Херсонський мед: крафтова продукція та експорт

На Херсонщині 1554 паспортизовані пасіки, а ще є господарі, які тримають кілька вуликів, як то кажуть, для себе, і не реєструють їх. Серед цього розмаїття найбільша пасіка – у фермерського господарства «Таврійський пасічник», що займається також переробкою меду. А ще український мед має популярність за кордоном – в області є підприємство, що працює лише на експорт, освоївши ринки ЄС та США.

ПРО МЕД-СУФЛЕ І УКРАЇНСЬКУ СТЕПОВУ ПОРОДУ 

Щоб мед їсти, треба не присісти – це так прислів’я каже. А ще треба в ногу з часом крокувати, вважає власник найбільшої на Херсонщині пасіки «Таврійський пасічник» (Голопристанський район) Юрій Лавриненко.

Тут утримується близько 200 бджолиних сімей. Проте виробництво меду в цьому фермерському господарстві – не головне. Це єдина в області пасіка, що займається розведенням племінних бджіл української степової породи й реалізацією бджолопакетів – і це основний бізнес цього господарства. А ще тут розвивають крафтове виробництво – роблять мед-суфле.

«Таврійський пасічник» вирощує племінний матеріал для формування пасік – на території Херсонської й сусідніх областей», – пояснює начальник управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби в області Віталій Боярський.

Власник пасіки Юрій Лавриненко має 35-річний досвід у бджолярстві, проте називає себе аматором, який вчився у професіоналів. Досвідчені пасічники, каже, часто не заглядають у вулики. Шапку-маску одягає, коли йде до бджіл, бо журналісти просять «для картинки». А так, каже, укусів не боїться – жартує, що має імунітет і стежить за поведінкою бджіл. Це як господиня хороша знає, як правильно підійти до власної корови, щоб подоїти, так і він до бджіл своїх має підхід. А помічник пасічника В’ячеслав Логінов (він якраз прибирає у вуликах смужки від кліща, що своє вже відпрацювали), розповідає, що укуси бджіл таки справді мають лікувальний ефект – переконався на власному досвіді.

Юрій Лавриненко розповідає, що колись саме тут була територія колгоспної пасіки. Купив він гектар землі, у 2006 році відкрили фермерське господарство, вирішили питання щодо зони дії племінної пасіки. А ще взяв у оренду 15 гектарів посадки, щоб вберегти від вирубки акацію – мед акаційний люди люблять, а дерева повирубували.

Розповідає, як важко зберегти породу бджіл. Бо зараз спробуй домовитися з приватником, щоб не ставив пасіку ближче, ніж кілометрів за сім-десять – закон про зону дії племінної пасіки є, але з його виконанням проблеми виникають. «Українська степова – сіра, ти й за батьківською лінією дивишся, а вона починає червити і бджолу народжує й сіру, і з забарвленням. Значить, вона спарилася десь у польоті», – ділиться.

За словами пасічника, в тому, що стосується реалізації бджолосімей, його господарство має багато замовлень, що розписані наперед.

А от що стосується меду, то це для фермерського господарства лише побічне заняття. 

«Ми постачаємо мед на хлібозаводи, частина меду йде на виготовлення меду-суфле. У минулому році було 4,5 тонни, 2 тонни продали оптовикам. Цей рік був невдалий через погодні умови – не було дощів. Тонна – навіть говорити не хочу: половину собі взяли, решта лишили у вулику», – розповідає.

Каже, що дуже вже ця галузь залежить від погодних умов: посуха – погано, аномально тепла зима – також бджолі не на користь, бо вона робить багато обльотів і витрачає свій життєвий ресурс.

Питаю, а як радить вибирати мед, щоб не було фальсифікату. Каже чесно: найкраще у знайомих купляти, бо виробництво меду – ексклюзивна справа. Сам перевагу віддає соняшниковому меду – через високу діастазу, вважає, що за антибактеріальними властивостями він набагато сильніший, аніж акацієвий. Не любить рапсового меду. На його думку, за кордоном рапсовий мед користується популярністю, бо вони до нього просто звикли – там немає такого різноманіття медоносів, як у нас в Україні.

А взагалі, ідеальний сезон пасічника такий: спочатку гарно квітнуть сади – повні вулики меду, потім, зазвичай, перерва тиждень-два – і починає цвісти акація. Після акації, коли є дощі, йде рясне різнотрав’я, це саме ті трави, які дають товарний мед. А далі – соняшник.

«Коли йде взяток, коли бджоли працюють, особливо, коли акація цвіте, у них робоча обстановка – це такий тихенький гул. Знаєте, це коли на підприємстві все налагоджено, всі отримують зарплатню, керівництво на своєму місці – там тиша і все робиться, як треба. Там, де є збій якийсь, там багато шуму, а роботи немає. Так само й у бджіл», – каже фермер.

Що стосується меду-суфле, то взагалі уперше крем-мед з’явився ще в 1928 році у Канаді. Технологію його приготування розробив професор бджільництва Елтон Дайс. Крем-мед складається з двох компонентів – цільний мед, до якого додають фруктовий сік у висушеному вигляді або сухофрукти.

У «Таврійському пасічнику» саме цим напрямком більше займається донька Юрія Лавриненка Світлана (вона – голова фермерського господарства). Ідею Світлана Лавриненко підхопила в Instagram, прочитала патент 1928 року, вивчала більш вдосконалені, сучасні версії рецептури.

А робити його на Херсонщині взялися з меду з різнотрав’я, де дрібний кристал. Купили обладнання – кремувальну машинку, мають невелику лінію з розливу.

Зараз виготовляють вісім видів суфле з добавками. Смаки різні – шоколад, банан, ківі, смородина, вишня, обліпиха, малина, полуниця. «400 кг меду переробляють за сезон на суфле, продаємо через інтернет-магазини. Що стосується добавок – то їх у меді-суфле лише 4-5%. Це натуральний сік фруктів у вигляді порошку. Раніше ми такий порошок закупляли за кордоном, але тепер його почали виготовляти в Україні й він, до речі, набагато смачніший», – розповідає Юрій Лавриненко.

Зараз розмірковують над тим, щоб розширити виробництво. Щоправда, треба ще привчити українців до смаку меду-суфле. Продовжують шукати власного клієнта, адже все таки мед-суфле дорожчий за мед. «Розвертаються» уже й на туристичну галузь. 

МЕД ДЛЯ ЄВРОПИ ТА США

Якщо «Таврійський пасічник» – це крафтове виробництво, то у місті Олешки розташований потужний виробничий комплекс «Програма Мед» групи компаній «Содружество», що займається експортом меду. 

«Ми заготовлюємо мед у дев’яти областях України, звичайно, й на Херсонщині. Потужність нашого підприємства – 6 тисяч тонн на рік, стільки ми можемо спокійно заготовляти, переробляти та експортувати», – розповідає начальник виробництва Олександр Ніконов. Працюють лише на експорт – український мед відправляють у Німеччину, Данію, Норвегію та США. Уже ведуть підготовку для того, щоб вийти на ринок Китаю.

Розповідає, як суворо на підприємстві дотримуються вимог законодавства – й українського, і ЄС, і США. Каже, український мед цінують через смакові якості, яких у закордонного меду немає.

Спочатку мед, що надходить з областей, проходить внутрішній контроль перед переробкою, далі обов’язковий контроль Держпродспоживслужби – перевіряють готову продукцію.

Третій етап – дослідження у закордонній лабораторії. Пояснює, що на експорт мед відправляють у 200-літрових бочках (середня вага 290-300 кг). А вже на місці ті, хто його закуповують, продають споживачам у роздріб.

«Минулого року в цей час ми вже були заготовили близько 500 тонн меду, у цьому практично нічого ще не купили – неврожай, ціна росте. А замовлення є, як ніколи», – ділиться Олександр Ніконов.

 «У цьому році всі пасічники скаржаться на поганий медозбір, який пов’язують з відсутністю опадів», – коментує начальник управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби в області Віталій Боярський.

Як повідомили у Департаменті розвитку сільського господарства та зрошення ОДА, за підсумками 2019 року в області налічувалося 89,4 тис. бджолиних сімей – і це удвічі більше, ніж у 2018 році. Виробництво меду в області становило рік тому 929 тонн (80,7% до рівня 2018 року). На зменшення виробництва меду вплинули погодно-кліматичні умови.

Проте, як зазначають в ОДА, галузь бджільництва сьогодні є однією з найбільш динамічних в аграрному секторі. За останні 10 років експорт меду збільшився у сім разів.

Обсяг експорту меду з області за результатами 2019 року склав 2599,5 тонни, що становить 0,11% до загального обсягу експорту агропромислової продукції з області за вказаний період. У 2018 році херсонський мед експортувався до 8 країн, а у 2019 – вже до 11 країн, 8 з яких – країни ЄС: Австрія, Бельгія, Болгарія, Естонія, Іспанія, Німеччина, Польща, Чехія. Крім того, херсонський мед у 2019 році направлявся до Норвегії, США та Канади. Найбільші обсяги меду (78,4%) проекспортовано до Іспанії – 846,2 тонни.

Обсяг експорту меду з області за результатами І півріччя 2020 року склав 1582,2 тонни. У порівнянні з обсягами експорту меду за відповідний період 2019 року (1356,2 тонни), присутня позитивна динаміка, зокрема у І півріччі поточного року обсяг експорту меду збільшився на 16,7%.

Мед експортувався цьогоріч до трьох країн ЄС: Естонії, Німеччини, Чехії. Найбільші обсяги меду (88,8%) проекспортовано до Німеччини – 1405,4 тонни.

Ірина Староселець, Херсон – «Таврійський пасічник» – Олешки
Фото автора та пресслужби ГУ Держпродспоживслужби в області