Конструктор різдвяних зірок
В Україні здавна колядують із Різдвяною зіркою. Вона є провісницею народження Христа, а тому це невід’ємний атрибут українських вертепів. Хоча, насправді, така зірка увійшла в українську культуру ще задовго до християнства і символізувала Сонце. Зробити її дуже просто, потрібне лише терпіння. Принаймні, у цьому Укрінформ запевнив Володимир Гарматюк, який робить Різдвяні зірки вже шість років поспіль. Саме з його Зіркою у проєкті «Як звучить Україна» заколядував Олег Скрипка. Кажуть, що виступ співака був дуже вдалим, бо Скрипка колядував з «чоловічою» Зіркою, а є ще й «жіночі».
НАМ ТРЕБА ЗІРКУ!
Все почалося напередодні 2014 року, коли журналіст Володимир Гарматюк прийшов на батьківські збори до школи, де вчилась його доня Соня. Тоді тут вперше готували не новорічне свято, а саме Різдво, а тому головним атрибутом мала б стати не ялинка, а Різдвяна зірка. Вчителька й попросила про допомогу батьків. Зголосився Володимир.
«Я сказав, що спробую, самому стало цікаво. Я ще взагалі навіть не мав уявлення, як це робити, бо до цього лише бачив Різдвяні зірки. Просто вирізати з паперу чи фанери мені було не цікаво. Почав щось шукати, читати різні ідеї, думки. Тоді взяв звичайний кольоровий папір, він був твердий, цупкий і не надто яскравий, тому тривалий час лежав без діла. А тут випала нагода його нарешті використати. Так і почав крутити Зірку. Так, я ще не знав, що вона повинна мати класичні вісім кутів, тому зробив п’ять рогів. Ні, це не була совєцька зірка, а таки Звізда з п’ятьма елементами, які відходять від центральної частини. Фарбами додав блиску та кольору, і так вийшла перша моя Різдвяна зірка», – пригадує Володимир Гарматюк.
Робота так зацікавила журналіста, що одного разу він відклав усі свої справи й вирішив зробити ще одну Зірку. Каже, якось вже дуже захотілось мати цей Різдвяний атрибут у себе вдома на Святвечір. Втім, коли почув, що його товариш художник Ярема Стецик ставить у середмісті Франківська Різдвяну шопку, плани швидко змінились.
«Я вирішив віддати ту Зірку Яремі для шопки. З чого її робив? Та з усього підручного паперу. В хід пішли навіть мої чернетки, яких у журналістів завше багато», – усміхається Володя.
|
Щоправда, каже, перед тим, як віддати цю Зірку для Франківської шопки, в Інтернеті виклав її фото – й майже одразу отримав листа. Його надіслала дружина священника з Криворівні Івана Рибарука, Оксана. Жінка попросила таку Зірку для дитячого вертепу.
«Оця третя Звізда і стала моїм першим замовленням. Вийшло так, що дружина з подругою на Святвечір ліпили вареники, а я доробляв Зірку. Вона поїхала на Гуцульщину з Франківська 6 січня останнім автобусом», – пригадує майстер.
Він зізнається, що й тепер отримує замовлення саме перед Різдвом.
«Цілий рік ніхто не згадує про Різдво. А ось коли лишається до нього кілька днів, то вже читаю: «Нам треба Зірку!», – сміється Володимир.
ЗІРКА ДЛЯ СКРИПКИ
Так само вже і негайно у Володимира Гарматюка замовили Різдвяну Зірку 17 грудня. Коли журналіст дізнався для кого, відмовити просто не випадало. Таке, стверджує, не могло йому й приснитись. Вже за кілька днів із його Зіркою колядував Олег Скрипка у проєкті «Як звучить Україна».
«Коли я почув, що це для Олега Скрипки, а я його давній фанат, то сприйняв це замовлення для себе, як виклик. Насправді, ця Зірка була зроблена кілька років тому. Тоді я в чергове робив її для себе і хотів, щоб вона була унікальною, не подібною на інші. На певному етапі я десь призупинив роботу, щоб обдумати, як це зробити, а тому Зірка увесь час висіла в мене на стіні, на кухні, де я працюю. Показав свою Зірку замовникам, і вона їм сподобалась. Словом, так моя Зірка засвітилась. Це добре, бо Зірка не має лише висіти на стіні, вона має виконувати свою головну функцію – колядувати», – переконаний журналіст.
Він зізнається, що конкуренції у своїй роботі ніколи не відчував та цим і не переймався. А ось кілька днів тому познайомився з львівською майстринею Оксаною Добуш. Вона теж робить Різдвяні зірки, але більш об’ємні, з куполом посередині.
«Ось вона мені й пояснила, що є чоловічі й жіночі Зірки. Спершу я думав, що в цьому є якісь давні приховані змісти, особливості, що існують якісь етнографічні дослідження на цю тему. Але ні, це майстриня собі їх так класифікує, залежно від того, хто зробив Різдвяну зірку. В жінок-майстринь вони виходять інакші. До своїх Оксана додає більше китиць та інших декоративних елементів, у чоловіків вони виходять більш стримані, пояснювала мені майстриня. То Оксана саме мені й написала, що Олег Скрипка колядував з класичною «чоловічою» Зіркою, стриманою, я б сказав», – усміхається Володимир.
МЕНІ ЦІКАВО ПОКАЗАТИ У ЗІРЦІ СОНЦЕ
Автор Різдвяної атрибутики каже, що відколи його Зірка заколядувала зі Скрипкою, почав трохи вірити в дива. Бо ця зірка наче чекала свого часу, наче все вже було десь наперед визначено. А доти, каже, його захоплення жодних чудес не притягувало.
«От пам’ятаєш, колись розповідали про дівчинку, яка робила журавлики, щоб одужати? То я, коли робив останні п’ять років свої Зірки та інші атрибути, увесь час згадував ту історію і думав – скільки ж мені треба зробити тих Зірок, аби горе оминуло мою родину. Але дива не сталося. За останні п’ять років я втратив дідуся, бабусю, батька, маминого брата. Мало не втратив маму», – розповідає Володимир.
З кожною новою Зіркою Володимир Гарматюк лише вдосконалював свої навики. Вони ставали більшими, цікавішими і почали крутитись, як того хочуть колядники. Переважно у зірках Володимира Гарматюка є вісім кутів.
«Сьогодні Зірка вже міцно увійшла в християнську традицію. Однак раніше вона символізувала початок, нове коло життя, новий рік, Сонце. Звідси й чотири пори роки, чотири напрямки світу. Вже пізніше християни позначали Зіркою народження Месії. Ці символи варто розуміти. На Гуцульщині вони збереглись і мають дуже глибоку філософію. Мені завжди було цікаво показати Сонце у Різдвяній Зірці, а його символічним зображенням є коловорот. Щоправда, не завжди замовники ці символи розуміють, тому я попередньо з ними погоджую ескіз. Одного разу я зробив Зірку із семи кутів, бо мені просто було цікаво. Адже у непарних цікавіше вирішувати форми, бо там немає звичної парної симетрії. Але класичний варіант – це 8, 10, 12, ба навіть 16 кутів. Вісімка – це символ безкінечного царювання. Дехто хоче, щоб його Різдвяна зірка була в інтер’єрі й тоді не потрібно робити кріплення, щоб вона крутилась. Така Зірка є окрасою і її можна просто взяти з собою на коляду. Зазвичай я починаю робити Зірку від центру, бо все має мати осердя», – міркує Володимир.
БАЖАННЯ ДАРУВАТИ ВИНИКАЄ СПОНТАННО
З часом Володимир обрав для виготовлення Різдвяних зірок гофрований картон. Він об’ємний, легкий і з нього можна робити великі за розміром Зірки. Якось після Різдва Володимир вирішив спробувати зробити атрибут іншого свята – великоднє яйце. І в ньому теж можна роздивитись давні символи – зірки, квітку життя, знак сварга, який символізує найвищу святість і духовну силу.
Великодні та різдвяні атрибути Володя часто дарує друзям і просто добрим знайомим. Каже, усі сприймають такі презенти однаково – радість і захоплення в очах.
«Коли мама захворіла на онкологію, ми разом вирушили до Києва на обстеження. Я знав, що там буду перебувати тижнями і треба буде якось себе зайняти. Сподівався, так не думатиму про погане, але сумні думки з голови не виходили. То був квітень і я робив великодні сувеніри. Ми, зрештою, щасливо поїхали додому після лікарні. А одну із паперових «писанок» я подарував лікарю, який опікувався мамою. Ще одну – жінці, яка лежала з мамою в палаті, Галині з Херсонщини. Таке бажання дарувати в мене виникає спонтанно», – зізнається журналіст.
А ще пригадує, як дарував великодні атрибути родині, в якій через коронавірус без мами залишилась новонароджена дівчинка, а ще – жінці, яка зголосилась допомогти сім’ї, що забрала немовля до себе. Майстер ділиться спогадами і показує вже більш складні рішення писанки, в яких є елементи металу та ковки.
Останнім часом його захопили ще й світильники. Володя демонструє один із них і каже, що жодний такий виріб у нього не повторюється. Констатує, що ці роботи – це така собі суміш індустріального стилю, лофту і стімпанку (напрямок наукової фантастики, який моделює цивілізацію – авт.). Світильники робить з давніх радіоприймачів, ізоляторів, духовок та інших речей, яким ніби дарує друге життя. Для цього, каже, консультується з електриком, бо робота потребує не лише фантазії, а й точних знань. Нині такі світильники Володимира Гарматюка прикрашають кілька місцевих кафе в Івано-Франківську.
Щодо Різдвяних зірок, то їх, каже, зробити дуже просто. Головне, аби було бажання і багато терпіння.
«Якщо нічого не заважає і є чим годувати дітей (усміхається), то до тижня часу можна зробити велику Зірку, меншу – за два-три дні. Якось у мене був екстрим, коли замовили чотири Зірки. Я зробив їх за півтора тижня, але працював зранку й до вечора і ще мені помагали донька з дружиною. Менший син тоді лише народився. Найбільше часу йде на висихання клею та фарби. З чого починати новачкам? Найперше, з усвідомлення того, чи воно справді тобі потрібно. Все решта – просто. Матеріал дуже доступний – картон, папір, клей, ножиці та різак. Звичайно, ще й треба додати фантазію», – каже Володимир Гарматюк.
Зі своїми Зірками Володя ще не ходив колядувати, але досвід колядника здобув у 1990-х, коли їздив з вертепом у Краснодон. Каже, там разом з пластунами «піднімали ідеологічну цілину».
Ірина Дружук, Івано-Франківськ
