Харківщина: розорена, але зорана

Аграрії Харківської області, яка завжди входила в трійку-п’ятірку за показниками рослинництва, цього року намолотили 1,5 млн тонн врожаю. Працювали на половині наявних площ – там, де дозволяла воєнна обстановка. Надзусиллями фермерів та їхніх працівників, які, ризикуючи життям, виїздили в поля, регіон забезпечений хлібом і має продукцію на експорт.

Попри шалені збитки більшість підприємств продовжуватимуть роботу, кажуть у військовій адміністрації області. Хоча є й такі, що ухвалили складне рішення – припинити діяльність. Про наслідки російської агресії для агросектору Харківщини та сподівання на наступний рік дізнавався Укрінформ.

ВОРОЖІ МІНИ ТА ПОРУШЕНА ЛОГІСТИКА

«Дуже складна ситуація у фермерів, бо наша громада одна з найбільш замінованих - по дорогах, лісосмугах і полях. З 10 вересня (дата деокупації - ред.) і щодня, з самого ранку і до пізнього вечора, працює бригада піротехніків, і постійно щось знаходиться. Деякі підприємства розпочали роботу на полях, але, чесно говорю, це поки що не масово», - розповідає голова звільненої Шевченківської громади в Куп’янському районі Валерій Приходько.

Аграріям не вистачає робочих рук: як і представники інших галузей, механізатори змушені були тікати з-під обстрілів. Їх повернення залежить від того, чи буде на звільнених територіях світло, опалення, зв’язок. І дуже бракує аграріям техніки.

«Одна з “гуманітарних місій” росіян - побільше вивезти з України, починаючи з дрібничок, як-от відібрані в людей телефони, і закінчуючи сільгосптехнікою. Яку могли, вивозили своїм ходом, яку не могли - бо була відімкнена система включення агрегатів - розстрілювали, палили на місці», - зазначає Приходько.

Практично така сама ситуація і в Печенізькій громаді Чугуївського району, наповнення бюджету якої залежить саме від сільгоспвиробників. Громада була захоплена на дві третини – війська рф до масштабного контрнаступу ЗСУ контролювали дев'ять із 12 сіл.

«Фермери працювали настільки, наскільки їм дозволяли бойові дії. На жаль, цього року вони не змогли зібрати весь урожай, вчасно провести посівну кампанію, частина - взагалі не проводили посівну. Маємо загибель частини рогатої худоби, руйнування споруд і техніки. У цих складних умовах фермери все одно змушені готуватися до наступного сезону. Чи не найголовніша проблема - розмінування. Є поля, які зараз знаходяться в занепаді, і їх багато», - розповідає голова Печенізької селищної військової адміністрації Олександр Гусаров.

Неабиякі труднощі фермери мають через руйнування мостів і шляхів, доводиться дорогою «намотувати» зайві десятки й сотні кілометрів.

“Вісім місяців наша громада розірвана навпіл, і нам важкувато працювати. Логістика дуже складна”, - зауважив Гусаров.

Окрім полів, постраждали й садові господарства. Наприклад, у Дергачівській громаді Харківського району пропадає врожай яблук на 70 гектарах. Раніше у селищі Ветеринарне, що за кілька сотень метрів від російського кордону, під час збору плодів працювали сотні людей. Вироблені соки та фрукти продавали в Україні та експортували.

«На жаль, ворог зруйнував обстрілами все обладнання. Підприємство знищене, працівники виїхали. Щедрий врожай пропадає», - говорить начальник Дергачівської міської військової адміністрації Вячеслав Задоренко. За його словами, власник підприємства зазнав знущань і катувань під час окупації і після звільнення села виїхав.

ЗНАЧНЕ ЗНИЖЕННЯ УРОЖАЙНОСТІ

Через підступні дії російських загарбників зі знищення сільськогосподарської інфраструктури аграрії Харківщини зазнали збитків на мільярди гривень. Обстрілами зруйновані 68 підприємств (із більш як тисячі) – і це дуже вагома цифра, зазначає заступник голови Харківської ОВА Євген Іванов. Зокрема, знищено 340 одиниць різної техніки.

За словами Іванова, зафіксовані масові факти цілеспрямованих атак російських військ, у тому числі авіації, на об'єкти АПК та сільськогосподарську техніку, яка працювала в полях.

«Ворог свідомо робив усе, аби завдати агровиробництву Харківщини якнайбільшої шкоди. Крім того, росіяни дуже часто дистанційно мінували посівні площі, що робило їх непридатними для обробки», - зазначив Іванов.

Через це сільськогосподарські роботи взагалі не проходили в Ізюмському та Куп’янському районах, у Богодухівському, Чугуївському та Харківському – велися частково. Загалом посівна та збирання врожаю проходили на 40-50% від довоєнної площі.

Іванов зазначає: у такій ситуації в регіоні неможливо було уникнути помітного зниження врожайності. Через бойові дії та тимчасову окупацію частини області аграрії навесні не змогли забезпечити належний догляд за озимими. Крім того, на обсяги зібраного вплинули підвищення курсу долара та відсутність палива.

«По пшениці маємо врожайність 37 центнерів з гектара, що на 10 центнерів менше, ніж минулого року, тобто падіння врожайності біля 25%», - наводить цифри заступник голови адміністрації.

Він зауважує, що через війну постраждали навіть ті підприємства, які не знаходилися в зоні бойових дій чи окупації.

«Так, вони могли працювати, але просто не мали оборотних коштів. Була порушена логістика, зерно не продавалося», - пояснює він.

Через обставини, спричинені війною, збитки аграріїв на вирощуванні різних культур становлять 200-250 доларів із гектара. Навесні та влітку для сотень фермерів гостро стояло питання, чи взагалі вести далі свою діяльність.

«Мало того, що ворог цілеспрямовано бив по аграріях, що робило роботи в полях небезпечними для життя, через блокування окупантами експорту невигідно було навіть збирати уже вирощений врожай. А це ж означає порушення виробничого циклу, втрату працівників. Варто зазначити, що більшість усе ж таки, хоч і в мінус, але змогли вийти в поля. Припинили діяльність менше десятка доволі великих підприємств, решта продовжують триматися на плаву», - зазначає Іванов.

Загалом в області зібрали 1,5 млн тонн зернових, із них 1,1 млн тонн – пшениці, що на 60% менше, ніж минулого року. Враховуючи вкрай несприятливі обставини, в яких опинилися аграрії цього сезону, цей результат можна вважати дуже непоганим.

«Це значна цифра. Такий врожай повністю закриває не тільки потреби регіону (бо вони становлять лише до 15% від зібраного), але й дозволяє реалізовувати продукцію за кордон. Тобто Харківщина однозначно забезпечена і однозначно експортує, але не в тих об’ємах, які були раніше», - пояснює Іванов.

НАЙВАЖЧЕ - НЕВЕЛИКИМ ПІДПРИЄМСТВАМ

Відродитися, звісно, буде легше великим агропідприємствам, оскільки вони більш ресурсні, технологічні та мають запас міцності, зазначають в ОВА. Меншим господарствам можуть допомогти різні програми підтримки від держави та зарубіжних донорів.

«Такі програми вже працюють і дають перші результати. Наприклад, є бюджетна субсидія на одиницю оброблюваних угідь, дотація на утримання корів. Є підтримка насінням. У нас вже 42 господарства отримали безкоштовний посівний матеріал. Є програма підтримки громад тощо. На жаль, часто фермери не завжди поінформовані про ці можливості, тож і моя задача, і обласного департаменту АПК - зробити так, щоб наші аграрії дізналися про всі шляхи допомоги», - розповідає Євген Іванов.

Водночас фермерів Харківщини вже оминула програма фінпідтримки від Євросоюзу, за якою маленьким господарствам надавали 3100 грн на гектар оброблюваної землі.

«Наші богодухівські фермери отримали відмови на свої заявки, тому що допомога не поширюється на території, де ведуться бойові дії. А вся Харківська область ще визначена такою територію. Це означає, що мій колега-фермер із Сумської області, який від мене буквально через дорогу і перебуває в таких самих умовах, міг претендувати на субсидію від Євросоюзу. Маючи 100 гектарів землі, він отримав 300 тисяч гривень і врятує своє господарство від банкрутства. Так само зробить полтавський фермер, який працює через дорогу від наших краснокутських колег», - обурений керівник ФГ «Полюс-М» Олексій Костенко.

В обласній адміністрації пояснюють: урядова постанова лише верифікує вимоги донорів, які прораховують усі ризики, а про те, щоб частину районів Харківщини вже не визначати зоною ведення бойових дій, поки не йдеться.

Окреме вкрай важливе питання – доступ аграріїв до кредитних коштів. За прогнозом обласної влади, навесні аграрії знову зможуть кредитуватися.

«Влітку кредити не видавалися, про це взагалі й мови не було. Зараз ця ситуація вже зрушилася, кредитування потроху відновлюється, але вже не сезон. Ближче до початку весняних робіт кредитування, я впевнений, буде», - зазначає Євген Іванов.

ОЧІКУВАННЯ: БІЛЬШЕ ПОСІВНИХ ПЛОЩ

Попри економічні труднощі, яких ще не знали українські аграрії, господарства планують своє поступове відновлення. Наприклад, ТОВ «Зоря» у Великобурлуцькій громаді Куп’янського району через мінну небезпеку не може обробляти 3 тис. га полів із 22 тис., однак, за словами комерційного директора підприємства Олександра Кравцова, на безпечних площах уже засіяли 5 тис. га озимої пшениці. За даними керівника, загарбники вкрали у господарства 28 одиниць техніки, здебільшого легкові автомобілі, а також насіння соняшника, кількість якого підраховують. Проте «Зоря» планує посівну: закуповує насіння пшениці, ячменя, гороху, гречки та соняшника. У господарстві очікують на відновлення залізничного сполучення та мостів, щоб почати реалізацію зібраної продукції.

За даними ОВА, нині обстеження та розмінування в області потребують близько 500 тис. га на території п’яти районів. На це піде не десятиліття, як вважають деякі експерти, але кілька років точно, констатує Євген Іванов.

«Фахівців і техніки стільки просто немає, щоб зробити це одночасно на такій величезній площі. Крім того, бойові дії в області ще тривають. Навесні 2023 року ми очікуємо значного збільшення земельного банку для посіву. Це не будуть 100% від довоєнного показника, але 70-75%. Тобто матимемо «стрибок», а наступними роками – кропітку роботу, більш уповільнену, по окремих прикордонних громадах», - пояснює заступник голови адміністрації.

Він прогнозує збільшення обсягів виробництва і, відповідно, експорту зернових. «Буде покращено логістику, буде більше належного догляду за посівами. Тож очікуємо врожай на 30-40% більший, ніж цього року», - зазначає Іванов.

Трійка культур-лідерів буде незмінною - пшениця, кукурудза, соняшник. Останнього, ймовірно, фермери захочуть сіяти дещо більше, бо хоч соняшник і більш витратний, але ціна на нього найвища. Однак і ціни на зерно вже стабілізувалися і будуть надалі зростати, впевнений заступник голови ОДА.

Юлія Байрачна, Харківщина

Матеріал підготовлено за підтримки International Media Support (IMS), Медіацентр "Схід" і ГС "Консорціум ветеранських організацій сходу".