«Миколаївські багами» у вогні

Півострів Кінбурнська коса на Миколаївщині, з його дикою природою та 23-ма кілометрами незабудованого морського узбережжя зі сліпучо-білим піском, вважається одним з наймальовничіших місць України. З одного боку він омивається прісним Дніпро-Бузьким лиманом, з іншого – солоними водами Чорного моря. За красу та неповторність його називають «миколаївськими багамами».

На тутешніх специфічних піщаних ґрунтах знаходиться велика кількість ендемічних та рідкісних видів флори і фауни, які занесені до Червоної книги України, Європейського та Світового Червоних списків. Тут поширена піщано-степова, лісова, лучна, галофітно-лучна, солончакова, болотна та водна рослинність. Унікальним є і різноманіття птахів, яких налічується близько 300 видів, третина з яких виводить на косі своїх пташенят.

Тут майже немає доріг та інших принад сучасного світу. До того ж, Кінбурн має багату історію і досі зберігає таємниці древніх цивілізацій. Зрозуміло, що така природна перлина потребує захисту. Тому зі здобуттям Україною незалежності на півострові з'явився Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», який цими днями відзначив своє 30-річчя. А згодом тут створили ще й Національний природний парк з поетичною назвою «Білобережжя Святослава».

Та у лютому 2022 року і на цю Богом поціловану землю прийшла війна. І все змінилося…

 «УРАГАНАМИ» ПО ЗАПОВІДНИКУ

Про це зараз не часто говорять, але від варварської війни, яку сьогодні ведуть росіяни в Україні, страждають не тільки люди, а й природа. Ще у лютому-березні цього року Кінбурнську косу разом з обома парками захопили російські загарбники. Наразі ці території не контролюються нашими природоохоронними органами, тому сьогодні тут відбуваються жахливі речі, спричинені окупацією і військовими діями – нищиться все, що плекалося і оберігалося багатьма поколіннями.

«Перш за все хочу наголосити, що Кінбурн вже кілька місяців палає у вогні – тут відбуваються масштабні тривалі пожежі, яких ця заповідна земля не знала за весь період свого існування. Подивіться на карту, вона червона, тут майже не залишилося місць, де б ще не горіло. Протипожежну техніку та інвентар російські військові розграбували. Місцевим мешканцям, які тут ще залишилися, окупанти довгий час не дозволяли гасити вогонь, хоча він загрожував не лише природі, а й тутешнім селам», - розповідає відомий еколог, голова Миколаївської філії Національного екологічного центру, Заслужений охоронець природи України Олег Деркач.

За його словами, унаслідок військових дій площа вигорань на Кінбурнському півострові вже перевищила 10 тисяч гектарів! Це не тільки ліси, а й степові ділянки, очерет водно-болотних угідь. А якщо брати площу коси у межах Миколаївської області, то наразі знищено вже близько половини наявних природних ділянок.

На території півострова російські загарбники розмістили свою військову техніку, а бойові дії призводять до того, що ця територія постійно обстрілюється. Експерти кажуть, що навіть один вибух крупнокаліберного снаряда може знищити все живе у радіусі кільканадцяти метрів. А під час артилерійських дуелей, які тут спостерігаються досить часто, такі вибухи стали нормою. Як наслідок, замість миловидних куточків незайманої природи, куди подекуди навіть не ступала людська нога, відкриваються чорні згарища.

Не меншу шкоду довкіллю завдає і банальне витоптування ґрунтів, яке носить масовий характер, адже техніка окупантів інтенсивно переміщується з одного місця на інше. Слід зазначити, що до війни туристи, які приїжджали сюди на своєму авто, як правило, залишали його на в'їзді у природоохоронну зону — у селі Геройське. А якщо хтось і ризикував їхати власним транспортом по тутешніх пісках, то міг робити це тільки визначеними шляхами загального користування, яких тут дуже небагато. Тепер же півостровом туди-сюди роз'їжджають не тільки джипи, але і важка військова техніка, у тому числі, і гусенична. Кількість «Ураганів», «Уралів» і «КАМАзів» вимірюється десятками. Вони спричиняють ерозію ґрунтів і послідовно знищують природні екосистеми.

Сьогодні окупанти облаштували свої позиції у районі одного з місцевих чудес природи - Волижиного лісу - звідки постійно обстрілюють Очаківську та Куцурубську громади. Їхні мізки не здатні осягнути всю цінність цього найбільшого лісового  масиву в пониззі Дніпра. Це залишки стародавніх лісів, які росли тут ще з часів Геродота! Саме тут знаходиться найстаріше дерево Миколаївщини – 500-літній дуб. Крім того, тут налічується близько 50 видів рослин, багато з яких є реліктовими. «Цього року в районі Волижиного лісу кілька разів спалахували пожежі, спричинені військовими діями. Горіли зарослі очерету і трава. Все це завдало чималої шкоди», - з болем розповідає Олег Деркач.

Місцеві жителі також стверджують, що московити на заповідних територіях Кінбурнської коси влаштовують полювання на тварин і птахів, причому, стріляють зі звичайних автоматів. Тобто, поводяться як варвари.  

ЦІЛЮЩІ ОЗЕРА РИЗИКУЮТЬ СТАТИ МЕРТВИМИ

Кінбурн — це край озер. Тут їх налічується близько 400, і вони дуже різноманітні: прісні, солоні, солеродні, кефалеві та багато інших. Але з початку війни, яку росія  розпочала в Україні, ці природні перлини зазнають непоправної шкоди. Річ у тім, що при падінні літаків, гвинтокрилів, дронів, а тим більше при пошкоджені або затопленні суден, відбуваються витоки паливо-мастильних матеріалів та викиди інших отруйних речовин.

«Найоригінальнішим  місцевим озером є «Око Кінбурну». Воно  нагадує око людини, яке спостерігає за навколишнім світом. А ще тут є кілька солоних озер з цілющим брудом і білою лікувальною глиною. Фахівці стверджують, що оздоровчий ефект озер Кінбурна не поступається Мертвому морю», - стверджує Олег Деркач. А ще на косі добували йодовану сіль. Більше того, тут навіть фіксували своєрідні рекорди: деякі кристали цієї солі виростали аж до 12 кілограмів! І ось зараз у ці озера падають уламки ракет та інших літальних апаратів, а їх цілющі властивості зводяться нанівець сумішами вибухових речовин і паливо-мастильних матеріалів.

Кінбурн завжди славився і своїми рибними багатствами, тут досі водиться севрюга та білуга, які занесені до Червоної книги. Не кажучи вже про кефаль, глось, судак і багато інших видів. «Сьогодні навіть важко оцінити шкоду, завдану місцевим нерестовищам. Це можна буде зробити тільки після звільнення півострова. Та вже зараз можна спрогнозувати, що вона буде значною. Адже вже є дані по забрудненню морської акваторії нафтопродуктами, плями яких добре видно навіть з космосу», - каже О. Деркач.

ВІЙНА ЗНИЩИЛА ПОНАД 5 ТИСЯЧ ДЕЛЬФІНІВ

Не можна оминути увагою і той жахливий факт, що з початку повномасштабного вторгнення військ московії в Україну загинула величезна кількість найрозумніших істот Чорного моря - дельфінів. За інформацією доктора біологічних наук, професора Івана Русева, який займається дослідженням цієї проблеми, втрати цих ссавців наразі вже перевищили 5 тисяч особин. Звичайно, не всі вони гинуть біля берегів Кінбурна, але значна кількість цих найрозумніших істот Чорного моря знаходить свій кінець саме тут.

На думку вчених, їх загибель спричинена саме діями чорноморського флоту росії. З самого початку війни агресор зосередив у північно-західної частині Чорного моря велике корабельне угрупування, яке намагалося висадити десант у районі міста Одеса. Після того, як флот московитів зазнав втрат, його цілі змінилися: тепер головним його завданням став обстріл міст України за допомогою ракет типу «Калібр». Але як і раніше, так і зараз це вороже угрупування активно маневрує у північно-західній частині моря. Тільки тепер до надводних кораблів додалися ще й підводні човни. І ті, й інші у великих масштабах використовують гідролокатори. Ці прилади, а їх ще називають «сонарами», створюють потужні ультразвукові сигнали, які дуже негативно впливають на дельфінів.

За словами професора Русева, при потраплянні дельфінів у зону опромінення «сонарами», ті отримують потужну гідроакустичну травму, в результаті якої виходять з ладу їхні органи навігації та ехолокації. У подальшому, «засліплені» дельфіни не мають змоги вполювати рибу і гинуть від голоду. А, крім того, робота гідролокатора погано впливає на імунну систему цих ссавців, внаслідок чого, через слабкість організму, до них чіпляються різні інфекційні хвороби.

Сьогодні залишки дельфінів у великої кількості знаходять на тих ділянках узбережжя, які доступні для моніторингу українським науковцям. І цього року таких випадків фіксують у десятки разів більше. При цьому вчений вважає, що на берег викидаються рештки тільки невеликої частини цих загиблих ссавців, а основна їх маса потрапляє на морське дно. Тому насправді загальна цифра загиблих унаслідок військових дій дельфінів у рази перевищує названу вченими цифру у 5 тисяч.           

        

ПТАХИ ТЕЖ ВТРАЧАЮТЬ ДОМІВКУ

Ще однією серйозною небезпекою є міни. Вже відомо про випадки, коли місцеві жителі півострова підривалися на них.

«Ті, хто живе на косі, зараз не можуть піти ні в ліс по гриби, ні на море, ні на риболовлю. Адже великі ділянки коси заміновані. На розмінування цих заповідних угідь підуть не те що місяці, а роки, а то й десятиліття. Бо зрозуміло, що його почнуть тільки після звільнення цієї території, і, в першу чергу, будуть знешкоджувати мінно-вибухові предмети у населених пунктах та уздовж доріг. І тільки після цього займуться лісами і степами», - констатує Олег Деркач.

Під загрозою опинилося і найбільше в Європі поле диких червонокнижних орхідей, яке має площу 60 гектарів та розташовано біля села Покровка. Тут знаходяться три основні види орхідей, які чітко класифікуються, а також величезна кількість гібридних. А ще ці квіти ростуть дуже щільно: на одному квадратному метрі зосереджено по 150 рослин. Вибухи та постійне переміщення важкої військової техніки становить неабияку загрозу цим ніжним квітам. Адже саме тут, у Покровці, ворожі окупанти розташували один із своїх підрозділів. 

Кінбурн завжди був таким собі пташиним царством і незамінним місцем для орнітологів і любителів птахів. Причому, пеліканами і великими колоніями чапель різних видів вже мало кого можна здивувати. Але тут зустрічаються рожеві фламінго, а до війни гніздилися такі дуже рідкісні величні птахи, як орлани-білохвости.

«На Кінбурнській косі завжди гніздилося кілька пар орлана-білохвоста. А зимувало взагалі до 200 птахів. Цього року фактор постійного турбування — вибухи, а також масові пожежі призвели до того, що орлани-білохвости не мали можливості звити гнізда і вивести пташенят. А це вже серйозна загроза прямого знищення виду і можливості його відтворення», - підкреслює мій співрозмовник.

Він також зазначає, що страждають й інші місця гніздування та скупчення різних видів пернатих. Так, наприклад, такий відомий куточок Кінбурнської коси як Бієнкові плавні завжди був потужним місцем гніздування багатьох рідкісних водоплавних та коловодних птахів. Саме тут облюбувала собі місце найбільша в Україні колонія чапель та велика популяція пелікана рожевого. Але, на жаль, сталося непоправне - цієї весни плавні повністю вигоріли разом із гніздами. Тому на більшій частині Кінбурну птахи втратили свою домівку, так само, як і багато хто сьогодні в нашій країні. Але, на відміну від людей, вони не можуть повідомити про це всьому світу, тому ми маємо зробити це за них.

НА ВІДНОВЛЕННЯ ПІДУТЬ ДЕСЯТИРІЧЧЯ

Щоб точно оцінити весь масштаб шкоди, завданої півострову війною, потрібні польові дослідження. Але зараз це зробити неможливо, бо на Кінбурні «господарюють» окупанти. Тому, щоб хоч б приблизно оцінити стан справ, українські науковці використовують методи дистанційного зондування території.

«Аналіз супутникових знімків дозволяє досить точно визначити і масштаби пожеж, і ступінь руйнувань природних екосистем від вибухів та переміщення військової техніки. Також ми можемо відслідковувати динаміку змін, адже сьогодні космічні знімки певної місцини можна отримувати з періодичністю у кілька днів. Особливо добре видно, яку шкоду завдають пожежі, викликані військовими діями», - зазначає Деркач.

Вчені сходяться на думці, що природа Кінбурну вже зазнала величезних, а може, і непоправних втрат, виміряти які наразі неможливо. За словами керівника РЛП «Кінбурнська коса» Зеновія Петровича, окупація території і зона воєнних дій не дають змоги повноцінно здійснювати охорону території парку або хоча б вчасно гасити пожежі. Тому територія заповідника дуже потерпає від забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, моря та лиману паливно-мастильними та вибуховими матеріалами.

Пропри складнощі, екологи все ж почали процес підраховування збитків. Зокрема, тих, що стосуються токсичних викидів в атмосферу. Так, згідно з даними ГУ Держекоінспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), розмір шкоди, зумовленої забрудненням атмосферного повітря внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій під час військових дій тільки у межах Василівського та Кінбурнського лісництв (і тільки у період з березня по серпень 2022 року), становить вже 10 мільярдів гривень! І це лише, як кажуть у народі, крапля в морі. Бо навіть при оптимістичних сценаріях на відновлення всього цього природного багатства знадобиться дуже багато часу.

«Тільки на відновлення лісових насаджень на Кінбурнській косі потрібні будуть десятиріччя. І це при умові, що кошти у достатній кількості виділять відразу після деокупації. Що ж стосується степових ділянок, то тут справи ще гірші. Адже це степи, які ніколи не розорювалися, їх покрив дуже вразливий і після такого варварського поводження на їх відновлення підуть десятки, а, може, і сотня років», - наголошує Деркач.

А поки державні органи не мають можливості виконувати свої природоохоронні функції, допомогти вітчизняним природним паркам взялися небайдужі активісти-екологи, серед яких і Олег Деркач. За допомогою міжнародних партнерів з різних країн світу вони реалізують низку науково-дослідницьких проєктів, які в подальшому можуть стати своєрідною базою для  відновлення природи. Скажімо, у рамках одного з них вони вже зараз, не очікуючи звільнення територій від рашистів, фіксують і обраховують шкоду від війни, заподіяну природним екосистемам.

«Ми отримуємо з відкритих джерел супутниковий знімок вигорілого лісу й аналізуємо його. Далі накладаємо цю інформацію на паспорт постраждалої лісової ділянки, у якому зазначено види дерев, їх вік, щільність насаджень тощо. Як результат, після спеціальних обрахунків отримуємо розмір завданої шкоди у грошовому еквіваленті. Аналогічним чином, хіба що з певними нюансами, можна розрахувати і збитки, завдані степовим або водно-болотним угіддям», - інформує пан Олег.

У рамках іншого проєкту, активісти налагодили обмін досвідом та надання консультативних послуг працівникам природних парків. Наразі працюють над створенням електронного ресурсу, де буде розміщена інформація про методики роботи у  складних воєнних умовах. Наприклад, про ті ж дистанційні методи вивчення пошкоджень і багато чого іншого.

Російське вторгнення в Україну принесло не тільки численні біди нашому народу, а й завдало величезну шкоду довкіллю. Та ми віримо, що повернемо собі ці території і через деякий час природа таки відновиться, особливо, якщо люди їй допоможуть. А приголомшливі краєвиди Кінбурнської коси, як і раніше, будуть притягувати до себе численних поціновувачів цієї дикої природи.

Алла Мірошниченко, Миколаїв.

Фото Євгена Касьянова, Олега Деркача та зі ФБ-сторінки РЛП «Кінбурнська коса»

***

Матеріал підготовлено за підтримки International Media Support (IMS), Медіацентр "Схід" і ГС "Консорціум ветеранських організацій сходу".