Срібний орел із «вознесенівського скарбу»
Могила князя Святослава чи місце, де похований хан Аспарух, засновник першої болгарської держави – історики досі сперечаються про те, хто ж з цих видатних особистостей пов'язаний з фігуркою срібного орла, виявленою у так званому "вознесенівському скарбі", в квадраті №59.
У 1930 році, під час будівництва Дніпрогес на території, яка тоді була селом Вознесенкою (нині – місто Запоріжжя), на "майданчику А" виявили кілька курганів, які треба було досліджувати. Археологи вручну перебирали величезну ділянку і помітили каміння, що виступало з-під землі.
Трохи згодом ця кам'яна споруда і все, що було в ній знайдено, отримає назву "вознесенівський скарб". Виявлені знахідки зберігаються сьогодні у музеях трьох міст: Запоріжжя, Дніпра та Харкова.
КАМ'ЯНИЙ ВАЛ СТАВ СКАРБОМ
Виявлена споруда мала прямокутну форму із заокругленими кутами. Її розміри становили 81 x 61 метр. Висота валів з камінням сягала 90 см, а ширина – 10-11 м. Дослідники розділили площу на квадрати, кожен з яких був досконально вивчений.
"Проводив розкопки археолог Володимир Грінченко. У квадраті під номером 59 знайшли яму, з неї стирчали два палаші. Спочатку була версія, що, можливо, тут загинули воїни і їх тут поховали, але все виявилося по-іншому", – розповідає завідуюча відділом історії краю Запорізького обласного краєзнавчого музею Зоя Попандопуло.
Археологи знайшли понад півсотні стремен, вудила, тисячі бляшок, наконечники стріл. Бляшки були відлиті з бронзи і лаковані золотом і сріблом. Втім, найбільш цінні знахідки знайдені у найнижчому шарі.
"Внизу лежали фігурки лева та орла. Лев був сильно пошкоджений - оплавлений. Оскільки на цьому місці проводився ритуал вогню, спалення. А орел лише трохи постраждав", - розповідає Зоя Харитонівна.
СВЯТОСЛАВ ЧИ АСПАРУХ
Срібний орел був символом легіону. Його розміщували на перекладині, під ним – прапор із зазначенням легіону. Висота орла – 13 см, а вага - 1035 г.
Лапи птаха обвивала змія, в очах орла колись були камені або скло, на крилі – клеймо, на хвості – чотирирядковий напис, але розібрати його не вдалося: дуже сильно пошкоджений вогнем. На грудях орла вирізаний хрест з монограмою, літери читаються як "Петрон" (або "Ісперіх", тобто білий вершник). Так, на думку болгар, перекладається ім'я засновника першої болгарської держави на Дунаї хана Аспаруха. Ба більше, багато предметів "скарбу" ідентичні тим, що були знайдені у Перещепинському похованні хана Кубрата – батька Аспаруха.
"Поминальний комплекс датується VII-VIII століттями. Весь матеріал, знайдений у квадраті №59, датований часом Хазарського каганату. Це тюркські поминальні пам'ятники: є кам'яний поминальний майданчик, на який ставили намет і останки кремували. Такі пам'ятні місця є, починаючи з Алтаю", – упевнена Зоя Попандопуло.
Володимир Грінченко, який і проводив розкопки, датував комплекс VII століттям. Цю теорію підтримують багато археологів. Втім, є й ті, хто впевнений, що там був похований князь Святослав, а значить, це Х століття.
"Був археолог Михайло Міллер, він припустив, що це місце загибелі Святослава. Цю теорію підтримує і колишній директор музею Георгій Шаповалов. Втім, через 10 років Міллер написав статтю, в якій визнав, що помиляється. Грінченко ж відразу написав, що це пам'ятник VII-VIII століть, тобто за 200 років до Святослава.
Там немає речей пізніше VIII століття. У нас є інший варіант - це поховання пов'язане з болгарами, з ханом Аспарухом. Болгари кажуть, що тоді хазари захопили цю територію, хан забрав орду і пішов до Болгарії. Але Аспарух повертався сюди. Болгари кажуть, що хан повернувся і загинув", - каже Зоя Попандопуло.
Вона зізнається, що коли до музею на екскурсію приїжджають болгарські делегації, то вона і Георгій Шаповалов сперечаються з приводу срібного орла і того, хто ж все-таки був похований на території Вознесенки.
"Сам комплекс однозначно тюркський. Відомо, що Святослав загинув в районі порогів, але без уточнення. Кам'яна споруда виготовлена з вапняку, але у нас гранітні береги. Вапняк привозили за 20-30 км. Ослаблена армія не могла цього зробити. Крім того, Святослав не міг користуватися палашами, які були знайдені – це зброя тюркська, VII століття, а русичі носили мечі зовсім іншого типу", – впевнені у краєзнавчому музеї.
ІСТОРИЧНИЙ ОБМІН
Розповідаючи про орла, варто пояснити, що спочатку його передали до Харкова і виставлявся він у тамтешньому музеї. У 1980-х роках до Харкова поїхала Галина Пугіна, яка працювала фондовиком у запорізькому музеї. Вона хотіла подивитися на "скарб". Коли співробітниця музею повернулася до Запоріжжя, то розповіла про побачені експонати, і запоріжці вирішили спробувати повернути хоча б частину з них.
Георгій Шаповалов (тоді - директор музею) поїхав до Харкова, щоб домовитися про зняття копій. Копію орла і планували виставити у Запоріжжі. Але під час переговорів з'ясувалося, що запорожці можуть купити експонат, який дуже потрібен харків'янам, а потім обміняти його на орла. "Угода" проходила за участю Мінкульту. Так запорожці отримали орла, але на цьому обмін завершився.
Аналогічну схему хотіли "провернути" і з дніпропетровським музеєм. Дніпро був готовий до обміну, але у запорожців, на жаль, не виявилося того, чого потребували сусіди.
"Кілька років тому провели спільну виставку з дніпропетровським музеєм. Вони привозили всі експонати, які у них зберігаються. Думали організувати єдину виставку і об'єднати Харків, Дніпро і Запоріжжя і показати весь "вознесенівський скарб", але Харків не захотів", – каже Зоя Харитонівна.
У ЗАПОРІЗЬКОМУ МУЗЕЇ МОЖЕ З'ЯВИТИСЯ "ЗОЛОТА КОМОРА"
Сьогодні у виставковому залі запорізького музею стоїть копія орла, оригінал періодично також показують відвідувачам. До слова, копія срібного орла мало чим відрізняється від оригіналу.
“У справжнього орла обламаний один палець, у копії ми його відновили. Також у оригіналу немає підставки. Ось і всі відмінності", - зізнається співробітниця музею.
Цього року музей відсвяткує свій 100-й день народження і співробітники сподіваються, що зможуть здивувати гостей унікальними експонатами.
"У нас був задум зробити свою "золоту комору" і виставити всі оригінали. Але для цього необхідна спеціальна кімната-сейф, вхід до неї має бути обмежений. У золотій коморі може бути виставлений не лише археологічний матеріал, у нас є чудова сарматська група, скіфські речі із золота, той самий орел. Крім того, у нас багато предметів побуту, срібні оклади на ікони і книги. Нам є що показати", - підсумувала Зоя Харитонівна.
Цінних і навіть унікальних експонатів достатньо, але немає фінансування на створення цієї самої "золотої комори".
Ольга Звонарьова, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка
