Кордон і контрабанда. Без Атіли – спокійніше...
П’ять-сім років тому про Закарпаття можна було сказати (та й говорили!) як про регіон-лідер в Україні з тютюнової контрабанди. Тут, мовляв, 4 кордони в області (Угорщина, Словаччина, Румунія та Польща), разюча відмінність між ціною на цигарки в Україні та в ЄС – ну, тільки ж лінивий на цьому не зароблятиме!
А закарпатці – народ не лінивий, тут кожен хоче добру хату, паркан, крутіший, ніж у сусіда, і ще бажано файну “шкодовку” в дворі (авто марки Škoda, найпопулярніша машина в регіоні). Тому офіційно безробітні закарпатці непогано заробляли, їздячи сюди-туди з цигарками у своїх видозмінених під таку діяльність автах (цигарки ховали під обшивку в салоні, під капот, у колесах, фальшивих днищах, роздували паливні баки – чого тільки не вигадували!). Ну, а хто без машини, теж уміли на цьому заробити: несучи цигарки через кордон буквально на своєму горбі (бо це великі ящики, вагою 15-20 кг) горами-долами, та й навіть убрід через Тису). Схема заробітку за принципом: ризик–легкі гроші–швидке збагачення. Хто ж не клюне?
Клювали найбільше ділки вздовж лінії кордону, який у підпорядкуванні Мукачівського прикордонного загону. Найгарячіші контрабандні точки – це були села Ділове на Рахівщині (воно й нині лишається столицею закарпатських цигаркових контрабандистів) і кілька населених пунктів (Велика Бийгань, Астей, Дийда, Косино) на Берегівщині – у так званій столиці закарпатського приватного кордону.
АТІЛА, КОРОЛЬ ЗАКАРПАТСЬКОГО УГОРСЬКОГО КОРДОНУ
Кілька років тому, в 2015-му, справжнім скандалом було раптове “викриття” так званого приватного кордону на Закарпатті – коли виявилося, що уздовж лінії державного кордону з Угорщиною на Берегівщині є цілі приватні ділянки з вагончиками, а в них – вартові. Йшлося про лінію кордону, довжиною близько 150 км, ділянки були оформлені на різних власників – як землі сільськогосподарського призначення. Хоча насправді там ніхто навіть траву не косив, а на цих ділянках стояли вагончики з вартовими: насправді, це були пункти перетримки для контрабанди (від цигарок, зброї та наркотиків до нелегальних мігрантів), усього, що тільки могли переправляти кущами через “зеленку” (лінія кордону за межами пунктів пропуску – авт.).
Свого часу ми з колегою робили репортаж для Укрінформу з цього приватного кордону – це було і не дуже комфортно та безпечно, але разом із перевіркою загону прикордонників туди можна було потрапити з диктофоном та камерами (хоча дехто з колег, хто мав бажання зробити такий репортаж, таки наштовхувався на агресію і погрози). Проте сторожі у вагончиках, переважно, тотально угорськомовні, не відповідали на питання: “Що ви тут робите?” – ні журналістам, ні прикордонникам. Але під тиском правоохоронців можна було зайти на їхню приватну територію і роздивитися, так би мовити, побут контрабандистів. Ми тоді добряче посміялися, коли один зі сторожів такого вагончика навіть погодився попозувати для колеги-фотокора з біноклем на його даху. Саме звідти вони вели дозор за територією біля кордону. Схема була така: пройшов наряд – можна подавати знак “колегам” і рухатися через кордон з “контрабасом”.
Цікаво, що всі оті ділянки належали офіційно кільком власникам, але всі знали, що король цього приватного кордону на Берегівщині – це такий собі Атіла Горват на прізвисько Докі. Саме він, начебто, контролював і координував усі нелегальні потоки, що йшли із Закарпаття через кордон на Угорщину. У листопаді 2017 року проти нього на Закарпатті силовики організували грандіозну спецоперацію – Атілу Горвата затримували із вертольотами, групами спецназу в масках з автоматами і шумом в усіх центральних ЗМІ. Утім за інкриміновані йому правопорушення покарання чоловік не відбував, його відпустили під домашній арешт. Минулого року “Докі” загинув у ДТП – розбився на трасі Київ–Чоп під Рівним.
А щодо цих ділянок на приватному кордоні, то ДПСУ повернула їх у державну власність стараннями прокуратури та рішенням Верховного Суду. Тому зараз на кордоні між КПП “Лужанка” та КПП “Косино” – тиша і спокій, нема навіть сліду від контрабандних вишок і вагончиків.
ВІДГОМІН З КОЛИШНЬОГО КОНТРАБАНДНОГО ФРОНТУ
Зараз спілкуємося із хлопцями-строковиками ДПСУ, які служать на ділянці кордону “Косине”, за тиждень у них “дембель”. Вони служили тут якраз у післябуремні часи, кажуть, від бувалої контрабандної слави цієї частини кордону – зараз тільки відлуння.
- Але це не означає, що у нас змінився порядок несення служби на кордоні, – каже начальник відділення інспекторів прикордонної служби “Косине” відділу прикордонної служби “Лужанка”, майор Андрій Пелікан. – Хлопці так само виходять у наряди, несуть службу на кордоні, на них – відповідальність, аби кордон не порушували. Щодня отримують завдання: що вони мають робити під час служби, на що звертати увагу, як екіпіруватися, виходити приховано, замасковано чи ні, на який час виходити тощо. Це все залежить від ситуації, про яку нам повідомляють в оперативних підрозділах. Якщо маємо відомості про якісь дивні рухи в селі, про незнайомців на авто, які сюди заїхали (ми ж тут усіх місцевих знаємо), то розуміємо, що можна чекати якихось дій, і готові на них відреагувати. Але у нас тут останнім часом спокійно більш-менш. Наша ділянка кордону “популярна”, якщо так можна сказати, для спроби проведення через кордон груп нелегальних мігрантів. Але з пандемією та зменшенням руху через кордон ці потоки також не такі потужні, як раніше. Ну, а цигаркову контрабанду, оті самі “чорні ящики”, на нашій “зеленці” давно вже не затримували, у нас зараз хіба що трапляються спроби провезення незадекларованого товару через КПП на авто, – каже майор Пелікан.
ЯКЩО КАЖЕШ КОНТРАБАНДИСТУ “СТІЙ!”, ВІН ОДРАЗУ КИДАЄ ПАКУНКИ І БІЖИТЬ
Молодший сержант Антоній Буряк, кінолог, який патрулює кордон разом із двома колегами в підпорядкуванні, а також собакою Саллі, каже, що служба зараз на Берегівщині спокійна.
- Ми за час служби раз затримували порушників кордону, – говорить Антоній Буряк. – Це були нелегальні мігранти. Їх побачив чатовий із вежі, він там завжди з тепловізором, тож бачить рух у радіусі 1,5-2 км. Чатовий побачив три силуети, які рухалися в бік кордону з портфелями. Він повідомив, ми зреагували і вже піджидали їх за напрямком руху. А коли вони перелізли загороджувальний паркан, ми їх прийняли. Як правило, виявивши порушників, ми подаємо сигнал “Стій, руки вгору!” та попереджаємо про застосування сили.
- Сигаретники – ці хлопці більше “прошарені”, вони руки вгору ще ні разу не підняли на вимогу, – каже солдат-строковик ДПСУ Микола Невідомий. – Як правило, у разі такого “сюрпризу” на кордоні у вигляді нас із собакою, вони кидають ящики з цигарками і бігом врозтіч, хто куди бачить! Нелегали реагують інакше, вони дуже налякані, й варто просто клацнути автоматом – стають або падають на землю. Дуже бояться собак також, коли побачили Саллі – одразу ниць на землю і голову руками накрили, ми аж здивувалися, – каже Микола Невідомий.
Прикордонники в нарядах, яким траплялися контрабандисти з пакунками цигарок, кажуть, що двічі одних і тих же тут, на “Косині”, ще не ловили.
- Як правило, це хлопці-гастролери з сусідніх районів – колишній Виноградівський та Тячівський, Рахівський райони, часто наймають ромів для такої “роботи”, – каже солдат Андрій Барабицький.
УСІ ЦИГАРКИ, ЩО ЗАТРИМУЄМО, ЗНАЙДЕНІ В АВТО
- Усе, що ми затримуємо зараз на КПП “Косино” по цигарковій контрабанді – це знайдене в приватних авто. Якщо в інспектора виникла підозра – машину відправляють на вивчення, – коментує майор Андрій Пелікан. – Тут прикордонні наряди несуть службу вже кілька років підряд, вони знають усіх місцевих, адже саме місцеві переважно їздять через КПП на приватних авто. Тому якщо заїжджає невідома машина, або місцевий їде не на своїй машині – це підстава для додаткової перевірки. Така машина виводиться на червону лінію для поглибленого огляду. Те ж саме, якщо інспектор бачить певну знервованість у поведінці водія, пасажирів – це теж підстава для додаткової перевірки. Або – якщо відкрили двері до салону чи багажника транспортного засобу й інспектор побачив, що певні деталі не на своїх місцях, наприклад, машина стара, а гвинтики нові закручені. На це все звертається увага. Тим більше, ми знаємо по марках авто, де в якому можуть бути тайники. У старих “ауді”, “фольксвагенах”, BMW та бусах 1980-90 років можуть бути подвійні стінки та дно.
- Тобто, чим старше авто – тим більше підозр у прикордонників? – перепитую.
- Навпаки, в останній рік – інший тренд. Протиправні елементи взяли собі за принцип перевозити контрабанду (цигарки та бурштин) в елітних транспортних засобах, вартістю 60-100 тисяч доларів. Це мало би не викликати підозри в інспекторів – така їхня психологія, мовляв, прикордонний інспектор із зарплатою навіть не в два десятки тисяч гривень побоїться лізти в конструктивні особливості такого дорожезного авто, – сміється майор.
- Ну, а коли ловите дрібних контрабандистів з цигарками, чи часто вони заводять розмови про те, що, мовляв, ну чого ви, це ж просто такий вид заробітку, давайте, хлопці, по-людськи, нам треба на щось жити?..
- І таке буває, але рідше. Як правило, починають грати на фразах “Чого ви до мене причепилися?”, “Ви тут нічого не знайдете”, “Я зараз дзвонитиму на гарячу лінію, вам випишуть догану”, “Я наймаю адвоката”... Це робиться для того, аби інспектор махнув рукою і не проводив перевірку транспортного засобу, – пояснює Андрій Пелікан.
“ГОЛУБИ”, “БОБРИ” Й “ВЕРБЛЮДИ”
У народі справді діє стереотип, що незаконне переміщення підакцизних товарів через кордон – це звичайна робота. Саме тому в ДПСУ в лютому 2021 року за підтримки Консультативної місії Європейського Союзу розпочали комунікаційну антиконтрабандну кампанію «Контрабанда – це протизаконна діяльність, а не заробіток». Усі бачили мультик про контрабандистів в образі голуба, бобра та верблюда в межах цього проєкту: двоє перших переносять товар через кордон, ну, а третій “плювати хотів на закон”. Ну, а закон у цьому сенсі гласить, що така діяльність завдає збитків державному бюджету України. Те, що має оподатковуватися, натомість – іде тіньовим шляхом, а сплачені податки, між іншим, можна було б використати для облаштування шкіл і дитсадків, виплати соціальної допомоги, будівництва лікарень чи оновлення житлової та транспортної інфраструктури...
Але, як свідчить історія контрабандної справи в тій-таки Берегівщині на Закарпатті, перспектива наповнення бюджету мало кого турбує. Тут діє інше правило: без голови голуб не літає, бобер не пливе, а верблюд не плюється. Так і на Берегівщині: з часу, як немає Докі й приватного кордону, який працював за злагодженою схемою, прикордонники від “Лужанки” до “Косина” нудьгують.
Тихо тепер у колишньому лігвищі берегівських контрабандистів.
- У нас тут не Ділове, – каже, підсумовуючи нашу розмову, майор Андрій Пелікан.
ДІЛОВЕ – ГАРЯЧА ТОЧКА НА ЗАКАРПАТСЬКОМУ КОРДОНІ
А що ж у Діловому? А в Діловому, Богдані та Лугах – зараз найгарячіші точки у сенсі переміщення контрабанди цигарок на всій ділянці Мукачівського прикордонного загону, каже речниця загону Леся Федорова.
- Протяжність ділянки Мукачівського прикордонного загону становить 316,2 км, з них із Угорщиною – 112,3 км, з Румунією – 203,9 км. Річкова ділянка кордону з цими країнами становить 120, а гірська – 75,2 км.
Наразі тут найбільш вразливою є українсько-румунська ділянка кордону в межах населених пунктів Великий Бичків, Ділове та Богдан. Заходи з посилення охорони кордону на цій ділянці постійно супроводжуються обуренням і провокаціями з боку окремих мешканців цих селищ. Це мешканці, які так чи інакше причетні до переміщення через кордон тютюнових виробів: зберігають пакунки із цигарками на території своїх приватних помешкань, дають прихисток особам, які носять товар, відстежують дії прикордонних нарядів тощо.
«Робітників» організатори тютюнової контрабанди шукають не тільки у прикордонних селах, а й у найближчих містах - Рахів, Тячів, Хуст. Контрабанда у цьому регіоні має характер чітко організованої злочинної схеми, пояснює Леся Федорова.
- Не варто думати, що заробляють на ній прості громадяни. Основний дохід осідає в кишенях організаторів, які не гребують ризикувати здоров’ям і навіть життям тих, хто на них працює, – каже вона. – Адже для збільшення фізичної витривалості своїх «підлеглих», яких вони змушують долати круті гори або стрімку повноводну річку, аби вони за будь-якої погоди та пори року могли швидко перенести сигарети, організатори контрабандних потоків забезпечують виконавців психотропними та наркотичними засобами. Також до «обов’язків» тих, хто працює на контрабандистів, входить участь у різних провокаціях, які влаштовуються у відповідь на активні заходи прикордонників, спрямованих на боротьбу з протиправною діяльністю. Мова йде про підпали авто, напади на прикордонні наряди, провокації та перекручування фактів, спроби підкупу, словесні образи та погрози фізичною розправою і навіть убивства, – розповідає Леся Федорова.
Уся країна продовжує слідкувати за судовими засіданнями у справі наїзду автомобіля у листопаді 2018-го року на начальника відділу прикордонної служби "Ділове" майора Вадима Березенського, який через отримані травми помер у лікарні.
Особу, яка здійснила наїзд на прикордонника, затримали, але суди в цій справі досі тривають.
- Такі провокації, – каже Леся Федорова, – злочинці влаштовують, не бажаючи полишати спроб незаконної наживи від організації брудних оборудок на кордоні. Їхні махінації носять характер чітко спланованих дій, спрямованих на нехтування українським законодавством і несуть відверту загрозу життю та здоров’ю військовослужбовців.
Утім, вона зазначає, що навіть на ділянці Мукачівського ПЗ в Діловому нині стало тихіше. Це доводить статистика.
- Якщо порівняти теперішній стан справ із 2016 роком, коли ми мали пік затримань протиправних елементів при спробі порушення кордону, активність тютюнових контрабандистів вдалося суттєво знизити. Наприклад, за перші два місяці 2016 року на ділянці ВПС «Ділове» прикордонники припинили 12 спроб переміщення 67 126 пачок сигарет, за аналогічний період 2021-го – 2 спроби переміщення 6900 пачок сигарет. За 2 місяці 2016 року було затримано 12 правопорушників, а вже у 2021 році за аналогічний період – лише 1 правопорушник, – наводить цифри речниця Мукачівського прикордонзагону.
Але прикордонники кажуть, що поки існуватиме різниця в цінах на цигарки, доти по горах і долах Закарпаття ловитимуть хлопчиків з “чорними ящиками”, повними обмотаних скотчем цигарок. Ринок, знаєте, штука вперта. Він завжди диктує свої умови. Особливо це актуально для нашого прикордоння, де з цієї сторони низький соціально-економічний розвиток, а вже по той бік кордону стан справ набагато кращий. І завжди є бажання зрівняти доходи, ну, або хоча б на цьому заробити. Тому поки є розбіжність у цінах, діє стара-добра схема: ризик–легкі гроші–швидке збагачення.
Тетяна Когутич, Ужгород–Косино
Фото Сергія Гудака
