесли зовнішні фактори. Щоправда, зі словом "зовсім". Бо скасувати довелося не тільки екскурсії, а й усі масові заходи: волонтерську висадку дерев, туристичну конференцію, фестивалі тощо.

Однак, щойно карантин закінчиться, в парку відбудеться ще одна визначна подія: сюди із заповідника "Асканія Нова" завезуть сайгаків і куланів. Їх поява на Поліссі стане продовженням втілення тут ідеї ревайлдингу, що полягає у відтворенні природи, притаманної тій чи іншій місцевості. У "Беремицькому" ж, як відомо, працюють над відродженням первісного природного середовища, притаманного чернігівському Поліссю у V-X сторіччях.

- За часів Київської Русі, на початку Х-ХІІ століть, всі ліси тут були переповнені сайгаками і куланами. Сьогодні в дикій природі вони майже не зустрічаються. Це – червонокнижні види, які проживають лише в Асканії Новій. У нас уже була домовленість, щоб привезти їх сюди, і це мало відбутися наприкінці березня. Вони обов’язково приїдуть трохи пізніше, і таким чином ми вперше повернемо сайгаків і куланів у широти, де сотні років їх не було. З поверненням цих копитних ми повністю наблизимо наявний у нас склад тварин до того, яким він був тут за часів Київської Русі, – сказав Полушвайко.

За його словами, на сьогодні парк природи "Беремицьке" населяє більшість традиційних для Полісся диких тварин: лосі, олені, косулі, кабани, лисиці, зайці та інші. Із завезених видів тут мешкають туроподібні, польські коники, муфлони та лані. Отже, терпляче чекаємо на одужання всіх хворих на COVID-19, завершення карантину і повернення на Чернігівщину кочових копитних красенів. Буде ще в нашому домі свято!

Наталія Потапчук, Чернігів
Фото надані парком природи "Беремицьке"