На Закарпатті в горах виявили старовинну споруду, призначену для сплаву лісу гірськими річками
Про це повідомили Рахівське державне лісомисливське господарство у Фейсбуці, передає Укрінформ.
“Так виглядала кляуза (гать) в урочищі Балцатул, яка розташована на висоті 1100 метрів над рівнем моря. Кляузи влаштовувались у верхів'ях річок. І ця потужна споруда на річці в урочищі Балцатул збереглася дотепер. Виявили її випадково після липневої повені, що призвела до зсуву ґрунту. Знахідка несе історичну цінність,” - йдеться в повідомленні.
Як повідомляється, гать (нім. klause - "ущелина") - гідротехнічна споруда, призначена для сплаву лісу маловодними гірськими річками Карпат. На одній річці часто будували каскад кляуз. У водосховищі кляузи акумулювали ліс, який звозився з навколишніх лісорозробок, та з колод (кльоців) формували невеликі плоти - дараби. З дарабів, скріплених послідовно між собою, формували один великий пліт — бокор.
На Закарпатті в горах виявили старовинну кляузу / Фото: Пресслужба Рахівського ЛДГ
У призначений час відкривали систему шлюзів греблі, і бокори, підхоплені велетенським водним потоком, зносились вниз у долину. Таким чином кляузи на певний відрізок часу піднімали рівень води у верхів'ях річок, щоб ліс безперешкодно міг транспортуватись мілководдям до повноводнішої річки або до іншої кляузи.
Як повідомляють в Рахівському ЛМГ, сотні тисяч кубометрів деревини при мінімальних економічних затратах плотами-бокорами сплавляли на відстань 60-80 кілометрів до найближчої залізничної станції.
Бокорашів на плотах було 3-5, інколи й більше — залежно від величини плоту і складності та довжини маршруту. Розквіт подібної системи сплавів лісу в Карпатах завдяки гідротехнічним спорудам на закарпатських річках припадає ХІХ-ХХ століття.
"Сплав лісу карпатськими річками вважався важливою галуззю місцевої економіки, а плотогони, або бокораші, були шанованими людьми. Це надзвичайно важлива і складна професія. У повоєнні роки, коли деревини потребували всюди, професія сплавника була затребувана. Лісу було вдосталь, роботи також. Крім того, за неї непогано платили, тому люди сходилися на лісосплав із усього краю. У 1920-х роках керманич однієї валки дарабів – бокора – міг отримати зарплату, рівноцінну вартості корови. На той час це були великі гроші." - повідомляють у Рахівському ЛМГ.
Як повідомляється, всередині ХІХ століття на Закарпатті заготовлялося 45-51 тисяч кубометрів деревини щорічно.
Професія бокорашів зникла на Закарпатті в середині ХХ століття через механізацію, ліс з гір спускали вантажною технікою.
Також на Закарпатті в Нацпарку Синевир знаходиться єдиний в Європі музей лісосплаву на такій же кляузі. Він - у процесі відновлення після паводку 1998 року.
