Кейс Боржави як прецедент у правовому полі України
Про вітряки на Боржаві Укрінформ свого часу написав першим у лютому 2018-го, відтоді скандал про забудову однієї з найвідоміших карпатських полонин почав набирати обертів.
Досить швидко суспільне обурення забудовою полонини переросло у всеукраїнський громадський рух #saveBorzhava, це примусило забудовника відступитися від частини планів і зменшити заплановану на полонині кількість вітряків з 40 до 34. А ще згодом розпочалася процедура ОВД (оцінки впливу на довкілля проєкту). Рік науковці на замовлення інвестора проводили на Боржаві дослідження про те, впливатимуть згубно вітряки на полонинську природу чи ні. Коли презентували результат, ОВД отримала купу наукової критики, але це не завадило уже за місяць цьому ж документу здобути позитивний висновок департаменту екології Закарпатської ОДА. А інвестору — зелене світло на будівництво, яке мало розпочатися у червні 2019 року.
Тієї ж весни почалися і суди громадських організацій проти забудовника. Натхнення в боротьбі додала й зміна влади в країні. Розгляд позовів тривав майже рік, науковці домагалися скасування ОВД проєкту через його неправдивість та заангажованість, і ось цієї вже весни, 2020 року, – перший вагомий результат. 18 березня суд в Ужгороді скасував висновок з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності «будівництва вітрової електростанції 120 МВт на території Воловецької селищної ради… та на території Березниківської, Дусинської, Неліпинської та Тибавської сільських рад (за межами населених пунктів) Свалявського району, виданий Департаментом екології Закарпатської ОДА ТзОВ «Атлас Воловець Енерджи» як “неповний та недостовірний”. І це стало прецедентом в Україні: вперше було скасовано ОВД інвестиційного проєкту на вимогу громадськості.
Що це означає для Боржавської полонини? Яка подальша доля кейсу Боржави? І яка, зрештою, доля Боржавських полонин — будуть там вітряки чи ні?
Про це Укрінформ розпитав у юристів, екологів, науковців і громадських активістів, що захищали Боржаву. Питали ми про те, яке значення має кейс Боржави для України, які були переломні моменти в ході цієї справи, що стало запорукою перемоги в справі Боржави та чим цей досвід може бути корисний для інших волонтерів і захисників?
ТЕПЕР ЗАБУДОВНИК ПОВИНЕН ПРОЙТИ ОВД ЗАНОВО
- Кейс Боржави показує важливість співпраці юристів та екологів, без цього симбіозу результату досягти не вдалося б. Саме завдяки участі у справі про захист довкілля науковців з різних вузьких галузей, завдяки їхнім знанням вдалося довести в суді, що оцінка впливу на довкілля саме цього проєкту була виконана неправильно і з порушеннями, – наголошує Софія Шутяк, провідний юрисконсульт міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина».
- Загалом, цей кейс справді став прецедентом в правовому полі України, він уже має великий вплив: до досвіду захисників Боржави придивляються, ним користуються. Кейс Боржави наочно показав на допиті свідків у суді, що проблема висновку щодо вітроелектростанції на Боржавських полонинах була в нерозумінні профільним департаментом ОДА їхньої ролі в процедурі ОВД. Ми ж судилися саме з департаментом ОДА, адже вони надали висновок проєкту, про який громадськість говорила, що він зроблений із порушенням і має неправдиві висновки. Але в екологічному департаменті Закарпатської ОДА були переконані: якщо вони отримують звіт, то просто повинні надати висновок.
Вони писали у відповідь на зауваження науковців, що відповідальність за звіт несе суб'єкт господарювання. Але це не можна так розглядати — департамент та міністерство стоять на варті дотримання екологічного законодавства в країні! Може бути така ситуація, що звіт неякісний, тоді саме департамент повинен замовляти додаткові дослідження, а тоді вже надавати висновки інвестору.
Цікавий факт: неофіційно в юридичних колах говорять, що після підписання закону про обов'язкове ОВД була домовленість: перший рік не давати негативних ОВД в Україні (закон про обов'язкову ОВД ухвалено у 2017 році, висновок щодо Боржави був наданий весною 2019-го — авт.), щоб не злякати інвесторів.
Але на майбутнє усі повинні зрозуміти: така територія, як Боржавські полонини, наприклад, не може бути використана під подібні потреби. І це легко доводиться в суді.
Зараз із появою кейсу Боржави, у правовому полі України почали використовувати такий механізм: якщо в оскарженому документі ОВД потрібні додаткові оцінки та дослідження, то вони мають відбуватися в новому ОВД. Тобто, інвестор має пройти процедуру по-новому. Це, до речі, можливо із Боржавою, насправді. Вони можуть розпочати нову процедуру ОВД. Але написати там таке, як раніше, і отримати дозвіл буде не так просто.
Також треба сказати, після Боржави українська громадськість почала активно відстоювати різні інтереси: на Волині це торфовища, там є прецедент, коли використовуючи тактику Боржавських активістів та аргументи кейсу Боржави, добилися скасування висновку ОВД. Також на Кривбасі міністерство передбачило додаткові дослідження для ОВД проєкту “АрселорМіттал”. Тобто, наразі в Україні неможливо вести діяльність, яка шкодить довкіллю – і “протягнути” її за домовленістю з владою.
Люди з інших регіонів звертаються до нас і просять викладати позови, хочуть бачити документацію, логіку справи, вчитися на досвіді Божави.
Ну а на загал, цей кейс свідчить про те, що сам собою закон про ОВД нічого не вартий, якщо не включається громадськість.
Адже є у нас не тільки такі кейси, як Боржава, є такі приклади, як Голосіївський парк у Києві. Там купа людей бореться за нього, але була оголошена процедура ОВД, всі про неї знали, висновок є, а кричать про проблему лише зараз, коли вже видали ОВД.
Це піднімає ще одну проблему: наше суспільство не достатньо експертне — громадськість просто підіймає хвилю обурення, а фахово й аргументовано ставати на захист часто нема кому.
РОЗРАХОВУВАЛИ, ЩО МИ ПОЛІНУЄМОСЯ
- Підготовка до справи, яку ми виграли у першій інстанції, насправді почалася ще два роки тому, коли тодішнє Мінекології оприлюднило повідомлення про плановану діяльність із будівництва ВЕС 120 МВт на Боржавських полонинах, тобто, коли стартувала процедура оцінки впливу на довкілля (ОВД) цього проєкту, – каже науковець, кандидат фізико-математичних наук, активістка руху #saveBorzhava Юлія Бурлаченко. – На той момент проблемою вже зацікавилось багато науковців, тому інформація про старт ОВД розповсюдилась швидко, і до забудовника надійшло багато зауважень, які, згідно з законом, він мав би врахувати при підготовці звіту про ОВД або обґрунтовано відхилити. Втім, методи просування проєкту представниками забудовника не давали підстав сподіватись на їхню чесність при підготовці звіту, тому науковці об’єднались і протягом 2018 року паралельно із залученими забудовником спеціалістами проводили власні дослідження на Боржаві. Так, влітку 2018-го відбулась експедиція з дослідження цінних ґрунтів і наявності цінних видів та оселищ, восени проводились спостереження за міграцією птахів. Дослідження проводились провідними спеціалістами з різних наукових установ України.
У січні 2019 року забудовник завершив підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля – того документу, на основі аналізу якого уповноважений держорган (у нашому випадку – Департамент екології Закарпатської ОДА) робить висновок про припустимість чи неприпустимість реалізації проєкту з точки зору його екологічних наслідків.
І з цього моменту розпочалось найцікавіше. Після кількаденної тиші, поки всі вивчали цей гігантський документ на 1792 сторінки, Facebook вибухнув фонтаном мемів і «приколів» зі звіту щодо Боржави. В описовій частині звіту йшлося про якісь прибережні території, морських птахів, видр, норкові ферми, пропонувалося вивчати риб, – і це тільки ті ляпи, які помітні «простим смертним». Адже не треба бути екологом, щоб розуміти, що на гірській полонині не водяться ні риби, ні видри. Цей звіт ОВД був розрахований на введення в оману кожного, хто полінується перейти за посиланням і почитати першоджерело. Ну, але ми не полінувались, – сміється Юлія.
Звіт з ОВД щодо Боржавської ВЕС виявився повним повторів, копіпастів і плагіату, замість якісних результатів польових досліджень підставлені уривки з чужих статей, які стосуються інших територій, навіть не гірських районів.
Вивчивши звіт, ми замислилися, що з цим усім робити. Згідно з інформацією, наданою у звіті про саме будівництво, Боржаву очікувала екологічна катастрофа.
Результати проведених фахівцями забудовника досліджень, як і очікувалось, не збігалися з дослідженнями незалежних науковців. Попри це, звіт отримав позитивний висновок Закарпатської ОДА. Ми були готові до цього. Тож до департаменту надійшло понад 100 сторінок зауважень від профільних наукових установ, окремих науковців, туристів, спортсменів, місцевих громад — як того вимагає юридична процедура. Але ці зауваження громадськості не були враховані, деякі з них навіть не були розглянуті.
Згодом всі ці порушення лягли в основу позову до Департаменту екології, який подала громадська організація «Міжнародний інститут людини і глобалістики «Ноосфера». У позові вимагалося визнати незаконним і скасувати висновок з ОВД проєкту будівництва ВЕС на Боржаві.
До справи долучилися науковці та місцеві громади. Разом нам вдалося довести суду, що процедура ОВД пройшла із суттєвими порушеннями.
На захист департаменту виступили представники забудовника. Дуже цікаво було спостерігати за їхніми методами роботи. Наведу лише один приклад. Один із запрошених нами свідків – ґрунтознавець Тимур Бедернічек – показав, що в результаті будівництва ВЕС на Боржаві постраждають особливо цінні ґрунти, про них було відомо ще з 1950-х років, на підтвердження цього науковець послався на статтю 1955 року авторів К.А. Малиновського та В.М. Мельничука. Здавалося б, ну що тут можна заперечити? Але адвокат забудовника виявився надзвичайно винахідливим. Він знайшов людину з прізвищем, схожим на прізвище одного з авторів статті: С.І. Мельник. Пана адвоката зовсім не збентежило ні те, що прізвище й ініціали не збігаються, ні те, що знайдений ним пан Мельник народився 1958 року – через три роки після виходу класичної статті щодо Боржави! Але лист із твердженням Мельника, що він не проводив такого дослідження, адвокат направив до суду як доказ сумнівності тверджень свідка про наявність цінних ґрунтів на Боржаві, – каже Юлія.
18 березня суд в Ужгороді задовольнив позов ГО «Ноосфера» у повному обсязі. Це результат майже дворічної роботи дуже великої кількості людей, насамперед – науковців і юристів, – наголошує Юлія.
КОЖНОМУ З НАУКОВЦІВ ТРЕБА БУЛО ВИВЧИТИ ТИСЯЧІ СТОРІНОК ТЕКСТУ
- Роботи справді було багато для кожного, – розповідає еколог Катерина Борисенко, експерт зі Смарагдової мережі. – Одним із переломних моментів у справі я вважаю судове засідання, на якому було проведено допит свідків – науковців, які незалежно проаналізували звіт з ОВД та подавали свої зауваження до нього, що не були враховані. Але головний «переломний момент» у справі Боржави за понад дворічний період боротьби – це власне і є судове рішення на нашу користь.
Чому кейс Боржави є прецедентом? Такі рішення поступово формують судову практику, що спонукатиме суб’єктів господарювання уважніше ставитись до планування проєктів та обговорення їх із громадами, більш якісно готувати звіти з ОВД, а державні органи, що видають висновки з ОВД, – уважніше ставитись до зауважень громадськості, що надходять у процесі ОВД.
НЕДОБРОСОВІСНИЙ БІЗНЕС МАЄ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ДЕШЕВШЕ, ЯК ШЛЯХ МАНІВЦЯМИ
- Насправді це не перший суд, який ми вже вигравали у влади, – акцентує Оксана Станкевич-Волосянчук, еколог, ГО “Екосфера”, Ужгород. – У 2012 році цей же Закарпатський окружний адміністративний суд скасував рішення Закарпатської обласної ради про затвердження «Схеми розташування малих ГЕС на території Закарпатської області», а у 2014 році Львівський апеляційний суд залишив це рішення без змін. Однак суттєва відмінність між цими судовими процесами полягає в тому, що вперше захист природи об’єднав настільки велику кількість людей.
Наші опоненти з самого початку знали, що ми не здамося так просто і вирішили «домовитись» із владою. Тому саме рішення влади оскаржувалося нами в суді.
Я переконана, що на цьому рано ставити крапку, бо ТОВ «Атлас Воловець Енерджи» скористається правом апеляції. Однак перемога в суді першої інстанції має велике значення. У нашому суспільстві, як в інших цивілізованих країнах, «виросте» цінність природи, довкілля – того, що наразі усі вважають дармовим, безплатним. Нашу природу сьогодні традиційно всі сприймають як те, що є завжди, не розуміючи, що саме природні екосистеми в сучасному трансформованому та урбанізованому світі й є найціннішими ресурсами.
А ДАЛІ — КНИГА І... СУДИ!
А що ж буде з Боржавською справою далі?
- Боротьба громадськості та громад за збереження Боржави продовжується, – каже Олег Лукша, директор міжнародного інституту людини і глобалістики "Ноосфера". – Крім того, вже на квітень цього року в іншій справі – з оскарження ГО «Ноосфера» дозволу на будівництво ВЕС на Боржаві, виданого, за нашими доводами у суді, з порушеннями законів Державною архітектурно-будівельною інспекцією (ДАБІ) у Києві, призначено засідання апеляційного суду і Львові. Готуються судові позови і щодо інших етапів просування проєкту ВЕС на Боржавських полонинах з порушеннями чинних законів. Зокрема, йдеться про незаконні, на наш погляд, розпорядження колишніх голів Воловецької і Свалявської РДА, якими ще у 2017 році було надано дозволи та затверджено детальні плани територій під будівництво ВЕС. На черзі громадська експертиза та імовірний позов і до обласної структури Держгеокадастру, рішеннями і діями якої десятки гектарів високогірних і цінних полонинських угідь «плямами» під кожен вітряк і одним розчерком пера раптом «змінили» своє функціональне призначення під цілі промислового виробництва електроенергії та були передані забудовнику в оренду.
Ми, як співкоординатори коаліції «Форум екологічного порятунку Закарпаття», неодноразово публічно пропонували як забудовнику, так і обласній владі, обрати для масштабного проєкту ВЕС іншу локацію на Закарпатті – на передгірних або навіть на рівнинних територіях, де екологічні і ландшафтно-рекреаційні втрати і загрози не були б такими катастрофічними для природи і громад нашого краю.
Ця пропозиція залишається в силі. І ми готові навіть безкоштовно взяти участь у пошуку, дослідженнях і обґрунтуваннях такої нової локації для ВЕС.
Плануємо видати книгу «Врятувати Боржавські Полонини», підготовку до написання якої уже розпочали. Громадськість Закарпаття і всієї України мають право в усіх деталях довідатись про те, як проштовхували цей екологічно шкідливий проєкт.
Тетяна Когутич, Ужгород
Фото: Сергій Гудак, Гаврилишин Валерій, Facebook
