Руслан Федько, лікар, акушер-гінеколог, завідувач відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології Ужгородського міського пологового будинку – саме той, завдяки зусиллям команди якого на світ з'явилася ужгородська четвірня. Ці дітки, народжені перед Різдвом, стали справжньою медійною і медичною сенсацією. Адже таких випадків у регіоні не пам'ятають навіть старі професори, які у професії ще з середини минулого століття.

Руслан Федько каже, що, ймовірно, все ж такі випадки були – але жоден не завершився успішно, тобто народженням здорових малюків. Молодій матері ужгородської четвірні в цьому сенсі пощастило, адже її недоношених діток приймали за методикою кесарського розтину, яку практикують лише в Ужгороді, вона ексклюзивна не тільки на теренах України, а й усієї Східної Європи. У чому секрет цієї методики, чому тільки ужгородські медики нею користуються, ми розпитали Руслана Федька. Головне, зазначив лікар, у методиці те, що вона суттєво збільшує шанси на виживання та здоровий розвиток недоношених дітей. Детальніше — в інтерв'ю Руслана Федька Укрінформу.

ЧЕТВІРНЯ ТРАПЛЯЄТЬСЯ РАЗ НА ТРИДЦЯТЬ РОКІВ

- Руслане Михайловичу, чи справді це вперше на Закарпатті народжуються дітки в четвірні?

- Так, це перший зафіксований випадок, справді. У нас в акушерстві є так зване правило Хейліна, яке каже: одна двійня народжується на 80 пологів, одна трійня — на 80 пологів у квадраті, а одна четвірня — на 80 у кубі. 80 в кубі — це 512 тисяч пологів, і якщо рахувати, що у нас на Закарпатті відбувається понад 14 тисяч пологів на рік, то четвірня трапляється раз на 30 років. Це математичні підрахунки, але тепер, коли народилися ці дітки, я спілкувався із старими професорами, які в професії з 50-тих років ХХ століття. Так от, вони не пригадують таких випадків на Закарпатті.

- Старі професори підтверджують, що й за їхньої практики такого не було?

- Швидше за все, я підозрюю, що такі вагітності були. Але, очевидно, жінки втрачали їх на певних термінах. І ця молода жінка у нас перебувала з 23-го тижня, і якби не певні медичні заходи, ми б зараз, можливо, не раділи цій, як її назвали, медичній сенсації.

І ще треба сказати, що перший апарат УЗД в Ужгороді з'явився в 1990-ті роки, до того ці вагітності просто не діагностували навіть. Тому ми й кажемо, що їх не було.

- Щодо цієї різдвяної четвірні — це була природна вагітність чи штучне запліднення?

- Ні, ця жінка завагітніла природним шляхом.

ТРИ РОКИ ТОМУ ВПЕРШЕ ПРИЙМАЛИ ПОЛОГИ, КОЛИ В МІХУРІ НАРОДИЛИСЯ НЕДОНОШЕНІ ДВІЙНЯТА

- Розкажіть, чому так важливо приймати таких недоношених діток так, аби вони народжувалися у міхурі?

- У всьому світі передчасні пологи й проблема недоношених діток асоціюються із 4 видами ризиків: незрілість легенів, інфекційно-септичні ускладнення, внутрішньошлуночкові крововиливи та некротичні ентероколіти. Зупинюся детальніше на третьому моменті. Головний мозок у сформованому нашому тілі чи після народження при доношеній вагітності має свого роду мезенхімальний скелет, котрий підтримує його у підвішеному стані й захищає від ушкоджень при потрясіннях. От ми вдарилися головою, то аби захистити мозок від крововиливів, що можуть виникати під час механічних ушкоджень у результаті потрясінь, наш головний мозок є в підвішеному стані, він збалансовано захищений. Оцей скелет формується із 34-го тижня, до цього часу його немає. Саме тому важливо родорозрішувати недоношені вагітності так званим щадним методом — коли дитину вилучають у цілому навколоплідному міхурові. Він забезпечує гідравлічний захист. По суті, це така гідравлічна подушка, що захищає голову дитини від будь-яких потрясінь. Відповідно, і від причин, що можуть призвести до внутрішньо-шлуночкових крововиливів.

Близько 20 років у світі такі кесарські розтини робляться при одноплодових вагітностях при головному передлежанні плода. Ми першими почали їх робити при багатоплідній вагітності та сідничному чи ножному передлежанні одного або обох плодів.

- Крім цього випадку, очевидно, є пацієнти, котрі також народилися за цією вашою методикою?

- У нас була ситуація близько трьох років тому, коли доправили жінку з Рахівщини з клінікою передчасних пологів. Це такий був медійно розкручений випадок, але медична суть залишилася в стороні. А ми тоді вперше зробили в Україні, і в принципі, й у Східній Європі, отаке щадне розродження при одноплодовій вагітності та ножному предлежанні плода, коли дитина була повністю народжена в цілому навколоплідному міхуреві. Чому такий акцент? Тому що коли є сідничне та/або ніжне передлежання, якщо дитину вилучати не в цілому навколоплідному міхуреві, то треба використовувати певні інструменти — і будь-який необачний рух може призвести до ушкодження шийного відділу хребта, такі травми в народі асоціюються з ДЦП.

Я не люблю слова «унікальний» стосовно нашого методу — і ми ним у медичному середовищі не користуємося. Але насправді — так, ми це робимо єдині в Україні.

- А чому? Більше ніхто не уміє? Чи не береться?

- Це технічно складно, з одного боку, з іншого боку — для того, аби цим методом працювати, потрібно мати низку пристосувань. Ми розробили свою певну методику і відкрито доповіли про неї у жовтні 2019 року в Києві на щорічному пленумі Асоціації акушерів-гінекологів України. Поки що ніхто ще не опублікував докази, що також користується цим методом. У нас є закриті професійні групи, і серед медиків є таке правило: якщо ти щось робиш, користуєшся якимось методом, ти надаєш колегам на це підтверджувальне відео.

- Тобто, маєш дати докази з практики?

- Так. Без відео говорити, що ти використовуєш певний метод — це є моветоном. Але окрім нас – ніхто ще відео не показав. Тому можемо говорити: поки що таке роблять тільки в Ужгороді.

ЧЕТВЕРТИЙ ХЛОПЧИК ДУЖЕ ПОСПІШАВ НА ЦЕЙ СВІТ

- З четвірнею це було особливо важко? Зрозуміло, що для вас не вперше – приймати кількох діток, але все ж?

- У даному випадку з четвірнею було важливо, аби усі вони народилися “в сорочці”, як кажуть, тобто в міхурі. Дуже важливо, аби дитина хоча би до середини плеча народилася в цілому навколоплідному міхурі. У нас із чотирьох діток перший хлопчик народився у цілому до середини плеча, що є достатнім при головному передлежанні, інші троє — в цілих міхурах. Третя дитина — в чому, власне, і полягала специфіка цього конкретного випадку — була в поперечному положенні. Це була дівчинка, а дами, як завжди, капризні й мають на все свою думку, навіть на спосіб передлежання (сміється). Але вона була розвернута нами в сідничне передлежання і так народилася на цей Божий світ, також у цілому міхурі. Ну, а четвертий хлопець народився сам. Там таке красиве відео: він узагалі без сторонньої допомоги в цілому міхурі народжується сам, він найшустріший виявився з усієї четвірні! Поки ми діставали інших, весь час нам заважав, так спішив народитися на цей світ.

У МЕДИЦИНІ НЕМА ПАТЕНТІВ

- Коли ви публічно заявили про цю методику у 2019 році, чи правильно я розумію, що це було щось на кшталт патентування?

- У медицині нема патентів, це не “Кока-кола”. У медицині ти публікуєш свою методику – і нею користуються інші. Патенти – не для медицини, адже у нас апріорі все, що є, усі надбання мають служити людям.

- Але можна, зрештою, говорити, що наразі в Україні цією методикою користуються при пологах лише в Ужгороді?

- Загалом, так. Це наша авторська методика щадного розродження при передчасних пологах у багатоплідних вагітностях та сідничних передлежаннях одного або двох плодів. Але вона є опублікована, презентована, нею можуть користуватися інші.

- Що послідовників в Україні мало, бо методика вимагає умінь, я вже зрозуміла. Але чи приїжджають до вас в Ужгород, аби цього навчитися?

- Наразі учнів не маємо. Але ми живемо в епоху глобалізації, у нас є закриті групи, там можна викладати робочі відео з операцій, хто, де і що вдосконалив, ми це обговорюємо, ділимося інформацією, вчимо одне одного. Так набагато простіше.

- Але все ж таки, закарпатська школа акушерства чи щось на зразок цього — звучить краще, ніж закриті професійні групи?

- Ну, скажу так: якщо до нас хтось захоче приїхати і навчитися робити такі кесарські розтини, ми з радістю поділимося досвідом. Нікому не відмовимо. Нам приємно було, може це й нескромно, але колеги з державної установи “Інститут педіатрії, акушерства та гінекології” також у нас цікавилися технічними моментами: як краще той чи той етап таких операцій виконати. Це заклад 4-го рівня надання допомоги, куди скеровуються з усіма найважчими випадками — ну, і десь професійне честолюбство наше було заохочене.

Але в принципі, нічого дивного тут немає. В Ужгороді кафедру акушерства та гінекології свого часу заснував Микола Бакшеєв, провідний український лікар-акушер, який з Ужгорода поїхав до Києва головним республіканським акушер-гінекологом. Під його керівництвом опісля тут працював Іван Рембез, професор, який згодом очолював кафедру акушерства та гінекології Одеського медінституту і видав свого часу “Оперативне акушерство та гінекологію” – книгу, на якій виховано ціле покоління медиків. Тут працювала Віра Петрівна Сметнік, котра згодом у Москві була одним із провідних фахівців по гінекологічній ендокринології.

ЗАКАРПАТСЬКА ШКОЛА АКУШЕРСТВА МАЄ ПОТУЖНІ ТРАДИЦІЇ

- Тобто в Ужгороді є ціла школа акушерства!

- Так, ужгородська, закарпатська школа акушерства має потужні традиції.

- Ви казали, що подібні операції при пологах робляться уже 20 років у світі, а у нас це досі щось унікальне?

- Я наголошував, що 20 років у світі роблять такі кесарські розтини при одноплодовій вагітності й головному передлежанні. А при багатоплодових і сідничних та/або ножних передлежаннях — ні. Наразі таке роблять тільки у нас. Хоча вчитися ми починали з тої ж класики. Наразі в Україні ми таке робимо одні, а при двійнях і більше — ми єдині в цьому на теренах усієї Східної Європи! Я показував наші операції й угорцям, і румунам — колеги підтвердили, що в них таке не роблять.

- Я так розумію, що це якийсь вищий пілотаж в акушерстві?

- Ну, коментарі професіоналів нас тішать, скажу так.

- Саме тому, що цей метод збільшує шанси недоношених діток на життя після пологів?

- Це захищає їх від внутрішньошлуночкових крововиливів. Це знижує рівень перинатальних захворювань у подальшому їхньому житті. Так, методика не виключає усіх проблем недоношених діток, але достатньо серйозний сегмент проблем вона виключає. Ми стежимо за народженим таким способом дітьми, я маю фото такої двійні, це красиві дівчатка, тішуся ними.

НА ЗАКАРПАТТІ НЕМА ВЕЛИКОЇ ПРОБЛЕМИ З МАЛЮКОВОЮ СМЕРТНІСТЮ

- Восени в медійному просторі обговорювали необхідність створення на Закарпатті обласного перинатального центру через високу смертність дітей при пологах. Справді у нас в регіоні вона така висока?

- Щодо обласного перинатального центру, як аргумент приводився рівень малюкової смертності в області. Так от, це показник роботи обласної дитячої клінічної лікарні та всієї педіатричної служби в області, й роботу пологового будинку він не відображає зовсім. Треба знати, хто і за що відповідає. Якщо вагітні хворі — тут питання не до акушерської служби, ми приймаємо тих вагітних, яких нам терапевти виростили і підготували до материнства. А щодо перинатального центру, то звісно, зайвим в області він не буде, хай будують.

- Тобто не завадить?

- Знаєте, що би справді не завадило? Якби вклали кошти в цей пологовий будинок. У нас щороку відбувається від 3 до 4 тисяч пологів. На Закарпатті кожні четверті пологи відбуваються в Ужгороді. І скільки я себе пам'ятаю, з 1995 року, як відкрився цей пологовий будинок, частина районних пацієнтів у нас складала до 45%. Ми завжди з тим справлялися. Їх є куди класти, є кому з ними працювати.

- До вас їдуть найважчі випадки напевно?

- Із тих 45% чимало людей з непростою акушерською історію, у них ставалося по кілька акушерських трагедій у районах, тому вони їдуть сюди. Їдуть насамперед за якісною медичною допомогою. Є варіанти, коли працює сарафанне радіо: хтось із села народжував, а потім уся вулиця сюди їде. Але дуже багато є насправді непростих пацієнтів. І тому — відкриють обласний перинатальний центр, ну, дай Бог. Може, таких жінок із непростими історіями на Закарпатті стане менше.

ВИПАДОК ІЗ ЧЕТВІРНЕЮ ДЛЯ МЕНЕ – ВИСОКЕ ПРОФЕСІЙНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ!

- Цей випадок із ужгородською четвірнею, очевидно, ставите собі в особистий залік. Адже таке більше може і не повторитися, чи не так?

- Це, безперечно, високе професійне задоволення!

- Можна порівняти зі сходженням на Еверест у альпіністів?

- Або знаєте, як у війну зірочки на фюзеляжі винищувачі собі чіпляли, після супервдалих військових операцій. То нам можна собі одразу чотири зірки почепити.

- Стежите за цими дітками?

- Так, звісно. Слава Богу, їхньому життю нічого не загрожує, вони на самостійному диханні зараз. Їхня справа тепер набирати вагу і рости.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото Сергія Гудака