Ольвія: випробування війною
Цього літа виповнюється 124 роки від початку стаціонарних археологічних досліджень на території стародавньої держави античної доби - Ольвії Понтійської. За цей час розкопки тут припиняли лише раз – під час Другої світової війни, з 1941 по 1945 роки. І ось у 2022 році вони припинені вдруге – у зв’язку із повномасштабним вторгненням росії в Україну.
АНТИЧНИЙ ПОЛІС ПІД УДАРОМ СУЧАСНИХ ВАНДАЛІВ
Історико-археологічний заповідник Національної академії наук України «Ольвія» у селі Парутине на Миколаївщині - найбільший археологічний об'єкт в Україні, справжній рай для любителів старовини. Тут розташовані залишки давньогрецького міста, яке проіснувало тисячу років - з другої чверті 6 століття до нашої ери до 70-х років 4 століття нашої ери. Його заснували вихідці з давньогрецького міста Мілєта. Це був величезний поліс античної Греції на краю Ойкумени, за межами якої, в уявленні стародавніх греків, панували лише вічна темрява і царство хаосу. Нині, після окупації росією Криму, на вільній території України античних полісів залишилось лише два – Ольвія на Миколаївщині і Тіра на Одещині.
Ще у третьому сторіччі до нашої ери стародавня Ольвія відбила напад військ Олександра Македонського, якими командував Зопіріон. Тоді на захист свого міста стало все чоловіче населення Ольвії. З того часу по території Північного Причорномор’я прокотилося немало воєн.
І ось знову на півдні України йде жорстока війна з московськими загарбниками, які вкотре намагаються окупувати нашу країну. На жаль, територія заповідника опинилася в зоні бойових дій. Там, де ще недавно українські археологи разом з зарубіжними колегами з різних країн світу робили наукові відкриття всесвітнього масштабу – нині падають бомби і снаряди. «Рускій мір» не здатний оцінити велич і історичну цінність цієї землі.
«З початку повномасштабного вторгнення росії цю місцевість не обстрілювали лічені дні… Мало не щодня тут падають снаряди», - сказав у короткій телефонній розмові заступник директора заповідника Сергій Шеін.
Зараз вони разом із нинішнім керівником "Ольвії" Романом Козленком захищають нашу країну на фронті зі зброєю в руках.
ЯК ЗБЕРЕГТИ СТО ТИСЯЧ АРТЕФАКТІВ?
Оскільки історико-археологічний заповідник перебуває в зоні постійних обстрілів, стало актуальним питання збереження колекцій наукових фондів та посилення безпеки. Площа заповідника разом зі стародавнім містом Борисфен (нині острів Березань) сягає близько 300 гектарів. Він має величезний інформативний потенціал, цікавість до якого у науковців усього світу не згасає вже понад сторіччя.
Але Ольвія – це не лише велика археологічна пам’ятка. На території заповідника є музей кераміки та лапідарій - виставка зразків стародавньої писемності, виконаної на кам'яних плитах, а також архітектурні деталі, надгробки, знаряддя праці, постаменти статуй, написи тощо. Тут зберігається маса цінних артефактів, знайдених за багато років розкопок – близько 100 тисяч одиниць. Є також бібліотека та наукові фонди.
Основну частину заповідника становить експозиція архітектурно-будівельних залишків просто неба: головна площа міста — агора, Західний і Східний теменоси з рештками вівтарів і храмів, торгівельні ряди, десятки житлових будинків різного часу, ділянки захисних стін, північні й західні міські ворота, дікастерій — будинок суду, виноробні, гончарні печі, великий некрополь та багато чого іншого. Біля західної стіни міста виявлено так зване передмістя, а в затопленій частині Ольвії — руїни захисних мурів і район припортових складів.
ДОПОМОГАЮТЬ ЗАХІДНІ ПАРТНЕРИ
«Сьогодні всі експонати обліковані, спаковані і перебувають у відносно безпечному місці. Ми готові їх евакуювати в будь-який момент, якщо ситуація ускладниться і в цьому виникне нагальна потреба», - розповідає т.в.о директора заповідника Тетяна Шевченко.
Саме на її плечі нині лягла вся відповідальність за збереження Ольвії, поки чоловіки на фронті.
За словами Шевченко, допомогу надали польські колеги. Вони надіслали спеціальну плівку, папір та контейнери, у які було загорнуто та спаковано музейні експонати, щоб ті не пошкодилися під час транспортування. Зараз тут очікують ще на одну партію пакувальних матеріалів.
Також, за інформацією директора заповідника Романа Козленка, нещодавно завдяки гранту на понад 10 тисяч доларів від ALIPH Foundation за посередництва Благодійного фонду "Ольвійський меценат" родини Крапівіних було придбано низку дуже потрібних нині музею речей. Зокрема, встановлені два пости охорони, броньовані двері, комплекти сигналізації, системи відеоспостереження, офісна техніка, вуличні ліхтарі, кліматична техніка для приміщень наукових фондів, засоби протипожежної безпеки, ящики для зберігання археологічних матеріалів, металопластикові вікна та двері.
Колектив невимовно вдячний своїм західним партнерам за надану фінансову підтримку для збереження культурної спадщини та національного надбання України в такий надскладний час.
НЕБЕЗПЕЧНИЙ СТЕП
Зі свого боку працівники заповідника намагаються підтримувати життєдіяльність об’єкту, хоча, зрозуміло, наразі він законсервований. Сюди не водять екскурсій, цьогоріч не працювала жодна археологічна експедиція. Хоча літо - це пора, коли тут завжди кипіла робота, а науковці з України, Польщі, Німеччини та інших країн намагалися зробити чергові відкриття.
«Все, що зараз можемо виконувати, щоб зберегти наш заповідник, – ми намагаємося робити, але наше перебування тут зводимо до мінімуму. Виходити на територію нам заборонено, адже це відкритий степ, який заріс високою травою, і ми нерідко чуємо, як там падають ворожі снаряди. Отож оцінити збитки, нанесені обстрілами, наразі немає можливості. Допоки не закінчаться бойові дії і сапери не перевірять всю територію, ходити і щось робити там дуже небезпечно», - каже пані Тетяна.
До слова, стаціонарні археологічні дослідження на території Ольвії були розпочаті ще у 1898 році відомим істориком і археологом Борисом Фармаковським. З 1935 року тут працює експедиція Інституту археології Національної академії наук (НАН) України.
Окупувавши Херсонщину і окремі території Миколаївщини, російські загарбники постійно обстрілюють села і місто Очаків неподалік заповідника. Тож смертоносним залізяччям всіяно і цей благодатний степ з тисячолітньою історією.
Варто також зазначити, що до держави Ольвія, крім самого міста, входили і його сільськогосподарські околиці – хора. З точки зору історичної, культурної і археологічної вона не менш цінна, аніж сам заповідник. Пішохідні прогулянки по цих мальовничих місцях ще зовсім недавно приваблювали туристів неповторністю пейзажів: глиняні урвища, кургани, залишки скель, маленькі дикі пляжі, тераси, осипи… А нині, завдяки «рускому міру», Ольвійська хора так само небезпечна, як і саме стародавнє місто.
І все ж ми віримо, що незабаром тут, серед квітучого степу, біля величних руїн, які омиваються лагідними водами Бузького лиману, знову буде людно. Адже Ольвія - одне з тих місць, де ти отримуєш неймовірне душевне піднесення. Недаремно ж її назва означає "Щаслива".
Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото автора та Сергія Шеіна
