Гуцульські керамісти відновили виробництво гончарної глини, яку до війни возили зі Слов’янська
Про це для місцевого телеканалу НТК розповіла голова БО «БФ «Автентика Гуцульщини» Марія Гринюк, передає Укрінформ.
«Для кераміста, якщо немає сировини, то немає нічого. Кілька років у нас прес не працював. Тобто ми не мали основного – переробки глини. Нам були потрібні фільтрувальні плити, а їх немає. Стрибнули, як кажуть, в останній вагон. Мені вдалося налагодити комунікацію зі Слов’янською міською радою. Так ми знайшли підприємців, які погодились продати зайве обладнання, яке їм не так сьогодні потрібне», - повідомила Гринюк.
За її словами, на обладнання довелось чекати тривалий час. Підприємці його вивезли до Дніпра. Допомогу в реалізації проєкту отримали від Міністерства культури та інформаційної політики.
«Треба налагодити процес виробництва глини. Адже глина у нас з покон віків була, є і її треба використовувати, бо вона найбільш придатна для виробництва», - запевняє Гринюк.
Зазначається, що п’ять років поспіль на Гуцульщину глиняну масу возили через те, що на Косівщині вийшли з ладу машини для обробки місцевої сировини. Коштів на нове устаткування у майстрів не було, а від початку повномасштабної війни завозити глину зі східних регіонів стало небезпечно. Тому довелось придбати фільтр-плити та фільтраційну тканину для відновлення виробничого процесу в Косові. Наразі у Косівському керамічному цеху майстри запевняють, що з радістю повернуться до творчості з місцевої сировини.
У 2019 році косівську мальовану кераміку внесли до світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Традиція косівської розписної кераміки, до якої належать посуд, обрядові предмети, іграшки та плитка, виникла у 18-му столітті, досягши свого золотого віку в середині 19-го століття.
