«Ось людина» від справжнього Бернардо Строцці
Полотна «Ессе Номо», що сусідять в одній колекції, – результат творчого діалогу славетних художників Бернардо Строцці, Мікеланджело Мерізі да Караваджо і Лодовико Чіголі.
Чудернацький і пишний – це про художній стиль бароко, до якого відносять дві картини Караваджо і Строцці, що експонуються в одеському музеї. Але полотно «Ессе Номо» ще й транслює особливу мистецьку візію майстра.
Твори геніальних митців дуже часто поповнюють музейні колекції волею випадку. Історія появи в Музеї західного і східного мистецтва Одеси полотен Караваджо і Строцці – ще одне тому підтвердження. Особливо вражає те, що картини цих італійських майстрів, створені на старті XVII століття, сусідять близько ста років в одній колекції й навіть в одному виставковому залі…
Власне, всі полотна під назвою «Ессе Номо» (Ось Людина), написані за мотивами євангельської притчі, стали результатом своєрідного творчого діалогу славетних художників Мікеланджело Мерізі да Караваджо, Лодовико Чіголі та Бернардо Строцці, розповіла журналістам Укрінформу заступниця директора музею з наукової роботи Ірина Глєбова.
«Живописна манера Бернардо Строцці настільки характерна, що його картини легко вирізнити з-поміж робіт інших художників. Як і його сучасника Караваджо. Полотно «Ессо Номо» яскраво демонструє, зокрема, сміливе використання Строцці елементів контрастної світлотіні, техніку пастозного живопису, якій притаманні енергійність мазків, бурхлива експресивність та емоційність. Усі ці особливості, пов’язані з розвитком демократичної гілки стилю бароко, якраз і стали відмінними рисами тогочасної генуезької школи», – підкреслила пані Глєбова.
Як зауважила мистецтвознавиця, сучасники невипадково звали Строцці «il Cappuccino» – чернецем ордену капуцинів, бо якраз при монастирі він здобув освіту й там же написав перші картини. Однак згодом художник покинув монастир і створив вражаючі полотна, що вирізняються вільною манерою письма, життєвою правдивістю, а нерідко й драматичністю образів.
Свого часу дехто з мистецтвознавців висловлював сумніви щодо «справжньості» полотна «Ессо Номо», але всебічні дослідження експертів, включно з застосуванням інфрачервоних і рентгенівських променів, підтвердили: автором картини є саме знаменитий майстер Строцці. Це підтвердила, зокрема, і доктор мистецтвознавства Вікторія Маркова, яка у 1980-ті роки була куратором однієї з грандіозних виставок італійського живопису XIV-XVIII століть із музеїв СРСР. Власне, й півтисячолітньої давності напис на паперовій наклейці зі зворотного боку картини свідчив: Ecce homo di Bernardo Strozzi detto il Cappuccino.
Як саме реалізував Строцці тему «Ессе Номо», яку в 1605-1607 роках римський монсеньор Массіні запропонував відтворити художникам Караваджо і Чіголі? Передусім вражає художня манера фокусування уваги і драматичного наближення головних фігур зі сцени, взятої з Євангелія (від Івана, 19): Понтій Пілат показує Христа натовпу зі словами: «Ecce homo!» ("Ось людина").
«Причому Пілат показаний художником так, – акцентує увагу мистецтвознавиця, – ніби прагне захистити Ісуса, уже збичованого й увінчаного терновим вінцем, й очікує співчуття до нього з боку єрусалимського натовпу. Але чує: «Розіпни, розіпни!» Уособленням натовпу на картині Строцці є гротескна фігура страшної, беззубої й чорноротої істоти, якій прокуратор Юдеї кидає: «То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!»
І насамкінець: про що промовляють до нас із полотна генуезького майстра фігури Ісуса Христа і Понтія Пілата? Бачимо, що в центрі картини художник представив перш за все Людину, хіба що по терновому вінку на голові вгадуємо Ісуса, який уже знає свою долю. І здається, не лише до єрусалимського натовпу, а й до кожного з нас простягає руку прокуратор Юдеї зі своїм запитанням: що ж нам робити з Христом, провини якого немає?
Художник Строцці, вступивши у творчий діалог з іншими живописцями доби бароко, не лише відмовився від величної й променистої манери зображення подій, пов'язаних з античними чи євангельськими сюжетами, але й порушив при створенні картини «Ессе Номо» низку й понині актуальних тем: взаємовідносин людини і натовпу, в якому людина іноді перестає бути індивідуальністю, місії творчої людини і суспільства, тривоги щодо перспектив розвитку людини і цивілізації…
До того, як потрапити до музею, картина пройшла довгий шлях: від одеського колекціонера XIX століття Івана Сампсонова, який заповідав її Новоросійському університету, до Музейного фонду, де після 1917 року опинилися націоналізовані твори образотворчого мистецтва.
Як вважають мистецтвознавці, картина «Ecce Homo» засвідчила, що художня манера Строцці поступово змінювалась. Замолоду він писав під благотворним впливом митців Ломбардії та Фландрії, а в зрілому періоді творчості його визнали найбільшим художником-колористом Венеційської республіки, де він жив багато років, заснував власну майстерню і був оточений великою повагою.
Михайло Аксанюк, Одеса
Фото Ніни Ляшонок
