Життя «за Станіславським». У чому секрет 97-річного тенісиста?

Увечері 7 липня в тенісному клубі «Унікорт» 97-річному харків’янину Леоніду Станіславському вручили сертифікат Guinness World Records як найстарішому тенісисту в світі, який бере участь у змаганнях. Експерти Національного реєстру рекордів України домагалися цього понад два роки, сподіваючись, що Леонід Якович буде живий і здоровий. А рекордсмен… і далі дивує, демонструючи без перебільшення щоденне свято життя.

У СВОЇЙ ВІКОВІЙ КАТЕГОРІЇ СУПЕРНИКІВ НЕ МАЄ

Невеликий на зріст, сутулуватий, з ракеткою у руках. Леонід Станіславський виходить на корт під безсмертний хіт «We аre the champions». Експерт Національного реєстру рекордів України Віталій Зорін вручає найстаршому тенісистові планети сертифікат від Книги рекордів Гіннеса.

«Я можу написати роман про взаємовідносини з Книгою Гіннеса. Переписка розтяглася на більш ніж два роки. В організацію ми переправили масу документів. Останніх два місяці були напруженими, ми очікували на остаточне рішення. Ми щотижня дзвонили Яковичу і питали: «Як ваше самопочуття?». А він відповідає так, як і всі останні роки, від часу нашого знайомства: «Рахую кожний день». І він правий. Я зазначу, що цей диплом – лише підтвердження світових досягнень, які в Яковича по праву вже багато років», – говорить Зорін.

На сайті Гіннеса, наголосив експерт, про Станіславського розмістили «не три рядки, як зазвичай, а три абзаци з фото». Про вручення сертифікату сам рекордсмен, дякуючи всім, скромно говорить: «Я не очікував, я не вірив. Мене підтримували, за мене боролися».

Віталій Зорін додав, що правила для досягнення Станіславського були розроблені «Гіннесом» спеціально під харків’янина.

«Бо ніхто в світі не грає на змаганнях з тенісу в такому віці. Є формальні категорії змагань 80+, 90+, 100+, але він завжди там заявлявся один. Тобто організувати та показати для «Гіннеса», що він грає і грає на рівні спортсменів, які молодші від нього на 10-20 років, складно. Повинно було бути мінімум 5 змагань у категорії 80 та 90+, і останні три, згідно з правилами «Гіннеса», які вони міняли багато разів, мали пройти з інтервалом менше одного місяця. Це все протоколюється, перекладається, апостилізується в посольстві та відправляється в Лондон. Ось такі були складності. Інколи мені здається, що це важче, ніж Яковичу грати», – говорить Зорін.

Шлях харківського пенсіонера до всесвітньої слави почався 7 років тому: відео зі Станіславським під час гри виклали в мережу на сторінках «Унікорту», клубу Харківського національного університету ім. Каразіна.

«У теніс Леонід Якович грає вже 60 років. Займався на кортах у парку Горького, що були побудовані ще до війни. На початку 1990-х корти стали приватними. І Леонід Якович як істинний фанат, для якого життя без тенісу немає, прийшов до нас. І ми його прихистили», – згадує директор клубу, заслужений тренер України Валерій Бурко.

Вже у віці 90 років тенісист почав брати участь у змаганнях – спочатку в клубі, потім у Києві, а потім за фінансової підтримки харківського бізнесмена Юрія Сапронова грав на чемпіонатах світу та Європи, побував у Хорватії, Туреччині, Нідерландах, США.

ПОДУМУЄ ПРО СТРИБОК ІЗ ПАРАШУТОМ

Леонід Станіславський – випускник Харківського авіаційного інституту. Під час війни, ще 17-річним, працював на авіазаводі, де тоді збирали літаки «Як». Згодом працював у «Союзпроммеханізації», що займалася проєктуванням канатних доріг, де й почав займатися тенісом. Пізніше прийшов до інституту «Південгіпроруда», що спеціалізувався на проєктуванні гірничо-збагачувальних комбінатів, був спершу старшим інженером, а потім став керівником проєктів. Загалом віддав інституту близько 30 років. Також захистив кандидатську дисертацію на тему відкритих гірничих робіт. А після виходу на пенсію став звичайним робітником міськводоканалу, працював на насосній станції, аби мати додатковий дохід до невеликої пенсії. Але все життя Леонід Якович закоханий у теніс і не полишав цього спорту.

Наразі Станіславський тренується три рази на тиждень по годині в будь-яку пору року. Його підтримує дочка, дружини вже нема на цьому світі.

На вже звичне запитання, в чому секрет довголіття та фізичної форми, рекордсмен відповідає: «Швидко не скажеш. Але головне – любов до життя. Я люблю життя! А життя для мене – це теніс. А секрет… Нормальний спосіб життя, нормальне харчування. Ні з ким не сваритися, в тому числі з сусідами, навіть якщо вони не подобаються. Треба вміти з усіма миритися. Займатися спортом, робити ранкову гімнастику».

Станіславський ніколи не мав шкідливих звичок. Крім тенісу, любить лижі, плавання. А ще бере участь у літературних і музичних вечорах тенісного клубу, де вже запам’ятався як акапельний виконавець «Скалолазки» Висоцького.

З огляду на вік рекордсмен не допускає перевантажень, намагається берегтися, підтримувати форму, а нещодавно вакцинувався від коронавірусу.

«Мені 97 років – і це зовсім непросто. 90 років – одне, 95 – інше, а 97 – уже зовсім інше, я змагаюся за кожен день. Моя мрія – дожити до 100 років», – говорить Леонід Якович.

У побуті тенісисту допомагають волонтери благодійної організації «Хесед», однак Станіславський і сам любить сходити до магазину та щось приготувати – чи то легкий салат, чи то наваристий український борщ. Обов’язково, наголошує Станіславський, має сало на своєму столі.

Супроводжує спортсмена на всіх турнірах 71-річний Анатолій Дарій – спаринг-партнер і особистий тренер. У травні вони їздили на ветеранські змагання в Бучу, де харків’янин грав із суперником, молодшим на 10 років.

«Це велика різниця у віці, розумієте. І от він перший сет виграв, а другий – програє. Я йому кажу: «Так, Льоня, або ти виграєш, або залишу без вечері, ти мене знаєш!» Виграв! А потім каже: «Давай обмивати перемогу в ресторані». Леонід Якович дозволяє собі 50 грамів хорошого коньяку», – розповідає Дарій.

Наразі за Станіславським часто присилають з клубу машину. На це пенсіонер погоджується, а от носити свій рюкзак із формою та ракетками нікому не дає. «Ви знаєте, інколи, бува, вмовляю: «Льоня, така погода, сніг, не приходь сьогодні на тренування, відпочинь. Що починається!» – розповідає Анатолій Дарій.

Станіславський не втрачає надії зіграти мінісет із легендою тенісу Роджером Федерером, спільне фото з яким уже має (колишня перша ракетка світу в одиночному розряді, 20-разовий переможець турнірів Великого шлему і 6-кратний переможець Підсумкового турніру ATP, володар Кубка Девіса).

Наразі спортсмен готується до Чемпіонату світу, який пройде в Іспанії. А ще роздумує про стрибок із парашутом чи спуск на гірських лижах у Буковелі.

«Але на горі, якщо впаду, то самостійно не піднімуся. А от із парашутом у зв’язці з інструктором стрибнути – я готовий. Але тут треба лікаря знайти (звертається до Віталія Зоріна, – ред.), щоб серце перевіряти, щоб не знепритомніти», – розмірковує рекордсмен.

«Яковичу, після цього інтерв’ю вам уже від стрибка не відвертітися!» – сміється Зорін.

«Та я готовий!» – вигукує Станіславський.

Юлія Байрачна, Харків
Фото В’ячеслава Мадієвського