Міст спотикання над Ужем

Цей міст бачив кожен, хто хоч раз бував в Ужгороді. Він сполучає у старому місті дві центральні площі, це жвава артерія, якою крокують і їздять велосипедами чи електросамокатами тисячі містян щодня. Поруч із мостом на набережних – купа мініскульптурок, торгують квітами та морозивом, годують голубів... По ньому гуляють парами, ходять з лівого берега на правий, тут призначають зустрічі, тут співають міські музиканти... Іще один обов'язковий атрибут мосту: жебраки, ніде в Ужгороді нема такої їх кількості на квадратний метр!

Власне, міст – історичний, йому понад 70 років і зведений він на місці ще старішого моста ХІХ ст., який був підірваний під час Другої світової війни. Має невигадливий вигляд: дорожнє полотно оточують залізні поручні, почерез кілька метрів на них встановлені ліхтарі, стоїть на кількох биках-опорах, що мають вигляд кораблів. На поручнях – сердечка різних форм та розмірів, їх тут чіпляють молодята. Коли на ньому стоїш, міст відчутно хитається, асфальтове полотно – із тріщинами та вибоїнами, у дощ тут багато калюж. Словом, перший-ліпший турист побачить, що цей міст кричить про відновлення, та й містяни ідею про перебудову цього мосту мали би сприйняти “на ура”.

Але коли у вересні до Дня міста з'явився проєкт реконструкції пішохідного мосту авторства столичного митця, він викликав бурхливий спротив ужгородців! Своє “ні” новому мосту в Ужгороді не сказав тільки лінивий. Очевидно, не тільки футуристичний проєкт мосту через Уж в історичній частині міста був причиною цього. Річ у тім, що нинішня міська влада, яка урядує вже другу каденцію, не асоціюється у частини містян з такою, що здатна якісно провести ремонт великого об'єкта. Доказом тому є площа Петефі біля того ж мосту, яку ремонтують уже п'ятий рік. У такому сенсі ремонт, а тим паче реконструкція мосту, яким користуються усі, виглядає для ужгородців дещо загрозливо.

Але з іншого боку – явно видно, що коли не реконструкція, то якісний ремонт цьому пішохідному мосту дуже потрібні. Відтак ми розпитали й автора проєкту реконструкції, й істориків та ужгородців, а також поцікавилися у міськраді: що ж далі робити з тим мостом? Відповіді – у розвідці Укрінформу.

РЕМОНТ КОНЧЕ ПОТРІБЕН

- Найперше треба зазначити, що цей пішохідний міст у нас єдиний такий, до того ж – у центральній частині міста. Ним щодня пересуваються тисячі людей. 6 жовтня виповниться 73 роки з часу, коли його відбудували за проєктом Шлезінгера. Але тоді, ми розуміємо, навантаження на міст було одне, зараз – у рази збільшилося. Він потребує змін відповідно до часу, – пояснює Тетяна Літераті, дослідниця, авторка проєкту “Втрачений Ужгород”. – Але треба сказати, що попри жвавий рух, заторів там ніколи не буває. Єдине, що справді проблемно – велорух: він там заборонений, але люди все одно їдуть через міст, не спішуючись, а це заважає пішоходам. Тому ремонт мосту потрібен. Власне, на це закладалися кошти у міському бюджеті – близько 4 мільйонів гривень, і ремонт планувався у цьому році. Йшлося про те, аби укріпити опори та відновити асфальтове покриття, але проєкту на це, наскільки мені відомо, наразі ще нема.

Зате нещодавно у міськраді презентували проєкт реконструкції мосту київського архітектора Петра Антипа. Це було таким собі сюрпризом для міста, й ідея пана Антипа презентувалася як його подарунок місту. Автор пропонував розширити міст майже удвічі – до 11 метрів. Оскільки це створить додаткове навантаження, то міст треба укріпляти ще й знизу, щоб опори могли підтримувати цю нову основу. Також архітектор бачить по боках мосту скульптури видатних діячів-ужгородців – по чотири з кожного боку. (Я би не радила навіть починати обговорювати це, бо закінчиться, як завжди, великою сваркою через те, кого саме варто увіковічнити). Іще один елемент у пропонованому проєкті, який викликав незадоволення, – дуги. Авторові під час презентації резонно заявляли, що дуги перекриють панораму на захід сонця, яку з мосту дуже люблять фотографувати місцеві, а ще – це закриватиме вигляд на місто з обох боків.

Ніхто до кінця не зрозумів, яким чином цей проєкт потрапив на розгляд у міськраду, які там кулуарні нюанси навколо нього.

Зараз можна стверджувати одне: пішохідному мостові в Ужгороді необхідний ремонт. Не реконструкція, а звичайний якісний ремонт, – наголошує Тетяна Літераті.

НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ МОДЕРНУ

Власне, про те, як з'явився цей проєкт, ми запитали безпосередньо в його автора – відомого сучасного українського художника, скульптора Петра Антипа. Він каже, працював над проєктом мосту із задоволенням, а подумати над ідеєю йому запропонували ужгородці.

- Подумати над ідеєю нового мосту в Ужгороді мені запропонували. Цього літа до комплексу, де я завжди зупиняюсь на Закарпатті, де є парк моїх скульптур, під'їхали люди, більшість із них були ужгородцями. Вони вже бачили мої роботи і попросили подумати над ідеєю моста для Ужгорода – показати, як я це бачу. Пізніше в Києві до мене звернулася будівельна компанія (мова йде про групу компаній Win Experts – авт.) і запросила до співпраці. Я зробив проєкт, – розповідає Петро Антип.

- Перед тим, як працювати над ідеєю моста в Ужгороді на місці нинішнього пішохідного, я гуляв ним, хотів побачити – що не так зі старим мостом. Найперше – там дуже мала прохідність, саме тому я запропонував міст розширити із 6 до 9, а місцями – аж до 11 метрів. І я вважаю, що у ХХІ столітті він має бути модерним, зробленим із сучасних матеріалів – на мою думку, просто не може бути інакше! І не варто боятися модерну, навіть якщо мова йде про провінційне містечко!

Над проєктом ми працювали разом із архітектором Вадимом Гетьманом. Коли я представляв його на містобудівній раді в Ужгороді на початку вересня, 90% із присутніх сприйняли проєкт позитивно, я отримав багато схвальних відгуків. Ну, а вже потім почалося обговорення в мережі про те, що ідея нового мосту не відповідає історичному ансамблю, що там немає запроєктованої велодоріжки, що дуги над мостом перекриватимуть вид на місто тощо.

Щодо дуг (які я пропоную зробити над мостом зі скла) – маю сказати окремо, бо вже коли почався скандал, я дослідив історію цього мосту. Так от, той міст через Уж, який підірвали під час Другої світової, також був із дугами, причому масивними, із заліза. Тому здивувався, що мені прийшла схожа ідея, як і автору того першого моста через Уж, що стояв на місці нинішнього – тільки мої дуги “повітряні”, легкі та прозорі.

- Я не знаю, чим завершиться ця історія, – каже Антип. – Зараз не впевнений, що подаватимуся на конкурс, який анонсувала Ужгородська міськрада. Я знаю, як у нас проводяться ці конкурси і свій проєкт подаватиму тільки в тому разі, якщо знатиму, що його оцінюватиме незалежне мистецьке журі. Маю дві умови: журі повинно бути не з місцевих, а люди, які оцінюватимуть проєкти, мають дізнатися про те за тиждень до самого конкурсу. Тоді ми отримаємо прозорий конкурс і чесну оцінку, інакше це перетвориться на проштовхування місцевими політиками своїх проєктів. Ну й ще: громадське обговорення на конкурсі має проводитися після відбору. Інакше це перетвориться на балаган, це як хворі приходять до хірурга та розказують, як краще проводити операцію.

Петро Антип переконує: хто б із митців та який проєкт би не подав на конкурс реконструкції пішохідного мосту в Ужгороді – він буде модерний. Ми живемо в сучасному світі, тож не варто боятися бути сучасними, наголошує митець.

- А ужгородцям, які апелюють до того, що не варто нічого міняти в історичному центрі міста, скажу як митець: можна так любити своє старе місто, що просто у цьому потонути. Не треба чіплятися за старовину, треба мислити сучасними сенсами, а старовину зберігати. У Європі є сотні прикладів, коли модерна архітектура зі скла та сучасних матеріалів вписалася в історичні центри міст і це стало туристичним магнітом. Щоб далеко не ходити, згадайте, як виглядає реконструйований будинок Рейхстагу в Берліні – зі скляним куполом.

Переконаний: якщо в Ужгороді збудувати такий модерний міст – це стане магнітом для тисяч туристів, там треба ще грамотно пустити підсвітку вночі, – каже він.

- І ще одне, на чому б також хотів наголосити: в Ужгороді треба збудувати найближчим часом ще хоча би два мости. Місто швидкими темпами розростається і переходів з лівого на правий берег, які наразі є тут, уже явно недостатньо, – наголошує Петро Антип.

ПОСЯГАННЯ НА КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ?

Укрінформ також поцікавився у дослідника історії архітектури Ужгорода Олега Олашина, чому історія з реконструкцією моста в Ужгороді викликала такий резонанс.

- Наміри реконструювати пішохідний міст викликали резонанс, оскільки цей історичний об'єкт є одним із символів Ужгорода. Тому значна частина ужгородців розглядають такі радикальні зміни вигляду мосту як посягання на культурну спадщину нашого міста, – зазначає він.

На думку Олашина, модні конструкції, які заплановано надбудувати на опорах мосту за проєктом Антипа, вплинуть не лише на сам міст, але й на його оточення – вони повністю змінять характер історичного середовища, впізнаваний силует міста, видове розкриття історичної забудови, її панорами та перспективи.

Окрім того, зазначає дослідник, у самому проєкті й у тому, як його просувають у мережах, можна побачити ознаки маніпуляцій.

- На самому початку цей проєкт реконструкції нам подавали як персональну ініціативу київського художника, який вирішив зробити подарунок місту. Але виявилося, що насправді це проєкт групи компаній Win Experts – потужної комерційної структури. Ба більше, виявилося, що керівник цієї групи компаній є помічником закарпатського народного депутата (ідеться про закарпатського нардепа від “Слуги народу” Михайла Лабу – авт.), а також належить до орбіти іншого столичного нардепа (тут мова про Миколу Тищенка – авт.), пояснює Олашин.

За словами Олега Олашина, почалася активна кампанія з промоції цього проєкту реконструкції. Він наголошує, що до лобіювання проєкту керівництвом групи компаній Win Experts було залучено кілька фахівців із будівельної сфери, яких не можна розглядати як незалежних експертів. У кількох ЗМІ з національним охопленням з'явився відповідний прес-реліз із позитивною оцінкою проєкту, стартувала активна таргетована реклама в соціальних мережах. А після появи керівника компаній Win Experts на публічних заходах разом із міським головою Ужгорода – виникли думки про певні домовленості щодо реконструкції мосту. У той же час Ужгородська міська рада анонсувала відкритий конкурс на найкращий проєкт реконструкції мосту.

- Тобто збереження історичного пішохідного мосту вже навіть не розглядається – виключно зміна його вигляду. Цілком можливо, що розкручений проєкт, за яким стоять потужні бізнес-структури і політичне лобі, буде чи не єдиним претендентом на перемогу. Тому офіційне оголошення конкурсу стане вироком пішохідному мосту, – переконаний Олег Олашин.

Звісно, каже він, занедбаний пішохідний міст в Ужгороді потребує капітального ремонту.

- Необхідно відремонтувати пошкоджені опори мосту, конструкції його полотна, замінити покриття. Можна також відремонтувати перила або ж відновити первісні, які були до середини 1970-х років. Але всі ці питання вирішуються у робочому порядку, на основі вихідних даних. І для цього не потрібно проводити архітектурні конкурси та шукати якісь творчі концепції, – наголошує Олег Олашин.

КОНКУРС ТАКИ БУДЕ, АЛЕ ГРОШЕЙ НЕМА

Примітно, що в Ужгородській міськраді заявили: конкурс таки буде, і на ньому готові розглянути проєкт Петра Антипа. Але в міськраді уже висловили свої зауваження щодо нього в заяві: “Деякі члени архітектурно-містобудівної ради зауважили, що металева конструкція з рам-арок обмежуватиме оглядовість на архітектуру історичної частини міста, також доцільно облаштувати на мосту велодоріжки, адже він виконує транзитну функцію як для пішоходів, так і для велосипедистів”.

Ми поцікавилися у головного архітектора Ужгорода Олега Боршовського, коли буде оголошено конкурс, а головне – хто платитиме за реконструкцію мосту, адже зрозуміло, що на це потрібні мільйони.

- Щодо грошей – наразі ми не можемо знати, про яку саме суму йтиметься. Це буде залежати від самої ідеї, відтак – коли на конкурсі знайдеться переможець, конструктори підрахують вартість втілення проєкту, тоді вже думатимемо, де брати гроші. Якщо місто буде готове профінансувати, то фінансуватимемо ми, якщо ні – депутати міськради звертатимуться до Мінрегіону з проханням включити проєкт до державних програм або ж до “Великого будівництва”.

Наразі зрозуміло, що ремонтувати міст необхідно, бо він в аварійному стані. У цьогорічному бюджеті міськрада виділила на це близько 4,5 млн гривень, кошти на капремонт є. Тому може бути й таке, що міст відремонтують, а вже тоді буде оголошуватися конкурс на реконструкцію, – каже Боршовський.

Щодо самого конкурсу, відзначає головний архітектор, наразі невідомо, коли він буде оголошений.

- Найближча сесія у нас – 30 вересня, ми повинні до того часу написати програму конкурсу, визначити журі, знайти кошти на конкурс. Потім треба зважити, що сам конкурс ітиме мінімум два місяці. Словом, очевидно, що переможця оголошуватимуть уже після Нового року, – сказав Олег Боршовський.

ТУТ НЕ МОЖЕ БУТИ “І ВАШИМ, І НАШИМ”

Отож, наразі ситуація виглядає так, що проєкт Петра Антипа, який устиг вже стати скандальним, міськрада готова розглядати на конкурсі – при тому, що чимало ужгородців або мають зауваження, або виступають проти нього. Тож залишається спостерігати, як вирішиться це питання і чи знайдуть, зрештою, компроміс – так, щоб і вашим, і нашим.

- Не може бути в цьому питанні “і вашим, і нашим”, – переконує відомий ужгородець, професор, економіст, член містобудівної ради Ужгорода Володимир Приходько, який виступає “за” реконструкцію мосту. – Тут треба дотримуватися головних критеріїв. Перше – це забезпечення громадянам безперешкодного переходу мостом, а друге – туристична привабливість історичного ядра міста, в якому розташований міст. Звісно, із наслідками для місцевого підприємництва.

Володимир Приходько пояснює, що пішохідний міст є однією з ключових точок міста, це вузька транзитна дорога, через яку за день здійснюється декілька тисяч кросів. Тому й такий резонанс – бо міст стосується усіх! Усі 100 тисяч жителів Ужгорода користуються ним.

- Це міст поколінь, я знаю його з дитинства, не пам'ятаю вже історичного моста (знаю його лише за фотографіями та листівками), бо народився тоді, коли був шлезінгерівський міст. Старий Шлезінгер був хранителем архітектурних індикаторів міста, він зумів спроєктувати міст так, що той вписався в архітектуру історичного центру, не домінував як окрема архітектурна одиниця. Пізніше міст видозмінювався, кожен із мерів додавав щось своє – ми маємо тепер і погорєловський, і ратушняківський міст, перефарбований, з довареними на поручні вензелями. Нинішня естетика у нього, прямо скажу, сумнівна. Ну, невже не соромно нам оці “замки щастя” показувати туристам?

Дивіться, в Ужгороді з муками, але приводиться до ладу площа Петефі. Гадаю, що розберуться із майновими конфліктами щодо “Корони”, тоді й Театральна почне підніматися, і тут зростає роль пішохідного моста – він має об'єднати дві площі. Це питання найближчих п’яти років. Тому реконструкція мосту на часі. І я вітав би конкурс на проєкт нового мосту, вітав би проєкт неважкого, прозорого мосту, який би забезпечував візуальне сполучення двох центральних площ. У цьому сенсі сучасним архітекторам варто би повчитися у старого доброго Шлезінгера. Він був правий, коли створив такий міст, який не домінував над тодішнім архітектурним ансамблем. А проєкт Петра Антипа – концептуальний, він виводить міст на перше місце.

Тому – нехай би справді був конкурс. Потрібно написати чіткі “вводні” й подивитися, що запропонують архітектори. В усякому разі – це чудово, що проєкт Петра Антипа сьогодні змусив нас усіх говорити про необхідність реконструкції мосту. Якщо правильно і чисто організувати конкурс, ми мали б отримати як мінімум гарний глибокий ремонт, добре огородження, покриття, яке гарантує безпеку пішоходів. Якщо буде згода міста, що це – реконструкція з інноваціями, ми отримаємо кілька проєктів, обговоримо їх, і місто зможе провести реконструкцію мосту. Єдине, до чого би я закликав – робити це спокійно і не поспішати.

Тетяна Когутич, Ужгород
Фото автора та з відкритих джерел