Музею у Чернівцях археологи передали понад 500 знахідок

Про це кореспонденту Укрінформу розповів керівник експедиції Павло Нечитайло.

Археологи у Чернівцях передали музею колекцію артефактів унікального скельно-печерного комплексу / Фото надані Павлом Нечитайлом

Так, за його словами, під час розвідок печер поблизу Василівки ще у 1998 році професор Богдан Рідуш знайшов фрагмент горщика ХІІІ-XIV століття та залізне вістря стріли.

«Масштабні дослідження пам’ятки стали можливі через те, що скелі потрапляли в зону будівництва і експлуатації Дністровської ГАЕС і їм загрожувало знищення. Частина приміщень була зруйнована вибухами ще у 1960-х роках. Частково збережені понад 10 приміщень змішаного походження. Це гроти, навіси, природні та штучні печери. Більшість з них знаходиться у скельному каньйоні, висотою 10-12 м від сучасного схилу. Це сприяло відносно непоганій збереженості окремих приміщень, які вціліли в результаті кар’єрних розробок. На схилі, під приміщеннями було знайдено залишки вогнищ раннього залізного віку та середньовічні поховання, коли в скелях існував монастир», - додав науковець.

Загалом, напередодні у фонди музею археологи передали понад 500 знахідок. Найстаріші належать до доби верхнього палеоліту – це крем’яні знаряддя мисливців епохи останнього великого зледеніння.

Також експедиції вдалося знайти й фрагменти кухонного та столового посуду трипільської культури з характерними відбитками шнура та монохромним розписом чорною фарбою.

Серед артефактів є й фрагменти посуду, вогнища з робочими поверхнями обмащеними глиною, наконечник стріли ранньоскіфської доби VII – перша половина VII ст. до н.е. До давньоруського періоду належать знахідки лунниці, скроневих кілець з білого металу, численні фрагменти кераміки.

«Найбільш активний етап використання скель біля Василівки відбувався в XII- першій половині XV ст. Найімовірніше, саме в цей час було вирубано більшість штучних приміщень комплексу. Це було пов’язано з існуванням у Василівських скелях чернечої обителі. Численні, але досі не досліджені чернецькі печерні келії відомі у Розкопанському яру, що тягнеться від Василівки аж до Сокирян. До давньоруського періоду належать знахідки лунниці, скроневих кілець з білого металу, численні фрагменти кераміки», - зазначив Павло Нечитайло.

Окремі предмети могли використовуватись як в домонгольський, так і в післямонгольський час – це ключі до навісних замків, ножі, наконечники стріл, кільце кольчуги. Вістря стріл складають найбільшу кількість знахідок. Найпізнішими знахідками, що належать до існування тут чернечого осідку є два пів гроша Ілляша І, воєводи і господаря Молдавського (1432 – 1442).

Заключним періодом використання скель і печер Василівки була друга половина XVII століття. Тоді тут мешкали дністровські опришки. Матеріальні свідчення використання комплексу опришками проявились у знахідках фрагментів горщиків, свинцевих куль, уламків зброї та прикрас.

«Частина куль розплющена об скелю, очевидно під час спроб штурму опришківського осідку. Біля печер було зібрано невелику колекцію монет XVII століття. Це монети Османської імперії та західноєвропейського карбування. Серед знахідок значний відсоток займають дукачі. Це монети з отворами, які використовували для носіння на шиї. Очевидно, це опришківська здобич, випадково загублена біля печер», - повідомив керівник археологічної експедиції.

З 2017 року комплексні дослідження скельно-печерного комплексу біля с. Василівка проводяться спільно з науковцями Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Найближчим часом археологи продовжать вивчення пам’ятки.