Сумне життя села Веселого

Село Веселе на Старобільщині з 1 січня залишилося без лікаря і, по-суті, взагалі без медичної допомоги для його мешканців. А незадовго перед тим Веселівська громада позбулася суб’єктності: її приєднали до Чмирівської ОТГ, хоча та не набагато більша. Слід однак визнати, що керівники останньої значно амбітніші в порівнянні з колегами з Веселого. Тепер уже колишніми… Чи пов’язане бажання лікаря Веселівської амбулаторії перебратися на роботу до Старобільська саме із таким бюрократичним «аншлюсом» – не скажу. Просто є факт: селян тепер нема кому лікувати.

ПЕКЛО

Про ситуацію у Веселому я довідався від священника тамтешньої церкви Володимира Маглени. Спочатку прочитав його пост у Facebook, потім поспілкувались телефоном. О. Володимир – знаменитість всеукраїнського масштабу, він був першим на Луганщині, хто змінив московський омофор на щойно відроджену Православну церкву України.

«Медицина в нашому селі все-таки померла. Швидше, ніж ми припускали. Хоч як ми намагалися вирішити проблему, стало тільки гірше. Лікар наш передумав залишатися і тепер працює в місті. Сьогодні відключили електрику навіть у старій амбулаторії й готують її до закриття. Медсестри тепер працюватимуть у місті. Не знаю, чим вони будуть добиратися до міста, адже автобус у нас ходить в місто три рази в тиждень – середа, четвер і субота. До міста 27 км. Без медичного обслуговування залишилося дев’ять сіл», – написав він на своїй сторінці в соцмережі.

У розмові з кореспондентом Укрінформу Маглена додав ще пару вражаючих штрихів, загалом схарактеризувавши ситуацію як «пекельну». Священникові, звичайно, краще знати, як виглядає пекло, але він усе ж порадив звернутись за деталями до депутата Чмирівської сільської ради Олександра Рябоконя.

- У нас місто переманило з села лікаря, а нас, дев’ять сіл, кинули, – відповів на моє запитання депутат. – Старобільськ сказав: «Ми вас приймати не будемо, їдьте до своєї Чмирівки». А там лікарів немає.

- Зовсім немає?

- У нашій громаді вісім тисяч населення, а лікарів вистачає усього на дві тисячі. Решта людей уже не потрібні нікому. У Веселому нова амбулаторія, машина до неї. Яку не використовували за призначенням, а катались до міста. І зараз катають. У нас же фельдшерсько-акушерські пункти залишаються, то вони тепер хочуть і їх закрити.

- «Вони» – це хто?

- Районний центр. Медсестрам кажуть: «Будете їздити на роботу в місто». За тридцять кілометрів? Доріг немає, автобусів. Щоб вони кинули роботу самі. Раніше дорогу долали за 15 хвилин, а зараз годину їдемо. На машині! (сміється). Дивне враження складається. Нам казали, що громада може утримувати і лікаря-стоматолога, й гінеколога, і кого хочеш. А тепер наша ОТГ каже: «Тільки сімейний лікар і дві медсестри з ним. Усе. Більше нікого не маємо права утримувати». Як це так виходить? Вісімдесят відсотків бюджету іде тільки на апарат громади, а медсестри й фельдшери їм не потрібні.

ОДИН ПЛЮС ОДИН ДОРІВНЮЄ...

За поясненнями я звертався до ширшого кола обізнаних фахівців, ніж ті, кого тут назвав, але не всі погодились фігурувати в тексті. Отже, Веселівська громада офіційно була зареєстрована ЦВК 30 червня 2019 року, а сам процес її створення почався ще в 2018-му. Але в році минулому якісь товариші в Києві вирішили адміністративну реформу пришвидшити, що в даному конкретному випадку завершилось приєднанням Веселівської громади до Чмирівської. У жителів Веселого і решти сіл Веселівської ОТГ згоди ніхто не питав.

Тоді ж, 12 червня 2020 року, Кабмін затвердив утворення Старобільської міської територіальної громади. Оскільки Старобільськ був – власне, й залишився – районним центром, тут розмістили створений у межах реформи системи охорони здоров’я Центр первинної медико-санітарної допомогти (ЦПМСД). Громади району «розбіглися», а Центр залишився там, де йому логічно було залишатись. Тільки тепер він став не районним, а опинився під опікою Старобільської міської ради. В принципі – нічого страшного: свіжостворені громади, хто захотів, уклали договори із Центром, той – із Національною службою здоров’я України, звідки йде фінансування у відповідності з числом укладених з потенційними пацієнтами декларацій.

Але у Чмирівській ОТГ біля керма опинились гордовиті й самодостатні люди, які вирішили остаточно відокремитись від колишнього райцентру – і забрали медицину під себе.

- Ми приєднались до Чмирівки – а бюджет залишився минулорічний, – каже Олександр Рябоконь. – Ми кажемо: нехай той самий лікар, який у нас працював, підпише з нами декларації; нехай приїжджає до нас хоч раз на тиждень, а ми будемо оплачувати опалення, газ, світло в амбулаторії. Але начальниця Старобільського Центру ПСМД категорично на це не погоджується. Якби наш лікар перевівся в ЦПСМД, наші декларації пішли б за ним. А вони схитрували. Спеціально звільнили його, щоб скинути наші декларації і щоб прийняти його для своїх старобільчан.

Так, до слова. З того, як описана ситуація вище, може скластися уявлення, буцімто Веселе – це якісь глухі задвірки. Це, м’яко кажучи, не зовсім так. У селі здавна працює радгосп-технікум, а після початку війни сюди переїхав Луганський державний аграрний університет. Тож тепер Веселе, як не крути, – університетський центр, і перспективи вимальовувалися непогані.

– Коли була Веселівська ОТГ, ми утримували всіх – і медсестер, і фельдшерів. Перед виборами ми укрупнилися. Казали, грошей у них багато, а тепер, виходить, немає. Нащо тоді було забирати первинну медицину в нас? От у Шульгінці (село на півдні Старобільського району, центр Шульгінської ОТГ – ред.), коли їхню громаду укрупнювали, вони собі нічого не забрали – і в їхніх селах усе нормально з цим. Наш новий голова каже: «Ми шукаємо лікаря; ми не можемо взяти медсестер…» Зараз медсестри покинуть роботу, на біржу підуть – чи куди там… Лікар знайдеться – медсестер не буде. А молодих нема, ніхто не вчиться. Це вже буде, як кажуть – всьо! Віддалені села залишаються без нічого. Ми тут на краю – в нас і дорогу не роблять… Є в нас радгосп-технікум; діти вчаться, але доїхати неможливо. Інтернету тут нема. Зібралися дітей вчити «на удальонкє», а вишка, яка роздає інтернет, за двадцять кілометрів стоїть…

ЩО МОЖЕ «ОБЛАСТЬ»

Веселівці хочуть зустрітись із головою обласної адміністрації Сергієм Гайдаєм, аби розповісти про своє скрутне становище. Не знаю, чи вдалося б мені зустрітись із Сергієм Володимировичем і передати йому побажання селян, якби він не пішов у відпустку. А от з директором Департаменту охорони здоров’я Юрієм Стогнієвим ми поспілкувались. І виявилось, що він про біди Веселого знає.

- У Веселому працював лікар Скребцов Євген Якович. Дуже довго працював, більш як 20 років. З якихось причин вирішив звільнитись, і 31.12.2020 він перейшов працювати до Старобільського Центру ПМСД. Я вчора з’ясував: він написав заяву і буде працювати в амбулаторії Старобільської ЦПМСД. У зв’язку з тим, що в нас відбулась територіальна реформа, у районі сформувались громади, зокрема Старобільська ОТГ і Чмирівська ОТГ. І в одній, і в іншій створені Центри первинної медичної допомоги. На жаль, на даний час ОТГ не може надати лікаря у Веселівську амбулаторію, тому всі мешканці села можуть звертатись до свого сімейного лікаря – Скребцова – з яким були підписані декларації, а також укладати нові декларації із Центром ПМСД Чмирівської ОТГ. Труднощі у тому, що цим людям необхідно буде звертатись до вищеназваних центрів. Учора я спілкувався з генеральним директором Чмирівського ЦПМСД Моісеєвим Романом Юрійовичем, який пояснив, що зараз у них півтори ставки сімейного лікаря, у якого є ще фонд на 600 декларацій і 0,5 ставки лікаря-педіатра. Складність ситуації в тому, що мешканцям Веселого доведеться їздити у Чмирівку підписувати декларації. Або в Старобільськ. Чмирівський ЦПСМД має договір з НСЗУ, дійсний до квітня; у квітні вони будуть подовжувати його дію.

…Веселе останній раз я проїжджав у 2014 році. Село лежить на дорозі, яка зв’язувала Старобільськ з іншим райцентром – Марківкою – і проходить через Чмирівку. Уже тоді дорогою цей напрямок назвати можна було хіба що із ввічливості. Як вона виглядає сьогодні – боюся навіть уявляти. І цей шлях довжиною кілометрів двадцять з гаком, туди й назад, мають долати немолоді й не надто здорові люди. При тому, що у Веселому – новітня амбулаторія.

- У самому Веселому буде працювати лікар?

- Щоб підготувати молодого спеціаліста - сімейного лікаря, його треба вісім чи десять років навчати. Ми проводимо роботу з головою ОТГ Яришевим, який звертався до нас із проханням направити туди молодого лікаря. Зараз наш Луганський державний медичний університет буде випускати фахівців, і ми направлятимемо до Веселого інтерна. Який навчатиметься ще два роки, а потім уже може приступати до роботи. Але існує одна проблема: молодь не хоче їхати працювати в село.

ПРО МЕДИЧНУ РЕФОРМУ І КОНСТИТУЦІЮ

- У село можна викликати «швидку»?

- У Старобільську в нас є станція швидкої медичної допомоги; також там відкрита Центральна диспетчерська служба, по всій області. З 14 січня вона запрацює в повному обсязі.

- І їхатиме машина зі Старобільська? 27 кілометрів по бездоріжжю… Утім, питання доріг точно до вашої компетенції не відноситься. Тут доречніше ставити питання завершеності медичної реформи.

- Медична реформа завершена. Створено первинний рівень медичної допомоги…

- Наскільки мені відомо, у Веселому побудована сучасна амбулаторія, та й квартиру лікарю пропонують цілком пристойну.

- Сучасна амбулаторія, сучасна квартира… А лікаря я не можу з кишені дістати і направити у Веселе. Не можемо примушувати лікаря їхати в село – ми тим самим порушуватимемо Конституцію.

- Ну, в Конституції є ще й інші статті. Зокрема 49-та…

- Держава забезпечує безоплатну медичну допомогу…

- Тобто в даному конкретному випадку не забезпечує. Але я про медичну реформу спитав. Отже, перший її етап завершено. Що далі?

- Зараз другий етап реформи, який… розвивається. Вже багато чого зроблено. З квітня минулого року вторинна й третинна ланки медичної допомоги перейшли на нове фінансування. Укладають договори з Національною службою здоров’я України, отримують пакети і за цими пакетами надають медичну допомогу. Це суть другого етапу реформи. Існують проблеми, коли медичні заклади не можуть укласти ці договори, бо є умови, на яких вони підписуються. Це й кадрове питання, і медичне обладнання, і приміщення мають бути пристойні. І все це покладено на місцеві органи самоврядування. А також на державу. Ми знаємо, що в цьому році завдяки програмі «Велике будівництво» в наших опорних лікарнях проведено капітальні ремонти приймальних відділень за рахунок державного і місцевих бюджетів. Також туди поставлено сучасне обладнання, і в січні місяці ці приймальні відділення почнуть працювати.

- А у Веселому знеструмили стару амбулаторію, а нову ще й не відкривали…

- Це інша проблема. З нового року необхідно переукладати договори з енергопостачальниками. Це мають робити органи місцевого самоврядування. Питання до сільської ради і її голови. Нарада в обладміністрації проводилась, ці питання піднімались. Але про проблеми Веселівської амбулаторії саме в цій царині я не чув. У інших закладах були проблеми, але вони вирішені; енергоносії вони отримують. Проблем з енергопостачанням у медичних закладах області немає. Усі медичні працівники середньої ланки там працюють. Можливо, в подальшому домовимось із керівництвом ОТГ, аби лікар їздив у Веселе працювати хоча б один-два дні на тиждень і приймав хворих за місцем їхнього мешкання. Але ми розуміємо, що для цього потрібен автотранспорт, водій, пальне. Це ті проблеми, які необхідно вирішувати.

*     *     *

Текст був уже майже завершений, коли зателефонував о. Володимир. Каже, був у лікарні (тобто, де-юре, в амбулаторії). Світло опломбували, люди йдуть забирати медичні картки.

- Люди руками розводять: «А що зробиш?» Хоча б залишили медсестер. Знаєте, коли призначають лікування, медсестри колють, капають. Але ж і їх забирають. Труба селу, інших слів немає.

Михайло Бублик, Сєверодонецьк