Бальнеологічний курорт Трускавець має світову популярність. У цьому я переконалася, навіть перебуваючи в 2015 році за кордоном, у США. Про лікувальні властивості тутешніх мінеральних вод, виявляється, чув багато хто за тисячі кілометрів…

Цей курорт розкинувся серед чарівних пологих лісистих схилів у передгір'ї східних Карпат у долині гірської річки Воротище. Тут лікує вода, чисте повітря і, звичайно, фахівці - інфраструктура лікувально-курортних закладів досить розвинута.

Але світова пандемія цьогоріч внесла корективи і перш за все вдарила по курортній галузі та бюджету міста. Як переживає сьогодні цей нелегкий час Трускавець, які проблеми вирішує, які будує плани і на що сподівається, розповів мер міста Андрій Кульчинський.

- Як вплинув карантин на курортний сезон у Трускавці?

- У нас у Трускавці такого випробування ще ніколи не було, при жодних епідеміях у попередні роки, коли був свинячий, пташиний грип. І на початку нинішньої війни - це теж був шок для всієї країни, який відразу бив по курортній галузі. Але я завжди наводжу приклад, що навіть у часи Другої світової війни наш бювет був відкритий. А зараз 4 місяці був закритий бювет, закриті всі санаторії, готелі, пансіонати. Практично місто, а воно є моногалузеве, припинило свою діяльність. І жодне місто у Львівський області і, думаю, навіть в Україні не відчуло так боляче цей удар, як Трускавець. Кілька місяців поспіль у нас виконувався бюджет наполовину. Так, ми всі соціальні програми виконали, всі платежі, які мали дати бюджетній сфері – працівникам дитсадків, шкіл, бібліотек - ми заплатили зарплату. Але у нас різко затяглися пояси, ми мусили економити на всьому – на будівництві, реконструкції, на придбанні для міста чогось нового. Реконструкції і ремонти, які зараз відбуваються – все за рахунок залучених коштів, це або державні, або обласні бюджети, або якісь спонсорські гроші.

Але ми таки вистояли, відновилися. На відміну від інших курортів в Україні в Трускавці сильна медична сторона – це 600 лікарів і 2 тис. працівників середнього та молодшого медичного персоналу, вони розуміють небезпеки і знають, як їх уникати або як лікувати. Тому Трускавець готовий до таких викликів. Тому у період карантину наші підприємства – санаторії, готелі вже почали працювати. Вони зараз спокійно працюють без ажіотажу, без героїзму. Зрозуміло, багато речей потрібно було підготувати, але ми все зробили.

- Чула, що в період карантину на обсервації у Трускавці перебували військові?

- Наш військовий санаторій у Трускавці після окупації Криму став найбільшим таким санаторієм в Україні. І коли постало питання, де забезпечити перебування на карантині військовим, які приїжджають з якихось місій з-за кордону, або їдуть на місії, і потребують двотижневого перебування в ізоляції, ми це зробили саме тут. І всі працівники не побоялися і працювали, серед них, до речі, і моя дружина, теж не ховалася, не тікала на лікарняні, у відпустки, а вийшла і займалася цими людьми. Хоча той період був такий негативно-ажіотажний, усі боялися, бо у страху очі великі. Але треба було брати на себе відповідальність, і попри все, ми впоралися.

- То скільки сьогодні працює вже курортних закладів у місті?

- Майже всі включилися, хтось більш успішно, хтось - менш. У серпні вже у нас санаторії були завантажені на 40%. Це, звичайно, у порівнянні з серпнем минулого та позаминулого року - небо і земля, але якщо говорити про чотири місяці нульової завантаженості, то це вже величезний крок уперед. Зараз діти пішли до школи, і перша декада вересня завжди є трохи зменшення, ну а далі знову буде зростання.

Я спілкуюся безпосередньо з керівниками майже всіх курортних закладів міста. Ми останні кілька років маємо клуб готельєрів, рестораторів, керівників санаторіїв і безпосередньо за чашкою чаю спілкуємося неофіційно, вони розказують про свої проблеми, я - про наші здобутки, синхронізуємо свої погляди. Я розумію, куди мені рухатися як керівнику міста, що робити, і вони це чують і розуміють.

- Хто більше постраждав – великі санаторії чи маленькі вілли?

- Взагалі у Трускавці є 76 курортних закладів: 33 готелі, 18 санаторіїв, 7 пансіонатів і 18 вілл. В останні місяці після жорсткого карантину працюють 19 готелів, 15 санаторіїв, 3 пансіонати та 5 вілл. Напевно, маленькі вілли трошки більш універсальні в цій ситуації. Думаю, там менше потрібно створювати засобів безпеки. Там є кілька гостьових кімнат, у які взагалі можуть бути автономні входи, і це є менша небезпека. Набагато більше вкладень у безпеку потрібно у великих санаторіях. Наприклад, я дізнавався в готелях «Міротель» і «Ріксос», кожен з них вклав до 1,5 млн грн у різні засоби безпеки. Це величезні гроші. Вони вкладають у безпеку, але кожний клієнт бачить, що його цінують, за ним слідкують, він розуміє, що він у безпеці. За великим рахунком, санаторії – це лікувальні установи, де є медперсонал, власна лабораторія, кабінети діагностики і лікування. Там постійний потік людей. І вимоги до безпеки там високі, постійно все обробляється кілька разів на день. І у них не тільки самоконтроль, їх постійно контролює і Держпромнагляд, і міська комісія. Тому зараз перебувати у санаторіях відпочивальникам безпечно, це 100%.

- Як виглядає ситуація з бюджетом міста у порівнянні, наприклад, з минулим роком?

- У нас 2018 та 2019 роки були рекордні по кількості відпочиваючих за останні 10 років. Офіційних – це близько 200-300 тисяч за рік. Але це люди, які приїжджають на 2-3 тижні на відпочинок. Ми торік замовляли спеціальну службу, яка проводила соціальні дослідження і аналізували, так ось, найбільш бюджетний відпочивальник може залишити у Трускавці до 10 тис. грн. А ті, хто мають більше грошей, а це переважно іноземці або багатші люди серед українців, їх теж немало в Трускавці, залишають кілька тисяч доларів в місцевому бізнесі. Це я говорю про готелі і дрібний бізнес, що обслуговує курортну галузь.

- А що можете сказати про туристичний збір у Трускавці?

- Туристичний збір у нас є дуже ліберальний. Один із найнижчих в Україні - в межах 10 грн з людини. Та існує проблема – не всі сплачують цей податок. Якби усі платили туристичний збір, це було б 15-20 млн грн. У 2019 році надходження до бюджету міста від туристичного збору склали 5 млн грн. Призначення туристичного збору – це вклад у розвиток туристичної інфраструктури: благоустрій парків, центральних вулиць і тих, що прилягають до санаторіїв і готелів, освітлення, прибирання, безпека.

- Яка сьогодні ситуація з COVID-19 у місті?

- Це таке делікатне питання. На щастя, у нас в Трускавці немає зараз великого спалаху COVIDу, порівняно з іншими територіями. Це, знову ж таки, я пов’язую з тим, що в нашому місті багато медпрацівників, тобто рання діагностика є майже в кожній квартирі. Всі розуміють, що треба робити і всі розуміють відповідальність, що стосується карантину. І це якраз нас і рятує в цій ситуації.

- А є випадки хворих медпрацівників у місті?

- Є такі, але, на щастя, небагато.

- Розкажіть про географію відпочивальників у Трускавці. Звідки вони приїжджають?

- Цього року ми трошки “осиротіли”. Адже 25% наших туристів – іноземці, і це дуже велика цифра. Якщо порівнювати довоєнний період, то на першому місці тут були росіяни, зараз вони зникли. І нам вдалося за 3 роки замістити ту нішу поляками - торік до нас приїхало близько 40 тис. поляків, це дуже багато. Я хочу підкреслити, що такої кількості туристів із Польщі немає на жодному курорті у Західній Україні. Чимось ми їх переконали, що саме в Трускавці безпечно, що тут добре запроваджені методики лікування і, мабуть, це пов’язане й зі спільною історією.

Отже поляки з великим відривом на першому місці, а далі - мешканці Білорусі, Молдови, Азербайджану, Узбекистану, Казахстану, Німеччини, США, Ізраїлю. От з Ізраїлю торік гостей у нас було більше, ніж із Росії.

- А як вони добираються до Трускавця?

- По-різному, але коли ми робили дослідження, то особливих претензій до добирання не було. Це поїзди. Є прямі з Києва, з Дніпра, й ось кілька тижнів тому відновився скасований у 2012 році рейс із Харкова, є ще електрички. Дуже добре розкрутився аеропорт у Львові, ми добилися в Азербайджані прямих бюджетних рейсів до Львова, і кількість азербайджанців-відпочивальників значно зросла. За останні кілька років суттєво покращилася і якість автодоріг до Трускавця. Є дві якісні дороги зі Львова. І, якщо ми говоримо про відпочинок у Трускавці наших гостей, то він не обмежується тільки нашим містом, а за бажанням можна поїхати в межах Львівської області, чи в межах Західної України або навіть перетнути кордон із Польщею, такі опції теж є. Ну, зараз просто COVIDний період, але якщо його за дужки відкласти, то дуже багато туристів користуються цим.

І дорога, і логістика, і пропозиції нині сучасні, широко представлені і доступні. Людям це подобається. Якщо говорити про те, де географічно розташований Трускавець, то вже за кілька кілометрів - перший хребет Карпат, практично ми в горах. Ну і багато пропозицій ще з’явилося – і зоопарк дуже великий, і дельфінарій, і гірськолижні сучасні спуски з підйомниками, сніговими пушками тощо. Ми це розвиваємо, бо розуміємо, що наші гості не повинні скучати в Трускавці. Це сучасна мультипропозиція для нашого курортника.

- Чому потяг із Білорусі, з Могильова, зараз не їздить до Трускавця?

- Він їздить до Львова. І у нас є такі пропозиції з логістики, що коли приїжджає група туристів у якийсь санаторій, або санаторії між собою компонуються і присилають автобус за відпочивальниками.

Через COVID були закриті всі поїзди. Щоб швидко відновити, ми поїхали до керівника Укрзалізниці, поспілкувалися. Була дискусія, ми навели свої аргументи і було відновлено всі потяги.

- А питання про Інтерсіті поставало?

- Воно постає. Я особисто цікавився, коли Інтерсіті їздив із Києва до Трускавця і приймалося рішення про скасування, тоді дуже мало людей ним користувалося. Усе залежить від того, який до нас турист їде. Якщо багатий, звичайно, йому потрібна ця пропозиція Інтерсіті. Ми над тим працюємо, капіталізуємо місто новими проектами, зацікавлюємо людей із центральної та східної України, які хочуть приїхати у Трускавець і скористатися Інтерсіті.

- Зазвичай до Трускавця їдуть лікуватися мінеральною водою «Нафтуся»…

- «Нафтуся» у Трускавці була, є і буде. Це єдина вода органічного походження на базі нафтоподібних речовин. Такої унікальної структури, немає ніде. Є води подібні, але вони з інших органічних речовин, не з нафти. Сама «Нафтуся» створена на основі нафти. Але навколо Трускавця є поклади калійної та харчових солей. Навіть весь Трускавець – на великому підземному соляному морі, і все воно перемішуючись одне з одним створює унікальну пропозицію – води «Нафтусі», «Софії», «Марії» та інші.

- Ще десь є «Нафтуся», окрім Трускавця, може, навколо?

- Ще раз наголошую – тільки в Трускавці є «Нафтуся», яка запатентована, а в інших курортах, коли там говорять, що це «Нафтуся», то там вода на зразок «Нафтусі», але не вона. Є таке хибне враження у людей, що коли є запах сірководню, це є ознака «Нафтусі». Сірководень не впливає на лікувальний ефект, це побічна річ. Окремі свердловини родовища є більш багаті на сірководень, є слабші, але органіка та мікроорганізми є всюди в Трускавці.

І ще на відміну від інших курортів, у Трускавці йде постійний моніторинг складу води, органіки, мікробних чисел тощо. І, якщо вода подається в бювет, ми відповідаємо за її якість. Її досліджують щодня. А раніше вона була досліджена ґрунтовно: 12 докторських робіт, 25 кандидатських та близько 110 монографій написано про наші лікувальні води. Жоден курорт України, а можливо, і всього колишнього Радянського Союзу цього не має.

- І все ж таки, чому зараз уся вода в бюветі стала платною?

- Я би трохи по-іншому сказав: вона була платна ще з часів Радянського Союзу. Якщо брати часи Польщі, то тоді доступ взагалі був дуже обмежений, користувалися цією водою багаті туристи, тільки вони могли собі це дозволити. Це був такий топовий польський курорт.

У такому вигляді бювет існує з 1960-х років. При Радянському Союзі його обслуговування потребувало постійних грошей. Тому що родовища - на глибині, треба було воду качати постійно насосами, потрібен був персонал, який обслуговує, прибирає бювет. Постійно людям слід платити зарплату, бо є лабораторія, потрібні реактиви і т. д. Фактично, це вкладалося в путівки, або в курсівки завжди і в Радянському Союзі, і в пострадянський період. Єдине, що прийшов час, коли профспілки чомусь вирішили продати свої санаторії і бювети. Це було в 2004 році, коли пройшла приватизація. Бювет до цього був профспілковий, а це по суті одна з форм громадської власності. Ми говоримо, що надра належать усім громадянам України, але обслуговування є платним, тож хтось це робить і хоче отримати прибуток. Тоді прибуток отримували профспілки, а з 2004 року - приватні власники. На початку 2020 року власник бювету «Трускавецькурорт» продав його іншій приватній групі. Форма власності лишилася та сама, змінився лише власник. Після профспілки це другий приватний власник бювету.

- А хто це?

- Я можу говорити, що власниками бювету є ТОВ «Трускавецькі лікувальні води». Хто є власником цього підприємства? Це громадяни України, наскільки мені відомо. На початку року це були чотири людини, їхні прізвища відомі, бо є в реєстрі. Хто є власником зараз, чи змінився він на даний момент, - інформації не маю наразі.

- І оце його нововведення – платний вхід для всіх у бювет?

- Нововведення це теж не від доброго життя. Бо багато санаторіїв, користуючись тим, що система відпуску була вільна – приходиш, натискаєш кнопку і наливаєш скільки завгодно. Приблизно тільки 40% санаторно-курортних закладів оплачували користування водою в бюветі. Пішла серйозна стагнація, аварійність, тому верхній бювет зараз тимчасово закритий, бо капітальних вкладень не було взагалі. Просто утримували якось, платили людям зарплату, робили мінімальні дослідження - і все. На цьому робота бюветів вичерпувалася. Прийшов новий власник, у нього інші плани, він розуміє, що треба щось у цьому житті міняти.

Зрештою, тут ще є питання з вимогами Антимонопольного комітету. Він вимагав урівняти можливості тих санаторіїв, які постійно чемно платять за «Нафтусю» і тих, які не платять, користуючись певними прогалинами законодавства. І поставити платний відпуск води. Тож це і зробили.

- Жителі Трускавця теж повинні платити за «Нафтусю»?

- Хочу наголосити, що ми в Трускавці запровадили через рішення міської влади програму оздоровлення містян, і ми надаємо можливість користуватися «Нафтусею» всім мешканцям Трускавця безкоштовно. Для цього треба прийти до свого сімейного лікаря і зараз, у карантинний період довести, що ти здоровий, що в тебе немає коронавірусу, чи якогось подібного захворювання, немає протипоказань - і ти отримуєш бланк від лікаря, що тобі показана така-то вода. Тоді йдеш із цією довідкою в бювет, отримуєш карточку трускавчанина і користуєшся «Нафтусею». До речі, вже більше місяця діє ця програма з безкоштовного відпуску води для трускавчан, але нею скористалися лише 100 городян. Тобто, немає ніякого ажіотажу. Люди просто розуміють, що вони можуть прийти і завтра, і через місяць, і через півроку, тож заспокоїлись. Ця програма є і буде завжди. Вона затверджена сесією міськради, а з 1 січня на наступний бюджетний рік буде діяти для всіх мешканців Трускавецької ОТГ. І це буде справедливо.

- А з чого формується ціна на «Нафтусю»? Чому вона саме така - 2,4 грн за 100 грамів?

- Ціна на воду формується з оплати за надра, за оренду, за нерухомість, з зарплати всім працівникам «Лікувальних вод», а це десь близько 80%. Є ще комунальні оплати, їх не раз перевіряли, зокрема й за нашим зверненням в Антимонопольний комітет, і там поки що якихось особливих порушень не виявлено. Тобто вона, напевно, економічно обґрунтована.

Але знов наголошую, що ми не можемо впливати на ту ціну, бо це є приватна структура. Вони в бюджет платять податки. Ну, і важлива безпека перебування в бюветі, споживання води.

- А є вже капіталовкладення сюди нового власника?

- Зараз ми бачимо, що вони зробили реконструкцію площі перед бюветом. Це за їх рахунок, і вийшло гарно. На міській землі близько 115 млн грн вклали у реконструкцію нової площі.

- Знаю, що і в курортному Моршині мінеральна вода платна…

- Так, у Моршині вже 10 років це є. Буквально минулого тижня приїжджав на засідання клубу готельєрів і рестораторів, керівників санаторіїв мер Моршина, ділився досвітом. Він не бачить у цьому абсолютно ніякої проблеми, бо у них вже 10 років мінеральна вода є платною.

- Які залишаються больові точки у Трускавці сьогодні? Є у вас питання до державної влади щодо вирішення якихось проблем міста?

- Ми очікуємо указу президента щодо парку, його проєкт уже затверджений Кабміном. Це про надання нашому парку, площа якого 54,46 га, статусу державного. Також ми працюємо, от зараз вклали гроші в підготовчі документи щодо надання нашому курорту статусу державного значення. Сотні тисяч гривень уже в це вкладено. Для чого? Це, з одного боку, така капіталізація промоційна курорту, а з другого - воно відкриває двері і можливості для капіталовкладень з боку області і держави, чи грантових якихось грошей. Коли ми без цього статусу залучили за нашу каденцію кожну третю гривню фактично ззовні, то, думаю, це допоможе.

Державний статус дає певні охоронні речі, є стримуючим фактором від якогось такого хаосу на курорті. Бо ми живемо в такий період, що створюються нові закони і підзаконні акти, рішення уряду, які містять прогалини. І ними можуть скористатися. Мені як трускавчанину, як міському голові потрібен захист. Я бачу його в статусі курорту. І хто хоче працювати в Трускавці, той повинен буде працювати за цими правилами. Не розумію, чому це раніше не було зроблено, бо про це говориться з моєї ініціативи і ще кількох депутатів ще з 2005-го чи 2006-го року, коли було рішення сесії про те, що мусить початися процедура надання курорту державного значення. Але чомусь цього 15 років ніхто не робив. Ми от займаємося цим уже три роки.

- Так, це дивно, що всім відомий курорт ще не має статусу державного…

- Хтось дивиться на курорт, як на чистий бізнес, а хтось - суто як на курорт і первинне - це лікування і перебування. Зараз ми говоримо не тільки про місто, а про все майбутню Трускавецьку ОТГ. Ті всі села, які приєднуються, вони абсолютно логічно лягають у структуру майбутнього розвитку. Це і гірські території, і території з озерами, вони будуть включені у структуру державного курорту, це все буде взаємопов’язане. Воно буде під захистом держави. Тут буде і захист, і можливості. Бо, коли говорити, що ми отримаємо тільки "дощечку золоту" - оцей статус, то, звичайно ж, це не наша ціль. Наша ціль - отримати захист і можливості.

- Яку перспективу розвитку міста ви бачите?

- Ми повинні твердо завоювати не тільки статус курорту №1 в Україні, ми вже почали розвиватися у західному напрямку, в європейському. До нас приїжджають туристи з-за кордону, як я говорив, 25% - іноземці. Ми хочемо, щоб їх приїжджало більше. Хочемо показати, що ми є європейським містом. І ті стандарти, які в нас уже запроваджені, мають поширитися на всю територію Трускавецької громади. Це питання часу, і ми це зробимо.

- І все ж конкретизуйте свої плани. Що робитиметься у Трускавці?

- Найближчим часом ми приймаємо в спільному проєкті зі Східницею, Бориславом та облдержадміністрацією заявку на наступний рік, де є вже вкладені гроші з кожної території в будівництво в околицях Трускавця величезної туристичної інфраструктури. Це вело- та пішохідні доріжки, і це близько 13 млн грн, куди має все вкластися - й оглядова вежа в першому карпатському хребті, де є унікальна можливість подивитися на Трускавець, Львів, на Івано-Франківськ, загалом, на Карпати. Така можливість буде тільки в Трускавці. З’явиться така нова туристична карта. Тобто це будівництво нових можливостей навколо водойм і дорожня логістика, яка зараз активно розвивається в околицях Трускавця, і яка повинна й далі павутиною такою охопити все. Нам потрібно це, це питання архіважливе, і ми цим будемо займатися відразу, невідкладно.

- А ось дорога при виїзді з Трускавця все літо була перекрита. Що з нею?

- Це дорога державного значення. Через провалля рішенням комісії облдержадміністрації була перекрита. Зараз почалися активні роботи з будівництва нової об’їзної дороги Трускавця вартістю 240 млн грн. Вже виділено на цей рік 120 млн грн, там на очах усе змінюється, там величезна кількість техніки, проведені вже всі дослідження, всі процедури.

Крім того, можливо нам вдасться відновити й ту стару дорогу, я не виключаю цього. Зараз науковці мають сказати твердо – вона є безпечною чи ні, і яка ціна цього питання. Якщо це до 10 мільйонів, ми в це вкладемо гроші. Поки що це питання залишається відкритим. Але воно не відкидає важливості будівництва нової об’їзної дороги, бо багато транзитного транспорту завжди їхало через Трускавець, створюючи небезпеку ДТП, загазовуючи місто. Зараз великий потік транспорту буде уникати Трускавця, і це важливо. Це теж є ознака капіталізації.

Ця об’їзна дорога буде побудована максимум до кінця наступного року, можливо, навіть до літа при тих темпах, якими зараз вона будується. Тендер виграла «Автомагістраль-Південь». Відома фірма, що має добру репутацію.

- Які ваші прогнози у зв’язку з COVІD? Тим більше, що ви за фахом — лікар.

- Трускавець наразі в «зеленій» зоні за карантинними вимогами з точки зору кількості нових захворювань. Місто працює в звичайному режимі, але дотримуючись норм карантину.

Трускавець навіть скористався цією паузою, що була. Коли тимчасово закрився бювет і заклади відпочинку, дуже багато санаторіїв вклали гроші в модернізацію, в лікувальну базу, в спальні кімнати. Скажімо так, вони якісно переоснастилися. Будівельну галузь та інвесторів це теж не відволікало, будинки й нові готелі зводилися у період карантину.

- Як ви ставитися до можливої другої хвилі коронавірусу?

- Це все дуже суб’єктивно – друга хвиля, перша. Знаєте, ми вже навчилися з цим жити. Страх пройшов. Це було питання часу, якихось активних дій з боку кожної людини чи влади. Ми всім необхідним забезпечили медицину, наші підприємства, спілки співвласників житла. Вони розуміють, що треба робити, щоб жити в безпеці в період пандемії.

- Скажіть, а що зміниться з появою у жовтні Трускавецької ОТГ? Що очікуєте від держави?

- Ми хотіли би, щоб держава трохи більше вкладала грошей у курорт. Ми даємо у вигляді податків державі величезний ресурс, а взамін отримуємо крихти. З наших прибутків у нас держава забирає, вважаючи, що ми надто багаті, десь 1,5 чи 2 млн грн щороку на бідні території. І в мене виникає питання: якщо ми багаті в очах держави, то ви не заважайте нам жити і працювати, забираючи ресурс, ми ж можемо капіталізувати це ще більше. Ми можемо ще більше для держави заробляти того самого податку на додану вартість чи інших. Але я розумію, що це таке філософське питання, що потребує певних дискусій.

А коли утворяться ОТГ, я думаю, тоді мали би зняти оці реверсні дотації, і кошти з міста не повинні були б забирати, а залишали б те все на території. Воно буде трошки розмиватися селами. Я спеціально возив кількох голів наших сіл, майбутніх членів Трускавецької громади в Німеччину, показати, як села виглядають у Німеччині. Щоб вони зрозуміли, які масштаби змін їх чекають. Воно не відразу станеться, але ми в тому напрямку рухатимемося. Мусимо бути оптимістами.

Олена Колгушева, Трускавець

Фото надані пресслужбою Трускавецької міськради