Добре слово і зброя, або Два фронти регіональної кормережі
Напередодні Дня журналіста Головна редакція регіональної інформації Укрінформу запропонувала кожному власкору вибрати три прізвища колег із кормережі, які є для них найкрутіші, найцікавіші, най-най-най. Практично всі назвали власкора в Херсонській області Ірину Староселець.
Тоді ми ще не знали, що нашу колегу представлено до високої державної нагороди – ордену "За заслуги" III cтупеня. Проте дуже гостро пам’ятали свіжі події окупації Херсона російськими загарбниками. Міста, де багато років працювала наша Іра.
Як тільки танки окупантів в’їхали в Херсон, ми одразу запропонували їй виїхати з міста. Але вона відмовилася. І не просто відмовилася, а привселюдно на мітингу проти окупантів заявила про свою українську позицію. Кілька разів Ірина разом з іншими журналістами та громадськими активістами виходила на площу. Вони виносили українські прапори, скандували і вимагали від загарбників забратися з нашої землі. Стріми з акцій протесту наших громадян міг бачити увесь світ. Бачити і розуміти: загарбників тут ніхто не чекає, їм чинять спротив.
Тим часом один із мирних мітингів завершився силовим розгоном. А на телефон Ірини почали приходити смс із погрозами: «Мы знаем, где ты живешь, мы тебя найдем». Аби уникнути викрадення і полону, а так часто чинили російські окупанти, колезі довелося переховуватися у друзів, але й тоді вона надсилала в агентство новини, репортажі, фотографії, друкувала пости в соцмережах.
Нам таки вдалося переконати Ірину в необхідності евакуації, хоча й ця процедура на той момент була вкрай небезпечною. Але завдяки гарним людям Ірині вдалося вирватися з окупованого регіону.
Зараз вона в безпеці, але тема Херсона залишається головною в її роботі. Ми вітаємо нашу колегу з високою нагородою і дуже раді, що оцінки працівників агенції щодо неї збігаються з оцінкою держави.
Нижче пропонуємо відгуки власкорів, які вони написали під час опитування щодо найкращих журналістів редакції.
Людмила Гринюк, власкор у Львівській області:
Для мене цього року власкором №1 є Ірина Староселець. Сміливість, наполегливість та журналістська професійність захоплює і повчає водночас. Певний період, коли Ірина ще перебувала у Херсоні та коли було дуже сутужно з Інтернетом і умовами праці, я «підстраховувала» її регіон. Я постійно казала їй: Іро, я стежитиму, постараюся нічого не пропустити, у вас там море справ і проблем, займіться цим. Але навіть коли були критичні моменти, Ірина все одно передавала новини через месенджери, писала їх у телефоні, а потім швиденько витирала, бо розуміла, що це небезпечно. Ми були на зв’язку щодня, вона зранку мені мала написати, що з нею все добре і кожен день починався з переписки, яку пізніше ми знову ж таки витирали.
Я пережила справжній шок, коли на заході Львівського медіацентру, присвяченому пораненим і вбитим на війні журналістам, побачила фото нашої Іри… Серце зупинилося. Коли підійшла ближче, зрозуміла, що організатори ще зробили стенд про журналістів в окупації. Як же ми всі раділи, коли нашій колезі вдалося вибратися з тимчасово окупованих територій! Вона тоді написала: «Людо, вже наш блокпост! Український прапор! Слава Україні! УРА!». Я тоді просто вголос кричала «Урааа!» і захоплювалася її відвагою. Зараз Іра продовжує бути незламним воїном інформаційного фронту. Окрім того, що колега дає новини зі свого регіону, вона стала інформатором, наставником, а деколи і «жилеткою» для сотень херсонців, які зараз протистоять «рускому міру».
Юлія Байрачна, власкор у Харківській області:
Перше місце в номінації «робота і життя в окупації» однозначно б віддала Ірині Староселець. Окупація – це те, чого я боялася, мабуть, більше ніж обстрілів (правда, до авіаатаки, але і потім окупація знову стала найбільшим страхом). Вона наша героїня редакції, без перебільшень.
Ольга Звонарьова, власкор в Запорізькій області:
Я б відзначила Староселець. Дуже відважна і сильна жінка і журналістка. Важко взагалі сприймати те, що зараз відбувається в наших областях, а вона не боялась ходити на мітинги, писати новини. Не злякалася і після погроз. Війна показала, що журналісти потрібні, і круто, що в нас неймовірна команда.
Тетяна Когутич, власкор в Закарпатській області:
Іра Староселець - голос Херсона, однозначно.
Ірина Чириця, власкор в Житомирській області:
Іра Староселець – це людина-мужність, людина-незламність і людина – істинний патріот. У неї завжди сильні герої, а ще в її текстах – краса і сила Херсонщини, де ніколи не була, але полюбила її завдяки текстам Іри.
***
Сама тепер уже орденоносна Ірина Староселець каже, що для неї героїня – власкор у Запорізькій області Ольга Звонарьова.
«Саме її я б відзначила, як людину, що пише про війну через людські долі і нагородила якоюсь премією. За її публікації про села наші, які страждають від обстрілів, про евакуйованих. Це справді дуже важливо, кожен такий матеріал. Вона моя героїня».
Іра перераховує десятки прізвищ людей з Укрінформу, які її підтримували щодня під час перебування під окупантами. «У мене сміх крізь сльози, коли згадую, як мені вичитували, щоб я береглася: «Так, на орден ти заробила, не треба, щоб тобі його вручали посмертно». Я знаю, що насправді всі за мене переживали і дуже вдячна. Така підтримка дуже потрібна і саме так має працювати команда», - каже вона.
Хоча Іра і зібрала більшість лаврів від колег, багато гарних слів і оцінок отримали й інші власкори. Деякі цитую:
Про Ольгу Звонарьову, Запоріжжя: «Той випадок, коли регіону не пощастило з війною, але пощастило з кореспондентом». «Вона просто енерджайзер, а її ексклюзивні репортажі та інтерв’ю не залишають байдужим жодного читача. Окрім того, що Оля чудовий журналіст, щоб робити такі матеріали, потрібно бути неабияким психологом. Говорити з людьми, чий будинок розгромили, яких поранили, які ось тільки втратили близьких, дітьми, які місяцями сиділи в бомбосховищах… Вона щира, добра і відкрита, і тому люди довіряють, розповідають свої історії, болі, печалі… А ще Оля – неймовірний трудоголік, і таке враження, що готова працювати без передиху 24/7, як на передовій».
Про Юлію Байрачну, Харків: «З власкорів Укрінформу мені найбільше подобаються матеріали Юлії Байрачної. Тішать непідробним патріотизмом, актуальністю, відвертістю, простотою у викладенні думок. Ну, й головне, - оперативністю».
Про Аллу Мірошниченко, Миколаїв: «Працюючи в жорстких умовах, під ударом окупанта, зберігала спокій духу та продуктивність у роботі».
Про Тоню Мніх, Вінниця: “Не тільки глибоко і професійно висвітлює події свого регіону. Саме вона завжди першою пропонує допомогу, коли «безхозною» залишається область когось із колег. І там теж одразу бачить найважливіші новини. А її оперативність і системність як у спокійних обставинах, так і в умовах небезпеки (у Калинівці, як пам‘ятаємо, вибухало і задовго до 24 лютого) викликають повагу і захват”.
Про Олену Колгушеву, Донецька обл.: «Всі знають, що Лєна в нас переселенка, життя її вже не вперше випробовує… Я знаю, що вона радіє кожній навіть маленькій перемозі наших хлопців і страждає через те, що орки залишають попелища від міст на Луганщині і Донеччині. Але Олена – боєць! Вона за місяць дає понад 450 (!) новин. Це не просто “Вау!” Це бракує слів. Я пишаюся, що маю таку колегу».
Про Тетяну Когутич, Ужгород: «Таня Когутич – душа Закарпаття. Неможливо не любити Закарпаття, як і тексти Тані. Це журналістка, яка потужно підтримує імідж свого краю, а після її публікацій хочеться одразу купувати квиток на потяг Київ-Ужгород, щоб побачити і пережити прочитане».
Про Людмилу Гринюк, Львів: «Люблю читати її публікації, бо вони дуже життєствердні і надихаючі. Люда вміє так майстерно розпитати свого співрозмовника, що навіть складні наукові теми читаються на одному подиху. У кожному її реченні відчувається любов до справи, яку вона робить, це читається між рядків».
Окремим рядком власкори виділили двох чоловіків регіональної редакції, які наразі боронять Україну не на інформаційному фронті, а на тому, де йдуть справжні бої. Це власкор у Чернівецькій області Віталій Олійник і власкор у Луганській області Михайло Бублик.
«Треба на День журналіста особливу номінацію для тих, хто на передовій: на війні добре слово і зброя – ефективніше, ніж просто добре слово», - впевнена наша Іра Староселець.
Ну що ж, номінація «Добре слово і зброя» справді чудова. Вітаю усіх причетних!
Ольга Коростельова
Від редакції: Разом з Іриною Староселець орденом "За заслуги" III cтупеня нагороджений фотокореспондент Укрінформу Олексій Ковальов.
