Громади України не повинні зупиняти підготовку проєктів розвитку навіть в умовах широкомасштабного вторгнення росії. Більше того, потрібно, щоб цей процес не лише не зупинився, але й набирав обертів, саме з огляду на нинішні виклики. У цьому переконаний керівник Рівненського регіонального офісу «U-LEAD з Європою» Руслан Сивий.
Ми говоримо з ним про ті проєкти, які вдалося реалізувати у громадах і про те, що саме зараз Рівненщині, яка прийняла вимушених переселенців, необхідні інвестиції для розвитку «заморожених» проєктів. Нагадаємо, на Рівненщині офіційно перебуває більше 49 тисяч ВПО. На думку Руслана Сивого, нині важливо не лише роздавати їм допомогу, але й дати можливість заробляти у громадах. Крім того, треба думати, як повертати і утримати тих мешканців області, які виїжджають на заробітки за кордон.
Довідково. Руслан Сивий у 2015 році очолив Офіс реформ на Рівненщині, який ЗМІ назвали епіцентром децентралізації в області. Вже за рік очолив Рівненський Центр розвитку місцевого самоврядування, що, за підтримки Програми «U-LEAD з Європою», створювався в кожній області. Зараз він очолює Рівненський регіональний офіс «U-LEAD з Європою».
- Пане Руслане, в умовах війни місцеве самоврядування має нові виклики – потрібно думати про оборону, цивільний захист, але ж і про розвиток громад треба дбати. Яка роль Вашої організації у цьому процесі?
- Наразі, на мою думку, як ніколи для громад важливим є саме проєктний менеджмент, якому наш офіс від початку процесу децентралізації приділяв особливу увагу, адже це означало наповнення бюджетів громад з різних джерел фінансування. Від початку ми разом з громадами готували проєкти, щоб можна було залучати кошти і з Державного фонду регіонального розвитку, і з обласного бюджету, і гранти…
На Рівненщині створені 4 райони, маємо 64 тергромади. У нас Полісся, болотисті місця, немає так багато крупних промислових підприємств. Різні громади, звичайно, по кількості населення, по площі, вони по-різному розвивалися, але завжди було актуальним питання надходження коштів. Треба розуміти, що Рівненська область не є багатою, вона найбільш дотаційна. Відповідно, у дотаційній області не може бути дуже заможних громад. Але частина з них є реверсними, бездотаційними, і хочу наголосити, що відсоток коштів, які вони беруть від держави з року в рік зменшуються. Децентралізація дала таку можливість - багатіти, не бути бідним.
Щодо проєктного менеджменту. Наш спільний перший такий успішний кейс – у Бугринській територіальній громаді, що була у п’ятірці перших утворених громад. Ми змогли разом підготувати проєкт і з Державного фонду регіонального розвитку громада отримала 3 млн 200 тисяч гривень на закупівлю і встановлення пелетної лінії, ще 400 тисяч гривень - вкладені кошти власне самої громади. Закупили пелетну лінію, на всіх об’єктах соціальної сфери встановили твердопаливні котли і перейшли за рік часу з газу на опалення пелетами.
- І програма працює?
- Так, і це такий гарний приклад енергонезалежності від росії, малозалежності від газу. Це при тому, що громада не на півночі, південна, нема лісів. Але вони використали відходи від сільгоспвиробництва - кукурудзу, тирсу, обрізки гілок. Інші громади вивчали їхній досвід і застосовували у себе.
- Коли йдеться про гранти і проєктний менеджмент – що потрібно пам’ятати громадам насамперед?
- Усі наші громади мають свою родзинку, але інколи вони її не помічають. Слухаєш проєктного менеджера, а він каже, що бачить завдання – перекрити покрівлю дитячого садочка, зробити водовідведення, провести воду в селі. Ну, чи загалом – розвиток туризму. Але це банальні речі, таких проєктів в Україні тисячі. Щоб виграти грант – це має бути щось цікаве. У нас щороку в області до широкомасштабного вторгнення росії проводився конкурс проєктів територіальних громад. І на прикладі Бугринської тергромади знову - вона отримала 200 тисяч гривень з облбюджету вже на проєкт з вирощування органічної малини. І на сьогодні – 2022 рік, це близько двох гектарів малини в громаді і 600 тисяч гривень прибутку. Тобто, громада змогла сама заробляти такі кошти. Цікавий момент – цим питанням займається комунальне підприємство, не приватний бізнес. Допомагали цьогоріч збирати врожай працівники Бугринської сільської ради, спільно з освітянами, працівниками галузі культури, соціального центру, внутрішньо переміщеними особами, які живуть у громаді.
До речі, зауважу, як засвідчує польський досвід, комунальні підприємства успішно можуть конкурувати з приватними, наприклад, вони виграють тендери по облаштуванню доріг. Це взагалі цікава тема, але поки наші комунальні підприємства в нерівних умовах з приватними.
Ми планували ширити проєкт з вирощування органічної малини і на інші громади, де є землі вільні, вирощувати малину можуть і мешканці на власних сотках. І це дозволить непогано заробляти, не виїжджати за кордон на заробітки.
Враховували ми у нашій роботі і безпекову складову - це був проєкт «Поліцейський офіцер громади», розвиток добровільних пожежних команд, Центрів безпеки громадян.
Наші проєкти передбачають міжмуніципальне співробітництво. Команда регіонального офісу активно допомагала громадам Рівненщини у його розвитку. Зазначу, що станом на кінець 2021 року громади Рівненської області загалом уклали 33 договори міжмуніципального співробітництва у різних сферах.
- Є ще один проєкт, що охоплює не лише одну громаду. За підтримки вашого регіонального офісу Козинська територіальна громада у партнерстві з іншими громадами Рівненщини та Волині напрацювали проєкт у сфері сироваріння. Розкажіть про саму ідею і яка нині доля проєкту?
- Ідея з’явилася, коли я приїхав у Козинську територіальну громаду і побачив, як жінка – мама дитини з ДЦП, заробляє переробкою молока – виготовляючи і реалізуючи тверді та напівтверді сири. Чому б і іншим так не заробляти так, тоді людям не треба буде їхати на заробітки за кордон? З головою громади ми обговорили таку можливість, з проєктним менеджером, і вирішили готувати такий проєкт: щоб закупити міні-сироварні на 100-200 літрів і надавати їх людям, які тримають 2-4 корови. Проєкт став одним з переможців конкурсного відбору, які реалізовуються за кошти секторальної бюджетної підтримки ЄС. Він охоплює 12 громад Рівненської області та Цуманську - Волинської області. Подавачем проєкту стала саме Козинська територіальна громада. Бюджет сягнув 23 млн 418 тис. грн.
Але йдеться не просто про переробку молока. Ми пішли глибше, для того, щоб було молоко, потрібні пасовища і ми почали з цього. Вивчили можливості громад, де можна їх облаштувати – загалом це 500 га пасовищ (від 10 до 60 га), для їх облаштування також передбачені кошти - на вирівнювання ділянок, знищення бур’янів, підготовку ґрунту до посіву. Також у проєкті заплановане навчання представників громад сироварінню і закупівля обладнання для 19-ти сироварень (охолоджувачі, пастеризатори, доїльні апарати, молоковоз, трактори тощо). У результаті 12 громад створять 19 молочних кооперативів чи комунальних підприємств, які займатимуться молочарством та сироварінням. Також проєкт передбачає консультування з приводу сертифікації, продажу і навіть брендування. На всіх етапах підготовки проєкту його супроводжували експерти «U-LEAD з Європою».
Дуже важливо те, що, за задумом, це має бути екологічно чиста продукція для дитячого харчування. Тому були передбачені кошти на вивчення хімічного аналізу ґрунтів на пасовищах і цю роботу ми почали проводити восени.
На жаль - лютий місяць, і кошти забрали на війну.
- Тобто, проєкт «заморожений»?
- Проєкт «живий», він реальний, він чекає або того самого джерела фінансування, або іншого. Адже це і про продовольчу безпеку, і про розвиток сільських громад, і про залучення вимушено переміщених осіб. Дуже дивно, що наразі обмаль реальних джерел фінансування саме таких проєктів. Є деякі гранти на допомогу ВПО, пакети роздають, облаштування житлом. Мені здається, що навпаки у наш час саме на такі проєкти треба орієнтуватися, де людина може сама заробляти, а не чекати допомоги. Бо війна - війною, а молоко в селі буде. Можна ж передбачити і купівлю нетелів для ВПО, житло у селі є – ось уже хтось і знайде тут домівку.
Це питання – фінансування проєктів розвитку громад на заході України наразі дуже важливе. Тим більше, що після перемоги ми будемо відбудовувати східні і південні області, докладаючи зусиль, коштів, ресурси підуть на це. Це логічно, ми готові допомогти. Але заходу України вже потрібні інвестиції – і для будівництва промислових підприємств, і на ось такі проєкти у громадах. Я впевнений, що допомога світу буде, і потрібно бути готовим, щоб зустріти ці кошти і їх якісно використати і прозвітувати. І щоб це були не лише «м’які» проєкти – навчання, щоб це були «тверді» і «напівтверді» проєкти, що передбачають закупівлю обладнання. Дуже важливо наразі, щоб зберегти напрацювання, ідеї, проєкти, які вже є, людей, які ними займалися, щоб це не втратити, не зупинитися, а щоб цей процес набирав обертів.
Ірина Староселець