Тернопільщина на значках і медалях

Єдину й найбільшу в області колекцію значків і медалей, що стосуються Тернопілля, облаштував у своєму офісі фалерист, краєзнавець Михайло Тимошик.

Більше того, він упорядкував досить об’ємний, на понад 350 сторінок, каталог. Це – довідково-енциклопедичне видання, в якому кожен значок, кожна медаль із колекції мають свій «паспорт». Із нього можна дізнатися, так би мовити, «біографію» раритету: походження, з чого і хто його виготовив.

Про цікаве захоплення тернополянина – у розповіді нашого кореспондента.

МОЛОДА НАУКА ПРО ДАВНІ РАРИТЕТИ

- Пане Михайле, ви, знаний в області збирач значків і медалей про Тернопільщину, презентуєте тут цілу допоміжну історичну дисципліну – фалеристику. Кілька слів про цю сферу людського захоплення.

- Скажу, що це наука про вивчення старовинних нагород, зокрема, пам’ятних нагрудних знаків, значків, медалей, орденів, жетонів, різної форменої фурнітури: кокард, стрічок на головні убори, емблем тощо. Як окрема наука, фалеристика сформувалась у 70-х роках минулого століття, хоча історія нагородних знаків своїм корінням сягає ще античних часів. Так, приміром, у Стародавньому Римі мужніх воїнів вшановували відзнаками з кольорових і дорогоцінних металів, підкреслюючи їхні заслуги й відвагу.

Історія людства – це й історія військових звитяг, які супроводжувалися орденами, медалями, іншими відзнаками, що увібрали в себе дух тієї чи іншої епохи. Фалеристи не просто колекціонують їх, а й систематизують, упорядковують, визбирують інформацію про їхніх авторів і власників, обставини вручення, нюанси подій, яким вони приурочені. Дуже часто ті пошуки нагадують справжнісінькі детективні історії й часом навіть змінюють погляди на результати й значення, приміром, битв.

- Тобто, чим більше інформації про колекційну річ, тим, мабуть, вища її цінність.

- Так. Рідкісні фалери – металеві, різновеликі круглі пластини, аналоги сучасних медалей, що мають вагому історичну цінність та оповиті легендами, такі й вартують відповідно. Але фалеристика – це не про гроші, це про азарт пошуковця та погляд на минуле через призму металевих відзнак.

ВІД БОНІВ — ДО ЗНАЧКІВ

Звісно, завжди цікаво дізнатися – з чого ж починається таке колекціонування, тож і я розпитую.

- Почалося все із… бонів. Так-так, тоді, коли мої однолітки збирали машинки, етикетки, іграшкових солдатів, я полював на… квитанції з національною символікою, відповідними написами й фіксованими номіналами чи без них. Зокрема, уповноважені особи від імені ОУН та УПА за допомогу продуктами, одягом тощо видавали населенню бони, що звали бофонами. У лісах Підволочиського району, звідки я родом, було багато криївок повстанців. А про них розказував мені тато, якого, до речі, нарекли на честь полковника Війська Запорозького та воєначальника українських козаків – Морозенка, родинне коріння якого – на Тернопільщині.

- То бофони – такі розписки «упівців» за надану їм допомогу?

- Так, єдине, що крім фінансової ролі – вони виконували ще й агітаційну та пропагандистську, оскільки оздоблювались націоналістичними гаслами, красномовними малюнками, спрямованими проти окупантів. Згодом доля звела мене зі знаним тернопільським дослідником бонів Олегом Клименком, який присвятив їм не одне десятиліття. У цій темі йому нема рівних, тому, далебі, чи я зміг би відкрити щось нове? А просто збирати бони, щоб збирати, – це не для мене, я хотів, аби моя колекція була корисною та сприяла глибшому пізнанню історії краю. А згодом у кабінеті голови обласної організації Національної спілки письменників Олександра Смика я якось помітив серію значків різних років про Тернопільщину. Колекція «зачепила» мене своєю багатогранністю й відкрила чимало цікавих фактів із «біографії» області.

Так я й почав збирати і вивчати значки й медалі про Тернопільщину, познайомився з колекціонерами-фалеристами з Тернополя, Києва, Львова, колегами з-за кордону, цікавився спеціалізованими аукціонами. Поступово відкривав для себе цілий, «значково-медальний», невідомий мені досі пласт історії Тернопільщини, яку зберегли в собі оці маленькі шматочки металу…

«НЕБЕЗПЕЧНІ» ЗНАЧКИ ТА МЕДАЛІ, Й БИТВИ, ЯКІ НЕ МОЖНА БУЛО ЗГАДУВАТИ

Спілкуємося із Михайлом Тимошиком у його офісі, що водночас слугує своєрідною кімнатою-музеєм. На стінах – майстерно оформлені планшети з величезною кількістю різноманітних фалерів, об’єднаних єдиною темою: Тернопільщиною. Тут зібрано понад 2 тисячі значків та більш як 400 медалей, що так чи інакше стосуються області.

Про кожен із цих мініатюрних металевих, пластмасових, навіть паперових, саме так, паперових (є у колекції й такі значки) експонатів – пан Михайло може із захопленням розповідати годинами.

Серед них, приміром, невеличкі тризуби, виготовлені в післявоєнні роки у підпільних майстернях. За кожен із таких символів боротьби українських патріотів можна було колись, як кажуть, «загриміти» під кримінальну статтю, як «ворог народу».

Або ж, скажімо, відзнака про бої Українських січових стрільців у роки Першої світової. Знайдено її під час розкопок на горі Лисоня на Тернопільщині. Вона, як і кілька десятків інших знахідок із колекції пана Михайла, – свідчення тих подій, що свідомо замовчувалися радянською владою.

- Комуністична система знищувала, забороняла, намагалася стерти з пам’яті будь-які факти, що стоcувалися національно-визвольної боротьби українського чи інших народів за свою незалежність, – зауважує фалерист.

У його колекції також є серія ветеранських значків з Чехії, дотичних до Тернопільщини.

- У 1917-му під Зборовом відбулася битва між полками Російської імперії та австро-угорською армією, у складі якої вперше брали участь підрозділи сформованого з полонених чехів і словаків Чехословацького легіону, – зазначає колекціонер. – Росіяни тоді перемогли, але, що характерно, наслідки тієї битви сприяли зростанню національної свідомості саме чехів і словаків. Про неї в радянські часи мало хто згадував, а от у Чехії й Словаччині десятиліттями випускали й випускають нині значки, присвячені тим подіям. Чехи й словаки зуміли перетворити битву під Зборовом у засіб згуртування народу, знак пам’яті й вияву поваги до ветеранів. Нам варто цього повчитись у них і на чимало подій також поглянути під іншим кутом.

ПАТРОНИ, КОМБАЙНИ І... ЗНАЧКИ ДЛЯ КОЛЕКЦІОНЕРІВ

Серед значків, зібраних тернопільським колекціонером, є й такі, що свого часу виготовляли на українських заводах. Скажімо, на Луганському патронному заводі, нині викраденому російськими окупантами й вивезеному за межі України. Так ось, саме там, за словами Михайла Тимошика, в 1970-80-х роках умільці часто неофіційно штампували значки з латуні, зокрема й ті, що стосувалися міст Тернопільщини. Їхній тираж був невеликим, усього кілька десятків штук, для колекціонерів це раритети.

До речі, виготовленням значків про Тернопільську область займався і Кишинівський електромеханічний завод. Він спеціалізувався, головним чином, на гербах міст і сіл союзних республік.

- Маю два типи таких значків у формі щита, заокругленого внизу та з гострим кінцем, – констатує фалерист. – Відомий на весь Союз Тернопільський комбайновий завод, маючи ливарні, інструментальні, штампувальні цехи, теж не цурався виробництва медалей і значків.

Медалі з «комбайнового», розміром від 50 до 65 мм, були дуже якісними, зі сплаву міді або алюмінію, й досі високо цінуються колекціонерами. Трохи більші медалі, діаметром у 70 мм, переважно з алюмінієвого сплаву, випускала й тернопільська «Ватра». Вони також – доволі цінні експонати.

Є в колекції Михайла Тимошика й серія медалей, пов’язаних із визволенням Тернополя у 1944-му від німецьких окупантів. Саме після запеклих боїв за місто, яке називали «другим Сталінградом», багатьом піхотним, артилерійським, авіаційним підрозділам присвоювали назву «Тарнопільський», від слова «Тарнополь», як колись іменували наш обласний центр.

Окремі розділи колекції – пам’ятні нагороди вже нашого часу. Тут і золотий значок Тернопільської міської ради із цирконієвими вставками, й ордени Князя Острозького та «За спасіння життя» імені академіка Леоніда Ковальчука, багатолітнього ректора місцевого медуніверситету, знаного педагога, науковця та вченого.

А ще у колекції Михайла Морозенковича виблискують золотом та емаллю добротно виконані місцеві нагороди «Почесний громадянин міста Чорткова», «Гордість Тернопілля», значки, приурочені всесвітньо відомій співачці Соломії Крушельницькій з Тернопільщини, медалі й значки з зображенням Нобелівських лауреатів, які причетні до тернопільського краю.

І насамкінець – про найсвіжішу знахідку, що буквально минулого місяця поповнила колекцію тернополянина. Це значок спортивного товариства «Тернопіль», який пан Михайло придбав на аукціоні в Запоріжжі.

- Видно, що він тривалий час лежав у землі, – зазначає колекціонер. – Пошкоджено емаль з українською символікою, вицвіли трохи жовто-блакитні кольори. Наразі жодних відомостей про нього не знайшов, хоч розпитував і спортсменів-ветеранів, і краєзнавців, але пошуків не припиню.

Додам, що Михайло Тимошик видав унікальний краєзнавчий путівник з історії фалеристики – «Значки і медалі Тернопілля». Свою колекцію експонує на виставках у різних куточках області та України, і вона завжди викликає жвавий інтерес у відвідувачів.

Попри те, що Михайло Тимошик – знаний в області маркетолог, голова громадської організації «Альянс рекламістів Тернопільщини», кандидат економічних наук, депутат обласної ради, він таки знаходить час на своє захоплення, відкриваючи для себе та інших небайдужих краян дещо призабуті або ж майже невідомі сторінки нашої історії.

А ще пан Михайло мріє про створення музею фалеристики Тернопільщини. Або ж хоч би про окрему кімнату з його значками та медалями у майбутньому музеї історії Тернополя. Туди, каже, віддав би значну частину своєї колекції, щоб гості могли через унікальні фалери краще пізнати минуле краю.

Олег Снітовський, Тернопіль
Фото автора