Теоретик космічних мандрів Юрій Кондратюк очима живописця
З-поміж усіх представлених на виставці картин художника вирізняється робота «Юрій Кондратюк». Іван-Валентин Задорожний зобразив на полотні видатного вченого, завдяки розробкам якого американські астронавти висадилися на Місяць.
Свого часу митець відійшов від домінуючого в СРСР соцреалізму, зображуючи на своїх полотнах відомих діячів української історії й культури. Це стало однією з причин, чому його творчість залишалася в тіні. Перша персональна виставка Задорожного відбулася через кілька років після його смерті у 1991 році. Шевченківську премію художнику присвоїли теж посмертно у 1995 році.
ТВОРЧІСТЬ ПОЗА ЧАСОМ
Хмельницький обласний художній музей розташований у людній частині міста, поруч із пішохідною зоною вулиці Проскурівської. Будівля, зведена у 1903 році для Проскурівського відділення Південно-Російського промислового банку, вражає величчю й красою. У колекції музею нині майже 7 тисяч творів українських митців ХХ-ХХІ ст.
В експозиції «Поза часом», присвяченій 100-річчю Івана-Валентина Задорожного, кожен відвідувач відкриває для себе різні грані творчості художника. Вдивляючись у картини, розумієш, що їхні сюжети не обмежені потребами швидкоплинного часу – не були вони такими і в радянський період тотальної цензури в мистецтві, не є такими й зараз. Зрештою, для митця час не має значення, бо його роботи не втрачають актуальності.
Задорожний народився у Ржищеві на Київщині в 1921 році, пережив Голодомор, Другу світову війну. У 1951 році закінчив Київський художній інститут, в аспірантурі займався історичною тематикою та створив полотно «Богдан Хмельницький залишає в заставу кримському хану свого сина Тимоша», після чого історія стала головним мотивом його творчості. Згодом Задорожний починає займатися монументальним мистецтвом.
В одній із публікацій про відзначення 95-річчя Задорожного натрапила на спогади його дружини Надії, де вона ділиться: «Коли мене покликали нещодавно виступити на радіо, розповісти спогади про чоловіка, то посипався град дзвінків від слухачів. Запитували, чому вони ніколи не чули про Івана-Валентина Задорожного, чому не відбувається виставок його творів».
Нині минає 100-річчя від дня народження художника, а запитання: що ми знаємо про митця і його творчість – так само актуальне.
«Дата чомусь минула непомітно... – скрушно хитає головою заступниця директорки музею з наукової роботи Олена Михайловська. – Але Ржищівський музей образотворчого мистецтва ім. Івана-Валентина Задорожного був дуже радий співпраці з нами і надав нам багато фотографій. Ми зробили такий собі таймлайн, на якому можна побачити головні віхи його життя. Задорожного не завжди вітала радянська влада. Зрозуміло, коли він працював у контексті Радянського Союзу, його твори демонструвалися. Коли вже він почав відпрацьовувати свою манеру, більш модерністичну, прогресивну, і разом із тим таку, що спиралася на творчість бойчукістів (течія послідовників Михайла Бойчука, що базувалася на синтезі українського фольклорного образотворчого мистецтва і церковного мистецтва Візантії та передбачала творення мистецтва відродженої України – авт.). Він отримував замовлення, але як художник, живописець – самореалізації особливо не мав і помер у 1988 році, не дочекавшись незалежності України. На експозиції «Поза часом» представлені твори з нашої колекції. Тут помітний вплив сакрального мистецтва доби Київської Русі. Хоча, з іншого боку, це модерністичні узагальнення, більш сучасні, характерні для ХХ століття».
На світлинах, що вздовж стіни, можна прослідкувати основні етапи творчості Задорожного – від радянських мотивів до зображень на картинах українських селян. Спочатку він вірив у комуністичні цінності, а потім – на тлі хрущовської «відлиги» та діяльності шістдесятників – у його творчому житті стався злам.
ЮРІЙ КОНДРАТЮК ІЗ ДУМКАМИ ПРО КОСМОС
З Оленою Михайловською проходимо в невелику залу з полотнами Івана-Валентина Задорожного – мій погляд одразу зупиняється на картині «Юрій Кондратюк», яку музей придбав у вдови митця.
Робота висотою майже 1,8 м, а зображеному на ній босоніж Юрію Кондратюку, над головою в якого космос, хіба що німба не вистачає.
Ім’я Юрія Кондратюка (справжнє ім’я Олександр Шаргей) сьогодні відоме багатьом, хто цікавиться історією космічних подорожей. Він відомий український вчений-винахідник, розробник ракетної техніки і теорії космічних польотів, автор книги «Завоювання міжпланетних просторів». Його розрахунки траєкторій польотів людини на Місяць («траса Кондратюка») використали під час висадки американських астронавтів на супутник Землі.
«Коли я на світанку в березні 1968 року із завмиранням серця стежив на мисі Кеннеді за стартом ракети, що несла корабель «Аполло» в напрямку Місяця, я думав тоді про українця Юрія Кондратюка, який 50 років тому розробив ту саму трасу, по якій належало летіти нашим астронавтам. Боже мій!» – згадував один із керівників космічної програми США «Аполло» Джон Губболт.
Ім’я Юрія Кондратюка увічнене в космосі. На його честь названий кратер на зворотному боці Місяця та одна з малих планет-астероїдів.
«Юрій Кондратюк» – це твір Задорожного 1977 року. Хто в 1977 році говорив про Кондратюка? На той час було невідомо, що з ним сталося. У 1942 році він начебто безвісти пропав на фронті. Є версія, за якою він, можливо, емігрував під іншим іменем, і ми не знаємо напевно, що з ним відбулось. Але наскільки це потужна людина! Тільки уявити собі буремні роки: жовтневий переворот, громадянська війна... а людина в цей час думає про зірки. Він працює як фізик і розробляє траєкторію до Місяця. Коли хтось говорить, що у нас стільки проблем, що не до мистецтва, головне – якось прогодуватися, то виникає логічне запитання, а як тоді люди жили, як вони просували мистецтво і науку?», – каже співрозмовниця.
На полотні Кондратюк тримає в руці свою книгу «Завоювання міжпланетних просторів». Він видав її власним коштом, але на батьківщині його праця не знайшла зацікавлення, а коли потрапила до США, викликала там справжній фурор.
«Масштаб цієї особисті ще досліджувати й досліджувати. Окрім траєкторії до Місяця, Юрій Кондратюк зробив багато інших відкриттів. Він неймовірно випередив свій час. На цій картині він зображений як символ інтелекту, незламного духу, який знає, що прийшов у цей світ з якоюсь метою. Тут спостерігається перетин яскравого митця та послідовного і мужнього науковця. Кондратюк на картині – це символ відмови від тимчасових побутових проблем. Це людина, яка бачила зірки, космос, і думала, як нам добратися до Місяця», – додає музейниця.
Доля Юрія Кондратюка як науковця була непростою. Він відбував покарання у концтаборі за те, що побудував у Сибіру без цвяхів і металу найбільший у світі елеватор, який міг вміщувати 10 тис. тонн зерна. Кондратюк також долучився до створення проєкту Кримської вітрової електростанції, який не судилося втілити в життя. Коли почалася Друга світова війна, він пішов добровольцем на фронт.
ВІТРАЖІ, МОЗАЇКИ ТА ГОБЕЛЕНИ
Серед картин, представлених на експозиції «Поза часом», є полотна Івана-Валентина Задорожного, на яких зображені Ярослав Мудрий з «Руською правдою», Нестор Літописець, Роксолана (Настя Лісовська).
Перехід Задорожного в монументалістику стався після того, як він разом із двома колегами – Василем Перевальським та Федором Глущуком створили вітраж у червоному корпусі Київського університету ім. Т.Шевченка на місці знищеного твору «Шевченко. Мати», авторами якого були Алла Горська, Опанас Заливаха, Лариса Семикіна, Галина Зубченко та Галина Севрук. До слова, цей вітраж став першим в Україні, який розробили за класичною технологією без жодних домальовок.
На виставці Хмельницького обласного художнього музею є ескіз вітража «Люди, бережіть Землю!», що свого часу був окрасою будинку культури «Росава» в Білій Церкві, а нині перебуває у занедбаному стані.
У творчому доробку Задорожного – вітраж «Наша пісня – наша слава» в палаці культури ім. Петровського у Кременчуці, цементний рельєф «Весільне свято» та мозаїчне панно «Моя Батьківщина» у ще одному кременчуцькому палаці культури – заводу «Дормаш», монументально-декоративне оформлення будинку культури та залу одружень у селищі Калита на Київщині та інші твори.
Найбільшим монументальним замовленням митця було комплексне оформлення зали готелю «Либідь». Задорожний розробив ескізи світильників, меблів, посуду та вирізьбив понад 20 слов’янських богів. На жаль, усі роботи Задорожного пізніше демонтували з готелю.
Художник також займався гобеленами. Ескіз одного з них «Засійся, чорна ниво, волею ясною» є частиною експозиції «Поза часом».
Нині, переконані мистецтвознавці, важливо не лише вивчати й досліджувати творчість Івана-Валентина Задорожного, а й зберегти його монументальні твори.
Ірина Чириця, Житомир – Хмельницький
Фото автора та надані Хмельницьким обласним художнім музеєм
