Били прицільно: історія 150-річного храму в Заворичах, який знищили росіяни

Свято-Георгіївський храм у селі Заворичі Броварського району був знищений ударом російської артилерії у березні. В результаті прямого влучання снаряду в купол красива дерев'яна будівля згоріла дощенту. Причому, за словами прихожан, вдарили росіяни по ньому цілеспрямовано.

Прихожанки Тетяна і Валентина були свідками пожежі. Та й все село бачило, разом намагалися врятувати.

“Наш Георгіївський храм створений 1873 році, тобто наступного року ми святкували б його 150-річчя. Але, на жаль, ми стали очевидцями його знищення.

7 березня в Заворичі заходили росіяни, на околиці були навіть підбиті 8 танків. А потім вони повалили на село, під час обстрілу влучили по церкві”, -  говорить пані Тетяна.

“Цілеспрямовано стріляли в церкву. Вони думали, що тут сидять спостерігачі, адже церква знаходиться на висоті. Про це росіяни самі сказали людям, коли ходили по хатах. Дуже шкода храму, адже ми, як кажуть, тут народилися і хрестилися, наше життя поряд з ним проходило. А храм у нас був величний і розміщалися тут два приходи - Варварівський і Георгіївський», - додає пані Валентина.

Розмовляємо біля тимчасової споруди, де нині править службу отець Петро, який п’ять років працює у цьому приході.

“Це був дуже красивий соборний храм, який вміщував до 600 людей. Як бачите, він вигорів повністю внаслідок російського обстрілу. Стріляли з боку Трубежа, де була наша оборона, і звідки росіяни наступали. Вони стріляли цілеспрямовано по селу, можливо, і по церкві вдарили цілеспрямовано. Бо у сусідньому селі Бобрик також снаряд впав точно в храм, пробив дах і всередині розірвався”, - говорить священик.

Самі Заворичі засновано ще за князя Володимира 980 року на межі Київської і Чернігівської земель! У 1665 році у селі з’явився козацький храм Святої Великомучениці Варвари. За переписом, прихожан було більше 1100 чоловік, тому в 1873-му збудували більший храм на честь Святого Великомученика Георгія. У 1935 році, коли радянська влада нещадно боролася з церквою, Варварівський храм був розібраний, а Георгіївський закритий і у будівлі зробили зерносховище.

Український інститут виставив фото храму до і під час пожежі.

“Георгіївський  храм вистояв у першу війну, у Голодомор, пережив другу війну. Переповідають, що у II світову війну німець-військовий у нашому селі закохався в дівчину і вони вінчалися у цьому храмі, і їм ніхто нічого не казав. Тобто храм бачив все,  але не витримав наших сусідів, таких самих православних як і ми», - розповідає настоятель.

Отець Петро показав нам храм, точніше його згарище.

«Храм у нас був двопрестольний.  Зліва був добудований приділ Святої Великомучениці Варвари, на честь того першого Варварівського храму. Приділ вміщував до 100 чоловік, був відгороджений і взимку там було тепліше, тож проводили служби у ньому. А зараз, бачите, - згоріло все збереглися лише старі чавунні дзвони, а нові розплавилися повністю від температури. А ще встигли винести кілька ікон, серед яких старовинна «Виноградна лоза», «Маковій», Святі Варвара та Георгій. Вони прикрашають тепер каплицю», - говорить отець Петро.

Найважливіше місце в храмі у вівтарній частині, у якій при побудові храму закладається капсула. Там має бути записано про побудову храму: коли точно будували і хто, при якому архієпископу чи правлячому архієреї, при якому настоятелі і хто був ктитор, тобто меценат, який давав кошти на будівництво. Настоятель сподівається, що вдасться дістати та прочитати 150-річне послання.

«На згарище боляче дивитися. Навіть фундамент розсипається, від температури цегла геть кришиться. Доведеться новий робити, бетоном заливати. Проте, людей ця подія лише згуртувала. Перед Вербною неділею прихожани почали цікавитися, а чи буде служба. Люди спочатку казали, давайте для цього хоч намет якийсь встановимо на випадок дощу. Навіть казали мені, що якщо не буде нічого, то на фундаменті будем службу вчинять.

А потім вирішили таку каплицю побудувати, прямо де був вхід у наш храм. Лісгосп дав дошки на каркас, місцеві хлопці обшили, утеплили, дах накрили. Ось так на Вербну неділю вже була перша служба, а потім і Великдень, і паски святили. І хоч є у навколишніх селах храми, але люди захотіли відновити свій храм», - говорить отець Петро.

Взагалі по всій Україні від рашистських ударів зруйновано щонайменше два десятки храмів, безліч зазнали пошкоджень. Ті, хто у кремлі називає себе православною країною, треба прямо говорити - просто безбожники.

Державна служба України з етнополітики та свободи совісті публікувала перелік 28 пошкоджених релігійних споруд, напевно зараз їх кількість збільшилася.

Пошкодження церков є своєрідним маркером: з якого боку цивілізації стоїмо ми, а де знаходяться вони.

Старовинні Київщина і Чернігівщина, як і село Заворичі, мають давнішу історію, ніж москва і росія.

Зруйновані і пошкоджені росіянами храми на нашій землі говорять про одне: ця земля не їхня, вона для них чужа.

Віталій Голод, Укрінформ

Фото автора